Сенсорні системи людини

Людина живе у світі, який постійно змінюється. І щоб нормально існувати в цьому мінливому середовищі, їй потрібно постійно отримувати інформацію. Хто стоїть поряд? Яка машина подала звуковий сигнал? На якому магазині є напис «Продукти»? Куди поставити ногу, щоб не послизнутися? Яке на смак це морозиво? Про все це людина дізнається завдяки своїм органам чуттів, які науковою мовою називають сенсорними системами, або аналізаторами.

Сенсорні системи (аналізатори) — це складні структури, які сприймають усі подразнення, що надходять із зовнішнього та внутрішнього середовища організму, і проводять їх тонкий аналіз. Часто говорять про п’ять органів чуттів людини, а інколи згадують і так зване «шосте» чуття. Однак насправді сенсорних систем у людини більше.

Серед сенсорних систем людини виділяють такі:

• зору;

• смаку;

• руху;

• слуху;

• нюху;

• температури;

• рівноваги;

• дотику;

• болю.

Будова сенсорних систем

Вивчаючи біологію тварин, ви дізналися про органи чуттів. А сенсорні системи є більш широким поняттям. Окрім органів, які безпосередньо сприймають сигнали (око, вухо, ніс тощо), до їхнього складу входять ті частини нервової системи, які передають сигнали від місця сприйняття, та ті ділянки мозку, які ці сигнали обробляють.

Мал. 37.1. Зорова сенсорна система

Відповідно, у кожній сенсорній системі виділяють три тісно пов’язані між собою частини: периферичну, середню та центральну (мал. 37.1).

Периферичною частиною сенсорних систем є рецептори органів чуттів, що перетворюють енергію подразника на процес нервового збудження або, інакше кажучи, трансформують силу подразника в нервовий імпульс. Рецептори можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Зовнішні сприймають сигнали із зовнішнього середовища, а внутрішні — від внутрішніх органів організму.

Різні види рецепторів сприймають різні сигнали. Так, механорецептори сприймають механічні подразнення (наприклад, тиск), фоторецептори — світло, терморецептори — температуру, хеморецептори можуть розрізняти речовини за їхніми хімічними властивостями.

Середню, або провідну, частину сенсорної системи становлять чутливі нейрони, з’єднані між собою послідовно. Вони є шляхом, який веде від рецептора до кори головного мозку.

Ділянки кори великих півкуль, які сприймають інформацію від відповідних рецепторних утворень, становлять центральну, або кіркову, частину (ядро) сенсорної системи. Ядра аналізаторів не мають чітко окреслених меж. їхня роль полягає в усвідомленні сприйнятого відчуття. Ділянки кори, де розташовані кіркові ядра, називають сенсорними зонами кори мозку.

Для сприйняття інформації із зовнішнього і внутрішнього середовища в людини є спеціальні сенсорні системи. Кожна з них складається з трьох основних частин — периферичної, яка сприймає сигнали за допомогою рецепторів, середньої, яка проводить сигнали в мозок, і центральної — ділянки кори мозку, яка обробляє сигнали.