§ 27. Захворювання органів сечовиділення та шкіри. Запобігання їм. Загартовування

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: низхідна інфекція, висхідна інфекція, нефрит, пієлонефрит, уретрит, цистит, дерматит, гноячкові захворювання, алергічні захворювання, грибкові ураження, себорея, короста, вошивість, загартовування.

Захворювання органів сечовиділення. Нирки є життєво важливим органом людського організму. Порушення або припинення їх функцій неминуче призводить до отруєння організму речовинами, які в нормальному стані виводяться із сечею. Якщо робота нирок порушена, ці речовини накопичуються в крові й спричиняють важкі стани, які нерідко призводять до смерті.

Органи сечовиділення — нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечівник — можуть уражатися різними мікроорганізмами. Останні потрапляють туди через кров із різних осередків інфекції в організмі, наприклад під час ангіни, при захворюваннях зубів, ротової порожнини тощо. Це — низхідна інфекція.

Часто причиною захворювання нирок і сечовивідних шляхів бувають висхідні інфекції. Якщо людина не дотримується правил особистої гігієни, хвороботворні мікроорганізми проникають через сечівник у сечовий міхур і звідти поширюються на інші сечовидільні органи, спричиняючи їх запалення. Запальним процесам і поширенню мікроорганізмів сприяє загальне переохолодження організму, застуда.

Нирки, особливо в дітей, чутливі до різних отруйних речовин — до тих, які синтезуються в самому організмі, і тих, що потрапляють до нього з навколишнього середовища. Такі речовини, як алкоголь, свинець, ртуть, нафталін, бензол, отрути комах тощо, потрапивши в кров і з нею до нирок, порушують їхню роботу.

Деякі лікарські засоби (сульфаніламідні препарати, антибіотики) за надмірного й тривалого вживання накопичуються в нирках і також можуть спричинити їх захворювання.

Найпоширенішим захворюванням нирок є нефрит — запалення різних елементів нирки. Залежно від патогенезу, розрізняють пієлонефрит і гломерулонефрит.

Пієлонефрит (з грецьк. миска та нирка) — запальне інфекційне захворювання нирок, пов’язане з висхідною інфекцією. Хворобу можуть спричиняти стафілококи, ентерококи й інші мікроорганізми. Ознаки: часте та болісне сечовипускання, підвищення температури тіла, біль у поперековій ділянці, сонливість, загальне нездужання.

Гломерулонефрит (з латин. куля та нирка) — запальний процес в обох нирках, який супроводжується порушенням клубочкової фільтрації. Він є результатом поширення низхідної інфекції. Це одна з найважчих патологій нирок у дітей. Ознаки: симптоми інтоксикації, підвищення температури тіла, зменшення сечовиділення, набрякання обличчя та кінцівок, головний біль, нудота тощо.

Постійне порушення обміну речовин в організмі може стати причиною відкладання солей та утворення каменів у нирках і сечовивідних шляхах. Камені утруднюють відтікання сечі й, уражаючи гострими краями слизові оболонки сечовивідних шляхів, спричиняють сильний біль.

Уретрит — запалення сечівника, яке викликають стрептококи й інші бактерії. Ознаки: часте й болісне сечовипускання.

Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура. Виникає внаслідок проникнення в сечовий міхур інфекції. Розвиткові циститу сприяють переохолодження тіла, уживання прянощів, копченостей, алкоголю тощо. Симптоми: часті позиви на сечовипускання, під час якого відчувається біль, свербіж, печія.

Щоб запобігти захворюванням органів сечовиділення, необхідно дотримуватися певних гігієнічних вимог: правильно харчуватися, своєчасно лікувати зуби, загартовувати свій організм, бути обережним із різними отрутами, уживати ліки лише за призначенням лікаря, дотримуватися особистої гігієни.

Хвороби шкіри та запобігання їм. Стан шкіри залежить від різних хвороботворних чинників довкілля, стану організму й догляду за нею.

Однією з найпоширеніших хвороб шкіри є дерматит (з грецьк. шкіра) — запалення шкіри. Дерматити спричиняють хвороботворні мікроорганізми. Вони також можуть виникати при ураженні шкіри кислотами, лугами або внаслідок зовнішнього застосування лікарських засобів (особливо під час самолікування). Частою причиною дерматитів є механічна травма, наприклад розчухування шкіри після укусу комахи. Нерідко дерматити спричиняють різні косметичні креми, лосьйони, туш для повік, якщо чутливість шкіри до них підвищена. Частою причиною дерматиту влітку є надмірне засмагання. При дерматиті виникають почервоніння шкіри, її набряк, свербіж, можуть з’являтися пухирі, наповнені рідким прозорим вмістом. Лікувати дерматити повинен тільки лікар.

