Войти
Закрыть

Будова і функції кінцевого мозку

8 Клас

Проміжний мозок (частина переднього мозку) розташований під мозолистим тілом, складається з гіпоталамуса, відповідального за діяльність вегетативної нервової системи, і таламуса, де відбувається сортування чутливих сигналів, що надходять від спинного і середнього мозку до півкуль кінцевого мозку. Таламус, або зоровий горб, є підкорковим центром усіх видів чутливості, крім нюхової. Саме тут інформація від органів чуттів спрямовується до кори півкуль, де вона аналізується. Над таламусом знаходиться епіталамус, що містить шишкоподібне тіло — епіфіз. Це найменш вивчена залоза ендокринної системи (тема 10). Гіпоталамус — вищий підкірковий центр вегетативної нервової системи, в якому розташовані центри регуляції водно-сольового балансу, обміну речовин, температури тіла, стану голоду і ситості, руху крові судинами. Гіпоталамус впливає на стан злості і страху, дихальну та ендокринну системи. З гіпоталамусом з’єднаний гіпофіз — найважливіша залоза ендокринної системи (тема 10). Саме завдяки поєднанню гіпофіза з гіпоталамусом відбувається взаємозв’язок нервової та ендокринної систем організму в регуляції його функцій (мал. 91). До кінцевого мозку належать дві півкулі головного мозку, розділені поздовжньою борозною, що накривають стовбур головного мозку....

Будова відділів головного мозку

8 Клас

Головний мозок розташований у порожнині черепа. Середня маса мозку становить у дорослого чоловіка 1375 г, у жінки — 1275 г. Складається головний мозок з переднього мозку і стовбура. Передній мозок включає проміжний та кінцевий мозок. Кінцевий мозок складається з двох півкуль, які поділяються поздовжньою щілиною на праву та ліву. У глибині щілини знаходиться мозолисте тіло, яке сполучає півкулі. Поперечна щілина кінцевого мозку відділяє потиличні частки півкуль від мозочка. Стовбур головного мозку складається з довгастого мозку, заднього і середнього. Задній мозок, своєю чергою, складається з моста і мозочка. Стовбур безпосередньо з’єднаний зі спинним мозком (мал. 88) Ознайомлення з будовою головного мозку почнемо з його стовбура. Відділ стовбура, що є продовженням спинного мозку, має назву довгастий мозок. Він розташований між мостом головного мозку і спинним мозком. Верхній відділ довгастого мозку відмежований від моста борозною. Нижньою межею довгастого мозку є місце виходу першої пари шийних нервів на рівні потиличного отвору черепа. Зі спинного боку довгастий мозок вкритий мозочком. Сіра речовина довгастого мозку представлена ядрами 5, 8, 9-12 пар черепних нервів, які розміщені симетрично. Біла речовина займає передній мозок та бічні поверхні довгастого мозку. У довгастому мозку знаходяться центри регулювання дихання, кровообігу, рефлексів ковтання і блювання. Крізь довгастий мозок проходить інформація від рецепторів шкіри, слизових оболонок, дихальних шляхів, зовнішнього вуха та внутрішніх органів....

Будова і функції спинного мозку

8 Клас

Спинний мозок — циліндричний тяж, сплющений у спинно-черевному напрямку. Розташовується у спинномозковому каналі хребта. Цей канал утворений отворами між тілами й дугами хребців, розміщеними ланцюжком. Біля основи черепа спинний мозок з’єднується з довгастим мозком головного мозку. Унизу на рівні другого поперекового хребця спинний мозок закінчується конусом, від якого відходить кінцева нитка (мал. 86). Спинний мозок має два потовщення: шийне (на рівні 3-го шийного — 3-го грудного хребців) і поперекове (10-й грудний — 2-й поперековий хребці). У цих ділянках спинного мозку від нього відгалужуються нерви, що іннервують верхні та нижні кінцівки. Спинний мозок дорослої людини 41-45 см завдовжки, масою 26-28 г. Під час внутрішньоутробного періоду спинний мозок повністю заповнює хребтовий канал, але згодом ріст хребта відбувається інтенсивніше, ніж ріст спинного мозку, і хребет стає дещо довшим. Спинний мозок передньою і задньою борознами поділений на 2 симетричні частини. На бокових поверхнях спинного мозку симетрично входять задні (чутливі) і виходять передні (рухові) корінці спинномозкових нервів. Зливаючись, вони й утворюють спинномозкові нерви. Потовщення на задніх корінцях спинномозкових нервів свідчать про те, що тут знаходяться тіла чутливих нейронів. Сегментом спинного мозку називають ділянку, від якої відходять корінці нервів (мал. 87). Число сегментів збігається з числом спинномозкових нервів — 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприковий. Спинний мозок складається із сірої та білої речовини. Біла речовина розташована по периферії. На поперечному перерізі окремих сегментів, як видно на рисунку, сіра речовина має вигляд метелика і міститься в центрі мозку. В центрі сегмента розташований центральний канал спинного мозку. Він сполучається з 4-м шлуночком головного мозку, а внизу закінчується сліпо. Канал заповнений рідиною. Більшість нейронів спинного мозку є вставними, решта — рухові. На рівні сегментів спинного мозку замикаються деякі рефлекторні дуги, у складі яких немає вставних нейронів (короткі), наприклад, дуга колінного рефлексу....

