Войти
Закрыть

Розвиток опорно-рухової системи людини з віком

8 Клас

Ріст та вікові зміни складу кісток. У процесі життя людини відбуваються значні зміни в опорно-руховій системі. У дитячому та підлітковому віці ці зміни пов’язані з ростом кісток, їх скостенінням, формуванням постави. Ріст кісток розпочинається на ранніх етапах розвитку дитини в утробі матері й припиняється до 20-25 років. Упродовж усього періоду росту кістка збільшується як завдовжки, так і завширшки. У довжину ріст кістки відбувається за рахунок хрящового утворення — пластини росту. Вона міститься в головці довгої трубчастої кістки (іл. 78). Пластина росту з віком поступово стоншується і зникає — ріст кістки в довжину припиняється. У товщину кістка росте за рахунок окістя. Пригадайте, що це за компонент кістки та де він міститься. З віком змінюється хімічний склад кісток. У кістках дітей більше органічних речовин, ніж неорганічних. Тому скелет у них гнучкий та еластичний. У людей похилого віку вміст органічних речовин зменшується, у кістковій тканині порушується обмін Кальцію. Кістки стають крихкими, порожнистими та менш щільними. Як результат розвивається остеопороз — підвищена ламкість кісток. Кістки за остеопорозу не лише швидше ламаються, а й гірше зростаються. Проблема остеопорозу стосується і молодих людей, оскільки щільність кісткової тканини може зменшуватися внаслідок куріння, зловживання алкоголем, дієтами для схуднення, харчування рафінованими продуктами, що містять недостатньо Кальцію. Порушення постави. У різні вікові періоди кістки в довжину ростуть неоднаково. Найінтенсивніший ріст відбувається в перші два роки життя людини, потім — у 7-9 років та в період статевого дозрівання (12-16 років). Оскільки цей процес припадає на шкільні роки, то в більшості школярів призводить до порушення постави....
0 Переглянути

Робота м’язів. Втома м’язів

8 Клас

Робота м’язів. Скорочуючись, м’язи виконують механічну роботу. Розрізняють два види м’язової роботи — внутрішню (статичну) та зовнішню (динамічну). Статична робота пов’язана з процесами, які розвиваються в самому м’язі, й проявляється в утриманні частин тіла в певному положенні (стоячому, сидячому тощо). Під час статичної роботи (утримання вантажу, положення тіла) м’язи перебувають тривалий час у тонусі, який забезпечує їх напруженість — стан постійного часткового скорочення м’яза, для якого характерні незначні втома й енерговитрати. Величина статичної роботи, яку виконує м’яз, залежить від його навантаження та часу, впродовж якого діє це навантаження. Динамічна робота пов’язана з переміщенням будь-якого вантажу, тіла або частин тіла в просторі. Під час цієї роботи скорочення м’язів чергується з їх розслабленням. Динамічна робота сприяє відтоку крові від органів, посилюючи діяльність внутрішніх органів, нервової системи тощо. Величина динамічної роботи, яку виконує м’яз, залежить від сили м’яза, швидкості скорочення м’яза та витривалості м’яза. Сила, яку розвиває м’яз, залежить від маси скоротливих білків, кількості м’язових волокон та частоти нервових імпульсів, які надходять до м’яза. СИЛА М’ЯЗА — це величина максимального напруження, яку він може розвинути під час збудження. ШВИДКІСТЬ СКОРОЧЕННЯ М’ЯЗА — час, за який м’яз може скоротитися або розслабитися. ВИТРИВАЛІСТЬ М’ЯЗА — здатність м’яза протягом тривалого часу підтримувати заданий ритм роботи. ВТОМА М’ЯЗА — це зниження працездатності м’яза....
0 Переглянути

