Войти
Закрыть

Утворення статевих клітин. Менструальний цикл. Запліднення

8 Клас

Основні етапи гаметогенезу. Утворення статевих клітин — гаметогенез — починається під час ембріонального розвитку. На початку розвитку ембріона в зачатках його статевих залоз накопичуються особливі зародкові клітини — сперматогонії (у чоловічому організмі) й оогонії (у жіночому). Унаслідок їхнього поділу утворюються клітини-попередниці гамет. Ця стадія зветься стадією розмноження. У період статевого дозрівання в підлітків під дією статевих гормонів починається стадія росту, а слідом за нею — стадія дозрівання клітин-попередниць. На цій стадії з кожної такої диплоїдної клітини утворюються чотири гамети. Ці три стадії гаметогенезу характерні і для чоловічого, і для жіночого організму. Проте утворення сперматозоїдів (сперматогенез) і яйцеклітин (оогенез) мають суттєві відмінності. Сперматогенез. У чоловіків розмноження сперматогоніїв після народження гальмується й відновлюється в 11-13 років (див. §49). Починаючи із цього часу в сім’яниках сперматогонії постійно проходять стадії розмноження, росту й дозрівання. Так, з кожної клітини-попередниці утворюються чотири сперматозоїди (мал. 55.1 а). Вони потрапляють у сім’яні придатки, де набувають характерної для сперматозоїдів форми й властивостей. Термін поділу клітини-попередниці й формування сперматозоїда — близько 80 днів. Упродовж доби сім’яники продукують близько 120 млн гамет. Сперматогенез триває в чоловіків до старості....
0 Переглянути

Статеві клітини. Будова й функції репродуктивної системи людини

8 Клас

Будова й функції репродуктивної (статевої) системи людини. Статева система забезпечує процеси розмноження й розвитку людини. Усі їхні етапи координують регуляторні системи організму, насамперед гуморальна. Статеві гормони кори надниркових і статевих залоз впливають на роботу статевої системи й розвиток людини протягом усього життя. Будова статевих систем чоловіка й жінки різна. Чоловіча призначена для формування сперматозоїдів та доставки їх в організм жінки. Жіноча статева система створює умови для дозрівання і запліднення яйцеклітин, розвитку зародка, забезпечує пологи. Обидві системи складаються з внутрішніх і зовнішніх статевих органів. Чоловіча статева система (мал. 54.1). Сперматозоїди формуються в парних статевих залозах — сім'яниках (яєчках). Вони розташовані в шкіряних мішечках — мошонці, розміщеній поза черевною порожниною. Завдяки цьому температура в сім'яниках становить близько 34 °С, що є необхідною умовою дозрівання гамет. У пухкій сполучній тканині сім’яників містяться клітини, що секретують статеві гормони. У сім’янику розміщується близько 1000 сім’яних канальців — тоненьких звивистих трубочок завдовжки до 50 см і діаметром близько 200 мкм (мал. 54.2). Одні клітини їхніх стінок утворюють сперматозоїди, інші продукують деякі речовини сім’яної рідини. Сім’яну рідину, що містить сперматозоїди, називають спермою....
0 Переглянути

Взаємозв’язок регуляторних систем організму (нервово-гуморально-імунна регуляція)

