Італія: особливості розвитку секторів економіки
- 1-01-2022, 22:06
- 791
10 Клас , Географія 10 клас Пестушко, Уварова, Довгань (рівень стандарту)
§ 16. ІТАЛІЯ: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СЕКТОРІВ ЕКОНОМІКИ
ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!
Які чинники визначають міжнародну спеціалізацію країни?
Які туристичні об’єкти і міста Італії вам відомі?
• Домінуючі складові третинного сектору. Сфера послуг Італії представлена такими найзначущішими складовими, як туризм, транспорт і банківська діяльність. Їх частка у ВВП становить понад 70 %.
Італію справедливо вважають музеєм просто неба, країною музики й архітектури. За кількістю іноземних туристів (понад 50 млн прибуттів) Італія посідає п’яте місце у світі і третє - у Європі. У туристичній сфері зайнято понад 1 млн осіб, або близько 5 % працездатного населення. За доходами від іноземного туризму (майже 40 млрд дол.) країна сьома у світі. Туристичні райони Італії - Лаціо, Кампанія, П’ємонт, Лігурія, Ломбардія, Венето, Емілія-Романья, Тоскана, Сицилія, Сардинія й інші - мають розширену спеціалізацію відповідно до туристичних ресурсів.
ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ
За сайтом https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%AE%D0%9D%D0%95%D0%A1%D0%9A%D0%9E_%D0%B2_%D0%86%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%97 і додатковими джерелами підберіть інформацію про туристичні об’єкти, що належать до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Транспортний комплекс Італії не лише забезпечує внутрішні потреби країни, а й є південними воротами ЄС. Стосується це насамперед трубопровідних і морських магістралей. Морський торговельний флот Італії налічує 681 судно під національним прапором і ще 201 судно, що ходить під прапорами інших країн. Найбільші італійські порти розміщені в містах Трієст (71-ше місце у світі), Генуя, Неаполь.
Провідна роль у перевезенні пасажирів належить автомобільному транспорту. Загальна довжина автомобільних шляхів - понад 480 тис. км, з яких 6700 км - автобани.
Авіалінії Італії забезпечують переважно закордонні перевезення. Національним перевізником є компанія Alitalia, яка обслуговує 101 напрямок.
Банківська сфера завжди була розвинена щонайліпше. Проте кількість банків і обсяг їхніх активів невпинно скорочуються. Нині італійські банки суттєво поступаються аналогічним установам з інших провідних європейських країн. Лише два банки Італії належать до списку найбільших ТНК світу.
• Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Нині італійські промислові фірми за своїми розмірами і торговельним обігом не претендують на світове лідерство, проте мають сильні позиції в ЄС. Основними напрямами італійського машинобудування, що має міжнародне значення, є загальне машинобудування. Найуспішніше розвивається верстатобудування. За експортом цієї продукції Італія посідає третє місце у світі після Японії і Німеччини. Найбільшими компаніями, які виробляють різноманітні верстати і обладнання, є Komau (промислові роботи), Berco (шліфувальні верстати), Manconi Group (механічні й гідравлічні преси), Marposs (автоматичні лінії і системи контролю), Camozzi (верстати) та ін. Підприємства із загального машинобудування розміщені переважно на півночі країни.
Італія є значним виробником автомобілів, хоча у зв’язку зі зростаючою конкуренцією втрачає свої позиції на світовому і європейському ринках. За виробництвом автомобілів країна посідає 18-те місце у світі і шосте в Європі.
РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ
Найбільшим і фактично єдиним виробником автомобілів в Італії є компанія FIAT, якій, окрім автомобілів марки FIAT, також належать Alfa Romeo, Lancia, Ferrari, Maserati, підрозділ з виробництва вантажних автомобілів IVECO.
У 2014 р. компанія завершила об’єднання з американською компанією Chrycler. Її продукція представлена в 190 країнах світу, а кількість зайнятих працівників - понад 190 тис. осіб.
Окрім виробництва автомобілів, Італія є відомим і найбільшим на сьогодні в Європі виробником мотоциклетної техніки — мотоциклів, моторолерів, мопедів, скутерів, а також значним виробником продукції електроніки й електротехніки. Найліпші позиції мають виробники побутових електроприладів. Найвідомішою компанією є Indesit, що входить до трійки провідних європейських компаній із виробництва побутової техніки.
