Територіальною називають поведінку, яка пов’язана з поділом території на окремі ділянки. Вони можуть бути постійними або тимчасовими, індивідуальними або груповими (загальна територія стада, зграї, сім’ї тощо). Розміри та структура ділянок можуть сильно відрізнятися в різних видів тварин.

Територіальна поведінка включає маркування, або мічення, меж ділянки та її охорону від інших тварин свого виду. Птахи позначають свою територію переважно звуковими сигналами - співом. Котячі - пахучими та візуальними мітками. Це можуть бути екскременти, витоптані ділянки, подряпини на корі дерев тощо. Здебільшого трапляється поєднання різних типів міток. Наприклад, бурі ведмеді обприскують сечею дерева, труться об них, дряпають і гризуть кору (мал. 279), а також роблять заглибини в землі.

Мал. 279. Приклади маркування території тваринами: 1 - територіальна мітка, яку наніс на дерево ведмідь; 2 - схожий метод маркування використовує бенгальський тигр; 3 - гепарди маркують територію сечею; 4 - самці котячого лемура для маркування території дряпають поверхню дерева, помічаючи його секретом пахучих залоз, протоки яких відкриваються на лапах

Мал. 280. Самець бабки-красуні стереже свою ділянку струмка

Мітки, якими тварини позначають межі території, несуть інформацію про її хазяїна і дають можливість оцінити шанси на перемогу в конфлікті з ним тваринам, що наближаються до території, яку вже зайнято. Так, ведмеді оцінюють розміри хазяїна території за висотою подряпин на корі. Що більший ведмідь, то вище подряпини.

Часто територіальна поведінка приурочена лише до періоду розмноження. Наприклад, у шлюбний період самці бабок-красунь (мал. 280) вибирають ділянки над струмками. Ці ділянки вони позначають щоденними багаторазовими обльотами та енергійно обороняють від самців-родичів. У цю зону самець запрошує самку за допомогою «танцю» над поверхнею води. Під час відкладання яєць він охороняє самку від інших самців.

Схожу поведінку можна спостерігати в риби колючки триголкової (мал. 281). У період розмноження у самця з’являється дуже яскраве забарвлення. Він займає ділянку дна водойми, будує гніздо, дуже агресивно атакує самців свого виду, а самок заманює за допомогою «танцю».

Мал. 281. Самець колючки триголкової заманює самку в гніздо

У територіальних конфліктах «власник» ділянки завжди має перевагу - він агресивніший і за рівних умов зазвичай перемагає. Але прояв агресії в рамках територіальної поведінки строго обмежений. Будь-якій тварині вигідно захищати свою ділянку, по можливості не вдаючися до двобою, оскільки будь-який напад пов’язаний з ризиком отримати поранення. У тварин є механізми, що мінімізують фізичні втрати в конфліктах за межі території. Справжні битви відбуваються рідко, тому що існують спеціальні так звані кодекси правил, які визначають, хто вийде переможцем із цієї сутички.

Коли тварини-сусіди зустрічаються на межі своїх територій, вони поводяться так, начебто в них борються два прагнення — рятуватися і нападати. Це може проявитися як конфліктна поведінка, у якій помітні дві протилежні тенденції: атакувати й тікати. Часто трапляється форма поведінки, яку ще називають зміщена активність. Це поведінка, «недоречна» для поточної ситуації. Наприклад, мартин під час територіального конфлікту може почати люто вискубувати траву під ногами - ніби абсолютно безглузда діяльність за цих обставин.

Зміщену активність можна спостерігати і в людей. Зіткнувшися з важким випробуванням або з неприємною соціальною ситуацією, деякі люди починають гризти нігті або кінчик олівця, накручувати на палець пасмо волосся, їсти або пити, не відчуваючи голоду і спраги, інакше кажучи, вчиняють дії, які не співвідносяться з реальною ситуацією.

На основі конфліктної поведінки в багатьох видів тварин сформувалися демонстрації погрози, спрямовані проти особин, які вторглися на чужу територію. Погрози набагато ефективніші, ніж справжні сутички, бо не заподіюють шкоди жодній стороні конфлікту.

Демонстрації погрози можна спостерігати не тільки під час територіальних конфліктів. У деяких видів соціальних тварин існує ієрархія домінування - організація групи, що забезпечує домінуючим особинам право першості під час вибору їжі, укриття або партнера для розмноження. Ієрархії домінування підтримуються за рахунок погроз із боку домінуючих особин і відповідно - заспокійливої поведінки підлеглих. Заспокійлива поведінка підлеглих стримує альфа-особину від непотрібної агресії (мал. 282).

Мал. 282. Приклади заспокійливої поведінки у тварин: 1 - поза підпорядкування у вовків; 2 - взаємний грумінг у мавп

Більше про ієрархію домінування ви дізнаєтеся з наступного параграфа. Подібну поведінку можна зустріти і в спілкуванні людей: усмішка або рукостискання часто виконують роль заспокійливих жестів, що запобігають агресії з боку тих осіб, яким ці сигнали адресовано.

Біологічний словничок: територіальна поведінка, маркування меж території.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ

Територіальною називають поведінку, яка пов’язана з поділом території на окремі ділянки.

Територіальна поведінка передбачає маркування, або мічення, своєї території.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. Яку поведінку називають територіальною? Які її функції? 2. Які способи маркування використовують різні тварини, помічаючи межі своєї території? 3. Яке значення демонстрації погроз? 4. Як заспокійлива поведінка запобігає агресії?

Цікаво!

• У коралових риб, що займають невеликі ділянки з добрими умовами видимості, яскраве забарвлення з помітним малюнком робить саму присутність риби достатньо відчутним сигналом, що територію зайнято.