Скелет людини можна поділити на дві частини: осьовий і додатковий. Осьовий представлений черепом, хребтом, грудною кліткою. Додатковий утворений плечовим і тазовим поясами, до яких прикріплені верхні та нижні кінцівки відповідно. Але, як відомо, окремі кістки нічого не варті, якщо їх не з’єднати між собою.

Типи з’єднання кісток. У скелеті людини кістки можуть сполучатися нерухомо, напіврухомо і рухомо. Нерухомі з’єднання утворюються під час зростання кісток. Таке з’єднання є характерним для скелета голови (черепа) і називається швом. При цьому тонкі виступи однієї кістки входять у заглибини іншої. У новонародженої дитини череп ще повністю не окостенів. Шви між окремими кістками її черепа не сформовані, їхні краї з’єднуються між собою сполучнотканинними перетинками (мал. 64). Черепні шви остаточно формуються тільки у 3-4 роки і до 30 років життя людини майже повністю заростають.

Напіврухомі з’єднання кісток утворюються між хребцями за допомогою міжхребцевих дисків та зв’язок (мал. 65). Завдяки здатності волокнистого хряща розтягуватися забезпечується рухливість хребта. Тому під час ходіння вони виконують роль амортизатора, пом’якшуючи поштовхи та оберігаючи внутрішні органи від струсу.

Усі суглоби є рухомими з’єднаннями кісток і мають загальний план будови, який включає суглобову сумку й суглобові поверхні. Зв’язки, що оточують суглоб, утворюють щільну волокнисту сумку й утримують кістки в певному положенні. Вони кріпляться до обох кісток і розташовані так, щоб суглоб міг витримувати навантаження, що на нього припадає. Суглобова сумка охоплює суглобові поверхні кісток, утворюючи герметичну капсулу. Вона складається з двох шарів. Зовнішній шар переходить в окістя, внутрішній — шар виділяє в порожнину суглоба синовіальну рідину, що відіграє роль мастила, забезпечуючи вільне ковзання суглобових поверхонь.

Мал. 64. Шви черепа

Мал. 65. Міжхребцеві структури

Мал. 66. Будова суглоба: 1 - суглобові поверхні; 2 - порожнина суглоба; 3 - синовіальна рідина; 4 - суглобова сумка

Суглобові поверхні з’єднуваних кісток укриті гіаліновим хрящем. Гладенька поверхня суглобових хрящів сприяє рухам у суглобах. Під час руху хрящ зменшує тертя між кістками, а завдяки своїй еластичності він слугує і амортизатором при ударах (мал. 66).

Оскільки рух з’єднуваних ланок здійснюється навколо однієї, двох або багатьох осей, суглоби прийнято поділяти на багатоосьові (кулясті) — плечовий, кульшовий; двохосьові (еліпсоподібні, сідлоподібні) — колінний; і одноосьові (циліндричний, блокоподібний) — ліктьовий (мал. 67).

Скелет голови (череп) складається з двох відділів — мозкового та лицевого. Мозковий відділ утворений тім’яними, скроневими, потиличною, лобною та клиноподібною кістками. До складу лицевого відділу входить близько п’ятнадцяти кісток (мал. 68). Усі вони з’єднані нерухомо — за допомогою швів. Єдиною рухомою кісткою є нижньощелепна. Череп захищає не тільки головний мозок, що розташований усередині, а й органи нюху, очі, внутрішнє та середнє вухо.

Скелет тулуба утворений хребтом і грудною кліткою. Хребет є головною віссю тіла. Він складається з хребців, між якими знаходяться хрящові міжхребцеві диски (мал. 69). Зв’язки з’єднують хребці між собою і не дозволяють зміщуватися. Але завдяки м’язам, що до них кріпляться, їм характерна певна рухливість. Тому хребту властива значна гнучкість.

Мал. 67. Типи суглобів: 1 - багатоосьовий; 2 - двохосьовий; 3 - одноосьовий

Мал. 68. Будова черепа: 1 - лобна кістка; 2 - тімяна кістка; 3 - потилична кістка; 4 - скронева кістка; 5 - вилична кістка; 6 - носова кістка; 7 - верхня щелепа; 8 - нижня щелепа

Мал. 69. Будова хребта: а - вид спереду; б - вид збоку, в - вид ззаду; 1 - шийний відділ; 2 - грудний відділ; 3 - поперековий відділ; 4 - крижовий відділ; 5 - куприковий відділ

Мал. 70. Хребець: 1 - тіло хребця; 2 - дуга хребця; 3 - відростки; 4 - хребтовий канал

Хребет має 33-34 хребці. У ньому виділяють шийний (7 хребців), грудний (12), поперековий (5), крижовий (5 зрослих) та куприковий (4-5 зрослих хребців) відділи. У хребті виділяють вигини, які формуються у людини з віком, завдяки руховій активності.

Кожен хребець складається з тіла, дуги і відростків, що слугують місцем прикріплення м’язів, зв’язок та сполучення відростків між собою (мал. 70). Між тілом і дугою хребця є отвір. Отвори всіх хребців утворюють хребетний канал, у якому розташований спинний мозок. Хребет слугує для його захисту.

На відміну від інших хребців, перший шийний, атлант, складається тільки з дуг. Він є опорою для черепа і дозволяє піднімати й опускати голову. Другий шийний хребець, епістрофей, має тіло і звернений вгору зубоподібний відросток, що дає змогу повертати голову вправо і вліво. Інші хребці мають однакову будову. Поперекові хребці відрізняються дуже масивними тілами.

Ребра разом з грудиною та грудними хребцями утворюють грудну клітку, яка захищає серце, легені, великі кровоносні судини і сприяє диханню. З 12 пар ребер, 7 пар безпосередньо кріпляться до грудини (справжні ребра), наступні 3 пари (несправжні) хрящами з’єднуються між собою, а потім приєднуються до грудини, утворюючи реберні дуги. 11-12-та пари ребер є вільними і закінчуються в товщі стінки черевної порожнини. Грудна кістка має рукоятку, тіло та мечоподібний відросток, що зрослися.

• 1. Схарактеризуйте з’єднання кісток у скелеті людини.
• 2. Які особливості будови суглобів?
• 3. Назвіть частини скелета людини.
• 4. Схарактеризуйте будову хребців. Які особливості будови атланта й епістрофея?
• 5. Яку будову і функції має грудна клітка?

ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ!