Політична карта світу
- 31-12-2021, 12:31
- 802
10 Клас , Географія 10 клас Масляк, Капіруліна, Бродовська (рівень стандарту)
§ 2. Політична карта світу
1. Яке змістове наповнення має політична карта світу? Чи є інформація, що подається на ній, сталою?
2. Які процеси вносять зміни в зміст політичної карти світу та макрорегіонів?
1. Сучасна політична карта світу й окремих регіонів. Поділ усієї земної кулі на країни та території відображає політична карта світу — предмет дослідження політичної географії. Жодна географічна карта не характеризується такою змінністю, як політична. Процес формування політичної карти відбувався протягом усієї історії розвитку людства. У просторі й часі впродовж розвитку людської цивілізації на п’ятьох континентах держави то виникали, розвивалися та процвітали, то зникали, даючи підстави для змін на політичній карті й матеріал для вивчення науковцям. Держави змінювали свої кордони, втрачали чи здобували незалежність, удосконалювали форми державного правління та устрою. Цей процес триває й нині, і тому політична карта світу є нестабільною та динамічною.
Політична карта світу в суто технологічному сенсі є географічною картою, яка відображає розміщення країн на нашій планеті. Політичні карти поділяють на загальні (оглядові) і спеціальні. Загальні передають особливості розміщення держав, найважливіших політичних і стратегічних центрів, міжнародних і внутрішньодержавних комунікацій. На спеціальних політичних картах показують окремі політичні проблеми, явища й події. У загальному сенсі поняття «політична карта світу» відображає динамічний стан різних форм державних утворень нашої планети в їхній еволюції та постійних відносинах.
Вам відомо, що всі зміни, які відбуваються на політичній карті, поділяють на кількісні та якісні.
Наведіть приклади кількісних та якісних змін на політичній карті Європи. Покажіть на карті результати цих змін.
Міжнародне право передбачає дотримання принципу недоторканності й цілісності суверенної державної території, до складу якої входять суходіл із надрами, акваторія (внутрішні й територіальні води, що прилягають до суходолу в межах 12 морських миль), аероторія (повітряний простір над суходолом і водами). Державною територією також є літаки та морські судна держави, що перебувають за її межами, засоби зв’язку й підводні морські кабелі, території дипломатичних представництв за кордоном.
Кордони територіальних вод установлені Конвенцією ООН з морського права в 1982 р. Кілька країн в односторонньому порядку встановили свою ширину територіальних вод. Наприклад, у Бразилії, Перу, Сьєрра-Леоне, Уругваю, Еквадору це 200 миль; Гвінеї — 130; Гані, Мавританії — 30; Греції, Мальті — 6; Фінляндії, Швеції, Норвегії — 4 милі.
Акваторія — ділянка водної поверхні, обмежена природними, штучними або умовним и кордонами.
Aquatorium (the water area) is a part of the water surface, bounded by natural, artificial or conditional boundaries.
На політичній карті багато ізольованих країн, які не мають виходу в море та відповідно не мають територіальних вод. Є також країни-анклави (чи напіванклави) — Ватикан, Сан-Марино (Італія), Лесото (Південна Африка) та ексклави — несуверенні регіони, відокремлені від основної території країни й оточені іншими державами. Ексклавом є, наприклад, Аляска, яка відокремлена від основної території США канадською територією.
За політичною картою світу можна визначити сусідні країни будь-якої держави. З найбільшою кількістю держав межують Китай (14), Росія (14), Бразилія (10), Німеччина (9) та Конго (9).
Сучасна політична карта світу формувалась упродовж декількох тисячоліть. Визначають чотири основні етапи: стародавній (V тис. до н. е. — V тис. н. е.), середньовічний (V-XV ст.), новий (на межі XV-XVI ст. — початок Першої світової війни) і новітній з 1914 р. і дотепер.
2. Головні об’єкти політичної карти. Основними одиницями політичної карти є: держави, країни, території. На початку XXI ст. на політичній карті світу налічувалося понад 250 країн і територій. Серед них понад 190 були юридично й фактично незалежними. Нині, якщо до визнаних додати невизнані країни та залежні території, можна нарахувати майже 270 державних утворень. Однак точну кількість країн визначити неможливо через спірний або неоднозначний статус окремих державних утворень (див. табл. 2).
Термін «країна» хоча й використовують у значенні «держава», проте це різні речі, оскільки не всі країни є державами, ураховуючи саме визначення цього поняття.
Таблиця 2
Кількість визнаних країн і країн-членів ООН
Вам відомо, що за формою адміністративно-територіального устрою країни бувають унітарними та федеративними. Покажіть на політичній карті світу такі країни.
Анклав — це окремий простір (держава) у межах іншого, більшого. Art enclave is a separate space, country within a larger one.
Держава — форма самоорганізації суспільства, що володіє механізмами управління й примусу, установлює правовий порядок на певній території та володіє суверенітетом.
The state is a form of society’s self-organization, which has mechanisms of governance and coercion that establishes a legal order in a certain territory and possesses sovereignty.
Країна — територія, що має політичні, фізико-географічні, культурні й історичні межі, які можуть бути як чітко визначеними та зафіксованими, так і розмитими (у такому випадку нерідко говорять не про межі, а про рубежі). Відповідно до цього, визначають кілька типів країн.
A country is a territory that has political, physical, geographical, cultural or historical boundaries that can be either clearly defined and fixed or blurred (in this case, it is not often about boundaries, but about «borders»). In accordance with this several types of countries are distinguished.
Залежні країни та території перебувають під політичним або військовим контролем однієї із суверенних держав. Зважаючи на різний ступінь залежності, їх поділяють на колонії, протекторати, підопічні території. Колонії — країни, що не мають політичної й економічної самостійності; протекторати — країни з відносною державною незалежністю; підопічні території — це території, тимчасово передані ООН під управління іншої держави.
У сучасному світі колоніальна залежність буває різною. Володіння США мають статус асоційованих, або країн, які вільно приєдналися. Володіння Великої Британії мають статус внутрішньої автономії зі своїми конституціями та виборними органами влади, окрім того існує добровільне міждержавне об’єднання суверенних держав, до якого належать Велика Британія та майже всі її колишні домініони, колонії та протекторати (Співдружність). Володіння Франції мають різний статус: заморський департамент, асоційована територія, заморська територія, а в самій країні навіть є міністерство заморських територій. Сучасною спадщиною французької колоніальної епохи є Франкофонія — спілка франкомовних країн, створена, до речі, не за ініціативи самої Франції.
Дізнатися більше про Франкофонію та країни Співдружності можна на сайтах:
https://www.francophonie.org/ — офіційний сайт Франкофонії;
http://thecommonwealth.org/our-governance — офіційний сайт Співдружності.
Найбільша кількість колоніальних володінь із різним ступенем залежності нині належить Великій Британії, Франції, США, Австралії та Нідерландам.
У світі існує чимало спірних ділянок і територій, причому в окремих випадках виникає гострий конфлікт. Серед причин суперечок — поділ території, на якій мешкає один етнос; несправедливі або нав’язані силою договори про кордони; складність установлення кордонів за природними об’єктами. Палестина, Західна Сахара, Фолклендські (Мальвінські) острови, штат Джамму й Кашмір, території в межах Ферганської долини, прикордонна смуга в басейні Амазонки між Еквадором і Перу, Голанські висоти, Південні Курильські острови — це, мабуть, найвідоміші спірні території.
На політичній карті є також квазідержави, які мають усі необхідні атрибути державної влади, економічну самостійність, однак не визнані світовим співтовариством (Придністровська Молдавська Республіка, Абхазія, Нагірний Карабах, Південна Осетія, Косово, Турецька Республіка Північного Кіпру й ін.).
