Войти
Закрыть

Населення Європи: демографічні процеси та проблеми. Структура населення регіону

10 Клас

1. Населення Європи: демографічні процеси й проблеми, природний та механічний рух. Демографічна політика. Чисельність населення Європи, уключаючи жителів європейської частини Росії та Туреччини, становить понад 739 млн осіб. Упродовж кількох минулих століть чисельність населення регіону дуже швидко зростала, і тому Європа стала осередком міграції населення до інших материків. Вихідці з Європи освоїли й заселили Північну та Південну Америку, Південну Африку, Австралію й Нову Зеландію. Пригадайте, коли і як відбувалося освоєння Нового Світу вихідцями з Європи — Старого Світу. Нині ситуація змінилася. Найкращі показники з природного приросту населення в Європі в незначної кількості країн — Ірландії, Ісландії, Албанії, Кіпру та Люксембургу, де природний приріст — +4 та більше осіб на тисячу мешканців. У багатьох країнах Європи він незначний (Швейцарія, Словаччина, Нідерланди — менше 1), нульовий (Німеччина, Швеція), а то й від’ємний (Болгарія, Латвія, Сербія, Литва — -4,5 і нижчий). На терени Європи посилюється міграція з африканських та ісламських країн. Тут налічується вже понад 20 млн іноземних робітників і частина осіб, що мігрували з усього світу, яких не можна точно порахувати. У більшості країн Західної Європи, де спостерігається незначний природний приріст населення, здійснюється політика стимуляції народжуваності за допомогою виплат родинам, які мають дітей. Крім зовнішньої міграції, у країнах Європи спостерігається посилення внутрішніх міграційних потоків. З країн, які нещодавно ввійшли до складу ЄС і НАТО й ще не досягли високого рівня розвитку та зарплат, молодь намагається переселитися до високорозвинених західноєвропейських країн спочатку на навчання чи заробітки, а потім і на постійне місце проживання. Українці їдуть навчатися та працювати в Польщу, Словаччину, Чехію та Угорщину, а мешканці цих країн прямують до Німеччини, Великої Британії, Люксембургу. Значний внутрішній міграційний потік спрямовано з Португалії та Іспанії до країн Бенілюксу....
0 Переглянути

Природні умови та ресурси Європи. Господарська оцінка ресурсів регіону

10 Клас

1. Природні умови та ресурси Європи. Природні умови — це особливості природного довкілля, у якому живе людина, а природні ресурси — це ті багатства природи, які людина використовує для власних потреб. Природні умови й природні ресурси значно впливають на суспільство та його соціально-економічний розвиток. У Європі вони досить різноманітні та в основному сприятливі для життя й господарської діяльності людини. У цілому цей регіон світу знаходиться під зволожуючим і пом’якшуючим впливом Атлантичного океану. На заході регіону — помірно морський клімат, з нежарким літом і теплою зимою. На сході панує помірно континентальний клімат. На північних островах — субарктичний та арктичний. Південна частина Європи знаходиться в зоні субтропічного середземноморського клімату. Середні температури найхолоднішого місяця року (січня)— -5...+13 °С, теплого місяця року (липня) — +16...+24 °С. Кількість атмосферних опадів у цілому зменшується із заходу на схід, їхній максимум припадає на літні місяці. Приатлантичні навітряні схили гір отримують 1000-2000 мм опадів, інші території — 500-600 мм. Використовуючи знання з попередніх курсів географії, складіть коротку характеристику кліматичних умов та агрокліматичних ресурсів одного з регіонів Європи. Річковий стік залежить від кількості опадів і зменшується із заходу на схід та з півночі на південь. Річки Європи з найбільшою водністю — Волга, Дунай, Дніпро, Дністер, Рейн, Ельба, Вісла, Луара, Тахо, Німан, Сена, Рона, Темза. На заході вони не замерзають, їхнє живлення переважно дощове та снігове, у високогірних районах Альп до нього «приєднується» льодовикове живлення. Деякі країни постійно ведуть гідротехнічне будівництво та «боротьбу з морем». Так, у Нідерландах побудовано понад 2400 км дамб і 5440 км каналів. Озер багато у Фінляндії та Швейцарії: Женевське, Цюрихське, Боденське та ін. В Альпах і горах Британських островів є невеликі озера в карових заглибленнях. Озера Ірландії багаті на торфовища....
0 Переглянути

Державний лад і типологія країн Європи за рівнем економічного розвитку. Інтеграційні процеси та міжнародні організації в Європі

10 Клас

1. Державний лад країн Європи. Республіканська форма правління фактично виникла в Європі. Афінська республіка існувала ще в V-IV ст. до н. е., Римська республіка — у V-II ст. до н. е. За формою державного правління більшість країн Європи є республіками: Німеччина, Франція, Португалія, Ірландія, Ісландія, Фінляндія, Греція, Італія, Швейцарія, Австрія, Сан-Марино, Мальта. Серед республік переважають парламентські. Класичними серед них є, наприклад, Німеччина й Італія. Про наявність у них президента громадяни світу навіть не здогадуються. Значно вагоміша роль президента в таких республіках, як Білорусь, Україна та Франція, які є президентсько-парламентськими. У той же час 12 з 30 монархій у світі знаходяться в Європі, майже всі вони конституційні. При цьому європейські монархії фактично нічим не відрізняються від європейських республік, де вся реальна влада належить парламенту (законодавча) й уряду (виконавча) (Велика Британія, Норвегія, Швеція, Данія, Іспанія, Бельгія, Нідерланди, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако й ін.). Ватикан, як ви вже знаєте, є теократичною монархією на чолі з Папою Римським (мал. 5, с. 17). За формою адміністративно-територіального устрою абсолютна більшість країн Європи є унітарними державами. Федеративними є Австрія, Німеччина, Бельгія, Боснія та Герцеговина. Першим двом, невеликим за площею державам, такий устрій був нав’язаний союзними державами після Другої світової війни з метою ослаблення їхньої державності як запобіжний захід проти чергової війни. Швейцарія має конфедеративний устрій — юридичне об’єднання суверенних держав, створене з метою забезпечення їхніх загальних інтересів і реалізації спільних проектів....
0 Переглянути

