Державний лад і типологія країн Європи за рівнем економічного розвитку. Інтеграційні процеси та міжнародні організації в Європі
- 31-12-2021, 12:37
- 480
10 Клас , Географія 10 клас Масляк, Капіруліна, Бродовська (рівень стандарту)
§ 4. Державний лад і типологія країн Європи за рівнем економічного розвитку. Інтеграційні процеси та міжнародні організації в Європі
Які є форми державного ладу й адміністративно-територіального устрою країн? Наведіть приклади країн із різним державним ладом та адміністративно-територіальним устроєм.
1. Державний лад країн Європи. Республіканська форма правління фактично виникла в Європі. Афінська республіка існувала ще в V-IV ст. до н. е., Римська республіка — у V-II ст. до н. е. За формою державного правління більшість країн Європи є республіками: Німеччина, Франція, Португалія, Ірландія, Ісландія, Фінляндія, Греція, Італія, Швейцарія, Австрія, Сан-Марино, Мальта. Серед республік переважають парламентські. Класичними серед них є, наприклад, Німеччина й Італія. Про наявність у них президента громадяни світу навіть не здогадуються. Значно вагоміша роль президента в таких республіках, як Білорусь, Україна та Франція, які є президентсько-парламентськими.
У той же час 12 з 30 монархій у світі знаходяться в Європі, майже всі вони конституційні. При цьому європейські монархії фактично нічим не відрізняються від європейських республік, де вся реальна влада належить парламенту (законодавча) й уряду (виконавча) (Велика Британія, Норвегія, Швеція, Данія, Іспанія, Бельгія, Нідерланди, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако й ін.). Ватикан, як ви вже знаєте, є теократичною монархією на чолі з Папою Римським (мал. 5, с. 17).
Мал. 5. Глави європейських держав: а) королева Великої Британії Єлизавета II та її наступники: син, принц Чарльз, та онук, герцог Вільям Кембриджський; б) Папа Римський Франциск; в) президент Франції Еммануель Макрон; г) президент Литви Даля Грибаускайте
Пригадайте, чим теократична монархія Ватикану відрізняється від конституційної монархії Великої Британії.
За формою адміністративно-територіального устрою абсолютна більшість країн Європи є унітарними державами. Федеративними є Австрія, Німеччина, Бельгія, Боснія та Герцеговина. Першим двом, невеликим за площею державам, такий устрій був нав’язаний союзними державами після Другої світової війни з метою ослаблення їхньої державності як запобіжний захід проти чергової війни. Швейцарія має конфедеративний устрій — юридичне об’єднання суверенних держав, створене з метою забезпечення їхніх загальних інтересів і реалізації спільних проектів.
Проведіть турнір і визначте, хто складе найбільше ланцюжків: країна Європи — столиця — державний лад — форма адміністративно-територіального устрою.
2. Типологія країн Європи за рівнем економічного розвитку. Ви вже знаєте, що основною ознакою нинішньої типології держав є рівень їхнього соціально-економічного розвитку. Історично й географічно за цим показником попереду знаходяться країни субрегіону Західна Європа. Міжнародний валютний фонд (МВФ) визначив високорозвиненими країнами всі держави Західної Європи, а три з десяти найбагатших (на 2016 р.) держав світу — Люксембург, Норвегія та Швейцарія — також європейські (див. табл. 3).
Проаналізуйте статистичні дані таблиці 3. Зробіть висновки.
Таблиця 3
Перша десятка найбагатших країн світу (2016) (за даними Укрінформ)
До найбагатших у світі країн належать також і європейські — Нідерланди, Ірландія, Австрія, Швеція, Німеччина, Данія, Ісландія, Бельгія та Франція. Тобто майже половина найбагатших країн світу зосереджена на території площею 5 млн км2, а загальна площа суходолу Землі — 149 млн км2.
Група середньорозвинутих країн Європи — це в основному країни Центральної Європи. Хоча тут є держави, які мають рівень розвитку, нижчий від середнього (Сербія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Болгарія, Румунія). Група середньорозвинутих країн Європи значно менш однорідна, ніж група високорозвинених. Бажаючи стати багатими, ці країни намагаються всіляко наслідувати країни Західної Європи. Зазначимо, що для Болгарії та Румунії шлях у ЄС тривав майже 14 років.
