§ 38. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН ОКЕАНІЇ

• Загальні відомості й ЕГП країн Океанії. Океанія - найбільше у світі скупчення островів і архіпелагів (понад 10 тис.) у центральній і південно-західній частинах Тихого океану. Загальна площа островів - 1,26 млн км2, що становить 0,7 % площі океану.

Традиційно Океанію поділяють на три історико-етнографічні області (мал. 136):

<p style="box-sizing: inherit; margin-bottom: 0.7rem; color: rgb(41, 43, 44); font-family: Roboto, sans-serif; font-size: 15px; word-spacing: 0px;">> Меланезія (налічує чотири суверенні держави Океанії: Вануату, Папуа-Нову Гвінею, Соломонові Острови та Фіджі, а також ряд залежних територій, найбільша з яких Нова Каледонія. їхня площа - 969 тис. км2, з якої 6/7 припадає на Нову Гвінею);

<p style="box-sizing: inherit; margin-bottom: 0.7rem; color: rgb(41, 43, 44); font-family: Roboto, sans-serif; font-size: 15px; word-spacing: 0px;">> Полінезія (простягнулася від крайнього південного заходу до східних околиць Океанії. Складається з чотирьох суверенних держав: Нова Зеландія, Самоа, Тонга, Тувалу; та залежних територій, серед яких острови Кука, Французька Полінезія з островами Товариства, острів Пасхи тощо. Площа (без Нової Зеландії, територія якої займає 265 тис. км2) становить 26 тис. км2);

<p style="box-sizing: inherit; margin-bottom: 0.7rem; color: rgb(41, 43, 44); font-family: Roboto, sans-serif; font-size: 15px; word-spacing: 0px;">> Мікронезія (лежить у північно-західній частині Океанії. Острови переважно коралового, рідше вулканічного походження. У складі 5 незалежних держав: Кірибаті, Маршаллові Острови, Федерація Мікронезії, Науру, Палау та залежні території, серед яких Північні Маріанські острови, Гуам. Площа - 2,6 тис. км2).

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які метрополії здійснювали відкриття та володіли колоніями в Океанії?

2. На який історичний етап розвитку політичної карти світу припало набуття суверенітету більшості держав Океанії?

3. Які природні катастрофи загрожують існуванню сучасних держав Океанії?

Мал. 136. Склад Океанії

• Природно-ресурсний потенціал. Природа Океанії дуже своєрідна через острівне положення, відмінності причин утворення суходолу і розкиданість островів по великій акваторії Тихого океану. Рельєф материкових островів, розташованих поблизу Австралії (Нова Зеландія, Нова Гвінея та ряд островів Меланезії), переважно гірський і дуже розчленований, з частими сейсмічними явищами. Острови центральної частини Океанії - це верхівки підводних вулканів. У тропічних та екваторіальних водах Океанії багато островів біогенного походження, так званих коралових островів.

Численні мінеральні ресурси ще недостатньо розвідані. У Новій Гвінеї на шельфі виявлені родовища нафти, на самому острові - мідь, залізна руда, марганець, платина, срібло. Нова Каледонія багата на нікель, Фіджі - на срібло, Нова Зеландія - на кам’яне вугілля, срібло, золото.

Річки й озера є переважно на великих гористих островах у західній частині Океанії, і їх майже немає або вони невеликі на вулканічних і коралових островах. Найбільші озера мають вулканічне або льодовикове походження. Велике багатство Океанії - тропічний ліс. Середня лісистість островів - 49 %. На коралових островах рослинність особливо збіднена, а подекуди природна рослинність майже не збереглася.

• Населення. Океанія населена великою кількістю народів, що відрізняються за расою, мовою, історико-культурним надбанням. їх поділяють на три групи: корінне населення (папуаси, маорі (мал. 137), меланезійці, полінезійці, мікронезійці), прибуле населення (нащадки вихідців із Європи, Азії та Америки, які почали заселяти острови з XV-XVII ст.), мішане за походженням населення. Велика частина аборигенного населення Океанії належить до австралоїдної раси.

Майже в усіх країнах Океанії християни (протестанти, католики) становлять більшість. До прихильників традиційних вірувань належить тільки незначна частина корінного населення островів.