Поділ нервової системи на центральну і периферійну частини. Соматичний та вегетативний відділи нервової системи

8 Клас

Ми вже знаємо, що нервову систему поділяють на центральну (головний і спинний мозок) і периферичну, яка представлена 12 парами черепно-мозкових, 31 парою спинномозкових нервів та їхніми вузлами і сплетеннями. Оцінюючи закономірності функціонування центральної і периферичної нервової системи, її поділяють на соматичну і вегетативну (автономну). Соматична керує діяльністю скелетних м’язів та органів чуттів, забезпечуючи взаємозв’язок організму із середовищем. Соматична нервова система завдяки інформації, яку отримують рецептори органів чуттів, отримує інформацію про стан навколишнього середовища. У центральній нервовій системі вона аналізується в центрах соматичної нервової системи і звідти надсилаються команди м’язам, залозам, внутрішнім органам про те, як варто реагувати на отриману інформацію. Якщо, наприклад, очі відчули надмірне світло, повіки миттєво змикаються. Теплові рецептори на шкірі відчули гарячий предмет — у відповідь на це м’язи забезпечили відсмикування руки чи ноги від цього предмета. Усі дії нашого організму, що виникають у відповідь на інформацію від органів чуттів та рецепторів, є підконтрольними соматичній нервовій системі й одночасно контролюються нашою свідомістю. Наприклад, відсмикнувши ногу від холодної води, ми зусиллям волі можемо за певних обставин змусити себе все-таки зануритись у холодну воду....

Утворення рефлексів. Будова рефлекторної дуги

8 Клас

Нервові клітини у стані спокою є поляризованими. Це означає, що з обох боків клітинної мембрани нейрона йони Натрію і Калію розподілені нерівномірно. У випадку, якщо клітина-рецептор сприймає подразник (світло, звук, хімічна речовина, механічний дотик), відбувається перерозподіл йонів з обох боків мембрани. Мембрана «збуджується» в певній ділянці. Виникає так званий потенціал дії, що спонукає електрони рухатися в певному напрямку. Сусідня ділянка мембрани виконує те саме, і потік електронів спрямовується в напрямку синапсу. Саме потік електронів являє собою нервовий імпульс. За допомогою нервових імпульсів у нервовій системі передається інформація від однієї клітини до іншої, сигнали — від нервів до м’язових або залозистих клітин. Нервовий імпульс розповсюджується по всій поверхні нервового волокна будь-якої довжини. Безумовні та умовні рефлекси. Усі види рефлексів І. П. Павлов поділив на дві групи — безумовні й умовні. Безумовні рефлекси — реакції організму за допомогою нервової системи у відповідь на вплив подразників. Ці рефлекси є однаковими у всіх представників одного виду, передаються від батьків потомству, генетично визначені. Безумовними їх називають тому, що для їхнього здійснення не потрібно якихось умов. Біологічна роль цих рефлексів полягає в тому, що вони забезпечують виконання основних життєвих функцій і починають діяти з моменту народження, зберігаючись упродовж усього життя. Безумовні рефлекси є основою для формування умовних рефлексів. Упродовж життя на основі безумовних рефлексів формуються тисячі умовних. Безумовні рефлекси разом з умовними забезпечують пристосованість організмів до конкретних умов життя. Безумовними рефлексами є харчові, захисні, статеві, больові, блювання, чхання, кашлю, саморегуляція функцій органів і систем та інші. Відразу після народження в дитини виявляються дихальні рефлекси, ковтання, кліпання очима, смоктальний рефлекс. Під час медичного огляду для визначення стану здоров’я людей лікарі перевіряють дію таких рефлексів, наприклад, колінного, реакцію зіниць очей на світло, смоктального у новонароджених....