Цікавою, але не позначеною на політичній карті світу є Організація непредставлених націй — спілка тубільних народів і захоплених націй, які не мають власної державності (іранський та іракський Курдистан, південні кхмери В’єтнаму, гавайці, іракські туркмени, Татарстан, Удмуртія та ін.). Серед колишніх членів цієї організації є країни, що отримали незалежність, стали повноправними членами ООН і представлені на політичній карті світу, — Грузія, Вірменія, Латвія, Литва, Естонія.
3. Джерела знань про регіони та країни світу. Інформація про регіони й країни світу постійно й невпинно змінюється. До того ж процес прискорюється. Який вихід з цієї ситуації? Необхідно не лише засвоювати інформацію, а й розуміти загальні закономірності розвитку сучасного світу в його регіональному аспекті. Знання основних принципів легко компенсує незнання деяких фактів.
Звичайно, у наш час основним джерелом знань про регіони й країни світу є Інтернет. Однак до такої інформації треба ставитися критично. В Інтернеті міститься чимало пропагандистської, а іноді й відверто неправдивої інформації про ті чи інші регіони та країни світу. Цей підручник покликаний сформувати у вас певний світогляд, який дасть змогу відрізнити правдиву інформацію від неправдивої.
Величезний обсяг географічної інформації про регіони та країни світу, про особливості й закономірності територіальної організації нашої цивілізації містять спеціальні бази даних, так звані ГІС (географічні інформаційні системи). Бази даних ГІС уключають систематизовану інформацію, яка міститься в підручниках і навчальних посібниках, довідниках, енциклопедіях, словниках, навіть у художній літературі, з вдалими описами тих чи інших регіонів і країн, географічні карти й атласи, засоби масової інформації тощо. Звичайно, нерідко бази даних ГІС є неповними. Тоді необхідно виходити за межі їхнього інформаційного поля й шукати дані в окремих виданнях, новітніх атласах, туристичних проспектах тощо.
Пригадайте додаткові джерела інформації, якими ви користувалися, коли вивчали географію в 9 класі (див. мал. 3).
Мал. 3. Джерела географічної інформації
Однак підручники ніколи не замінять вам безпосередніх яскравих вражень від відвідування тих чи інших регіонів і країн. З кожним роком в українців з’являються можливості подорожувати. їдьте до інших країн і регіонів, не просто дивіться, а спілкуйтеся з місцевим населенням, аби отримати інформацію з перших уст, але завжди повертайтеся в Україну. Пам’ятайте слова нашого пророка й учителя Т. Шевченка: «Нема на світі України, немає другого Дніпра...»
Процес формування політичної карти відбувався протягом усієї історії розвитку людства й триває нині. Політична карта світу й окремих територій характеризується нестабільністю, динамічністю, на ній відбуваються кількісні та якісні зміни.
Основними одиницями політичної карти є: держави, країни, території, точна кількість яких невідома через спірний або неоднозначний статус окремих державних утворень.
Величезний обсяг географічної інформації про регіони та країни світу, особливості й закономірності територіальної організації нашої цивілізації містять спеціальні бази даних, так зван і ГІС (географічні інформаційні системи).
1. Поясніть, з яких причин політична карта світу постійно змінюється.
2. Знайдіть на політичній карті світу ізольовані країни. Як їхнє географічне положення впливає на розвиток транспортної системи?
3. Знайдіть на політичній карті світу території, які належать Великій Британії, Франції, США, Австралії, Нідерландам.
4. Чому та які невизнані держави та території існують на сучасній політичній карті світу?
«Технічна енциклопедія TechTrend», електронний режим доступу: techtrend.com.ua/. Інформаційно-довідковий ресурс для тих, хто вивчає або цікавиться природничими науками, електронний режим доступу: geoguide.com.ua/.
Коментарі (0)