Основні групи скелетних м’язів

8 Клас

Різновиди скелетних м’язів. У тілі людини налічують понад 600 різноманітних скелетних м’язів. М’язи розрізняють за певними ознаками: формою, довжиною, функціями, розташуванням у тілі тощо. Так, за формою розрізняють м’язи широкі, колові, зубчасті, трапецієподібні тощо. За довжиною — довгі та короткі м’язи. Довгі м’язи розміщені переважно на кінцівках, короткі — між окремими хребцями й ребрами. Найдовшим м’язом тіла є кравецький м’яз стегна (іл. 89 а), а найкоротшим (завдовжки близько 1 мм) — м’яз внутрішнього вуха. За функціями, які виконують м’язи, розрізняють: згиначі й розгиначі, відвідні та привідні. За розташуванням у тілі людини виокремлюють поверхневі та глибокі, зовнішні та внутрішні м’язи. Основні групи скелетних м’язів. Різноманітні м’язи об’єднані в певні групи, де вони пов’язані спільністю виконання функцій. Виокремлюють м’язи голови, шиї, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок (іл. 89). М’язи голови поділяють на дві групи: жувальні та мімічні. Жувальні представлені чотирма парами скелетних м’язів. Вони забезпечують рух нижньої щелепи. Скорочення і розслаблення мімічних м’язів забезпечують виразні рухи обличчя людини — міміку. До речі, коли ви усміхаєтесь, працює п’ятнадцять м’язів, а коли сердитесь — аж сорок два! Особливістю цих м’язів є те, що вони одним кінцем сухожилка кріпляться до кістки, а іншим — до шкіри обличчя. М’язи шиї розташовані в кілька шарів. Вони підтримують голову у вертикальному положенні, беруть участь у рухах голови та шиї....
0 Переглянути

Функції та будова скелетних м’язів

8 Клас

Функції скелетних м’язів. Вам відомо, що в організмі людини, як і в усіх інших хребетних тварин, для здійснення різних рухів є два види м’язової тканини: непосмугована й посмугована (іл. 12). Серед посмугованої м’язової тканини розрізняють скелетну та серцеву. Відповідно до різновидів м’язової тканини, розрізняють м’язи: непосмуговані, скелетні та серцевий. Саме скелетні м’язи є активною частиною опорно-рухової системи організму. Вони забезпечують рівновагу й рух тіла в просторі, ковтальні та дихальні рухи, переміщення одних частин тіла відносно інших. Пригадайте, завдяки яким властивостям м’язової тканини здійснюються ці рухи. У скелетних м’язах інтенсивно відбувається обмін речовин з перетворенням хімічної енергії органічних речовин на механічну й теплову. Близько 30 % утвореної енергії використовується для механічної роботи м’яза, решта перетворюється на тепло. Тепло, що утворюється в скелетних м’язах, бере участь у процесах терморегуляції. Будова скелетного м’яза. У м’язі (іл. 87 а) розрізняють активну частину — черевце, або тіло, і пасивну його частину — сухожилки. Черевце м’яза утворене пучками посмугованих м’язових волокон. Пучки зв’язані між собою пухкою сполучною тканиною. У ній проходять кровоносні судини та нерви. Зовні і пучок, і м’яз загалом укриті тонкою оболонкою. Кількість пучків у м’язі залежить від його функціональних особливостей. У м’язі проходять нерви, кровоносні та лімфатичні судини (іл. 87 б)....
0 Переглянути

З’єднання кісток. Огляд будови скелета людини

8 Клас

Напіврухоме з’єднання забезпечують хрящові прошарки, наприклад, міжхребцеві диски між тілами хребців (іл. 81 б). Оскільки хрящова тканина є еластичною, диски можуть стискатись і розтягуватись. Тим самим вони забезпечують рухомість хребта, амортизацію поштовхів, що виникають під час стрибків, бігу тощо. Суглоб — це рухоме з’єднання кісток. Здебільшого він складається із двох кісток (іл. 81 в), одна з яких має суглобову западину, куди входить головка іншої. Суглобова западина і головка відповідають одна одній за формою та розміром, а їхні поверхні вкриті тонким шаром гіалінового хряща. Суглобові поверхні кісток тісно прилягають одна до одної. Це забезпечується наявністю суглобових зв’язок — тяжів зі щільної сполучної тканини. Суглоб оточений суглобовою сумкою, зовнішній шар якої переходить в окістя. Внутрішній її шар виділяє в порожнину суглобову рідину, яка зменшує тертя між кістками та полегшує ковзання головки однієї кістки в суглобовій западині іншої (іл. 81 в). Кожен рух тієї чи іншої частини тіла людини зумовлений відповідною формою суглобів. Характер руху залежить від кількості осей, навколо яких можуть відбуватися рухи (іл. 82). Тому розрізняють такі типи суглобів: кулясті (плечовий), сідлоподібні (один із суглобів великого пальця руки), циліндричні (один із суглобів передпліччя) тощо. Будова скелета людини. Скелет людини подібний за будовою до скелета ссавців. Він утворений скелетом голови — черепом, скелетом тулуба — грудною кліткою та хребтом, скелетом вільних кінцівок та їх поясів (іл. 86)....
0 Переглянути

