Кишечник - наступний за шлунком відділ травного каналу. Він складається з двох відділів - тонкого і товстого кишечнику.

Яка будова і які функції тонкого кишечнику? Частково перетравлена в шлунку їжа, яку називають хітусот, завдяки скороченню його м’язів через сфінктер надходить порціями до наступного відділу травного каналу - тонкого кишечнику. Саме в ньому поживні речовини їжі розщеплюються остаточно і всмоктуються в кров і лімфу. У дорослої людини довжина тонкого кишечнику становить 5-6 м. Його поділяють на три послідовних відділи: дванадцятипалу, порожню та клубову кишки (мал. 48).

Дванадцятипалу кишку названо так тому, що її довжина приблизно дорівнює товщині 12 складених разом пальців (25-30 см). До неї відкриваються протока підшлункової залози та загальна жовчна протока (мал. 49). І хоча харчові маси затримуються в цій кишці недовго, саме тут на них діє найбільше травних ферментів. їхня кількість залежить від складу їжі.

Підшлункова залоза завдовжки 12-15 см розміщена під шлунком. Вона виробляє травний сік, який через вивідну протоку потрапляє в дванадцятипалу кишку. Травний сік підшлункової залози має лужну реакцію, виділяється тільки під час травлення. До його складу входять ферменти, які сприяють розщепленню всіх поживних речовин: трипсин та хімотрипсин впливають на розщеплення білків до їхніх складових - амінокислот, ліпаза - жирів до гліцеролу та жирних кислот, амілаза розщеплює крохмаль до глюкози.

Печінка - це найбільша залоза в організмі людини (її маса - 1,5-2 кг), розташована переважно в правому підребер’ї, під діафрагмою.

Біля печінки є порожнистий орган - жовчний міхур, який загальною жовчною протокою сполучений з дванадцятипалою кишкою (мал. 49).

Печінка виконує такі головні функції: секреторну, захисну, обмінну, синтетичну, детоксикаційну.

Мал. 48. Будова тонкого кишечнику: 1 - дванадцятипала кишка; 2 - порожня кишка; 3 - клубова кишка; 4 - підшлункова залоза. Завдання. Користуючись малюнком, назвіть особливості будови відділів тонкого кишечнику

Мал. 49. Зв’язок травних залоз із дванадцятипалою кишкою. Завдання. Користуючись малюнком, назвіть залози, які зв’язані з дванадцятипалою кишкою; протоки, які входять у дванадцятипалу кишку

Секреторна функція печінки полягає в утворенні жовчі. Жовч — це зеленкувато-жовта, гіркувата на смак в’язка рідина, що містить особливі жовчні кислоти та пігменти, ліпіди, мінеральні солі тощо. Під дією жовчі жири розпадаються на мікроскопічні краплинки (емульгація жирів). У такому вигляді вони краще розщеплюються ферментами. Крім того, жовч активує дію деяких ферментів підшлункової залози (наприклад, трипсину), а також посилює рухову активність кишок. Завдяки своїм бактерицидним властивостям жовч гальмує гнильні процеси в кишечнику. За відсутності травлення жовч збирається в жовчному міхурі, а під час вживання їжі по жовчній протоці з міхура надходить до дванадцятипалої кишки. За добу в людини виділяється 500-700 мл жовчі.

Печінка відіграє важливу захисну (бар’єрну) функцію. Кров, що відтікає від кишечнику і шлунка по кровоносних судинах, надходить до печінки через ворітну вену. У печінці із цієї крові відбираються речовини, потрібні організмові. У ній знезаражуються деякі шкідливі речовини (детоксикація), які разом із жовчю через кишечник виводяться назовні.

Печінка бере участь в обміні вуглеводів, білків, жирів і вітамінів, кровотворенні. У печінці утворюється білок гемоглобін (транспортує кисень) і речовини, які беруть участь у зсіданні крові, і такі, що запобігають її зсіданню, а також деяка кількість вітаміну К.

Глюкоза, що всмоктується з кишечнику в кров, перетворюється в печінці на глікоген. За потреби глікоген може розщеплюватись до глюкози, яка надходить у кров і транспортується до тканин і органів. (Поясніть, чому фізіологи називають печінку «хімічною лабораторією», «продуктовим складом» і «диспетчером організму».)

Як відбуваються процеси травлення у тонкому кишечнику? Травлення у тонкому кишечнику здійснюється внаслідок дії соків кишечнику і підшлункової залози, а також жовчі. Як ви пам’ятаєте, у шлунку середовище має кислу реакцію, а в тонкому кишечнику - лужну.

Мал. 50. Уголєв Олександр Михайлович (1926—1991) — учений-фізіолог (народився в Дніпропетровську)

Тому в дванадцятипалій кишці нейтралізується кисле середовище харчової маси, яка надійшла зі шлунка, та стають активними травні ферменти шлункового соку.

Стінки тонких кишок складаються з таких самих шарів, що й шлунка (пригадайте їх). У слизовій оболонці є численні секреторні клітини, які виділяють на добу близько 2 л кишкового соку. Це в’язка рідина зі слабколужною реакцією, у якій містяться ферменти (понад 20). Вони беруть участь у процесі перетравлення білкових молекул та їхніх часток, жирів і вуглеводів. Крім того, деякі секреторні клітини продукують слиз, який зменшує тертя харчових мас по стінках кишечнику та захищає самі стінки від дії травних ферментів та механічних подразнень.

Утворені в процесі травлення в тонкому кишечнику речовини всмоктуються в кров і лімфу. Всмоктувальна поверхня клубової та порожньої кишок дуже велика завдяки наявності ворсинок. Таким чином, у кишечнику здійснюється пристінкове (мембранне) травлення.

У чому полягає пристінкове (мембранне) травлення? Пристінкове (мембранне) травлення відкрив 1958 р. фізіолог українського походження О.М. Уголєв (мал. 50). У пристінковому травленні беруть участь ферменти, що містяться на внутрішній поверхні кишечнику, слизова оболонка якого утворює безліч ворсинок (мал. 51). До їхнього складу входять кровоносні та лімфатичні судини, які розгалужуються на капіляри, а також м’язові та нервові волокна. Клітини кожної ворсинки мають вирости мембрани - мікроворсинки, у яких є ферменти, що сприяють остаточному розщепленню ліпідів, вуглеводів і білків. Пристінкове травлення забезпечує найретельніше розщеплення поживних речовин і всмоктування простих органічних речовин.

Мал. 51. 1. Будова ворсинок кишечнику. 2. Схема всмоктування поживних речовин ворсинками. Завдання. Користуючись малюнком і текстом, поясніть особливості будови ворсинок кишечнику та процес всмоктування ними поживних речовин

Отже, основна функція ворсинок - всмоктування поживних речовин. Велика кількість ворсинок (приблизно 30 млн) майже в 1000 разів збільшує всмоктувальну поверхню тонкого кишечнику.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Всмоктування - це складний фізіологічний процес проникнення води і розчинених у ній органічних речовин і мінеральних солей у кров і лімфу через клітини епітелію кишечнику. У процесі всмоктування важливе значення мають активна діяльність клітинних мембран кишечнику, явища дифузії, фільтрації. При цьому витрачається енергія.