На атолах переважно населений лише один головний острів, в окремих випадках - два, і виключно рідко - велика кількість островів. До того ж в Океанії є чимало незалюднених островів. У більшості країн Океанії частка міського населення невелика. Виняток становлять лише Нова Зеландія (86 %) та Маршаллові Острови (73 %). В Океанії немає жодного міста, населення якого становило б понад 1 млн осіб, великі міста є лише в Новій Зеландії.

• Сучасний стан господарства. За рівнем економічного розвитку острівні країни Океанії належать до групи країн, що розвиваються. Важливим чинником їхнього економічного розвитку є іноземні інвестиції. Особливий фінансовий вплив на розвиток регіону мають ТНК Австралії, Японії, США, Франції. Сферами економіки, розвитку яких у країнах Океанії приділяється першочергова увага, є сільське господарство, рибальство, лісозаготівля та лісовий промисел, місцева промисловість, туризм, транспорт. Деякі країни Океанії мають статус офшорних зон, наприклад Науру, у якій зареєстровано близько 250 іноземних банків.

Мал. 137. Юнак народності маорі (Нова Зеландія)

Сільськогосподарське виробництво, здебільшого тропічне землеробство, є основою економіки переважної кількості країн. Тут сприятливі умови для вирощування кокосової пальми на узбережжі. Вулканічні ґрунти особливо придатні для вирощування бананів, батату, маніоку, кави, какао, ванілі, бавовнику, хлібного дерева. У дельтах річок вирощують рис.

Промисловість у більшості країн розвинена слабо і не задовольняє потреб внутрішнього ринку. Значна частина підприємств зайнята переробкою агросировини. На невеликих фабриках виробляють кокосову олію, тютюнові вироби, чай, консервовані фрукти і соки. Є підприємства, що виробляють одяг, взуття та інші споживчі товари. Розвинені традиційні ремесла: плетіння кошиків, виготовлення художніх виробів із деревини й інших матеріалів.

Транспорт відіграє істотну роль в економічному розвитку островів. Міжнародні перевезення здійснюються великими авіакомпаніями США, Австралії, Японії тощо. Залізниці є тільки у Новій Зеландії, Фіджі і Науру. На більшості островів автомобільні шляхи прокладені вздовж берегової смуги. На багатьох островах дороги вкриті відмерлими коралами, камінням тощо. Судноплавне сполучення має важливе значення як у міжострівних зв’язках, так і в зв’язках із материками. Дві держави Океанії належать до країн із «зручними прапорами»: Маршаллові Острови і Вануату.

Туризм у регіоні став не тільки одним із джерел надходження іноземної валюти, але і важливою ланкою економіки. Численні океанські країни (Фіджі, Тонга, Нова Каледонія, Вануату, Самоа) отримують від туризму загалом 20-30 % усієї іноземної валюти. Сюди щорічно приїздять до 8 млн туристів, зокрема у Нову Зеландію (3 млн), Гуам (1,5 млн), Фіджі (800 тис.). Приваблюють туристів сприятливі природні рекреаційні ресурси для відпочинку біля моря й у горах, унікальність та екзотичність природи, а також добре розвинена туристична інфраструктура і відмінний сервіс.

• Зовнішньоекономічні зв’язки. Зовнішньоекономічні зв’язки країни Океанії здійснюють в основному з Австралією, США, Японією, Великою Британією, Францією тощо. У їхньому експорті переважає мінеральна сировина, ліс, агропродукція тощо. Імпортують промислові і продовольчі товари.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Які чинники впливають на участь країн Океанії в МПП?

2. Чому в ресурсозабезпеченості країн Океанії значна частка рудних і нерудних мінеральних ресурсів і практично немає паливних?

3. Охарактеризуйте особливості складу населення країн Океанії.

4. На якому секторі економіки спеціалізується більшість країн Океанії? Наведіть приклади провідних видів господарської спеціалізації сектора-лідера.

ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Нова Зеландія - високорозвинена країна зі сприятливими умовами для ведення бізнесу.

2. Природні й економічні ризики економічного зростання острівних держав.

3. Океанія — регіон екзотичного туризму.

4. Вплив на економіку Нової Зеландії зйомок фільму «Володар перснів».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно