§ 26. КИТАЙ

МІСЦЕ У СВІТІ ТА РЕГІОНІ. Китай — країна, історія державності якої сягає кількох тисячоліть. Її народ зробив вагомий внесок у матеріальну та духовну культуру людства. Китай має велику територію, величезні трудові та багаті природні ресурси, потенційно місткий внутрішній ринок. На початку XXI ст. за розмірами ВВП та економічним потенціалом Китай став однією з провідних країн світу.

Китай — осередок однієї з найдавніших цивілізацій Землі. У VI тис. до н. е. на китайських рівнинах уже вирощували рис, близько IV тис. до н. е. там утворилася рільницька цивілізація. До II ст. до н. е. у пониззі Хуанхе виникла імперія династії Шан. До І тис. до н. е. склалася етнічна спільнота древніх китайців та була винайдена ієрогліфічна писемність, яка існує і донині. Основу нації становили народи, які згодом почали називати себе хань. Вони від II ст. до н. е. поступово асимілювали народи тангутів, відгородилися від степових кочівників (сюнну, аварів, монголів) на півночі тисячокілометровою Великою Китайською стіною і продовжили просування на захід, північний схід і південь. Назва династії Цінь у транскрипції інших східних мов увічнилась як Чайна (Китай). А самі китайці почали називати себе «людьми Хань», і ця самоназва існує і до сьогодні.

Симбіоз конфуціанства, даосизму та буддизму склали духовну та філософську основу формування китайської цивілізації. Головне, що віддавна характеризувало систему влади в Китаї — прагматичний підхід до суспільства як об’єкта управління; благо держави прирівнювалось до блага суспільства в цілому. Тому чимало сил, а часом і жорстокості, докладалося задля забезпечення стабільності й порядку. Упродовж тисячоліть, аж до XX ст., Китай існував в умовах стабільності: стабільної території; постійної чисельності населення у відповідних межах, усталеності життєвих устоїв.

Аж до XV ст. рівень знань і рівень культури жителів Китаю був вищий, ніж в Європі. Поливне рисівництво давало змогу збирати до трьох урожаїв рису на рік. Добре були розвинені різні мануфактури — особливо ткацтво, виробництво порцеляни, різноманітних механічних пристроїв, ковальство. Сталеливарний процес (із V ст.) був відомий китайцям задовго до його появи в Європі. Китайці прославились як перші у світі творці паперу і паперових грошей, пороху й ракети, компаса та математичних картографічних проекцій (X ст.), сейсмографа, парасольки, сірників і т. ін. Глибокі традиції мали китайські література, мистецтво, архітектура.

За чотири тисячоліття цивілізація в Китаї зазнавала піднесень і спадів. Але китайський народ створив етнічну спільноту з міцними традиціями, цінностями та філософією. У різні часи країна опинялася то під владою кочівників, то монголів, то маньчжурів, але їхнє правління не могло вплинути на самобутню культуру народу. Більший за територією і населенням від Європи Китай тисячі років виживав під черговими імперськими династіями (своїми чи чужими) як єдине ціле.

Китайська держава в межах етнічної території китайців уперше утворилася у II ст. до н. е. (династія Цінь, 221—206 рр. до н. е., та династія Хань починаючи від 206 р. до н. е.).

Від дня проголошення в 1949 р. Китайської Народної Республіки країна пройшла складний шлях соціального і економічного розвитку, що привів до утворення сучасної моделі централізовано керованої економіки Китаю, в якій поєднуються елементи соціалістичного господарства й ринкового.

Мал. 105. Великий Китайський мур (VII—II ст. до н. е.)

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ. Китай — третя за площею країна світу — має значний земельний фонд, великі запаси корисних копалин, потужні гідроресурси, а також широкі можливості для освоєння ресурсів океану. Природа Китаю, багата й різноманітна. На рівнинах Східного Китаю, що перебуває під впливом теплих мусонів із Тихого океану, розкинулись родючі поля, на заході — безводні простори найбільших азійських пустель і найвищі у світі гори. На півночі простягаються посушливі рівнини та гірські хребти, вкриті лісами, що прилягають до холодних просторів Сибіру, а на півдні — гори з вічнозеленими тропічними лісами.

Площа сільськогосподарських угідь у КНР становить більше половини території країни. Ще 16% території зайнято лісами. Орні землі становлять так само 16 % земельного фонду. Але якщо врахувати, що в окремих районах можна збирати два-три врожаї на рік, посівна площа Китаю буде набагато більшою, ніж площа ріллі. Основна частина орних земель припадає на східні райони країни.

Китай надзвичайно багатий на мінеральні ресурси. Промислові запаси вугілля становлять майже 20 % світових. Вугілля є практично по всій країні, але найбільші вугільні басейни розташовані на півночі, північному заході і північному сході (Північно-Східний басейн). Більш як третина території Китаю перспективна на нафту і газ. Найкраще розвідані нафтоносні площі на півночі Великої Китайської рівнини, на північному сході та північному заході.