Особливості економіко-географічного положення Європи. Політична карта Європи. Склад регіону

10 Клас

1. Економіко-географічне положення Європи як частини світу здавна було найвигіднішим регіоном на планеті. Саме воно стало одним з головних чинників її економічного розвитку в минулому. У наш час цей чинник також діє, однак розвиток світового транспорту, поширення комунікаційних систем, глобалізація призвели до того, що Європа поступово втратила власну монополію на ресурс сприятливого економіко-географічного положення. Хоча в цілому воно й донині позитивно впливає на соціально-економічний розвиток більшості європейських держав. Положення регіону переважно в помірному та субтропічному кліматичних поясах, теплі води Атлантичного океану й західні вітри створили комфортні умови для життя та господарської діяльності населення. Від архіпелагу Шпіцберген до острова Крит з півночі на південь територія Європи простягається майже на 5 тис. км, із заходу від мису Рока й далі на схід — понад 3 тис. км. Економіко-географічне положення країн Європи визначається їхнім сусідським положенням відносно одна одної. Ці країни межують або розділені невеликими відстанями. Межі країн проходять переважно такими природними рубежами, які не створюють значних перешкод для транспортних зв’язків. Порівняно невеликі території більшості країн сприяли формуванню раціональної, розгалуженої транспортної системи та зв’язку. Більшість європейських держав має вихід до Світового океану та його морів, що дає великі економічні переваги. У регіоні немає місця, віддаленого від моря понад 500-600 км, а 75 % території Європи, на якій проживає 90 % населення й знаходиться основний економічний потенціал, розташована не далі 300 км від нього. З давніх часів життя та розвиток Іспанії, Італії, Греції, Великої Британії, Нідерландів, Данії, Норвегії, Ісландії, Португалії, Франції та інших країн тісно пов’язані з морем....
0 Переглянути

Політична карта світу

10 Клас

1. Сучасна політична карта світу й окремих регіонів. Поділ усієї земної кулі на країни та території відображає політична карта світу — предмет дослідження політичної географії. Жодна географічна карта не характеризується такою змінністю, як політична. Процес формування політичної карти відбувався протягом усієї історії розвитку людства. У просторі й часі впродовж розвитку людської цивілізації на п’ятьох континентах держави то виникали, розвивалися та процвітали, то зникали, даючи підстави для змін на політичній карті й матеріал для вивчення науковцям. Держави змінювали свої кордони, втрачали чи здобували незалежність, удосконалювали форми державного правління та устрою. Цей процес триває й нині, і тому політична карта світу є нестабільною та динамічною. Політична карта світу в суто технологічному сенсі є географічною картою, яка відображає розміщення країн на нашій планеті. Політичні карти поділяють на загальні (оглядові) і спеціальні. Загальні передають особливості розміщення держав, найважливіших політичних і стратегічних центрів, міжнародних і внутрішньодержавних комунікацій. На спеціальних політичних картах показують окремі політичні проблеми, явища й події. У загальному сенсі поняття «політична карта світу» відображає динамічний стан різних форм державних утворень нашої планети в їхній еволюції та постійних відносинах. Вам відомо, що всі зміни, які відбуваються на політичній карті, поділяють на кількісні та якісні....
0 Переглянути

Що вивчає курс «Географія: регіони та країни»

10 Клас

1. Що вивчає курс «Географія: регіони та країни». Життя триває у двох вимірах просторі й часі. Простір — географія, час — історія. Значення простору, території в розвитку цивілізації з часом не стає меншим, а змінюється й трансформується. У царині географії в час глобалізації та інтеграції країн світу відбуваються, здавалося б, два несумісні процеси. Усе частіше виокремлюються деякі регіони, що стають самостійними повноцінними країнами. Яскравим прикладом є Європейський Союз (ЄС). Це найбільш інтегроване регіональне утворення світу, у якому з часом з’являється багато регіональних підрозділів, що намагаються формувати власні території: Каталонія та Країна Басків в Іспанії, Шотландія у Великій Британії тощо. Знайдіть на карті країни, які входять до складу ЄС. Охарактеризуйте мету створення цього інтеграційного об’єднання країн. Курс «Географія: регіони та країни» вивчає окремі країни й регіони світу як єдину складну інтегровану систему, яка при цьому залишає право кожному з регіонів на збереження власної самобутності (мал. 1). Розвиток усіх країн і регіонів за єдиним шаблоном, як уважали раніше, виявився непродуктивним. Тому нині в інтегративних утвореннях від нього все частіше відмовляються....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48
Назад

Навігація