|
Основу нервової системи становлять нейрони — клітини нервової тканини. Вони являють собою збудливі клітини, що здатні обробляти інформацію й передавати її далі у вигляді електричних та хімічних сигналів. Хімічні сигнали нейрони посилають сусіднім клітинам на вкрай короткі відстані, а от електричні вони можуть поширювати дуже далеко. Уся будова нейрона пристосована для прийому й передачі сигналів. У ньому розрізняють тіло клітини, у якому розміщене її ядро, і відростки двох типів — аксони та дендрити (мал. 31.1). Аксон — це довгий і дуже тонкий відросток. У клітини він може бути тільки один. Довжина аксона в нейронів людини може сягати 1 м. Для більш швидкої передачі сигналу багато аксонів мають оболонку з речовини мієліну, що на 70 % складається з жирів і на 30 % — із білків. Ця оболонка не є суцільною — вона періодично переривається. Мієлін є гарним ізолятором, тому сигнал, який прямує по аксону з мієліновим покриттям, не шириться поступово, а відразу перескакує через ділянки, укриті ним. У результаті швидкість передачі сигналу збільшується в 5-10 разів. Дендрити — це короткі відростки, що з’єднують нейрони з клітинами, які розташовані поряд. І дендрити, і аксони можуть розгалужуватися на кінцях. Для передачі сигналів нейрони використовують спеціальні структури своєї мембрани — синапси. Синапси Синапси розміщуються переважно на кінчиках дендритів і аксонів, однак певна їх кількість є й на тілі нейрона. Синапс — це місце передачі сигналу від однієї клітини до іншої. Таким чином, до складу синапса входять частини двох різних клітин. Клітина, яка надсилає сигнал, утворює спеціальну пресинаптичну (тобто розташовану до синапса) мембрану, а клітина, яка приймає сигнал, — постсинаптичну (розташовану після синапса). Між цими мембранами розміщується синаптична щілина (мал. 31.2)....
|