Пригадуючи вивчене з історії, поясніть, які причини найбільше вплинули на розвиток перелічених вище країн.
Найнижчий рівень соціально-економічного розвитку мають держави колишнього СРСР. Ця група також є неоднорідною. Ближче до розвинутих країн Європи за рівнем розвитку є країни Балтії — Естонія, Латвія та Литва, які швидко провели успішні ринкові реформи в господарстві й суспільстві в цілому та вступили до ЄС і НАТО. Зазначимо, що з моменту подання заяви про асоціацію (червень 1995 р.) до повноправного членства в ЄС цих країн (травень 2004 р.) пройшло майже 9 років. Вдало використана фінансова й організаційна допомога від найпотужніших і найуспішніших міжнародних організацій світу дала в цих країнах позитивні результати. Натомість таким державам, як Україна, Білорусь і Молдова, протягом майже 30 років незалежності, окрім внутрішніх проблем, проведенню кардинальних суспільних та економічних реформ заважає постійний деструктивний політичний, господарський і військовий тиск Росії. Нині ці держави найбідніші не тільки в Європі. Особливо парадоксальна ця ситуація для України, яка в цій частині світу має найбільші ресурси для власного розвитку та набагато кращі природні умови, ніж усі країни Північної Європи разом.
Пригадуючи матеріали з уроків історії, поясніть, які причини найбільше вплинули на розвиток перелічених вище пострадянських країн.
3. Інтеграційні процеси та міжнародні організації в Європі. Інтеграційні процеси в Європі почалися відразу після закінчення Другої світової війни через гостру необхідність відбудови економіки. 16 європейських країн у 1948 р. об’єдналися в організацію Європейське економічне товариство (ЄЕТ) для реалізації «плану Маршалла» і з метою стабілізації валюти, покращення торговельних відносин, об’єднання економічного потенціалу й інших ідей, які пізніше втілили в створення Європейського Союзу. Ще однією з найдавніших організацій регіону є Рада Європи з її Європейським судом з прав людини.
Пригадайте сутність «плану Маршалла», про який ви вже знаєте з уроків історії. Яку роль він відіграв у розвитку інтеграційних процесів післявоєнної Європи?
Більшість країн Європи нині є учасницями двох, безперечно, провідних, найбільш потужних та ефективних міжнародних організацій планети — ЄС і НАТО. Саме через цю успішність багато країн світу хотіли б вступити до них. Не є винятком і Україна. Багато країн інших регіонів (Алжир, Єгипет, Марокко, Ізраїль, Туніс, Йорданія та ін.) мають угоди про асоціацію з країнами ЄС. У той же час до Євразійського Союзу, очолюваного Росією, охочих вступати немає. Навіть усілякі її намагання приєднати до цієї міжнародної організації різні країни, у тому числі й Україну, не мають успіху.
Європейський Союз привабливий для різних країн не лише своєю соціально-економічною успішністю, а й справедливим устроєм. Адже тут кожна, навіть маленька країна має голос, і спільні рішення в цій організації приймають лише після врахування інтересів усіх її членів.
Настільки ж авторитетним у світі є й військово-політичний союз (блок) НАТО, до якого належать 29 країн. Крім США, Канади та Туреччини, до нього входять 26 європейських країн. Серед країн-засновниць НАТО в 1949 р. були США, Канада, Бельгія, Велика Британія, Данія, Ісландія (у якої навіть немає власної армії), Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія та Франція. З постсоціалістичних країн — Угорщина, Польща та Чехія стали членами НАТО відразу ж після розпаду європейського соціалістичного табору в 1999 р. Нині ядро багатонаціональних сил НАТО становлять військові сили США. Головне завдання альянсу в Європі — гарантувати свободу й безпеку всіх своїх членів відповідно до принципів Статуту ООН.