Значення опорно-рухової системи. Кістки, хрящі: їх будова та функції

8 Клас

Значення опорно-рухової системи. Одним з важливих пристосувань організму до умов довкілля є рух. Пригадайте, яка система органів забезпечує рух. Які органи входять до її складу? Вам відомо, що всі кістки організму людини утворюють скелет — пасивну частину опорно-рухової системи. Прикріплені до кісток скелетні м’язи утворюють її активну частину. Складові опорно-рухової системи людини становлять понад 50 % маси тіла. Значення опорно-рухової системи полягає в забезпеченні переміщення організмів у просторі, руху частин тіла одна відносно одної, опори та захисту найважливіших органів. Кістки скелета беруть участь в обміні солей Кальцію, Фосфору, виконують кровотворну функцію. За участі м’язів відбувається рух крові, здійснюються дихальні рухи, людина виконує фізичну роботу тощо. Знижена рухова активність (гіподинамія) є одним з чинників, який негативно впливає на процеси росту й розвитку людини, спричиняє порушення в скелеті, хронічні хвороби тощо. Будова та функції кісток. Скелет дорослої людини складається із близько 200 кісток. Кожна кістка людини — складний орган: вона займає певне місце в тілі, має свою форму й будову та виконує властиву їй функцію. Кістки утворені кістковою тканиною....
0 Переглянути

Терморегуляція

8 Клас

Роль шкіри в регуляції температури тіла. В організмі людини в результаті розщеплення органічних речовин виділяється тепло, яке необхідне для забезпечення функціонування усіх систем організму. Проте тіло людини за звичайних умов не перегрівається. Його температура відносно стала (+36,6...+36,9 °С). У чому ж полягає механізм підтримання сталої температури тіла організму людини? Щоб відповісти на це запитання, потрібно розглянути два взаємопов’язані процеси: теплоутворення і тепловіддачу. Теплоутворення відбувається здебільшого завдяки процесам травлення, дихання, роботи м’язів. Значна кількість тепла утворюється в органах черевної порожнини, зокрема в печінці, скелетних м’язах (іл. 74 а). Кількість тепла, що утворюється в організмі, може змінюватись залежно від різних чинників. Так, під час інтенсивної фізичної роботи теплоутворення збільшується до 10 разів порівняно зі станом спокою. Збільшується теплоутворення і під час зниження температури довкілля. Тепловіддача. Надлишок тепла, яке утворюється в організмі людини, виділяється в зовнішнє середовище разом з видихуваним повітрям і через шкіру (іл. 74 б). Втратам тепла перешкоджає підшкірна жирова клітковина....
0 Переглянути