8 Клас

Взаємозв’язок нервової та ендокринної систем. Нормальне життя людини є ланцюгом постійних фізичних і психічних навантажень. Буває так, що ці навантаження стають завеликими, наприклад коли ви швидко біжите, намагаючись не запізнитися до школи, хвилюєтеся перед контрольною тощо. Проте ваш організм навіть у напруженому режимі, навіть під час стресу функціонує достатньо надійно. І це завдяки тому, що в ньому є кілька механізмів, які регулюють роботу тих самих фізіологічних систем і підтримують гомеостаз. Як взаємодіють регуляторні системи, керуючи змінами в організмі? Згадаймо: працездатність організму залежить від того, яким у крові є рівень глюкози, головного джерела енергії для клітин. Якщо енерговитрати збільшуються, концентрація глюкози в крові зменшується. Щоби повернути її до належного рівня, у діяльність органів, що постачають у кров цей енергоносій, втручаються регуляторні системи (мал. 53.1). Першим нестачу глюкози в крові фіксує гіпоталамус, де міститься нервовий центр регуляції гомеостазу. Він надсилає нервові імпульси до печінки, і в ній збільшується продукція глюкози з глікогену. Одночасно сигнали надходять до надниркових і підшлункової залоз, стимулюючи секрецію адреналіну, норадреналіну й глюкагону. Потрапивши до печінки, ці гормони також стимулюють вироблення глюкози й виведення її в кров. Унаслідок цих узгоджених дій нервової й ендокринної систем вміст глюкози в крові відновлюється. Зауважмо, що першою в регуляторний процес включається нервова система, яка діє швидко. Проте її вплив на печінку нетривалий, тому нервова система залучає до роботи систему тривалої дії — залози внутрішньої секреції. їхні гормони діють не лише на органи-виробники глюкози, а й на серцево-судинну й дихальну системи. Перша пришвидшує й перерозподіляє кровоплин, прискорюючи доставку глюкози до виконавчих органів, які активно працюють. Інша посилює газообмін, збільшуючи надходження кисню....
0 Переглянути

Алергія. СНІД

8 Клас

Алергічні реакції. Якщо під час цвітіння тополі у вас закладений ніс, сверблять і сльозяться очі, вам не з чуток знайоме слово «алергія». Алергією називають прояв підвищеної чутливості імунної системи до антигена (алергену). В основі алергії лежать механізми імунної реакції. У разі повторного контакту з алергеном виникає алергічне захворювання. Це призводить до ушкодження власних клітин і тканин організму. Насамперед страждають ті тканини, крізь які проникає алерген: слизова оболонка носової порожнини, бронхів і шлунково-кишкового тракту, шкіра. Алергенами можуть бути пилок рослин, харчові продукти (шоколад, цитрусові, полуниця, мед тощо), пил, шерсть тварин, лікарські препарати тощо. Відомо понад 20 000 алергенів, кількість яких продовжує збільшуватися. Уникнути контакту з алергенами неможливо, тому кожна людина має знати, чи є в неї алергія на які-небудь речовини. У разі появи перших симптомів необхідно звернутися до лікаря. Реакція відторгнення трансплантата, аутоімунні захворювання. Тривалий час спроби трансплантації (пересадки органів і тканин) були безуспішними. Органи донора не приживалися в реципієнта. У 1945 р. англійський біолог Пітер Медавар довів, що відторгнення пересадженого органа є результатом імунних реакцій. У всіх клітин організму людини на плазматичних мембранах є комплекс білків-маркерів. Завдяки цим міткам Т-лімфоцити відрізняють їх від клітин чужого організму. Маркери клітин донорських тканин відрізняються від маркерів реципієнта. Т-лімфоцити атакують пересаджений орган, ускладнюючи його приживлення. Щоб зменшити ризик відторгнення, застосовують речовини, які знижують активність Т-лімфоцитів....
0 Переглянути

Імунна система. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет

8 Клас

Імунна система. Нашому організму постійно загрожують як зовнішні вороги (шкідливі речовини, інфекції), так і внутрішні (загиблі клітини, ракові або інфіковані вірусами). Проте організм може сам себе захистити, і цю його здатність називають імунітетом. Його забезпечує імунна система організму. Її складовими є клітини лейкоцити й органи, у яких вони розмножуються і спеціалізуються (дозрівають) (мал. 51.1). Це червоний кістковий мозок, вилочкова залоза (тимус), селезінка, лімфатичні вузли й лімфоїдні тканини, розташовані в травній, дихальній, сечовидільній системах. Усі лейкоцити утворюються в кістковому мозку, а дозрівають у різних органах. Виходячи з них, лейкоцити циркулюють разом із кров’ю й лімфою. До лейкоцитів відносять кілька видів клітин різної будови (лімфоцити, моноцити, еозинофіли тощо). Лімфоцити поділяють на Т-лімфоцити (дозрівають у тимусі) і В-лімфоцити (дозрівають у кістковому мозку). Значна кількість лейкоцитів (53-81 %) здатна до фагоцитозу. Найбільше фагоцитів розміщується в сполучних тканинах нирок, легенів, печінки, шкіри. Неспецифічний вроджений імунітет. Шкіра і слизові оболонки — перша перешкода для проникнення чужинців. їх руйнують секрети потових і сальних залоз, вони видаляються зі злущуванням відмерлих клітин епітелію шкіри й рухом ворсинок слизового епітелію....
0 Переглянути

