• Демографічні процеси в Європі. Країни Європи характеризуються несприятливою демографічною ситуацією, якій властиві низька народжуваність, висока смертність (через значні темпи старіння) і низький природний приріст. Майже всі європейські країни (окрім Албанії) належать до першого типу відтворення населення, а в ряді країн спостерігається природне скорочення населення (депопуляція) (табл. 3).

У Європі спостерігається одна з найвищих у світі тривалість життя (табл. 4), найменше живуть у Молдові, Росії та Україні. У віковій структурі постійно знижується частка дітей і зростає - літніх людей.

Європейські країни активно проводять демографічну політику, що спрямована на підвищення народжуваності, однак вона не досягає бажаних результатів. У більшості з них здійснюється цілий комплекс заходів з метою підвищити рівень народжуваності (надаються великі грошові виплати, різні пільги), однак ці демографічні заходи не змогли поліпшити демографічний стан у європейських країнах. Проблему дещо допомагають поліпшити іммігранти з мусульманських країн, для яких традиційна висока народжуваність.

Таблиця 3. Природний приріст у деяких країнах Європи (на 2017 р.)

Таблиця 4. Очікувана тривалість життя в деяких країнах Європи (на 2017 р.)

• Етнічний і релігійний склад населення. Сучасний етнічний склад населення Європи сформувався внаслідок тривалого історичного процесу і взаємодії багатьох народів та етносів. Загалом нині в Європі налічують понад 90 різних народів, серед яких найчисленнішими є 30 (росіяни, німці, французи, британці, італійці, українці, іспанці, поляки тощо).

Після Другої світової війни етнічний склад європейського населення ускладнився через посилення міграційних потоків із країн «третього світу» (колишніх колоній). Мільйони арабів, азіатів, латиноамериканців та африканців спрямувалися, здебільшого нелегально, до Європи. Багато іммігрантів не лише прижилися в Німеччині, Франції, Великій Британії, Скандинавських країнах, а й отримали в них офіційне громадянство. Нова хвиля масового міграційного напливу розпочалася з 2015 р., коли в Європу ринули потоки біженців з країн Північної Африки (Алжиру, Лівії, Єгипту) та Близького Сходу (Сирії, Іраку, Ємену). За даними незалежних агенцій, тільки за 2016 р. до Європи прибуло 1,82 млн мігрантів.

Більшість держав є однонаціональними, національні меншини є у Франції (корсиканці, фламандці), ФРН (турки, італійці, греки), Великій Британії (шотландці, ірландці, валлійці), Швейцарії, Фінляндії (6 % шведів), Латвії, Україні, Білорусі (росіяни), Угорщині (роми), Чехії (словаки), Болгарії (турки) тощо. Найбільш багатонаціональною країною є Росія, на території якої мешкають понад 200 національностей.

Майже в усіх європейських країнах панівною релігією є християнство, яке зародилося в I—II ст. у Східному Середземномор’ї, а в 1054 р. розкололося на католицьку і православну гілки. Нині ж католицизм особливо поширений в Іспанії, Португалії, Італії, Франції, Ірландії, Бельгії, Австрії, Польщі, Чехії, Угорщині, Словаччині, а також у карликових державах Європи (Мальті, Люксембурзі, Монако, Ліхтенштейні, Сан-Марино, Андоррі). Протестантизм панує нині в Норвегії, Швеції, Данії, Ісландії, Фінляндії, північній частині Німеччини, Нідерландах, Швейцарії, Великій Британії (англіканство). Православ’я здавна поширене в Греції, Росії, Україні, Білорусі, Болгарії, Румунії, Сербії тощо. Іслам принесли на Балкани турки-османи в XIV-XV ст., і донині його дотримуються албанці, боснійці, частина болгар і численні мігранти з Близького Сходу та Північної Африки. Іудаїзм поширений там, де є віруючі євреї.

• Розселення населення. Світові міста в Європі. Європа - найзаселеніша частина світу, однак густота населення неоднорідна (мал. 13). Так, слабо заселені Фенноскандія у Фінляндії та північні території Росії, найменшу густоту населення мають Ісландія (3,3 особи/км2), Росія (8,5 особи/км2) і Норвегія (13,1 особи/км2). І навпаки, дуже густо заселена смуга, що тягнеться від Південно-Східної Англії, через Бельгію і Нідерланди, долиною Рейну і доходить до річки По в Італії. Особливо густо заселені Монако (18 700 осіб/км2), Мальта (1432 особи/км2), Сан-Марино (516 осіб/км2), Нідерланди (414 осіб/км2) і Бельгія (341 особа/км2).

У Європі переважає міське населення, на яке припадає нині понад 77 %, найбільш урбанізованими країнами стали Монако (100 %), Бельгія (98 %), Мальта (96 %), Ісландія (94 %), Нідерланди (92 %), Люксембург (91 %), Велика Британія (83 %) тощо, мінімальних значень частка міського населення набула в Ліхтенштейні (14 %), Боснії та Герцеговині (40 %), Молдові (45 %) й Албанії (59 %).

Мал. 13. Густота населення в Європі (осіб/км2)

У Європі налічують понад 35 міст-мільйонерів, причому серед них переважають міста з населенням, яке ненабагато перевищує 1 млн осіб. Одночасно тут отримала широкий розвиток така форма міського розселення, як міська агломерація. Зливаючись, ці агломерації утворюють цілі смуги міського населення. У Європі сформувалися кілька великих міських агломерацій та кілька гігантських мегалополісів (табл. 5).

Таблиця 5. Мегалополіси і найбільші агломерації в Європі

Серед тенденцій сучасного розселення у Європі найважливішими є такі:

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Термін «світове місто» уперше використала С. Сассен у своїй праці «The global city» (1991) для опису таких міст, як Лондон, Нью-Йорк і Токіо, і протиставила його терміну «мегаполіс».