Хімічна і легка промисловість Італії також спеціалізується на випуску продукції на міжнародний ринок. За виробництвом хімічної продукції країна посідає третє місце в Європі, поступаючись Німеччині і Франції, і контролює до 10 % європейського ринку. Близько 50 % продукції, виробленої на підприємствах хімічної промисловості, йде на експорт (полімери, синтетичні волокна, автомобільні шини тощо).
Частка італійських компаній у текстильній і швейній промисловості країн ЄС становить близько 25 % виробленої продукції, проте країна поступово втрачає свої позиції на світовому ринку, що пов’язано зі значною конкуренцією.
За обсягами промислового виробництва друге місце, після машинобудування, посідає харчова промисловість. На європейському і світовому ринках Італія посідає провідні позиції з молочно-сирного, м’ясопереробного, кондитерського, виноробного виробництва.
Національне надбання
«Малі» італійські виробники. Вони постачають на внутрішній і зовнішній ринки верстати, інструменти, текстиль, одяг, взуття, меблі й інші товари і є дуже конкурентоспроможними. Так, у П’ємонті, «вовняній столиці» світу, три тисячі фірм постачають на міжнародний ринок % світового виробництва вовняних тканин. Місцева компанія «Алесей», що в невеличкому селі Крюзналло, завоювала міжнародне визнання виробництвом кухонного начиння. Бергамо став визнаним центром меблевого виробництва. У Брешіа десятки дрібних сталеплавильних компаній показали світу, як можна вигідно виробляти високоякісну сталь на міні-заводах. Містечко Вичевано - відомий центр взуттєвого виробництва, а Ареццо і Віченца - центри виробництва золотих прикрас. Фірми «Сафіло» і «Лукотика» постачають до 85 % італійських окулярів на експорт.
• Спеціалізація аграрного сектору. Сільське господарство Італії, на відміну від багатьох країн Європи, спеціалізується на рослинництві. Його частка у вартості товарної продукції становить майже 60 %.
Для країни характерне багатопрофільне рослинництво: вирощують зернові культури (пшеницю, овес, ячмінь, рис), картоплю, цукрові буряки, помідори, виноград, апельсини, яблука, маслини, баштанні культури. За збором овочів і фруктів Італія є лідером у Європі, а за обсягами вирощування цитрусових і оливок поступається лише Іспанії. Провідні позиції посідає країна також у вирощуванні й переробці винограду.
Розвиток тваринництва стримується нестачею кормової бази і конкуренцією дешевшої продукції з Франції, Нідерландів та інших країн ЄС. Спеціалізується Італія на вирощуванні великої і дрібної рогатої худоби, свиней.
Сільське господарство розподіляється по території країни рівномірніше, ніж промисловість. Проте основними районами сільськогосподарського виробництва є переважно північні й південні області країни.
• Характерні риси просторової організації господарства. За особливостями розвитку і розміщення господарства Італію поділяють на 11 економічних районів, об’єднаних у три групи: Північ, Центр, Південь.
На Північ припадає понад 40 % території і майже половина населення. Це найурбанізованіший регіон, у якому створюється 58 % ВВП країни. Північ — головний промисловий, сільськогосподарський і транспортний район Італії. Його промисловість зосереджена в так званому трикутнику: Мілан - Ґенуя - Турин. Тут розвиваються майже всі промислові виробництва країни — від металургії до автомобіле- і суднобудування й електронного машинобудування і текстильної промисловості. На Північ припадає головна частка управлінських, фінансових, наукових і культурних послуг. Мілан є неофіційною столицею Півночі Італії зі всесвітньо відомим Міланським собором, хмарочосами, скупченням ринкової інфраструктури - бірж, страхових компаній, штаб-квартир великих корпорацій.
Центр посідає друге місце в країні за економічним потенціалом, хоча є невеликим за площею і кількістю населення. Роль Центру в Італії визначається наявністю тут Рима і Флоренції. Нині Рим виконує багато столичних і міжнародних функцій. Це місто пов’язують із Папською державою Ватиканом і Давнім Римом, тут і понині зберігаються руїни Форуму, Колізею, Тріумфальна арка Тіта, колона Траяна і багато інших пам’яток архітектури.