Ендокринна система. Залози внутрішньої та змішаної секреції

8 Клас

Підшлункова залоза (мал. 50.1) — залоза змішаної секреції, розташована поряд із дванадцятипалою кишкою, позаду шлунка. Одні її клітини виробляють травний сік, а інші синтезують гормони — глюкагон та інсулін. Глюкагон виробляють так звані альфа-клітини, а інсулін — бета-клітини. Ці гормони регулюють рівень глюкози в крові. Глюкагон сприяє розщепленню в клітинах печінки глікогену до глюкози і її виходу в кров. Так запаси глюкози стають доступними всім клітинам організму. Інсулін стимулює утворення в клітинах печінки глікогену з глюкози. Її надходження до печінки під впливом інсуліну збільшується. Концентрація глюкози в крові зменшується, і у вигляді глікогену вона запасається в організмі. Інсулін — єдиний гормон, який знижує рівень глюкози в крові. Інсулін також підсилює синтез жирів у жировій тканині та печінці, синтез білків у печінці, м’язах тощо. Щитоподібна залоза розташована під щитоподібним хрящем гортані (мал. 50.2 а, б). Клітини цієї залози здатні вилучати з крові йони Йоду, використовуючи їх для синтезу тиреоїдних гормонів — тироксину і трийодтироніну. Ці гормони впливають на швидкість обміну в усіх клітинах організму....
0 Переглянути

Гуморальна регуляція. Гормони

8 Клас

Ендокринні залози (мал. 49.1) і гормони. Органи, що забезпечують гуморальну регуляцію,— ендокринні залози. Вони невеликі, розміщуються в різних частинах тіла й анатомічно не пов’язані між собою. Проте всі вони секретують гормони, утворюючи єдину ендокринну фізіологічну систему. їхня інша назва — залози внутрішньої секреції: секрети цих залоз надходять до внутрішнього середовища організму (мал. 49.2). Це відрізняє їх від залоз зовнішньої секреції (слинних, молочних, потових тощо), секрети яких через протоки виводяться до травного тракту або назовні. Гормони — органічні сполуки, що виконують в організмі три важливі функції. По-перше, вони забезпечують фізичний, розумовий і статевий розвиток. Так, якщо під час ембріонального розвитку виробляється недостатня кількість гормона щитоподібної залози — тироксину, у дитини розвивається тяжке захворювання — кретинізм (страждає розумовий, фізичний і статевий розвиток). По-друге, гормони відіграють ключову роль у пристосуванні організму до різких змін зовнішнього середовища, мобілізуючи його ресурси. Так, несподіваний загрозливий звук може спричинити потрясіння — стресову реакцію. Організм прореагує на неї викидом адреналіну — гормона надниркових залоз. Ви одразу відчуєте його дію: під впливом адреналіну збільшується сила й частота серцевих скорочень і дихальних рухів, відбувається перерозподіл крові від внутрішніх органів і шкіри до м’язів і головного мозку тощо. Ці зміни, спричинені дією адреналіну, готують організм до того, щоб швидко і в найкращий спосіб відповісти на можливу небезпеку....
0 Переглянути

