Яке значення основних органел еукаріотичної клітини?

За особливостями будови органели клітин поділяють на одномембранні (ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, лізосоми, вакуолі), двомембранні (мітохондрії, пластиди) та немембранні (рибосоми, клітинний центр) (іл. 34).

Іл. 34. Органели клітин: 1 - ендоплазматична сітка; 2 - комплекс Гольджі; 3 - лізосома; 4 - вакуоля; 5 - мітохондрія; 6 - пластида; 7 - рибосома; 8 - клітинний центр

Ендоплазматична сітка (ЕПС) - одномембранна органела у вигляді системи цистерн, трубочок, міхурців, що беруть участь у клітинному обміні й транспортуванні речовин. Виокремлюють гладку (без рибосом) і шорстку (з рибосомами) ЕПС. Основними функціями є синтез білків, вуглеводів, жирів, транспортування речовин по клітині та утворення вакуолей. ЕПС є органелою, яка ділить цитоплазму на окремі функціональні відсіки.

Комплекс Гольджі (КГ) - одномембранна органела у вигляді системи цистерн, трубочок, міхурців, що здійснює клітинні процеси секреції й екскреції. Забезпечує перетворення сполук, що надходять із ЕПС, на функціональні продукти (гормони, ферменти тощо). Ці молекули упаковуються у міхурці й транспортуються по клітині або секретуються назовні. Ще однією важливою функцією є утворення лізосом.

Лізосоми (від грец. лізис - розщеплення, сома - тільце) - одномембранні органели у вигляді округлих міхурців, що містять ферменти для клітинного травлення. Ці органели окрім розщеплення складних органічних речовин до простих знищують чужорідні сполуки, відпрацьовані органели, заражені вірусами клітини тощо. Ферментний склад лізосом дуже різноманітний.

Вакуолі (від лат. vacuus - порожній) - одномембранні органели, що беруть участь у секреції, екскреції та запасанні сполук. Розташовуються в клітинах тварин (травні, секреторні й скоротливі вакуолі), рослин (осморегуляторні й секреторні вакуолі) й грибів (запасливі й секреторні вакуолі). Особливо добре розвинуті вакуолі в клітинах рослин, де забезпечують стан напруги клітинної стінки.

Мітохондрії (від грец. мітос - нитка та хондріон - зернятко) - двомембранні еукаріотичні напівавтономні органели клітинного дихання. Найхарактернішою особливістю будови є кристи (гребені), на яких виявлено дрібні тільця - АТФ-соми з ферментами для синтезу АТФ. Всередині розташовані ДНК, іРНК, рибосоми для синтезу власних білків. Енергетична функція мітохондрій складається з таких процесів, як: а) окиснення органічних сполук, завдяки чому мітохондрії називають дихальним центром клітин; б) синтез АТФ, через що мітохондрії називають енергетичними станціями клітин.

Пластиди (від грец. пластос - виліплений) - це двомембранні напівавтономні органели рослинних клітин, що здійснюють живлення й запасання речовин. Цей вид органел поділяють на хлоропласти (здійснюють фотосинтез і синтез АТФ), хромопласти (зумовлюють забарвлення пелюсток, плодів) і лейкопласти (запасають крохмаль). Пластиди здатні до взаємоперетворень. Наприклад, у процесі позеленіння бульб лейкопласти перетворюються на хлоропласти, у шкірках апельсинів і коренеплодах моркви хлоропласти перетворюються на хромопласти.

Рибосоми (від назв РНК і грец. сома - тільце) - немембранні універсальні органели, що складається з рРНК та білків і забезпечують синтез білків. Вільно розташовані в цитоплазмі, прикріплені до мембран зернистої ЕПС, на ядрі, в пластидах і мітохондріях. Складаються з двох субодиниць: великої та малої. Утворюються субодиниці із РНК (синтезується в ядерці) та білків (надходять із цитозолю). У ядерці субодиниці самозбираються, покидають ядро і надходять до цитоплазми.

Клітинний центр (центросома) - немембранна органела, що складається з центріолей. У клітині ця органела розміщується біля ядра. Стінки циліндра формують 9 триплетів мікротрубочок, розміщених по колу. Виконує такі функції, як поділ клітини та організація цитоскелета.

Отже, органели (від грец. органон - знаряддя), або органоїди, - це сталі клітинні структури, які мають специфічну будову та виконують життєво важливі функції клітини.