Кишківник - наступний за шлунком відділ травного каналу. Він складається з двох відділів - тонкого і товстого кишківника.

Яка будова і які функції тонкого кишківника? Частково перетравлена в шлунку їжа, яку називають хімусом, завдяки скороченню його м’язів через сфінктер надходить порціями до наступного відділу травного каналу - тонкого кишківника. Саме в ньому поживні речовини їжі розщеплюються остаточно і всмоктуються в кров і лімфу. У дорослої людини довжина тонкого кишківника становить 5-6 м. Його поділяють на три послідовних відділи: дванадцятипалу, порожню та клубову кишки (мал. 69).

Дванадцятипалу кишку названо так тому, що її довжина дорівнює приблизно товщині 12 складених разом пальців (25-30 см). До неї відкриваються протока підшлункової залози та загальна жовчна протока (мал. 70). І хоча харчові маси затримуються в цій кишці недовго, саме тут на них діє найбільше травних ферментів. Їхня кількість залежить від складу їжі.

Мал. 69. Будова тонкого кишківника: 1 - дванадцятипала кишка; 2 - порожня кишка; 3 - клубова кишка

Мал. 70. Зв’язок травних залоз із дванадцятипалою кишкою

Підшлункова залоза завдовжки 12-15 см розміщена під шлунком. Вона виробляє травний сік, який через вивідну протоку потрапляє в дванадцятипалу кишку. Травний сік підшлункової залози має лужну реакцію, виділяється тільки під час травлення. До його складу входять ферменти, які сприяють розщепленню всіх поживних речовин: трипсин та хімотрипсин впливають на розщеплення білків до їхніх складових - амінокислот, ліпаза - жирів до гліцеролу та жирних кислот, амілаза розщеплює крохмаль до глюкози.

Печінка - це найбільша залоза в організмі людини (її маса - 1,5—2 кг), розташована переважно у правому підребер’ї, під діафрагмою. На нижній поверхні печінки є порожнистий орган - жовчний міхур, який загальною жовчною протокою сполучений з дванадцятипалою кишкою (мал. 70). Печінка виконує такі головні функції: секреторну, захисну, обмінну, синтетичну, детоксикаційну.

Секреторна функція печінки полягає в утворенні жовчі. Жовч - це зеленкувато-жовта, гіркувата на смак в’язка рідина, що містить особливі жовчні кислоти та пігменти, ліпіди, мінеральні солі тощо. Під дією жовчі жири розпадаються на мікроскопічні краплинки. У такому вигляді вони краще розщеплюються ферментами. Крім того, під дією жовчі припиняється активність ферменту шлункового соку - пепсину. Натомість жовч активує дію деяких ферментів підшлункової залози (наприклад, трипсину), а також посилює рухову активність кишок. Завдяки своїм бактерицидним властивостям жовч гальмує гнильні процеси в кишківнику. За відсутності травлення жовч збирається в жовчному міхурі, а під час вживання їжі жовчною протокою з міхура надходить до дванадцятипалої кишки. За добу в людини виділяється 500-700 мл жовчі.

Печінка відіграє важливу захисну (бар’єрну) функцію. Кров, що відтікає від кишківника і шлунка по кровоносних судинах, надходить до печінки через ворітну вену. Після проходження через печінку в цій крові залишаються переважно речовини, потрібні організму. Шкідливі речовини і мікроорганізми знезаражуються і разом із жовчю через кишківник виводяться назовні (видільна функція).

Печінка бере участь в обміні вуглеводів, білків, жирів і вітамінів, а у зародків - у процесах кровотворення. У печінці утворюються речовини, які беруть участь у зсіданні крові, і такі, що запобігають її зсіданню. У печінці запасаються такі вітаміни: А, В1, D, Е, К, а також активуються вітаміни В2 і В6.

У печінці може накопичуватися досить значний об’єм крові, який у разі потреби (наприклад, унаслідок крововтрат) може надходити у загальний кровотік.

Глюкоза, що всмоктується з кишківника в кров, перетворюється в печінці на глікоген. За потреби глікоген може розщеплюватись до глюкози, яка надходить у кров і транспортується до тканин і органів. Так забезпечуються енергетичні потреби. (Поясніть, чому фізіологи називають печінку «хімічною лабораторією», «продуктовим складом» і «диспетчером організму».)

Як відбуваються процеси травлення в тонкому кишківнику? Травлення в тонкому кишківнику здійснюється внаслідок дії соків кишківника і підшлункової залози, а також жовчі. Як ви пам’ятаєте, у шлунку середовище має кислу реакцію, а в тонкому кишківнику - лужну. Тому в дванадцятипалій кишці нейтралізується кисле середовище харчової маси, яка надійшла зі шлунка, та стають активними травні ферменти шлункового соку.

Стінки тонких кишок складаються з таких самих шарів, що й шлунка (пригадайте їх). У слизовій оболонці є численні секреторні клітини, які виділяють на добу близько 2 л кишкового соку. Це в’язка рідина зі слабколужною реакцією, у якій містяться ферменти (понад 20). Вони беруть участь у процесі перетравлення білкових молекул та їхніх часток, жирів і вуглеводів. Крім того, деякі секреторні клітини продукують слиз, який зменшує тертя харчових мас по стінках кишківника та захищає самі стінки від дії травних ферментів та механічних подразнень.

Утворені в процесі травлення в тонкому кишківнику речовини всмоктуються в кров і лімфу. Всмоктувальна поверхня клубової та порожньої кишок дуже велика завдяки наявності ворсинок. Таким чином, у кишківнику здійснюється пристінкове (мембранне) травлення.

У чому полягає пристінкове (мембранне) травлення? Пристінкове (мембранне) травлення відкрив 1958 р. фізіолог українського походження О.М. Уголєв (мал. 71). Пристінкове травлення з одного боку забезпечують ферменти, що надходять з порожнини травного тракту, з іншого - ферменти, які синтезують самі клітини слизової оболонки. Слизова оболонка тонкого кишківника утворює безліч ворсинок (мал. 72). До їхнього складу входять кровоносні та лімфатичні судини, які розгалужуються на капіляри, а також м’язові та нервові волокна. У свою чергу, клітини, які вкривають ворсинки, утворюють мікроскопічні вирости - мікроворсинки. Уявіть: окремі клітини можуть утворювати до 3 тис. таких виростів, які значно збільшують всисну поверхню шлунково-кишкового тракту. Велика кількість ворсинок (приблизно 30 млн) майже в 1000 разів збільшує всмоктувальну поверхню тонкого кишківника. Пристінкове травлення забезпечує найретельніше розщеплення поживних речовин і всмоктування простих органічних речовин. Отже, основна функція ворсинок - всмоктування поживних речовин.

Мал. 71. Уголєв Олександр Михайлович (1926-1991) - учений-фізіолог (народився у Дніпропетровську, тепер м. Дніпро)

Мал. 72. 1. Будова ворсинок кишківника. 2. Схема всмоктування поживних речовин ворсинками

Всмоктування — це складний фізіологічний процес проникнення води і розчинених у ній органічних речовин і мінеральних солей у кров і лімфу через клітини епітелію кишківника. У процесі всмоктування важливе значення мають активна діяльність клітинних мембран кишківника, явища дифузії, фільтрації. При цьому витрачається енергія.