Гомеостаз і регуляція функцій організму

8 Клас

Гомеостаз внутрішнього середовища організму. Внутрішнє середовище організму (див. § 15) складається з міжтканинної речовини, крові й лімфи. Його хімічний склад перебуває у стані рухомої рівноваги. Що це означає? Речовини надходять до його складових і залишають їх, а через невелику різницю між надходженням і витратою їх вміст коливається. Межі цього коливання залишаються постійними. Так, вміст глюкози в крові дорослої людини становить 70-110 мг/100 мл, білків у сироватці — 65-85 г/л, а об’єм лімфи в організмі — 1-2 л. Таку рухому рівновагу називають гомеостазом внутрішнього середовища. Гомеостаз забезпечує повноцінний обмін речовин у клітинах. Тривалі порушення гомеостазу небезпечні для життя клітин. Так, якщо вміст солей у плазмі крові надмірно збільшується, вода виходить з еритроцитів, вони втрачають пружність і зморщуються. Унаслідок зменшення вмісту солей у плазмі клітини поглинають воду й розбухають. В обох випадках клітини втрачають свої функції й можуть загинути (мал. 48.1). Відхилення показників внутрішнього середовища від норми протягом певного часу може свідчити про захворювання. Регуляція функцій організму. Життєдіяльність організму регулюють, діючи узгоджено, нервова, гуморальна та імунна системи. Кожна з них має з іншими регуляторними системами як керівні, так і підпорядковані зв’язки. Ці системи доповнюють одна одну, утворюючи єдиний механізм нейрогуморально-імунної регуляції. Головними ланками регуляції функцій органів є нервова й ендокринна системи. Нервова система, одержуючи інформацію про подразники від органів чуттів, надсилає нервові імпульси до робочих органів, щоби змінити їхню роботу. Нервова регуляція здійснюється миттєво, проте її дії короткочасні....
0 Переглянути

Сон. Біоритми

8 Клас

Сон. Сон здається нам станом повної бездіяльності, що супроводжується гальмуванням складових головного мозку, які відповідають за психічні процеси. Проте це не так — під час сну всі ці структури працюють, але в іншому, ніж під час неспання, режимі. Сон — це не лише відпочинок для мозку, але й активна перебудова його роботи, необхідна для впорядкування інформації, одержаної під час неспання. Біологічні ритми чергування сну та неспання пов’язані зі зміною дня і ночі. Бажання спати таке ж природне, як і відчуття голоду, спраги, втоми тощо. Як не можна наїстися й напитися «про запас», так і виспатися наперед не можна. Біологічні ритми природжені та є однією зі сторін адаптації організму до навколишнього середовища. Вони допомагають заздалегідь підготуватися до передбачуваних змін. Особливості функціонування мозку вві сні вчені досліджували методом електроенцефалографії (ЕЕГ), що дає змогу вимірювати електричну активність головного мозку (мал. 47.1). Це його біопотенціали, які є сумарним показником, пов’язаним з імпульсною активністю нейронів під час сну. Виявилося, що головний мозок функціонує у двох різних фазах, які чергуються. У фазі повільного сну реєструються повільні хвилі коливань електричної активності (мал. 47.2 а). Це відносно глибокий сон, для якого характерні зниження тонусу м’язів, артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, дихання тощо. У цій фазі сну чутливість аналізаторів зменшується в кілька разів. На фази повільного сну припадає близько 70 % усього часу сну....
0 Переглянути

Мислення та свідомість

8 Клас

Мислення. Серед наших знань про навколишній світ є багато таких, що набуті лише за допомогою відчуттів і сприйняття. Завдяки їм ми пізнаємо властивості об’єктів, які можна відкрити безпосередньо — розглядаючи їх, обмацуючи або прислухаючись. Але атом недоступний нашому зору, а ультразвук — слуху, проте нам відома будова атома, і ми знаємо, що таке ультразвук. Ці знання отримані завдяки мисленню, що виконує пізнавальну функцію: за його допомогою ми відкриваємо властивості об’єктів, що недоступні безпосередньо органам чуттів. Як улаштований процес мислення? Завдяки чому воно дає нам змогу вийти за межі чуттєвого досвіду? Словесно-логічне мислення. Проаналізуємо приклад, відомий з історії науки. У XIX ст. французькому астроному Урбену Левер’є вдалося відкрити одну з планет Сонячної системи без допомоги телескопа — на аркуші паперу. Левер’є знав, що орбіта Урана не відповідає загальним закономірностям руху планет навколо Сонця. Постала проблема: у чому причина цього явища? Щоб це пояснити, він висунув гіпотезу: на Уран впливає невідомий об’єкт. Учений вдався до аналізу орбіт планет Сонячної системи й розрахував величину відхилення Урана від «правильної» траєкторії. Левер’є зробив умовивід: невідоме космічне тіло є планетою Сонячної системи. Пізніше астрономи за допомогою телескопа виявили її саме там, де вказав Левер’є. Цю планету назвали Нептун....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 161 162 163 164 165 166 167 168 169 ... 343
Назад

Навігація