§ 22. Рух крові та лімфи по судинах

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: артерії, артеріоли, артеріальний пульс, артеріальний тиск, капіляри, вени, венули, лімфатичні судини, лімфатичні вузли.

 

Артерії. Як ми вже знаємо (див. § 20), кров із шлуночків серця продовжує свій шлях по артеріях великого й малого кіл кровообігу.

Артерії не тільки є провідниками, а й активно регулюють обсяг кровопостачання органів (завдяки симпатичній іннервації гладеньких м’язів їх стінок). Наприклад, найменші з них — артеріоли — за потреби розширюються, аби краще постачати кров до органу, який напружено працює, або трохи зменшують свій просвіт в органі, який перебуває в спокої.

Артеріальний пульс. Якщо промацати велику артерію на периферії тіла (рис. 60), можна відчути, що вона ритмічно коливається в такт скороченням серця. Ці коливання називаються артеріальним пульсом (з латин. удар, поштовх). Вони зумовлені розтягуванням стінок аорти кров’ю, яку виштовхує лівий шлуночок серця. З певною швидкістю ці коливання поширюються по всій артеріальній системі, згасаючи біля капілярів.

Кожний удар пульсу в нормі відповідає одному скороченню серця. У дорослої людини воно скорочується 60-85 разів за хвилину. Частота пульсу залежить від стану вегетативної та центральної нервової систем.

Рис. 60. Місця промацування пульсу: 1 — на променевій артерії; 2 — на скроневій артерії; 3 — на сонній артерії

Пульс характеризують його ритмічність, частота, а також наповнення. Останнє залежить від кількості крові, яку викидає лівий шлуночок. При зомлінні хворого, стані непритомності, коли різко падає тиск, пульс стає слабким і його майже неможливо промацати.

Артеріальний тиск. Кров рухається по артеріях із певним тиском, що дуже важливо для обміну речовин між нею та клітинами й тканинами. У головну артерію — аорту — кров із лівого шлуночка потрапляє під великим тиском (максимальним, або систолічним), у нормі — 130 мм рт. ст., у легеневу артерію правий шлуночок виштовхує кров із значно меншим тиском — 25 мм рт. ст. Під час розслаблення серця артеріальний тиск зменшується (мінімальний, або діастолічний), однак ніколи не падає до нуля й становить в аорті та великих артеріях великого кола кровообігу 70-80 мм рт. ст., а в легеневій — 10 мм рт. ст.

Рис. 61. Вимірювання артеріального тиску на плечовій артерії

Кров’яний тиск у артеріях знижується в міру віддалення їх від серця. Там, де артерії переходять у капіляри, він падає до 20-30 мм рт. ст. Різниця (перепад) кров’яного тиску на різних ділянках артеріальної системи забезпечує просування ними крові від серця до органів і тканин.

Артеріальний тиск у людини вимірюють на плечовій артерії спеціальним приладом — тонометром (рис. 61). У ній кров’яний тиск у нормі становить 110/70 — 120/80 мм рт. ст.

Фізіологічні механізми та регуляція артеріального тиску. Збудження симпатичної нервової системи (що супроводжується підвищенням концентрації адреналіну в крові) підвищує артеріальний тиск, а збудження парасимпатичної — знижує його.

У здорової людини артеріальний тиск сталий. Він може зростати при значному фізичному чи емоційному напруженні. Однак іноді надмірні, навіть позитивні емоції можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. Тоді людина непритомніє.

Аби підтримувати артеріальний тиск на сталому рівні, в організмі здорової людини діють спеціальні пристосувальні механізми. Вищими центрами такої регуляції є гіпоталамус і судинно-руховий центр довгастого мозку, один із відділів якого відповідає за підвищення артеріального тиску, а інший — за його зниження. На діяльність цих центрів впливає й кора великих півкуль головного мозку.

Рух крові капілярами. Наближаючись до тканин, артерії розгалужуються на все дрібніші й дрібніші артерії — артеріоли, які переходять у капіляри (див. § 20; рис. 54). Крізь стінки капілярів відбувається найважливіший життєвий процес — постачання клітин і тканин киснем і поживними речовинами та видалення з них відпрацьованих, а тому непотрібних продуктів обміну речовин і вуглекислого газу. Цьому сприяє дуже низька швидкість руху крові капілярами.

