Нездоланна сила природи

Хмари, хмари... Важко висіли над містом, над стишеними жовто-зеленими полями, що простяглися аж ген за виднокрай, над лісами і пралісами. Збиралося на грозу. Із самого ранку налаштовувалося, та все ніяк не могло зібратися. Хмари, темно-сизі, з якимсь аж багрянистим відтінком, підступали з усіх сторін, беручи місто в облогу, і здавалося, не вирватися з того кільця нікому й нізащо. Десь по обіді схожі на ескадри бомбовозів отари хмар заслали геть усе небо, до самого обрію, пливли низько-низько, мало не чіплялися за верховіття старих осокорів обабіч центральної магістралі.
Стало спекотно й задушливо. Здавалося, саме повітря розпечене і гаряче, наче в газовій камері чи в жаровні. Хоч би тобі слабенький, бодай найкволіший подих вітру на мить дмухнув зі сходу чи заходу, війнув живильною свіжістю, остудив, покликав знову, як дотепер, до життя все живе, що мліло, знемагало і все ж сподівалося, чекало життєдайної омріяної свіжості, вологи.
Здавалося, усе живе — люди і природа,— зачаївшись і геть знесилівши, чекало. Може, як ніколи раніше. Чекало з нетерпінням і надією
(За М. Красуцьким; 162 сл.).

Завдання
1. Випишіть складні слова, слова з ненаголошеними голосними. Поясніть орфограми.
2. Поясніть розділові знаки в реченні Здавалося, усе живе — люди і природа,— зачаївшись і геть знесилівши, чекало.
3. Виконайте синтаксичний розбір речення Хоч би тобі слабенький, бодай найкволіший подих вітру на мить дмухнув зі сходу чи заходу, війнув живильною свіжістю, остудив, покликав знову, як дотепер, до життя все живе, що мліло, знемагало і все ж сподівалося, чекало життєдайної омріяної свіжості, вологи.