Кров, тканинна рідина, лімфа утворюють внутрішнє середовище організму й безпосередньо беруть участь у процесах обміну речовин і підтримці гомеостазу організму. В організмі є спеціальні пристосування для забезпечення сталості середовища. На відносно постійному рівні підтримуються артеріальний тиск, температура тіла, осмотичний тиск крові і тканинної рідини, уміст у них білків, глюкози, йонів Натрію, Калію, Кальцію, Хлору.

Тканинна рідина омиває всі клітини організму. Вона утворюється з плазми крові внаслідок її фільтрації крізь стінки кровоносних капілярів і заповнює проміжки між клітинами. Саме з тканинної рідини отримують усі необхідні для їхньої життєдіяльності речовини. У неї ж клітини виділяють кінцеві продукти обміну. Тканинна рідина — це важливий чинник збереження гомеостазу, тобто підтримання відносної сталості внутрішнього середовища. Її склад та співвідношення різних речовин є досить постійними. У разі порушення цієї сталості людина може загинути.

Надлишок тканинної рідини знову повертається в кров або всмоктуючись у кровоносні капіляри, або ж проникаючи в лімфатичні капіляри, і по лімфатичній системі повертається в кров’яне русло у вигляді лімфи.

Лімфа — рідка тканина організму, що міститься в його лімфатичній системі. Лімфа являє собою прозору жовтувату рідину, що утворюється з тканинної рідини і концентрується в замкнутих з одного боку лімфатичних капілярах, які беруть початок у дуже вузьких міжклітинних проміжках.

Кров — рідка тканина внутрішнього середовища, що забезпечує життєдіяльність організму.

Функції крові. Об’єм крові дорослої людини становить приблизно 7% від ваги тіла. Функції крові залежать від її складових. Давайте розглянемо їх.

Дихальна функція полягає в зв’язуванні та перенесенні кисню від легень до тканин і вуглекислого газу — у зворотному напрямку.

Транспортна — полягає в перенесенні судинами біологічно активних речовин (гормонів, вітамінів, ферментів тощо). Це також пов’язують з регуляторною функцією.

Завдяки трофічній функції клітини організму забезпечуються поживними речовинами: глюкозою, водою, жирами, мінеральними речовинами, амінокислотами тощо.

Під час перенесення кінцевих продуктів розщеплення до нирок (утворення сечі), шкіри (утворення поту), легень (водяна пара) кров виконує видільну функцію.

Залежно від умов навколишнього середовища відбувається перерозподіл крові в кровоносних судинах. Перехід її в капіляри шкіри супроводжується збільшенням тепловіддачі, а перехід в судини внутрішніх органів сприяє зменшенню втрати теплоти. Це терморегуляторна функція крові.

Захисна функція забезпечується лейкоцитами, що знешкоджують мікроорганізми та їхні токсини. Також зсідання крові завдяки тромбоцитам сприяє захисту від крововтрати.

Підтримання сталості внутрішнього середовища організму забезпечується гомеостатичною функцією.

Разом з нервовою системою кров встановлює зв’язок між окремими органами, завдяки чому організм функціонує як єдине ціле.

Склад крові. Кров складається з рідкої частини — плазми (55-60%) і формених елементів — еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів (40-45%).

Мал. 38. Пробірка з розшарованою кров’ю

Плазма крові складається з води (90-91%) та сухих речовин: 7-8% — білків, 0,9-1% — мінеральних речовин, 0,12% — глюкози, 0,7-0,8% — жирів (мал. 38). Крім білків, у плазмі є нітрогеновмісні сполуки небілкового характеру (сечовина, сечова кислота, амінокислоти, креатинін, амоніак), гормони, ферменти, вітаміни, антитіла, розчинні гази.

Білки, що входять до складу плазми — це альбуміни, що підтримують водно-сольову рівновагу в організмі. Глобуліни — беруть участь в утворенні захисних імунних тіл, зв’язують і знешкоджують отруйні речовини, що проникають в організм. Фібриноген — необхідний для зсідання крові. Інтерферони — знешкоджують мікроорганізми та отруйні речовини, забезпечують гуморальний імунітет. Глюкоза плазми є основним джерелом енергії для клітин. Мінеральною складовою крові є катіони Натрію, Калію, Кальцію, Магнію, Феруму, а також аніони Хлору, Йоду, Сульфату, Карбонату, Фосфату.

Сольовий розчин, який відповідає концентрації мінеральних солей у плазмі крові, називається ізотонічним. Для людини ізотонічним є 0,9% розчин натрій хлориду. Сольовий розчин, осмотичний тиск якого є нижчим за осмотичний тиск крові, називається гіпотонічним, а вищий — гіпертонічним. У гіпотонічному розчині еритроцити крові лопаються, вбираючи воду з міжклітинного простору. Це явище називається гемолізом. У людини гемоліз можуть спричинити отрути деяких змій (гюрза, ефа), грибів (бліда поганка). У гіпертонічних розчинах еритроцити віддають воду, зморщуються і втрачають свої властивості.

У медицині використовують рідини — замінники крові. У них якісний склад і концентрація солей відповідають складу плазми, їх називають фізіологічними розчинами.

Вода, мінеральні солі та продукти обміну виділяються через шкіру, нирки підтримуючи осмотичний тиск крові на постійному рівні.

Плазма крові має не тільки сталий осмотичний тиск і певний якісний склад солей, у ній підтримується сталість реакції. Реакція середовища визначається концентрацією йонів Гідрогену (pH). Кров людини при температурі 37 °С має pH — 7,36, тобто реакція крові є слаболужною. Зміна кислотності крові викликає порушення життєдіяльності організму.

У кровоносних судинах циркулює не вся кров. Частина міститься в кров’яних депо: печінці — 20%, селезінці — 16%, шкірі — 10%. Депо крові бере участь у підтриманні постійної кількості крові, що циркулює.

• 1. Що таке внутрішнє середовище організму? За рахунок чого підтримується гомеостаз внутрішнього середовища організму?
• 2. У чому полягає біологічне значення міжклітинної речовини?
• 3. Що таке лімфа? Поясніть механізм утворення лімфи. Визначте функції лімфи.
• 4. Схарактеризуйте функції і склад крові.

ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ!