Войти
Закрыть

Вплив зовнішніх факторів на здоров’я людини

11 Клас

У засобах масової інформації часто використовують терміни стрес і стресові фактори. Але вживають їх не завжди доречно. Ви вже знаєте, що стрес є неспецифічною нейрогуморальною відповіддю організму на дуже сильний зовнішній вплив. Він виникає в разі дії на організм чинників, які порушують гомеостаз. Ці чинники можуть мати різне походження. Їх, власне, і називають стресовими факторами. Стресові фактори є частиною навколишнього середовища. Вони можуть бути наслідками дії живих організмів, явищ неживої природи або виникати як результат діяльності людини. Залежно від того, що є причиною стресу, розрізняють фізіологічний і психоемоційний стрес. Причини фізіологічного стресу зовнішні. Вони діють на всіх тих, на кого подіяв фактор. Це землетрус, аварія, сильний дощ тощо. Психоемоційний стрес виникає під дією факторів, які є важливими для конкретної людини і можуть не впливати або не суттєво впливати на інших людей. Причиною такого стресу можуть бути невдале виконання домашнього завдання, образа на вчинок друга, програш улюбленої команди тощо. Реакція організму на стрес Розрізняють три стадії стресу: тривоги, адаптації і виснаження. У відповіді організму на дію стресового фактора беруть участь багато органів. Насамперед це мозок і ендокринна система. Також активно задіяні серцево-судинна і дихальна системи. На стадії тривоги організм відчуває, що виникла ситуація, яка може йому чимось загрожувати. Водночас здатність організму до опору зовнішнім впливам спочатку трохи знижується, а потім починає посилюватися. На стадії опору під впливом нервової і гуморальної систем відбувається мобілізація ресурсів організму, і його здатність до опору збільшується. Ця стадія є найуспішнішою для подолання дії стресового фактора. Якщо організму не вдалося вирішити проблеми, настає стадія виснаження. Організм відчуває нестачу ресурсів, а його здатність організму до опору знижується....
0 Переглянути

Безпека і статева культура

11 Клас

Статева культура є однією з важливих складових здорового способу життя. Вона охоплює як культуру власне сексуальних відносин, так і культуру взаємовідносин людей різної чи однієї статі в повсякденному житті. Важливість статевої культури полягає в тому, що вона обумовлює репродуктивний успіх не тільки окремої людини, але й різних людських популяцій та всього виду в цілому. На статеву культуру суттєво впливають як національні традиції різних народів, так і особливості певних соціальних груп. Статева культура населення значно впливає на соціальні процеси в суспільствах та індивідуальне життя кожної людини. Захворювання, що передаються статевим шляхом Дуже небезпечними для здоров'я людини є захворювання, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Організм людини не утворює імунітету до цих захворювань, тому навіть після одужання людина може знову на них захворіти. Збудники цих захворювань, проникаючи в організм статевим шляхом, можуть також порушувати функціонування інших органів. Перелік широко відомих захворювань, що передаються статевим шляхом, не надто великий. Але насправді цей шлях поширення використовують багато збудників інфекцій. Масштаби ураження людей цими захворюваннями дуже значні. Щодня на планеті ними заражається приблизно 1 мільйон людей. В Україні щорічно ці захворювання уражають 400 тисяч жителів. Найбільш поширеними ЗПСШ у світі є хламідіоз, гонорея, сифіліс, трихомоноз та герпес. В Україні такими захворюваннями є сифіліс, гонорея, хламідіоз, герпес, мікоплазмоз, кандидоз і трихомоноз. Вірусні та бактеріальні ЗПСШ Збудниками найбільш відомих ЗПСШ є віруси і бактерії. До них належать вірус імунодефіциту людини, вірус герпесу, вірус гепатиту В, вірус гепатиту С, бліда трепонема, гонокок, хламідії тощо....
0 Переглянути

Неінфекційні захворювання опорно-рухової системи

11 Клас

Неінфекційними називають захворювання, які розвиваються без участі хвороботворних організмів. Причини виникнення неінфекційних захворювань опорно-рухової системи досить різноманітні. Вони можуть бути пов'язані як із порушеннями у процесах самого організму, так і з впливом певних зовнішніх факторів. Найбільш поширеними причинами є: механічні пошкодження (травми); надмірні або недостатні фізичні навантаження; нераціональне харчування; спадкові захворювання; порушення процесів обміну речовин; доброякісні пухлини; онкологічні захворювання. Найбільш поширені неінфекційні захворювання опорно-рухової системи Механічні пошкодження є найбільш поширеними причинами проблем опорно-рухової системи. До них належать розтягнення м'язів і зв'язок, удари, вивихи та переломи. Однією з основних проблем у разі переломів є неправильне зростання кісток. Але сучасні медичні технології достатньо успішно її вирішують. Надмірні й недостатні фізичні навантаження спричинюють захворювання за схожим механізмом. В обох випадках проблема в тому, що кістка є живою тканиною й адаптується до навантажень, перебудовуючи свою внутрішню структуру. І надмірне, і недостатнє навантаження перешкоджають утворенню нормальної внутрішньої структури кістки. Наслідком надмірних навантажень може бути артроз (мал. 53.1), який уражає суглоби. А недостатнє навантаження стає причиною гіпотонії, і це створює проблеми не тільки для опорно-рухової, але й для інших систем органів....
0 Переглянути

Неінфекційні захворювання основних систем органів

11 Клас

Причини виникнення неінфекційних захворювань кровоносної (у тому числі і серцево-судинної), дихальної, травної, видільної, ендокринної і статевої систем є різноманітними. Вони можуть бути пов'язані як із порушеннями у процесах самого організму, так і з упливом певних зовнішніх факторів. За даними ВООЗ, найбільш поширеними є неінфекційні захворювання серцево-судинної, дихальної та ендокринної систем. Неінфекційні захворювання серцево-судинної системи взагалі на сьогодні займають перше місце у світі серед причин смертності. Згідно з даними ВООЗ, щороку у світі неінфекційні захворювання стають причиною смерті 41 мільйона людей. Із них 17,9 млн гинуть від захворювань серцево-судинної системи. Хвороби дихальної системи вбивають 3,9 мільйона, а діабет (найпоширеніше захворювання ендокринної системи) — 1,6 млн. Профілактика неінфекційних захворювань основних систем органів Профілактика неінфекційних захворювань основних систем спрямована на ліквідацію причин виникнення проблем. Один із найбільш ефективних механізмів для цього — здоровий спосіб життя. Він покращує обмін речовин і попереджає розвиток захворювань усіх основних систем органів. Раціональне харчування суттєво знижує ризик багатьох порушень у роботі основних систем. Наприклад, наявність Йоду в продуктах харчування суттєво знижує ризик розвитку порушень у роботі щитовидної залози. Достатня кількість неорганічних речовин нормалізує фізіологічні процеси в травній, кровоносній, видільній, нервовій та інших системах. Зниження рівня постійного стресу добре позначається на роботі серця, стані судин, діяльності нервової, ендокринної та імунної систем....
0 Переглянути

Неінфекційні захворювання нервової системи

11 Клас

Як ви вже знаєте, нервова система людини складається з центральної та периферичної частин. До складу центральної нервової системи входять головний і спинний мозок, а до складу периферичної — нерви, які з'єднують центральну нервову систему і всі органи тіла. Порушення роботи нервової системи стають причиною порушення функціонування інших систем організму. Неінфекційні захворювання периферичної нервової системи переважно виникають як наслідок травматичних пошкоджень, порушень обміну речовин (наприклад, у випадку такого гіповітамінозу, як пелагра) або ураження токсинами (наприклад, тетродотоксином). Проблеми з цією частиною нервової системи також можуть бути наслідками спадкових порушень або уроджених вад. Неінфекційні захворювання центральної нервової системи проявляються у вигляді психічних розладів — порушень мислення, емоцій і поведінки. Їх зовнішніми проявами часто стають психосоматичні й тривожні розлади, депресії, манії, галюцинації тощо. Вони можуть мати важкі наслідки як для життя самої людини, так і для членів її родини та інших членів соціуму. Причини виникнення неінфекційних захворювань нервової системи людини можуть бути різними. Ними стають як порушення у процесах самого організму, так і вплив певних зовнішніх факторів....
0 Переглянути

Імунна система та імунітет

11 Клас

До складу імунної системи людини належать кістковий мозок, тимус, селезінка, мигдалики, лімфатичні вузли (мал. 56.1) та інші органи. Центральними органами системи є тимус і кістковий мозок, а всі інші належать до периферичних органів. Кістковий мозок і селезінка є джерелом утворення лейкоцитів. Селезінка також активно виробляє лейкоцити й бере участь у знешкодженні мікроорганізмів та небезпечних речовин у крові, яка через неї проходить. Тимус — це залоза, яка дуже активно працює в людей молодого віку, а потім знижує свою активність. У ньому відбувається дозрівання і «навчання» Т-лімфоцитів, які після цього набувають здатності розпізнавати певні антигени. Але найбільш масовою структурою імунної системи є лімфатичні вузли. Вони формуються в місцях злиття кількох лімфатичних судин, створюючи бар'єри для поширення інфекцій в організмі. Особливості роботи імунної системи Імунна система підтримує сталість внутрішнього середовища організму (здійснює імунну регуляцію) за допомогою двох основних механізмів — клітинного (захисні функції виконують клітини) і гуморального (захисні функції виконують молекули білків — антитіла) імунітетів. Їх забезпечують білі клітини крові — В- і Т-лімфоцити. Вони забезпечують так звану імунну відповідь — складну систему реакцій імунної системи, мета якої — знешкодити виявлений антиген (мал. 56.1)....
0 Переглянути