Рис. 71. Грибкове ураження нігтів (1) і шкіри (2)

Гноячкові захворювання шкіри спричиняють стафілококи або стрептококи, які дуже поширені в природі й завжди є на шкірі. При недотриманні правил гігієни, порушеннях функціонування імунної системи вони виявляють свою хвороботворну дію. До розвитку гноячкових захворювань часто призводять механічні ураження шкіри — порізи, розчухування укусів комах, надмірна пітливість шкіри. При цукровому діабеті гноячкові ураження шкіри часто є одними з перших проявів цього захворювання.

Ураженню шкіри мікроскопічними хвороботворними грибами сприяє підвищена пітливість, зокрема ніг (особливо коли людина носить тісне гумове взуття).

Ці хвороби проявляються запальними процесами, що частіше виникають між пальцями, на підошвах (рис. 71). Верхній шар епітелію відшаровується, утворюються виразки, що мокнуть; ці місця сверблять, стають уразливими для інфекції. Хворобливий процес поширюється в організмі, викликаючи різні ускладнення. Грибкові ураження нігтів дуже спотворюють їх зовнішній вигляд.

Профілактика грибкових захворювань полягає в дотриманні правил особистої гігієни. Лікувати ці хвороби краще в лікаря.

Це треба пам’ятати! Грибкові ураження шкіри є дуже заразливими хворобами: гриби передаються через постільну білизну, рушники, взуття, воду в басейнах.

Хвороба, пов’язана з розладом діяльності сальних залоз, називається себореєю (з латин. сало та грецьк. текти). Функціональна активність сальних залоз залежить від стану гіпофіза, надниркових і статевих залоз, центральної та вегетативної нервової систем, загального обміну речовин, вітамінного забезпечення організму. Ось чому вважається, що себорея є місцевим проявом різних нездужань усього організму, тому лише місцеве її лікування не дає результатів. Розрізняють жирну та суху себорею.

Жирна себорея проявляється надмірною секрецією сальних залоз із виділенням великої кількості шкірного сала. Шкіра стає жирною, блискучою, устя сальних залоз розширюються, запалюються, виникають вугри. Волосся вкривається жировою змазкою, утворюється лупа; часто себорея є причиною випадіння волосся, а в чоловіків це захворювання навіть призводить до облисіння.

Суха себорея пов’язана зі зниженою функцією сальних залоз. Шкіра стає сухою, лущиться. Волосся — сухе, ламке, стоншене, посилено випадає, утворюється дуже багато лупи. Лікують себорею не тільки фахівці зі шкірних хвороб, а й лікарі-терапевти.

Алергічні захворювання шкіри досить часто трапляються при індивідуальній неприйнятності деяких продуктів харчування (шоколад, цитрусові, суниці, полуниці, курячі яйця), ліків, косметичних засобів. До алергічних уражень шкіри призводять хвороби системи травлення (особливо — печінки та жовчного міхура), запори, глистяна хвороба.

Поліноз — алергічне захворювання, що виникає при потраплянні пилку рослин до організму через дихальні шляхи. Це пилок берези, ліщини, диких злакових трав чи бур’янів, особливо амброзії полинолистої. Клінічні прояви можуть бути різними: нежить, кон’юнктивіт, висипи на шкірі та слизових оболонках.

За недотримання правил гігієни може виникнути короста. Це захворювання спричиняє коростяний кліщ, який заглиблюється в шкіру й там живе. Від постійного подразнення виникає сильний свербіж, особливо між пальцями рук, на животі та бокових частинах грудної клітки, на стегнах. Ця хвороба дуже заразлива.

Ті, хто порушують правила особистої гігієни, можуть захворіти на вошивість, або педикульоз (з латин. воша), що спричиняється головними, одежними та лобковими вошами. Захворювання супроводжується сильним свербінням шкіри голови, виникненням розчухувань і гноячкових захворювань шкіри. На волоссі голови (особливо на потилиці) можна побачити гниди — білі яйця вошей — та їх самих. Вошивість швидко поширюється, вона може стати причиною тяжких і небезпечних хвороб — висипного, або поворотного, тифу, а тому потребує спеціального ретельного лікування.

