Роботу м’язів поділяють на статичну й динамічну. Динамічна робота — це робота, що здійснюється м’язами під час їх переміщення, тому скорочення м’язів чергуються з їх розслабленням. Прикладом такої роботи є піднімання та опускання вантажу.

Під час статичної роботи м’язи перебувають у тривалому напруженні і не змінюють свого положення в просторі. Як приклад, це утримання вантажу, підтримання пози.

Безперервна довготривала робота м’яза спричинює поступове зниження працездатності — втому. Вона зумовлена двома основними причинами. Першою з них є те, що нервово-м’язове з’єднання — синапс, через яке збудження передається з нерва на м’яз, стомлюється значно раніше, ніж м’язові волокна. І.М. Сеченов установив, що відновлення працездатності стомлених м’язів відбувається швидше, якщо перейти з одного виду роботи на інший. Наприклад, стомлена рука відпочиває швидше, якщо працюють м’язи другої руки. Такий відпочинок учений назвав активним, на відміну від простого спокою. Вирішальну роль центральної нервової системи у тривалому збереженні працездатності і при стомленні було доведено також у дослідженнях І.П. Павлова, М.Є. Введенського і О.О. Ухтомського.

Другою причиною втоми працюючого м’яза є нагромадження продуктів розщеплення глікогену (молочної кислоти), унаслідок нестачі кисню, а також суттєве зменшення в ньому енергетичних запасів. Якщо м’яз тимчасово припиняє роботу і перебуває в стані спокою, то кров видаляє з нього продукти розщеплення і постачає йому поживні речовини. Втома зникає, і м’яз відновлює працездатність.

Основні групи м’язів. Форма і розміри м’яза, а також напрямок його волокон залежать від виконуваної ним роботи. Довгі м’язи розміщені переважно на кінцівках. Вони мають веретеноподібну форму. Деякі довгі м’язи починаються кількома головками на різних кістках. Відповідно до кількості головок такі м’язи називають двоголовими, триголовими і чотириголовими (мал. 76).

Мал. 76. Довгі м’язи: 1 - двоголові; 2 - триголові; 3 - чотириголові

Короткі м’язи розміщені між окремими хребцями і ребрами. Тут частково збереглося сегментарне розміщення м’язів.

Широкі м’язи розміщені переважно на тулубі і мають форму пластів різної товщини. Сухожилки таких м’язів являють собою широкі пластинки (м’язи живота).

Колові м’язи, або сфінктери, розташовані навколо отворів.

За місцем розташування м’язи поділяють на м’язи голови, тулуба, кінцівок.

М’язи голови. Тут виділяють жувальні та мімічні м’язи. Жувальні м’язи сприяють рухам нижньої щелепи, за рахунок чого здійснюється процес жування. Мімічні м’язи одним кінцем кріпляться до шкіри, що під час їхнього скорочення надає обличчю певного виразу та прояву емоцій.

М’язи тулуба. їх поділяють на м’язи спини, грудей і живота. Серед них виділяють м’язи шиї, що сприяють поворотам та нахилам голови. Міжреберні м’язи та діафрагма виконують дихальні рухи. Великі м’язи приводять у рух верхню кінцівку. Це м’язи грудної клітки.

М’язи живота утворюють передню і бічні стінки черевної порожнини. Вони виконують чимало функцій: стримують внутрішньочеревний тиск, сприяють зміцненню черевного преса, згинають тулуб, обертають його навколо поздовжньої осі. Скорочуючись, м’язи живота діють на внутрішні органи, що сприяє виділенню сечі, калу, а також пологам. Завдяки скороченню цих м’язів здійснюються рух крові у венах та дихальні рухи. При слабкості м’язів живота можуть опуститися органи черевної порожнини та утворитися грижі. При утворенні гриж внутрішні органи можуть виходити із черевної порожнини під шкіру живота.

М’язи спини розташовані вздовж хребта, утримуючи тіло у вертикальному положенні, забезпечують його рухи в боки, назад та приводять у рух верхню кінцівку.

Слабким м’язам важко підтримувати тулуб у правильному положенні, у зв’язку з чим розвивається сутулість, викривлення хребта, порушення нормальної діяльності серцево-судинної системи, дихання, травлення. Отже, що краще розвинені м’язи тіла, то надійнішим стає скелет і міцнішим здоров’я.

М’язи кінцівок виконують основну роль у пересуванні тіла та здійсненні багатьох рухів. Завдяки м’язам плечового поясу відбуваються рухи верхньої кінцівки. М’язи плеча згинають і розгинають її в ліктьовому суглобі. Двоголовий і триголовий м’язи плеча є м’язами-антагоністами. Згадайте, які м’язи називають антагоністами? Знайдіть на малюнку м’язи-антагоністи верхньої кінцівки.

М’язи тазового поясу є сильнішими, але рухи — менш різноманітними. Вони розгинають тулуб, розгинають і повертають стегно. М’язи стегна згинають і випрямляють гомілку. Завдяки їх роботі здійснюються поступальні рухи тіла. Згадайте, які м’язи називають синергістами? Знайдіть на малюнку м’язи-синергісти нижньої кінцівки.

У дитячому віці не можна підіймати важкі вантажі або носити тісне взуття, оскільки це може спричинити неправильний розвиток стопи. Її склепіння вирівнюється, і виникає плоскостопість.

• 1. Що таке динамічна робота м’язів?
• 2. Від чого залежить сила м’язів?
• 3. Що таке статична робота м’язів?
• 4. Назвіть групи скелетних м’язів людини та визначте їх функціональне призначення.

• Чому в померлої людини заклякають м’язи?

ЛАБОРАТОРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Розвиток втоми при статичному та динамічному навантаженні.

Мета дослідження: порівняти швидкість настання втоми при статичному та динамічному навантаженні.

Матеріали та обладнання: секундомір або інший пристрій для вимірювання часу, гантелі або інші предмети однакової ваги, зручні для утримування у руці.

Хід дослідження

1. Розділіться на пари, щоб один з учнів виконував динамічне, другий - статичне навантаження.

2. Один з учнів починає виконувати фізичні вправи за допомогою гантель чи скакалки, фіксуючи час, за який настає втома і бажання відпочити; одночасно другий учень бере гантелі й утримує їх, розвівши руки горизонтально. Після перепочинку поміняйтеся функціями і повторіть дослід.

3. Результати досліджень занесіть у таблицю:

Поясніть, чому втома від різних типів навантаження розвивається за різні проміжки часу.

ЛАБОРАТОРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Вплив ритму і навантаження на розвиток утоми

Мета дослідження: дізнатися, яким чином ритм і навантаження впливають на розвиток утоми.

Матеріали та обладнання: секундомір або інший пристрій для вимірювання часу, гантелі або інші предмети однакової ваги, зручні для утримування в руці.

Хід дослідження

1. Розділіться на групи по три-чотири юнака чи дівчини; у кожній групі мають бути учні з приблизно однаковими фізичними можливостями.

2. На першому етапі в кожній групі учні виконують однакові фізичні вправи з гантелями в однаковому ритмі.

3. На другому етапі школярі виконують навантаження в різному ритмі. Час, протягом якого настане втома, занесіть у таблицю:

Укажіть, який спосіб навантаження спричинює найшвидше настання втоми.