Зовнішня політика Росії спрямована на протистояння вступу країн Європи та колишнього СРСР до ЄС і НАТО. Проте така діяльність лише сприяє зростанню кількості країн Європи, які хочуть стати повноправними членами цих блоків. За статутом НАТО, напад будь-якої держави на державу-члена НАТО розцінюється як агресія проти всіх інших членів блоку. Отже, забезпечується колективна безпека й будь-яка, навіть карликова держава перебуває під захистом таких великих країн, як США, Канада, Франція, Велика Британія тощо. Україна теж з кожним роком розширює співробітництво з НАТО.
Дізнайтеся більше про діяльність і партнерів організації на її офіційному сайті: www.nato.int/ (North Atlantic Treaty Organization, англійською мовою).
На основі співробітництва на базі ЄС і НАТО європейські країни-учасниці цих організацій підписують різні угоди, які постійно розширюють внутрішнє співробітництво. Однією з них стала угода про Шенгенську зону (червень 1985 р.).
На Міжнародному конгресі миру в Парижі в 1849 р. ідею про Сполучені Штати Європи першим висунув французький письменник В. Гюго: «Настане день, коли ми на власні очі побачимо два гігантські союзи держав — Сполучені Штати Америки та Сполучені Штати Європи, які, скріпивши свою дружбу рукостисканням, через океан обмінюватимуться творами мистецтва й геніальними досягненнями».
Угода, підписана між Францією, Німеччиною та країнами Бенілюксу (Бельгія, Нідерланди, Люксембург) у селищі Шенгені (Люксембург), передбачала скасування митного контролю між цими країнами та вільне пересування їхніх громадян. Фактично між цими країнами було ліквідовано внутрішні й залишено лише зовнішні кордони.
Нині 26 країн входять до Шенгенської зони, чотири не підписували цю угоду, але знаходяться в межах її дії (Андорра, Ватикан, Сан-Марино та Монако). У 2016 р. Австрія тимчасово скасувала вільне пересування власного територією через потік біженців до Європи. Є окремі території країн Європи, на які не поширюється дія угоди, наприклад заморські департаменти Франції чи архіпелаг Шпіцберген Норвегії, Болгарія та Румунія не є членами Шенгенської угоди, але належать до ЄС.
Після введення безвізового режиму для громадян України з країнами-членами ЄС до Шенгенської зони приєдналася й Україна. Вільне пересування (безвізове) у межах Європи за умови дотримання правил і внутрішнього законодавства цієї території дає населенню нашої держави можливість реальної інтеграції в європейське політичне, економічне та культурне поле. Саме через це в наш час зростає значення знань про країни й регіони світу та Європи (мал. 6).
Мал. 6. а) пам’ятник «Шенгенська угода» (Люксембург); б) штаб-квартира НАТО в м. Брюсселі (Бельгія); в) центральний банк ЄС у м. Франкфурті-на-Майні (Німеччина)
Більшість країн Європи мають республіканську, переважно парламентську, форму правління. Усі монархії, крім теократичного Ватикану, є конституційними. Більшість країн є унітарними. Міжнародний валютний фонд визначив високорозвиненими країнами всі держави Західної Європи. Серед них і 10 найбагатших країн світу. Виокремлено групу середньо- та слаборозвинених країн (колишні республіки СРСР).
Інтеграційні процеси розпочалися в регіоні після Другої світової війни.
Найважливішими інтеграційними об'єднаннями регіону є: Рада Європи, Європейський Союз, Шенгенська зона, НАТО та ін.
1. Назвіть і знайдіть на політичній карті Європи республіки й монархії, унітарні та федеративні держави.
2. Поясніть, чому процеси інтеграції дають позитивні результати для розвитку країн, на відміну від дезінтеграційних процесів.
3. Поясніть, що таке Шенгенська зона, у чому полягають її переваги для країн регіону.
4. Використовуючи додаткові джерела інформації, розкажіть про діяльність і мету створення НАТО.
5. Чи були ви та ваші знайомі в країнах ЄС? Яка ваша думка щодо перспектив вступу України в ЄС?
Коментарі (0)