На весь світ відомі досягнення японської науки, яка посідає передові позиції у сфері нових технологій. На світовий ринок дедалі більше надходить патентів і ліцензій, особливо у сфері промислової генетики (біотехнології), систем інформаційного забезпечення, нових видів енергії і матеріалів, медицини, контролю і системних досліджень Землі й океану. У країні створено цілу систему «технополісів» з метою виробництва конкурентоспроможної наукоємної продукції для світового ринку і поширення нових технологій серед місцевих фірм. Найбільший такий технопарк «Цукуба» розташований біля Токіо та об’єднує 47 науково-дослідних організацій, у яких працює 40 % усіх учених, зосереджених у державному секторі Японії.

Японія має сучасну розвинену транспортну мережу. Практично всі внутрішні перевезення забезпечуються автомобільним, залізничним і морським каботажним транспортом, а зовнішні вантажні - винятково морським, пасажирські - повітряним транспортом, а трубопровідного і річкового транспорту немає. Є мережа високошвидкісних залізниць «Сінкансен» («лінія нової колії»). Ця лінія з’єднала між собою Токіо, Нагою і Осаку, що утворюють разом мегалополіс Токайдо (швидкість руху потягів досягає 250-300 км/год). Діють і швидкісні автомагістралі. Для острівної Японії першорядне значення має морський транспорт; за технічним оснащенням японський флот — найсучасніший у світі й забезпечує зовнішньоторговельні зв’язки країни. Порти Тіба, Нагоя, Йокогама, Осака, Кітакюсю належать до найбільших у світі.

Повітряний транспорт слугує не тільки для подорожей за кордон, а й для сполучення всередині країни. Головні «повітряні ворота» країни - Токійський аеропорт (мал. 55), який за пасажирообігом став третім аеропортом Азії (79 млн пасажирів).

Туризм у Японії став загальнонаціональною справою. До країни 2016 р. приїхало 24 млн туристів - представників ділового й інженерного світу, шанувальників природної та історико-культурної екзотики. Вони ознайомлюються з новітніми технологіями, різноманітними виробництвами у різних галузях промисловості.

Проте більшість туристів Японія приваблює своєю неповторною природою, етноконфесійною своєрідністю, історико-культурними пам’ятками.

Уряд країни прагне розвивати переважно нові та найновіші промислові види виробництва, що базуються на передових технологіях: виробництво засобів зв’язку й інформатики, нових матеріалів, біотехнології. Стрімке збільшення виробництва електроенергії пов’язане з нарощуванням потужностей за рахунок будівництва ТЕС, які дають нині основну частину електроенергії (61 %). У країні широко розвинута атомна енергетика. До аварії на АЕС «Фукусіма-1» у країні працювали 54 реактори. Катастрофа сприяла відмові Японії від ядерної енергетики. Зараз 17 АЕС виробляють усього 2 % електроенергії в країні. Металургійні підприємства в Токіо, Йокогамі, Кавасакі, Осаці представлені надсучасними комбінатами, що оснащені новітньою технікою та орієнтуються на імпортну сировину. Найбільший у світі металургійний комбінат у Фукуямі має потужність на 16 млн т сталі на рік.

Мал. 55. Міжнародний аеропорт Ханеда в Токіо

Машинобудування - провідний напрям промисловості, де особливе значення має транспортне машинобудування. Японські судноверфі будують судна різного типу, зокрема й найбільші у світі супертанкери і суховантажні грузи. За виробництвом автомобілів (9,2 млн) Японія в 2016 р. посіла III місце після Китаю та США. Японські автомобілі - найекономічніші та «найекологічніші». Найбільші автомобілебудівні компанії Toyota Motor, Nissan Motor, Mitsubishi Motors, Honda Motor, Mazda Motor, Suzuki Motor. Автозаводи працюють переважно в багатолюдних центрах - у Токіо, Нагоя, Осаці.

Випереджальними темпами розвивається електронна промисловість, на частку Японії припадає понад 60 % світового виробництва промислових роботів, 1/2 верстатів із ЧПУ, країна зберігає лідируючі позиції у виробництві побутової електроніки й електронної апаратури (Canon, Casio, Fujitsu, JVC, Hitachi, Konica, Mitsubishi, Nikon, Olympus, Panasonic, Sharp, Sony, Yamaha). Японія посідає перше місце у світі за виробництвом та експортом промислових роботів (мал. 56). Підприємства хімічної промисловості виробляють синтетичні смоли, пластмаси, хімічні волокна, синтетичний каучук. Велике значення мають текстильне, трикотажне, швейне, шкіряно-взуттєве виробництва та випуск різноманітних традиційних японських товарів: національного вбрання, віял, домашнього посуду, іграшок, порцелянового посуду тощо.

Роль сільського господарства в економіці країни постійно знижується. У його виробничій структурі різко переважає рослинництво, в якому визначається вирощування рису по всій території країни, також пшениці, ячменю, кукурудзи, овочів і технічних культур (цукрового буряку, чаю, тютюну, сої). Високі врожаї основних культур досягаються завдяки новим селекційним сортам, прогресивній агротехніці й меліорації. Велике значення в економіці Японії традиційно відіграє рибальство. Риба та морепродукти мають велике значення в харчовому раціоні японців. Тому в прибережних водах активно займаються аквакультурою.

• Характерні риси просторової організації господарства. В Японії чітко виділяється найзаселеніша і найрозвинутіша частина - Тихоокеанський пояс, що концентрує 80 % населення і господарського потенціалу країни. Японія поділена на 9 економічних районів (мал. 57).

Мал. 56. Японські роботи вміють навіть грати на музичних інструментах і готувати їжу

Мал. 57. Економічні райони Японії

До Тихоокеанського поясу належать три найрозвинутіші райони країни. Район Канто визначається потужним виробничим, управлінським, культурним і науковим потенціалом, багатопрофільною структурою економіки. Найбільшими центрами є Токіо і Йокогама (основою економіки є важка промисловість, а також біотехнології та напівпровідникова індустрія, Йокогамський порт є найбільшим портом країни).

Район Кінкі міститься на південному заході о. Хонсю. В його межах проживає близько 16 % населення країни, це другий за значенням в економіці район країни.

Тут розташовані підприємства як традиційних (текстильної, деревообробної, суднобудівної), так і най- передовіших виробництв (радіоелектроніка, нафтохімія). Найбільші економічні центри району - Осака (металургія, металообробка, автомобіле- і суднобудування, нафтопереробна хімічна та текстильна промисловість, а також один із найбільших морських портів Японії) і Кіото (тривалий час був резиденцією японських імператорів, основою економіки є машинобудування, харчова промисловість, виробництво високоточної техніки, комерція, туризм).

Район Тюбу розташований у центральній частині о. Хонсю на тихоокеанському узбережжі. У його економіці провідне місце посідає обробна промисловість. Більша частина виробничого потенціалу і населення сконцентровані навколо міста Нагоя (машинобудування (MoriSeiki), металургія, хімія, функціонують товарна біржа і морський порт).

• Населення - 13,7 млн осіб; густота населення - 6280 осіб/км2.

• Токіо розташоване на о. Хонсю, біля Токійської затоки Тихого океану.

• Місто Токіо було засноване в 1457 р. як феодальний замок у рибальському селищі Едо. У 1869 р. до Токіо була перенесена з Кіото (вважалася до цього офіційною столицею Японії) резиденція імператора і місто стало офіційною столицею Японії.

• Токіо - головний фінансовий і промисловий центр країни, у якому розташовані основні підприємства машинобудування, металургії, хімічної, поліграфічної, харчової й легкої промисловості. Токіо - великий транспортний вузол країни, центр морських і повітряних сполучень міжнародного значення. Працюють два міжнародні аеропорти, діє метрополітен.

• Місто має безліч пам’яток архітектури, зокрема комплекс імператорського палацу, парк Узно з дерев’яною дзвіницею, різні синтоїстські та буддійські храми, святилище Ясукіні тощо.

Райони Сікоку і Кюсю на однойменних островах належать до категорії середньорозвинутих. Економічні райони Північної Японії являють собою найменні розвинуту частину країни, основою економіки якої є сільське і лісове господарство, рибальство, видобувна промисловість і металургія. Центром Хоккайдо є Саппоро - єдине місто-мільйонер на півночі країни.

• Зовнішньоекономічні зв’язки. Відносини з Україною. Японія - одна з найбільших торговельних держав світу. Із країни вивозять автомобілі, залізо й сталь, судна, електротехнічні й радіоелектронні товари, машинне устаткування, фото- і кінокамери. Імпортує ж Японія майже всю промислову сировину і напівфабрикати, паливо та продовольство. Найбільший торговельний партнер Японії - США, потім країни ЄС і Китай.

Пріоритетним у загальному спектрі відносин між Україною та Японією є торговельно-економічне співробітництво. Зовнішньоторговельний обіг між двома країнами протягом останніх років демонструє сталу тенденцію до збільшення своїх обсягів. Перспективними напрямами співпраці з японськими компаніями залишаються впровадження в Україні сучасних енергозберігаючих технологій у різних секторах економіки - енергетиці, промисловості, муніципальному секторі. Залучення японських інвестицій у розвиток транспортної та енергетичної інфраструктури України, а також аграрного сектору, зокрема його матеріально-технічної бази, є перспективними напрямами співпраці з Японією. В Японії наявна нечисленна українська діаспора, хоча наразі спостерігається тенденція до зростання кількості громадян України, які тимчасово перебувають у цій країні з метою роботи, навчання та у приватних справах.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

• Адміністративний поділ Японії називається todofuken, що відображає складну структуру устрою країни: «to» - муніципальний округ (Токіо з передмістями), «do» - префектуральний округ (о-в Хоккайдо), «fu» - 2 міські префектури (Осака та Кіото), «ken» - 43 префектури. Загалом 47 одиниць поділу.