Основні уявлення про нервову систему, її зна чення в регуляції та узгодженні функцій організму людини, його взаємодії з середовищем

8 Клас

Нервова система забезпечує регулювання і координацію роботи усіх систем органів, адаптацію до умов середовища, які постійно змінюються. Наслідком функціонування нервової системи стає налаштування організму до тих реалій, у яких він змушений функціонувати. Жоден процес в організмі людини не проходить без участі нервової системи. Найважливіше біологічне явище, завдяки якому відбувається нервова регуляція, — це нервовий імпульс, а найважливіший біологічний процес при цьому — рефлекс. Природа нервового імпульсу є електричною, а швидкість поширення нервового імпульсу можна порівняти з швидкістю світла. Про це будемо детальніше вести мову на наступному уроці. Ми знаємо також, що структурною одиницею нервової системи є нейрон. Нервові імпульси від нейрона до нейрона або до іншого типу клітин передаються за допомогою синапсів. Нервова система прискорює або вповільнює активність органів, що залежить від умов зовнішнього та внутрішнього середовища. Вона постійно отримує інформацію про такі зміни. У цьому їй допомагають рецептори — спеціальні утвори, що сприймають різноманітні подразнення (мал. 78). Існує три типи рецепторів: перші сприймають інформацію з навколишнього середовища. Вони розташовані у шкірі, слизових оболонках та в органах чуттів. Друга група рецепторів сприймає інформацію про стан внутрішніх органів і знаходиться в них. Третя група сприймає стан м’язів та суглобів. Під впливом подразнень, наприклад, світла, тепла, дотику у відповідних рецепторах виникає нервовий імпульс, який спрямовується в ту частину нервової системи, у якій він сприймається як інформація і аналізується. Це так звані нервові центри, призначені для сприйняття конкретної інформації. Нервова система складається із центрального та периферичного відділів. До центрального відділу належать головний та спинний мозок, а до периферичного — черепні й спинномозкові нерви та їхні сплетення. Між мозком і всіма органами існують двосторонні зв’язки. Завдяки цьому мозок забезпечує відповідність роботи органів потребам організму (мал. 79)....

Розвиток опорно-рухової системи. Перша допомога при ушкодженнях опорно-рухового апарату

8 Клас

Розвиток опорно-рухової системи. Опорно-рухова система людини починає формуватися ще в зародковий період. Ворушіння плода задовольняє потребу м’язів у рухах. Після народження потреба в рухах у дитини виявляється у невпорядкованих рухах рук і ніг. Однак такі рухи є доцільними: вони привчають дитину координувати рухи кінцівок і тренувати м’язи. Поступово в дитини розвиваються узгоджені рухи і зростає сила м’язів. Різноманітні рухи людини розвиваються поступово. Маленькій дитині дуже важко утримати своє тіло в рівновазі. Тільки після укріплення м’язів та органів, що регулюють рівновагу, маля може сидіти. Потім воно вчиться стояти, триматися за опору, робить перші спроби пересуватися — повзання. Цей рух є примітивним, але максимально стійким. До року дитина може самостійно стояти і робить перші кроки. Вона з великими зусиллями зберігає рівновагу, тому часто падає. Поступово розвивається більша впевненість, спритність та швидкість руху. З віком дитина починає бігати, нахилятися, плигати, стрибати на одній нозі, балансувати. Тренуючись, організм удосконалює свою стійкість у рухах. Як відомо, м’язи прикріплені до кісток своїми сухожилками. Систематична інтенсивна робота м’язів сприяє збільшенню їхньої маси, що своєю чергою стимулює ріст кісток. Усі рухи тіла людини пов’язані зі збереженням рівноваги. Значні ускладнення динаміки відбуваються під час виконання роботи, спортивних тренувань. Профілактика захворювань опорно-рухової системи (порушення постави). Випрямлена спина, розправлені плечі, піднята голова — усе це ознаки гарної постави, а отже, краси, здоров’я, високої працездатності. Правильна постава сприяє оптимальному функціонуванню системи органів руху, правильному розміщенню внутрішніх органів і положенню центру ваги. Зведені та опущені плечі, запалі груди ускладнюють роботу внутрішніх органів, зокрема серця, органів дихання, судин головного мозку (мал. 77)....

Робота м’язів. Основні групи м’язів

8 Клас

Роботу м’язів поділяють на статичну й динамічну. Динамічна робота — це робота, що здійснюється м’язами під час їх переміщення, тому скорочення м’язів чергуються з їх розслабленням. Прикладом такої роботи є піднімання та опускання вантажу. Під час статичної роботи м’язи перебувають у тривалому напруженні і не змінюють свого положення в просторі. Як приклад, це утримання вантажу, підтримання пози. Безперервна довготривала робота м’яза спричинює поступове зниження працездатності — втому. Вона зумовлена двома основними причинами. Першою з них є те, що нервово-м’язове з’єднання — синапс, через яке збудження передається з нерва на м’яз, стомлюється значно раніше, ніж м’язові волокна. І.М. Сеченов установив, що відновлення працездатності стомлених м’язів відбувається швидше, якщо перейти з одного виду роботи на інший. Наприклад, стомлена рука відпочиває швидше, якщо працюють м’язи другої руки. Такий відпочинок учений назвав активним, на відміну від простого спокою. Вирішальну роль центральної нервової системи у тривалому збереженні працездатності і при стомленні було доведено також у дослідженнях І.П. Павлова, М.Є. Введенського і О.О. Ухтомського. Другою причиною втоми працюючого м’яза є нагромадження продуктів розщеплення глікогену (молочної кислоти), унаслідок нестачі кисню, а також суттєве зменшення в ньому енергетичних запасів. Якщо м’яз тимчасово припиняє роботу і перебуває в стані спокою, то кров видаляє з нього продукти розщеплення і постачає йому поживні речовини. Втома зникає, і м’яз відновлює працездатність. Основні групи м’язів. Форма і розміри м’яза, а також напрямок його волокон залежать від виконуваної ним роботи. Довгі м’язи розміщені переважно на кінцівках. Вони мають веретеноподібну форму. Деякі довгі м’язи починаються кількома головками на різних кістках. Відповідно до кількості головок такі м’язи називають двоголовими, триголовими і чотириголовими (мал. 76)....

Будова і функції скелетних м’язів людини. Робота м’язів

8 Клас

Особливості будови та функції посмугованих скелетних м’язів. Скелетні м’язи є активною частиною опорно-рухової системи, скорочення якої зумовлює переміщення всього тіла та його частин у просторі. М’яз, як і всі інші органи, має складну будову. Основу скелетного м’яза становить посмугована м’язова тканина. У кожному м’язі розрізняють м’язове черевце, або тіло, і сухожилки (мал. 74). Зазвичай, м’яз має два сухожилки, якими він прикріплений до кісток. Один кінець сухожилка переходить у зовнішню оболонку м’яза, а другий — дуже міцно приєднується до окістя. М’язове черевце складається з багатьох м’язових волокон, які утворюють пучки різних розмірів і забезпечують скорочення. В кожному пучку м’язові волокна зв’язані одне з одним пухкою волокнистою сполучною тканиною. Сукупність сполучнотканинних перетинок всередині м’яза з’єднуються між собою і розділяють м’яз на окремі пучки м’язових волокон. Весь м’яз зовні також укритии сполучною тканиною — фасцією....

Будова додаткового скелета людини

8 Клас

Ви вже знаєте, що в людини є два скелети — осьовий та додатковий. З особливостями будови осьового ви вже знайомі. Додатковий же утворений плечовим і тазовим поясами та вільними кінцівками, що до них кріпляться. Пояси забезпечують приєднання кінцівок до осьового скелета. Деякі ділянки поясів спеціально пристосовані для прикріплення до них м’язів і з’єднання з кістками кінцівок. Верхні кінцівки та плечовий пояс. Пояс верхньої кінцівки утворений двома самостійними частинами, кожна з яких складається з лопатки і ключиці. Пояс не зростається з осьовим скелетом, а лише приєднується до нього рухомо за допомогою м’язів і зв’язок. Це забезпечує рухливість передніх кінцівок у різних площинах і під різними кутами (мал. 71). Верхня кінцівка складається з плеча, що утворене плечовою кісткою, передпліччя — променевою та ліктьовою. Передпліччя сполучається з кистю, яка утворена кістками зап’ястка, п’ястка і фаланг пальців. Нижня кінцівка та тазовий пояс. Пояс нижньої кінцівки також складається з двох частин, які своєю чергою утворені трьома кістками, що зростаються в тазові кістки. Позаду вони приростають до крижових хребців. Спереду тазові кістки з’єднуються гнучким хрящем. У жінок тазовий пояс є значно ширшим, ніж у чоловіків (мал. 72). Вільна нижня кінцівка має стегно, утворене стегновою кісткою, та гомілку, що складається з великої та малої гомілкових кісток. Стегнова кістка з великою гомілковою утворюють колінний суглоб, до складу якого входить колінна чашечка — маленька кісточка трикутної форми, розміщена в сухожилку чотириголового м’яза стегна. Нижня частина кінцівки — це стопа, що утворюється з кісток передплесен, плесен та фаланг пальців....

Навігація