Франція - однонаціональна країна. Понад 85% її населення становлять французи. Незначну частку становлять національні меншини: на сході - ельзасці, на острові Корсика - корсиканці, на північному заході - бретонці. Національне питання у Франції ніколи гостро не поставало. У Франції живе близько 35 тис. осіб української діаспори.

Оскільки трудові ресурси Франції вирізняються високим рівнем кваліфікації і високою вартістю, продукція старих французьких виробництв (наприклад, текстильного) стає неконкурентоспроможною на світовому ринку через пропозицію дешевших аналогів із країн, що розвиваються.

Природно-ресурсний потенціал. Природні умови Франції в цілому сприятливі для розвитку господарської діяльності. Понад половину території займають рівнини. Молоді високі гори здіймаються лише на крайньому півдні - Піренеї та південному сході - Альпи.

Клімат на півночі помірний морський, на півдні - субтропічний. Такі відмінності клімату визначають широку спеціалізацію сільського господарства.

Мінеральні ресурси нині сильно виснажено, а добувна промисловість переживає глибоку кризу.

Країна добре забезпечена водними ресурсами. Найбільшими річками є Рона, Луара, Сена, Гаронна, Рейн. Значний гідроенергопотенціал мають Рона та її альпійські притоки. Морські припливи північно-західного узбережжя Франції використовуються в електроенергетиці.

Найбільш родючі бурі лісові ґрунти сформувалися на вулканічних породах Центрального масиву. Лісові ресурси обмежені. Країна славиться природно-рекреаційними ресурсами Лазуровго берега та Альп.

Історичний чинник. У минулому Франція володіла третьою за площею на планеті колоніальною імперією й мала володіння в усіх регіонах світу. Залишками колись великої колоніальної імперії є сучасні заморські володіння Франції. Ці території мають різні правовий статус і рівень автономії, проте всі вони є частиною французької економіки, представлені в парламенті Франції, наділені правом голосу в Європейському парламенті.

Традиційна особливість французької економічної політики - велика частка державного сектору (57%). Це є наслідком політики дирижизму (від фр. dinger - управляти) - активного втручання в керування ринковою економікою з боку держави, що її проводив уряд Франції в середині 40-х рр. XX ст. У 80-х рр. XX ст. країна перейшла від політики дирижизму до неолібералізму, тобто посиленню ринкових відносин. Відбулася денаціоналізація низки великих промислових, банківських і страхових компаній.

У Франції прийнятий принцип «змішаної економіки», що передбачає активну участь як держави, так і приватних осіб в управлінні економічною діяльністю. Ступінь соціального захисту населення в країні - один з найвищих у світі. На нього витрачається близько 30% ВВП. В економіці існує планування на 5 років наперед, але його дотримуються лише державні підприємства. Для приватних воно не є нормативним документом.

Система розселення. Франція є однією з найбільш густозаселених і високоурбанізованих країн світу. Середня густота населення становить 117,7 осіб/км2. Особливо густо заселені околиці Парижа та Ліона.

Мал. 33. Прапор Франкофонії

Найбільша густота сільського населення (майже 100 осіб/км2) - в районах з родючими ґрунтами. Це Північна Франція, морське узбережжя Бретані, рівнини Ельзасу, долини річок Рона та Сона. У країні сформувалася радіальна система розселення, в якій домінує Париж. У столиці та його містах-супутниках зосереджено понад 17% населення країни (11,3 млн осіб). Від Парижа віялоподібно розходяться основні осі розселення. Окремі осі розселення тягнуться вздовж узбережжя Середземного моря та в долинах річок Луари і Гаронни.

Рівень урбанізації - 71%. Характерна риса урбанізації Франції - дуже висока концентрація населення у великих містах і міських агломераціях. Міст-мільйонерів в країні є 5: Париж (2,2 млн осіб). Марсель (1,6 млн осіб), Ліон (1,4 млн осіб), Лілль (1,3 млн осіб), Тулуза (1,1 млн осіб). На сході сформувалася велика поліцентрична міська агломерація Лотаринзька. До світових міст у Франції належать Париж та Ліон. За чисельністю переважають малі й середні міста, а в сільській місцевості - хутори й невеликі села. Околиці Парижа є найбільшим урбанізованим районом Європи. У міських агломераціях відбуваються маятникові міграції: з міст-супутників і сіл люди щоденно їздять на роботу в ядра агломерацій.

Франкофонія. Французька мова є офіційною в 32 країнах світу. Її вважають рідною близько 3 %, а використовують як державну 13 % населення світу. 46,3% франкомовного населення живе в Африці, 44% - в Європі, 7,6% - в Америці, 1,8% - в Америці, 0,3% - в Океанії.

Франкофонія - франкомовний простір, тобто спілка країн, де говорять французькою мовою. До Міжнародної організації франкофонії входить 56 країн та урядів, що представляють різні держави або частини держав світу, а також 14 спостерігачів. Прапор франкофонії символізує п'ять континентів (мал. 33). Головним критерієм для вступу до організації вважають культурні зв'язки з Францією, що склалися історично. Україна є спостерігачем франкофонії.

1. Які основні чинники визначають місце Франції у міжнародному поділі праці? 2. Порівняйте, як впливає ЕГП Франції та Німеччини на її економічний розвиток. 3. Порівняйте науково-технічний потенціал Франції та Німеччини. 4. Які особливості характерні для працересурного потенціалу Франції? 5. Дайте господарську оцінку природно-ресурсного потенціалу Франції. Порівняйте з Німеччиною. 6. Яка роль держави в управлінні економічною діяльністю у Франції? 7. Що таке франкофонія? 8*. Використовуючи тематичні карти та рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн, обґрунтуйте місце французької національної економіки в Європі та світі.