Як ми вже знаємо, посередником цього обміну є міжклітинна рідина (див. § 17). Стінки капілярів проникні для кисню та вуглекислого газу, різних розчинених у крові поживних речовин, лейкоцитів і непроникні — за звичайних умов для еритроцитів, тромбоцитів і білків плазми (рис. 62).

Кисень, поживні речовини, мінеральні солі та вода переходять шляхом дифузії та осмосу з капілярів до міжклітинної рідини, а потім до клітин. Відпрацьовані продукти обміну речовин, надлишок солей і води потрапляють в основному до лімфатичних капілярів, а вуглекислий газ дифундує до кровоносних капілярів.

Рис. 62. Будова капіляра та співвідношення його розміру з розмірами формених елементів крові: 1 — епітеліальні клітини, з яких утворюється стінка капіляра; 2 — еритроцит; 3 — лейкоцит; 4 — тромбоцит; 5 — міжклітинна рідина

Кількість капілярів є надзвичайно великою. Їх загальна площа в організмі людини становить приблизно 1500 га. На цій поверхні товщиною 7-8 мкм знаходиться всього 250 мл (одна склянка) крові.

Це треба пам’ятати! Капіляри відкрив понад 300 років тому італійський анатом, фізіолог, лікар Марчело Мальпігі. Побачивши під мікроскопом капіляри та кровообіг у них, він сказав: «Істинно незвичне й велике я бачу своїми очима!»

Рух крові венами. Забравши з міжклітинної речовини продукти життєдіяльності клітин і вуглекислий газ, капіляри зливаються спочатку в невеличкі (їх називають венулами), а потім у більші вени.

На відміну від артерій, стінки вен мають незначний прошарок гладеньких м’язових волокон і не можуть активно проштовхувати кров до серця. Тому вона повільно, зі швидкістю 0,05-0,1 м/с, просувається вгору венами нижніх і верхніх кінцівок, переважно завдяки скороченням скелетних м’язів (див. § 21; рис. 59).

Завдяки невеличкому прошарку гладеньких м’язових волокон і наявності еластичних волокон стінкам вен властива значна розтяжність. Тож вони можуть уміщувати (депонувати) багато крові.

Тиску, утвореного під час скорочення шлуночків серця й переданого артеріям (залишковий тиск), венам уже не вистачає. Через це тиск у них дуже низький — усього 2-5 мм рт. ст. А вени, що розміщуються біля грудної порожнини та шиї в момент вдиху, взагалі мають від’ємний щодо атмосферного тиск, що сприяє поверненню крові до серця.

Лімфатична система складається приблизно із 700 лімфовузлів і лімфатичних судин різних розмірів. На відміну від кровоносних судин, якими кров притікає до органів або відтікає від них, лімфатичні судини слугують лише для відтоку лімфи. Тому вони є начебто дренажною системою, що видаляє надлишок міжклітинної рідини (рис. 63).

Основні функції лімфатичної системи такі: рознесення жирів по всьому організму; забезпечення гомеостазу (сталості складу крові й міжклітинної рідини); звільнення організму від різних сторонніх часток.

Лімфатичні капіляри пронизують усі органи та тканини і є основою лімфатичної системи. У них збирається лімфа, яка поступово надходить через внутрішньоорганні лімфатичні сплетіння та відвідні лімфатичні судини до головної грудної лімфатичної протоки, яка впадає в нижню порожнисту вену. У лімфатичних судинах є кишенькові клапани, як у венах. Рух лімфи до серця відбувається за рахунок скорочення скелетних м’язів і діафрагми.

Лімфатичні вузли (рис. 63, 64) — «біологічні фільтри», які на певних ділянках тіла переривають плин лімфи в лімфатичних судинах. Кожен із них пропускає крізь себе лімфу з певної ділянки тіла, затримуючи віруси, бактерії, пухлинні клітини, тобто виконує очисну функцію. Беручи «удар» на себе, лімфатичні вузли можуть запалюватися, що проявляється їхнім збільшенням, болісністю.

Малорухливий спосіб життя супроводжується застійними процесами в лімфатичній системі. Це може викликати набряки тканин і веде до накопичення в організмі шкідливих продуктів обміну речовин.

