Слухова сенсорна система

Слух — це вид чутливості, що забезпечує сприйняття звукових коливань. До складу слухової сенсорної системи входять органи слуху, слухові нерви й ділянка кори, яка обробляє сигнали слухових рецепторів. Ця ділянка (кірковий центр) слухової сенсорної системи розташована у скроневій частці кори.

Будова вуха

Орган слуху частково розміщений у товщі скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха (мал. 39.1). Зовнішнє й середнє вухо призначені для проведення й підсилення звуків, внутрішнє вухо містить звукосприймальний апарат.

Зовнішнє вухо

Зовнішнє вухо представлене вушною раковиною й зовнішнім слуховим ходом. Вушна раковина вловлює і спрямовує звукові хвилі в слуховий хід. У предків людини вона була досить рухливою, але в більшості сучасних людей ця структура є нерухомою. Зовнішній слуховий хід — це трубка, яка проводить звуки до барабанної перетинки. У його стінках є сальні та видозмінені потові залози, що виділяють вушну сірку, яка зволожує слуховий хід і захищає його від дії мікроорганізмів.

Середнє і внутрішнє вухо

Середнє вухо розміщене між зовнішнім слуховим ходом і внутрішнім вухом. Воно складається з барабанної порожнини, яка через євстахієву (слухову) трубу сполучається з носоглоткою. Об’єм барабанної порожнини — близько 1 см3. Вона починається барабанною перетинкою й містить слухову трубу та три слухові кісточки, сполучені між собою: молоточок, коваделко, стремінце. Барабанна перетинка — це округла за формою пластинка, що сприймає звукові коливання і передає їх на слухові кісточки (мал. 39.2).

Мал. 39.1. Будова вуха

Внутрішнє вухо складається з перетинчастого й кісткового лабіринтів — системи порожнин і каналів, заповнених рідиною. Функцію сприйняття звукових коливань виконує завитка — спірально закручений канал, який у людини має 2,5 оберту. Одна зі стінок завитки утворена натягнутими волоконцями різної довжини. Це базальна мембрана, що містить слухові рецептори.

Сприйняття звуку

Звукові коливання від барабанної перетинки з допомогою слухових кісточок переправляються до овального вікна внутрішнього вуха. Від мембрани овального вікна ці коливання передаються рідині, що заповнює внутрішнє вухо. Вібруючи, ця рідина подразнює рецептори, розміщені в спіральному (кортієвому) органі завитки. Слухові рецептори мають видовжену форму. Один їхній кінець зафіксований на базальній мембрані, а протилежний містить волоски різної довжини. Ці волоски коливаються разом з рідиною в каналі й торкаються мембрани, що звисає над ними. У результаті в них виникає збудження, яке передається по волокнах слухового нерва, що відходить від рецепторів. Характер збудження залежить від властивостей звукових хвиль. Високі тони вловлюються у вузькій частині завитки, а низькі сприймаються рецепторами на широкій частині базальної мембрани у верхівці завитки. Від рецепторів спірального органа збудження надходить по слуховому нерву в підкіркові та кіркові (у скроневій частці) центри слуху, де відбувається розпізнання звуків (мал. 39.3).

Мал. 39.2. Слухові кісточки

Мал. 39.3. Сприйняття звуку

Сенсорна система рівноваги

В організмі людини внутрішнє вухо виконує подвійну роль: сприйняття звуків (завитка зі спіральним органом) та регулювання положення тіла в просторі, збереження рівноваги. Остання функція забезпечується вестибулярним апаратом, що складається з двох мішечків — овального і круглого, та трьох півколових каналів, розширених біля основи (мал. 39.4).

Канали й мішечки сполучені між собою й заповнені рідиною. На внутрішній їх поверхні розміщені чутливі волоскові клітини, від яких відходять волокна нервів.

Мал. 39.4. Будова органа рівноваги

Чутливі волоскові клітини занурені в желатиноподібну речовину — мембрану отолітів. У верхню частину цієї мембрани вкраплені кришталики кальцій гідрогенкарбонату — отоліти. Вони тиснуть на мембрану, змушуючи її згинатися. При цьому в чутливих волосках виникає збудження, яке передається в головний мозок. Якщо положення тіла було порушене, воно відновлюється за рахунок сигналів з мозку, які передаються скелетним м’язам.

• Гострота слуху в різних людей неоднакова. В одних вона знижена або нормальна, в інших — підвищена. Бувають люди з абсолютним слухом — вони здатні визначати на слух висоту заданого тону.

• Музичний слух дає змогу точно визначати інтервали між звуками різної висоти, упізнавати мелодії. Людям з музичним слухом властиве відчуття ритму, вони вміють точно повторити заданий тон, музичну фразу.

Слухова сенсорна система складається з органів слуху, слухових нервів і слухової зони у скроневій частці кори головного мозку. Орган слуху поділяється на три основні частини: зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо. Зовнішнє й середнє вухо вловлюють, проводять і підсилюють звукові коливання, а внутрішнє відповідає за їх сприйняття.