Онкологічні захворювання

11 Клас

Онкологічні захворювання виникають тоді, коли в якійсь із клітин порушується генетичний механізм контролю процесу поділу клітини. Процес поділу контролюється багатьма факторами, тому і можливостей його порушення існує багато. Більше того, різні порушення можуть мати дуже схожий зовнішній прояв. І це є однією з причин важкості лікування таких захворювань. Бо методи, які діють проти однієї причини захворювання, можуть ніяк не допомагати у випадку іншої. Основна причина виникнення таких порушень — дія онкогенних факторів (тобто факторів, здатних призвести до розвитку онкологічного захворювання). Ці фактори мають різну природу і об'єднуються у три великі групи: фізичні, хімічні й біологічні. До фізичних факторів належать ультрафіолетове та іонізуюче випромінення. Хімічними факторами є ароматичні вуглеводні, деякі сполуки Нітрогену, діоксин, речовини тютюнового диму тощо. Біологічними факторами є деякі віруси та мобільні генетичні елементи. Також до біологічних факторів належать помилки генетичного апарату клітини під час процесів реалізації генетичної інформації, дія епігенетичних факторів і помилки системи репарації клітини. Слід зазначити, що ракові клітини виникають в організмі регулярно. Але імунна система зазвичай їх виявляє і знищує. З віком у роботі імунної системи частіше виникають помилки і ризик розвитку онкологічних захворювань зростає. Крім того, у сучасному світі різко підвищився рівень впливу онкогенних факторів. Це пов'язано з розвитком сучасних технологій, використанням у виробництві та побуті нових сполук, техногенними катастрофами. Різноманіття злоякісних пухлин Злоякісні пухлини можуть виникати в будь-якій тканині організму. Їх класифікують за типом клітин, які дають їм початок. Але клітини в злоякісних пухлинах слабко диференційовані, тому в них можна розрізнити клітини різних типів....
0 Переглянути

Спадкові захворювання

11 Клас

Генетичні порушення і в людини, і в будь-якого іншого живого організму можуть відбуватися на різних рівнях формування спадкового матеріалу, і виникають вони внаслідок дії на генетичний апарат клітин мутагенних факторів, що й стає причиною спадкових захворювань. Природжені вади — це такі структурні порушення, які можуть розвинутися до народження дитини (тобто в період внутрішньоутробного розвитку ембріона) або проявляються відразу чи згодом після її народження. Причиною таких вад є порушення ембріонального розвитку зародка, і виникають вони, на відміну від спадкових хвороб, без порушення генетичного апарату клітин. Порушення на рівні геному і хромосом Такі порушення в людини зазвичай є вкрай тяжкими і рідко сумісні з життям. Так, за умови утворення триплоїдної зиготи її розвиток розпочинається, але зародок, як правило, гине на ранніх стадіях розвитку. В окремих випадках таку вагітність удається зберегти до моменту пологів, але новонароджені живуть дуже недовго. Зміни кількості хромосом у деяких парах (трисомії та моносомії) теж відомі, але здебільшого зародки з такими порушеннями теж гинуть. Є лише кілька винятків. Порушення на рівні генів За допомогою сучасних методів досліджень уже відкрито близько 5000 молекулярних захворювань, які є наслідками прояву мутантних генів. Перспективи генної терапії Генна терапія — це сукупність технологій, які забезпечують внесення змін у генетичний апарат соматичних клітин людини....
0 Переглянути

Інфекційні та інвазійні захворювання

11 Клас

Крім неінфекційних хвороб, у людини бувають інфекційні захворювання і паразитарні інвазії. Інфекційними захворюваннями називають хвороби, які спричиняють паразитичні організми. Частіше цей термін застосовують у більш вузькому розумінні, називаючи інфекціями захворювання, збудниками яких є віруси або бактерії (мал. 59.1), такі, як чума, холера або грип. Захворювання, збудниками яких є еукаріотичні організми, частіше називають інвазіями, або паразитарними інвазіями (мал. 59.2). До них належать, наприклад, глистяні захворювання (так звані гельмінтози), малярія та сонна хвороба. Значення інфекцій та інвазій Інфекції та інвазії призводять до великої кількості летальних випадків сучасного людства і можуть бути причиною від 20 до 30 % смертей. Як і неінфекційні хвороби, ця група захворювань завдає економіці різних країн суттєвих збитків. І ці збитки не вичерпуються витратами на лікування тих, хто захворів. На профілактику таких захворювань (щеплення, дезінфекція, розробка вакцин і ліків тощо) потрібні значні видатки. Під час лікування людина не може працювати, а після видужування, як правило, потребує час на реабілітацію або взагалі частково чи повністю втрачає працездатність. А це теж чималі видатки. Ще одна проблема — карантини й обмеження переміщення людей і вантажів в умовах розвитку епідемій. Шляхи зараження інфекційними захворюваннями Існує кілька різних класифікацій збудників інфекційних захворювань. За середовищем проживання збудника розрізняють сапронози, зоонози і антропонози. Збудники сапронозних інфекцій (правця, легіонельозу) живуть у природних неживих (абіотичних) місцях (ґрунт, водойма тощо). Збудники зоонозних інфекцій (чума, ящур) у природному середовищі живуть в організмах певних видів тварин (гризунів, копитних, кліщів тощо). Збудники антропонозних інфекцій (кір, вітряна віспа) живуть тільки в організмі людини і поза ним через певний час гинуть. Від середовища проживання збудника часто суттєво залежать шляхи зараження людей. Так, серед зоонозних інфекцій часто трапляються шляхи передачі інфекції через переносника (кліща, комара, блохи тощо), так званий трансмісійний шлях передачі. Сапронозні інфекції часто є інфекціями немитих рук і потрапляють в організм оральним шляхом (холера) або через пошкодження покривів тіла (правець). Антропонозні передаються під час безпосереднього контакту через органи дихання (кір) або статеві органи (гонорея)....
1 Переглянути

Діагностика інфекційних та інвазійних захворювань

11 Клас

Як і в давнину, сучасна діагностика починається з огляду й опитування хворого. І це не дивно, бо багато інфекцій мають дуже характерні симптоми, і їх досить легко можна діагностувати. Зрозуміло, що поняття «досить легко» стосується людей із медичною освітою. Хоча і звичайна людина повинна знати основні симптоми найбільш поширених захворювань. Так, захворювання бореліозом (хворобою Лайма) можна діагностувати за характерним запаленням шкіри. Воно має форму кільця навколо місця укусу кліща, який і був джерелом інфекції. Кір стає причиною появи характерних висипань на тулубі та інших частинах тіла. А у випадку ураження коростяним свербуном висипання концентруються на певних ділянках тіла і за характером відрізняються від висипань під час кору. На жаль, не всі інфекції та інвазії можна розпізнати за зовнішніми ознаками. Надто схожі в них симптоми. Тому в таких випадках застосовують більш складні, але й ефективніші методи — мікробіологічне, біохімічне або молекулярно-генетичне дослідження. Біохімічні методи дослідження Найпростіші біохімічні методи дозволяють визначити не так багато параметрів, але й вони дають можливість відкинути заздалегідь багато хибних діагнозів. Більш складні біохімічні методи дослідження переважно базуються на імунологічних реакціях, які є специфічними для конкретного антигена, що належить тому чи іншому збуднику інфекції (так званий імуноферментний аналіз). Останнім часом такі дослідження дозволяють встановлювати діагнози з дуже високим рівнем достовірності, бо для їх здійснення почали використовувати набори компонентів, виготовлені з використанням моноклональних антитіл. Одним із сучасних різновидів такого методу є вестерн-блот (імуноблотинг). У цьому методі антигени зі зразка збудника захворювання розділяються на молекули різного розміру за допомогою гель-електрофорезу. Потім їх переносять на спеціальний папір або нітроцелюлозну мембрану і обробляють антитілами в процесі імуноферментного аналізу. Одним із найновіших методів діагностики стала газоворідинна хроматографія. Її принципом є виявлення речовин, які виробляють тільки бактерії певних видів. Газоворідинна хроматографія дуже ефективно дозволяє виявляти анаеробні організми. До того ж вона здатна виявляти приховану інфекцію, збудники якої перебувають у неактивному стані і традиційними методами не виявляються....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 326 327 328 329 330 331 332 333 334 ... 343
Назад

Навігація