Важливо знати, яким небезпечним є травмування родимок і вплив на них сонячних променів. Родимки — це вади розвитку клітин шкіри, які мають велику кількість пігменту — меланіну. При ушкодженні родимки, особливо коли з неї починає йти кров, ці клітини відриваються, розносяться кров’ю по всьому організму, осідають у печінці й інших внутрішніх органах і починають там рости. Людина може загинути через два-три місяці від початку захворювання. Тому при почервонінні, підсиленні чи послабленні пігментації, прискореному рості родимок, у випадку їх травмування необхідно негайно звернутися до лікаря.

Це треба пам’ятати! Людям, на тілі яких багато родимок, небезпечно багато засмагати!

Значення та механізми загартовування організму. Сучасні умови життя, одяг, транспорт тощо зменшили вплив різних природних чинників на організм людини, тому знизилася його опірність до їхніх змін. І тільки загартовування дає змогу швидко пристосовуватися до низької чи високої температури повітря, зниженої чи підвищеної вологості.

Загартовування — це комплекс методів цілеспрямованого підвищення функціональних резервів організму та його опірності до несприятливої дії фізичних чинників довкілля, вплив яких постійно збільшується.

За таких умов розвиваються пристосувальні зміни в організмі — адаптація (з латин. пристосування) — удосконалення нейрогуморальних та обмінних процесів, підвищення імунітету, а отже, загальної опірності організму. Загартовування проявляється поступовим зниженням чутливості організму до дії певного чинника. Наприклад, систематична дія низьких температур підвищує опірність організму переважно до холоду, а високих — до надмірного тепла.

Це треба пам’ятати! Якщо припинити проведення загартовувальних процедур, ступінь загартовування слабшає.

Важливим для здоров’я людини є загартовування до холоду, оскільки переохолодження — найчастіша причина застудних захворювань. Суть його полягає в поступовому нарощуванні ступеня охолодження організму. У людей, звиклих до холоду, теплоутворення відбувається інтенсивніше. Це забезпечує краще кровопостачання шкіри та підвищену опірність до інфекційних хвороб (пам’ятаємо, що шкіра є частиною системи імунітету).

Загартовування дітей — обов’язкова складова фізичного виховання, запорука міцного здоров’я на все подальше життя. У дитячомі організмі система теплорегуляції недосконала, а тому діти вразливіші до дії холоду, частіше хворіють на застудні хвороби. Діти, які ростуть і мають через це більш швидкий (порівняно з дорослою людиною) обмін речовин, дуже вразливі до нестачі кисню. Якщо вони мало перебувають на свіжому повітрі, то стають млявими, дратівливими, у них порушується сон, зникає апетит, з’являється головний біль, виникає недокрів’я. Тому загартовування повітрям і водою для дитячого організму — обов’язкове. Як ми вже знаємо, для росту кісток потрібний вітамін D, який утворюється в шкірі під дією сонячних променів. Отже, для дітей є важливим і загартовування сонцем.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Що таке низхідна й висхідна інфекції? 2. Які хвороби органів сечовиділення ви знаєте? 3. Як запобігти захворюванням нирок? 4. Назвіть хвороби шкіри. 5. Поясніть походження слова дерматит. Якими є чинники та прояви цієї хвороби? 6. Які мікроорганізми є збудниками гноячкових хвороб шкіри? Назвіть причини виникнення цієї хвороби. 7. Поясніть механізм зараження шкіри хвороботворними мікроскопічними грибами. 8. Доведіть, що алергічний висип на шкірі є проявом загального порушення імунітету організму. 9. Визначте причини виникнення алергічних захворювань шкіри. 10. Допишіть речення: «Коросту спричиняє ...». 11. Поясніть, чому виникає короста. 12. Якими є причини та прояви вошивості? 13. Проаналізуйте біологічне значення загартовування організму та його фізіологічні механізми. 14. Назвіть чинники загартовування. Поясніть вислів: «Повітря, сонце і вода — наші найкращі друзі».

Самостійна робота з підручником. 1. Доведіть, що захворювання видільної системи пов’язані з необережною поведінкою людини. 2. Складіть і заповніть у зошитах таблицю «Хвороби шкіри й засоби запобігання їм».

Домашнє завдання. 1. Складіть правила гігієни, як запобігти утворенню вугрів. 2. Поясніть членам своєї родини причини виникнення алергічних висипів, корости та вошивості. 3. Користуючись підручником і додатковою літературою, розробіть проект на тему «Визначення типу шкіри на різних ділянках обличчя та складання правил догляду за власною шкірою».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Біологія 8 клас Страшко, Горяна, Білик (нова програма)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)