До складу Півдня Італії входять не лише материкова, а й острівна частини. Цей район розвинений найменше. Проблемами Півдня є високий рівень безробіття, відтік населення, низькі доходи. Сільське господарство є провідним сектором економіки Півдня. У рослинництві тут переважає вирощування цитрусових, маслин, пшениці, а в тваринництві - вівчарство. Розвиваються нафтохімічна, металургійна промисловість. Неофіційною столицею Півдня є Неаполь - сучасне місто-порт, науковий і культурний центр.
• Зовнішні економічні зв’язки. Зовнішня торгівля є основною формою зовнішньоекономічної діяльності Італії. Країна майже не відрізняється від своїх сусідів структурою зовнішньої торгівлі. Так, в експорті переважає продукція машинобудування, зокрема верстати і обладнання для промисловості, транспортне обладнання, автомобілі, електротовари й інструменти, продукція хімічної промисловості. Близько 9 % експорту становлять текстиль, одяг і взуття. Імпортуються до Італії мінеральна сировина, метали і металопродукція, окремі хімічні продукти й електротовари.
Товарообіг зовнішньої торгівлі становить 884 млрд дол. Сальдо торговельного балансу є позитивним. Основними торговельними партнерами Італії як в експорті, так і в імпорті є країни ЄС, а також США і Китай (табл. 2).
Попри великий зовнішній борг, Італія є потужним джерелом економічної допомоги, яка загалом зорієнтована на країни Середземномор’я. Обсяг італійських інвестицій за кордон у 2015 р. сягав майже 700 млрд дол.
• Міжнародні зв’язки України з Італією. Італія належить до важливих торговельних партнерів України. Товарообіг між державами у 2015 р. склав 3124,2 млн дол., зокрема експорт України - 2113,1 млн дол., імпорт - 1011,1 млн дол. В українському імпорті переважають промислове обладнання, електротехнічна і хімічна продукція, тканини. Україна експортує до Італії мінеральну сировину, добрива, металургійну продукцію.
Відносини Італії й України розвиваються на взаємовигідній двосторонній основі. Обидві країни активно співпрацюють у рамках Ради Європи, ОБСЄ, регіональної організації Центральноєвропейська ініціатива. Італія підтримує Україну у відносинах з ЄС, НАТО і СОТ.
Італія інвестує в окремі сектори економіки України, зокрема в сільське господарство і машинобудування. За обсягом прямих інвестицій в українську економіку - 972,4 млн дол. - Італія посідає сьоме місце серед країн ЄС. В Україні створені спільні італійсько-українські підприємства. Перспективними напрямами спільного підприємництва є металургійна й електротехнічна промисловість.
Таблиця 2. Географія експорту й імпорту Італії
ГОЛОВНЕ
Найрозвиненішими сферами послуг Італії є туризм, транспорт і банківська діяльність.
Міжнародну промислову спеціалізацію Італії забезпечують загальне машинобудування, автомобілебудування, хімічна, легка і харчова промисловість, а в сільському господарстві - рослинництво.
Італія поділяється на Північ, Центр, Південь, що відрізняються значними диспропорціями у розвитку і розміщенні господарства.
Переважаючими формами зовнішньоекономічної діяльності Італії є зовнішня торгівля, інвестування і спільне підприємництво.
Торговельними партнерами Італії є здебільшого країни ЄС.
Між Італією і Україною склалися ефективні партнерські відносини.
ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ
1. Які найголовніші риси сфери послуг Італії?
2. Яка продукція промисловості італійських торговельних марок існує в Україні?
3. Чим відрізняються промисловість і сільське господарство Італії від інших європейських країн «Великої сімки»?
4. Поясніть причини спаду експорту продукції легкої промисловості з Італії.
5. Користуючись картами атласу, позначте на контурній карті економічні регіони Італії, їхню спеціалізацію і центри розвитку промисловості.
6. Користуючись різними джерелами інформації, складіть туристичну візитівку Італії.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2
Складання картосхеми просторової організації економіки однієї з Европейських країн «Великої сімки» (за вибором).
ДОСЛІДЖЕННЯ (на вибір учня/учениці)
1. «Нове обличчя» Руру - постіндустріальний розвиток: «зелені» міста замість похмурих ландшафтів.
2. Лондон, Берлін, Париж, Київ: схожість і відмінність сучасного розвитку міст.
3. Кластери в Італії як домінуюча форма організації виробництва товарів і послуг.
Коментарі (0)