Це треба пам’ятати! Якщо ви помітили, що ваші лімфатичні вузли збільшилися (наприклад, на шиї), негайно зверніться до лікаря!

Рис. 63. Лімфатична система людини: а) загальна схема лімфатичної системи: 1 — вилочкова залоза; 2 — грудна лімфатична протока; 3 — селезінка; 4 — лімфатичні вузли; 5 — лімфатичні судини; б) зв’язок лімфатичної системи з кровоносною: 1 — легені; 2 — лімфатична судина; 3 — лімфатичний вузол; 4 — вени, які переносять кров з тканини до серця; 5 — тканини організму; 6 — артерії, які переносять кров із серця до тканини; 7 — лімфатичний капіляр

Рис. 64. Лімфатичний вузол у розрізі: 1 — приносні лімфатичні судини з кишеньковими клапанами; 2 — виносні лімфатичні судини з кишеньковими клапанами; 3 — внутрішні лімфатичні протоки; 4 — внутрішній мозковий шар, у якому накопичені Т-лімфоцити; 5 — фолікули (пухирці) коркового шару, у якому накопичені В-лімфоцити

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Які судини входять до складу артеріальної системи? 2. Поясніть механізм руху крові по артеріях. Поясніть, чим визначається рівень артеріального тиску. 3. Завдяки чому артерії витримують досить великий тиск крові? 4. Визначте функцію гладеньких м’язів артерій. 5. Завдяки чому утворюється артеріальний пульс? 6. Назвіть чинники, які порушують сталість артеріального тиску. 7. Поясніть механізми регуляції артеріального тиску. 8. Поясніть особливості руху крові в капілярах. 9. Розкажіть про особливості будови вен. Поясніть функцію «периферичних сердець». 10. Поясніть особливості будови лімфатичних судин. 11. Розкрийте зв’язок між будовою та функціями лімфатичних вузлів.

Самостійна робота з підручником. 1. Обґрунтуйте, яке практичне значення має вміння рахувати пульс і визначати артеріальний тиск. 2. Порівняйте будову стінок артерій, вен, капілярів і лімфатичних судин. З’ясуйте ознаки їхньої подібності та відмінності. Як це позначається на їх функціях?

Запитання для допитливих. 1. Що є причиною безперервного руху крові кровоносними судинами? 2. Поясніть, чому в штангіста, коли він піднімає штангу, або в співака, коли він голосно бере верхню ноту, набрякають шийні вени.

Домашнє завдання. Розгляньте рис. 60 і, стоячи перед дзеркалом, визначте в себе місця вимірювання артеріального пульсу. Виміряйте артеріальний пульс тим способом, якому ви навчилися на уроці, у себе та в членів своєї родини. Користуючись текстом параграфа, укажіть, якими судинами кров рухається найповільніше. У чому полягає значення цього явища? Запишіть відповідь у зошит.

Це треба знати. Відомо, що тільки половина крові циркулює кровоносними судинами, решта знаходиться в кров’яних «депо»: у печінці (20 % усієї крові), селезінці (16 %) і шкірі (10 %). За потреби (наприклад, при посиленій м’язовій роботі, крововтраті) кров викидається з «депо» до кровоносних судин.

Лабораторне дослідження

ТЕМА. Вимірювання частоти серцевих скорочень

МЕТА: навчитися знаходити пульс на різних ділянках тіла та визначати частоту серцевих скорочень.

ОБЛАДНАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ: таблиці, малюнки, секундомір або годинник із секундною стрілкою.

ХІД РОБОТИ

1. Розгляньте в підручнику рис. 60 «Місця промацування пульсу».

2. Знайдіть у себе на тілі ділянки, де артерії розташовані близько до поверхні тіла. Намацайте пульс на променевій артерії, сонній артерії, скроневій артерії. Порівняйте почуте.

3. Намацайте пульс на променевій артерії. Засічіть час і протягом 30 с підраховуйте пульс. Дані помножте на 2 й визначте частоту серцевих скорочень.

4. На основі отриманих даних зробіть записи: Моя ЧСС у спокої.

ВИСНОВОК

Обґрунтуйте практичне значення вміння визначати частоту серцевих скорочень.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Біологія 8 клас Страшко, Горяна, Білик (нова програма)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)