Небесне світило

Тепле сонячне небесне світило з дитинства вражало мене не так видіннями, химерними ямами (у міражах хіба тільки), як багатством свого життєдайного наповнення. І застиглим високим супокоєм ополудні, коли кожна річ, кожна рослина, аж до найменшої билиночки, кожна жива істота і кожне дихання мовби застигають у благодатнім голубім теплі.
Сонячне світло і тепло було повне для мене великої сили, що і потугу воно давало для проростання численної різнокольоровоцвітучої рослинності, травам різним і соки життєдайні деревам усім, щоб вони листом зеленим укривалися і цвітом цвіли та плодоносили. І силу життєдайну воно давало усьому животворному, худобині кожній, і звірові кожному, і птахові, і комашці найменшій. Бо як холоди студені повіють, то де тії комашки й діваються.
Сонце щовесни, щоліта витворювало із землею рай земний. Аби-но тільки уміли ми його бачити, тішитись та розкошувати в нім. Сонце дарувало стільки світлих поетичних картин та малюнків і в живій природі, і в художній творчості, що й не осягнуть людині всіх їх і зором своїм, і розумінням
(За А. Кондратюком; 159 сл.).

Завдання
1. Випишіть складні слова. Поясніть їх правопис.
2. Випишіть речення з цитатами. Поясніть пунктограми.
3. Виконайте синтаксичний розбір речення Тепле сонячне небесне світило з дитинства вражало мене не так видіннями, химерними ямами (у міражах хіба тільки), як повнотою свого життєдайного наповнення.