Значення та будова шкіри. Захворювання шкіри та їх профілактика

8 Клас

Значення шкіри. Тіло людини вкрите шкірою, яка має велику площу стикання з навколишнім середовищем — 1,6-2,0 м2. Маса шкіри дорослої людини — 2-3 кг. Шкіра — це зовнішній покрив тіла, який є своєрідним бар’єром між зовнішнім середовищем і організмом людини. Значення шкіри зумовлене важливими функціями, які вона виконує. Шкіра надійно захищає внутрішні органи від механічних, фізичних та хімічних впливів, перешкоджає втраті води організмом, проникненню в нього шкідливих мікроорганізмів, ультрафіолетових променів, сприяє адаптації організму до умов навколишнього середовища. У цьому полягає захисна функція шкіри. Разом з потом і шкірним жиром з організму людини через шкіру виводиться частина продуктів обміну речовин — вода, солі сечової кислоти, сечовина (видільна функція). Шкіра, завдяки наявності щільної сітки кровоносних капілярів, потових залоз, виконує ще й терморегуляційну функцію, урівноважуючи процеси утворення тепла та його віддачі. Завдяки чутливим нервовим закінченням, розташованим у шкірі, людина відчуває дотик, тепло, холод, біль (чутлива функція). Секреторна функція шкіри полягає в тому, що під впливом ультрафіолетових променів у ній синтезується вітамін D. У шкірі відкладаються запаси жирів, які є резервними поживними речовинами й теплоізоляційним матеріалом. Отже, шкіра виконує запасальну функцію. Депонуюча функція полягає в тому, що за розширення судин шкіри вони можуть утримувати близько 1 л крові. Будова шкіри зумовлена її функціями. Шкіра складається з трьох шарів — епідермісу, дерми, або власне шкіри, та підшкірної жирової клітковини (іл. 71)....
0 Переглянути

Роль нирок у здійсненні водно-сольового обміну. Захворювання нирок та їх профілактика

8 Клас

Значення нирок для здійснення водно-сольового обміну. Нирки, крім виділення кінцевих продуктів обміну речовин, беруть участь у здійсненні водно-сольового обміну. Вода та мінеральні солі відіграють важливу роль у процесі обміну речовин у клітині. Водно-сольовий обмін — сукупність процесів надходження води та солей в організм, їх усмоктування, розподіл у внутрішньому середовищі й виділення з організму. Пригадайте функціональне значення для організму води та мінеральних солей. Значна кількість води виводиться з організму із сечею (1,1/1,6 л), калом (близько 0,3 л), потом (близько 0,6 л), з видихуваним повітрям (близько 0,4 л). Ці втрати компенсуються щоденним надходженням в організм 2,5-3 л води. Однак ця кількість може різко змінюватися залежно від виконуваної роботи й температури зовнішнього середовища. Наприклад, улітку в зв’язку з підвищеним потовиділенням кількість води, що надходить в організм, має бути більшою, ніж узимку, коли виділення поту зменшується. Припинення надходження води в організм упродовж кількох діб спричиняє важкі порушення і може призвести до смерті. Концентрація мінеральних солей (сполук Натрію, Калію, Кальцію, Магнію тощо) у рідинах внутрішнього середовища організмів впливає на ступінь концентрації сечі, яку виділяють нирки. Якщо концентрація солей у крові підвищується, то зменшується виділення із сечею води. У результаті утворюється більш концентрована сеча. За надлишку води в організмі із сечею виводиться значна її кількість....
0 Переглянути

Виділення — важливий етап обміну речовин. Будова та функції сечовидільної системи

8 Клас

Значення виділення у процесі обміну речовин. У процесі обміну речовин постійно утворюються кінцеві продукти окиснення жирів, білків і вуглеводів, які вже не потрібні та навіть шкідливі для організму, а тому повинні бути виведені з нього. Кінцевими продуктами розпаду вуглеводів та жирів є вода та вуглекислий газ. Під час розпаду білків, крім вуглекислого газу й води, утворюється сечовина, сечова кислота та інші сполуки. Кінцеві продукти обміну речовин надходять у кров, а далі виводяться назовні через шкіру, органи дихальної, травної та сечовидільної систем. Певна кількість води та розчинених у ній сечовини та мінеральних солей виводяться через потові залози. Вуглекислий газ і водяна пара виділяються через легені. Печінка знешкоджує різні отруйні речовини, надлишки гормонів, продукти обміну гемоглобіну та білків. У складі жовчі вони надходять у кишечник, а з нього — з калом назовні. З калом також виводиться частина води. Близько 60 % маси кінцевих продуктів обміну речовин виділяється через сечовидільну систему. Із сечею, яка утворюється в нирках, виходить надлишок води, у якій розчинені кінцеві продукти розпаду, переважно білкового обміну (сечовина, креатинін); мінеральні солі (натрію хлорид, солі амонію) та шкідливі для організму речовини (сполуки важких металів, пестициди, синтетичні барвники). Із сечею виділяються також гормони, вітаміни тощо....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 72 73 74 75 76 77 78 79 80 ... 107
Назад

Навігація