Перспективний на нафту шельф китайських морів. У країні є значні поклади урану, особливо на заході та півдні. Можливості енергетики істотно доповнюються великим гідропотенціалом. Особливо потужний гідропотенціал мають річки південного заходу, які беруть початок у найвищих гірських системах світу. Великі запаси залізної руди є в більшості провінцій, зокрема на північному сході, у Північному Китаї та на півдні. Особливо багаті родовища руд поліметалів, марганцю, олова, сурми, вольфраму, ртуті у провінціях Південного та Південно-Західного Китаю. Є також великі поклади фосфоритів, плавикового шпату, азбесту, різноманітних будівельних матеріалів.

НАСЕЛЕННЯ. Кожний п’ятий житель Землі — китаєць. Для природного руху населення Китаю за останні десятиліття є характерними зниження коефіцієнтів народжуваності та смертності. Природний приріст населення знизився до 4 % за рік, і тепер щороку населення Китаю збільшується лише на 5 млн осіб. Для структури трудових ресурсів є характерною висока частка молоді, яка є наймобільнішим їх елементом. Майже половину населення і трудових ресурсів зосереджено в сільській місцевості.

Розміщене населення Китаю нерівномірно. У Східному Китаї на 20 % території проживає понад 65 % населення країни. Половину його зосереджено у приморських районах. Особливо велика густота населення у приморських провінціях — понад 300 осіб/км2. Західні та північно-західні райони країни з несприятливими природними умовами заселено доволі слабко — там 1—4 особи/км2. Упродовж останніх десятиліть у результаті активізації економічного життя країни посилилися міграційні потоки робочої сили. Попервах вони були планомірно спрямовані із густозаселених районів Великої Китайської рівнини у провінції Північного, Північно-Східного, Північно-Західного й Південно-Західного Китаю, тобто освоювались території прикордоння, де проводилась асиміляція некитайських народів. Хвилю міграції стихійно спрямовано до південних і східних приморських виняткових економічних зон.

Мал. 106. Статево-вікова піраміда населення Китаю, 2017

Рівень урбанізації становить 59 %. Найбільшими містами Китаю є Шанхай (27 млн осіб), Чунцін (понад 15 млн), Пекін (20 млн), Тяньцзінь (13 млн), Гуанчжоу (15 млн) та ін. Особливе місце посідають Сянган з населенням 7 млн осіб, Шеньчжень. У Китаї утворилися одні з найбільших мегаполісів світу — дельта річки Янцзи та Сянган-Гуанчжоу.

Китайці (хань) становлять 92 % населення. Крім них, у країні проживає понад 80 народів, які належать до різних мовних сімей і груп. Державною мовою є китайська — мандаринський діалект.

Мал. 107. Шанхай — найбільше місто Китаю

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ. У 1978 р. було проголошено курс на економічні реформи. Селяни одержали землю в оренду, було впроваджено систему сімейного підряду. Як результат — різко зросло виробництво сільськогосподарської продукції. Розпочалися реформи і в промисловості. Розширилася самостійність підприємств, було встановлено раціональну систему цін, запроваджено науково-технічні досягнення. У зовнішньоекономічній діяльності Китай перейшов до політики «відчинених дверей», тобто до політики співробітництва з усіма державами, використання іноземного капіталу, створення спеціальних вільних економічних зон та відкритих економічних районів. Темпи економічного зростання становили на той час 12—18 % щорічно.

Наприкінці XX ст. було взято курс на перехід до «соціалістичної ринкової економіки» та інтеграцію у світовий ринок. За збереження за державою панівних позицій у стратегічних виробництвах підтримувалися подальше розширення недержавних форм власності, пом’якшення умов для зовнішньої торгівлі та прискорення науково-технічного прогресу. Нині за обсягом ВВП Китай перебуває серед провідних країн світу. Метою економічного розвитку КНР визначено побудову «суспільства середнього достатку», яке ще давньокитайські мислителі вважали моделлю ідеального суспільства, що поступається лише суспільству вільних і рівних.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Охарактеризуйте природні умови Китаю. Чи сприятливі вони для життя і розвитку господарства населення?

2. За якими показниками Китай належить до світових лідерів?

3. Які чинники визначають місце країни у міжнародному поділі праці?

4. Розкажіть про особливості розміщення населення в Китаї. Покажіть на карті найбільші міста сучасного економічного розвитку країни.

5. Поміркуйте, як історія розвитку Китаю позначилася на сучасних економіці й культурі країни.

7*. Охарактеризуйте особливості населення Китаю за статево-віковою пірамідою (мал. 106).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно