• Кількість і відтворення населення України. У другій половині XX ст. динаміка демографічних показників України характеризувалася швидким відновленням населення з подальшим зниженням темпів приросту населення і від’ємним приростом населення з 1990-х років. У Другій світовій війні Україна втратила 14 млн осіб. Лише в 1959 р. в УРСР чисельність населення сягнула довоєнного рівня - 42,1 млн осіб - і набула стійкої тенденції до зростання. У 1993 р. зафіксовано найбільшу чисельність населення України - 52,2 млн осіб (на той час 1 % населення світу). Проте з кінця 1990-х Україна почала втрачати населення (таблиця). За даними перепису 2001 р., кількість населення в Україні порівняно з 1993 р. скоротилася на 7,2 %.

З початку XXI ст. чисельність населення України продовжує скорочуватися: з 2001 р. по 2018 р. зменшилася на 13 %.

Таблиця. Динаміка чисельності населення в сучасних кордонах України

Протягом останніх двадцяти років в Україні простежується від’ємний природний приріст. У 2017 р. природне скорочення населення становило 210 тис. осіб, або - 5,1 %о. Упродовж року в Україні народилося 364,0 тис. дітей (187,5 тис. хлопчиків і 176,5 тис. дівчаток), а померло 574,1 тис. осіб. Серед причин смерті населення перше місце посідають хвороби системи кровообігу (67,0 % загальної кількості померлих), друге - новоутворення (13,6 %), третє - зовнішні причини смерті (5,4 %) (мал. 1).

Природне скорочення сільського населення значно перевищує природне скорочення міського населення. У 2017 р. позитивний природний приріст спостерігався лише в м. Києві, в усіх регіонах України зафіксовано значне природне скорочення, особливо в Донецькій, Харківській,

Мал. 1. Динаміка демографічної ситуації в Україні (2013-2017 рр.)

Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській областях. Рівень природного скорочення населення в сільській місцевості (7,4 %о) удвічі перевищує такий рівень у міських поселеннях (3,8 %о). Значне природне скорочення міського населення спостерігалося в найбільш урбанізованих областях: Дніпропетровській (-18,8 тис. осіб), Донецькій (-16,6 тис.), Харківській (-14,1 тис.). Швидко втрачають сільське населення Вінницька (-8 тис. осіб), Київська (-7,3 тис.), Полтавська, Хмельницька, Черкаська та Чернігівська області (по -6 тис. осіб).

Таким чином, в Україні постійно зменшується загальна кількість населення - переважно внаслідок від’ємного природного приросту. Такий процес скорочення кількості населення називають депопуляцією. Вона зумовлена низкою економічних, соціальних, біологічних причин. Глобальна тенденція зниження народжуваності посилилася в Україні в 1990-х роках у зв’язку з економічною кризою, різким зниженням рівня життя, доходів широких верств населення, невпевненістю у своєму майбутньому. І якщо в 1991 р. середня кількість народжень у однієї жінки становила 1,85, то в 2017 р. - усього 1,3, а щоб кількість населення зростала, у родині має бути більше ніж 2 дитини. Депопуляція супроводжується й істотним погіршенням здоров’я людей, що виявляється в найнижчій середній тривалості життя в Європі (мал. 2). Прогресує тенденція значного погіршення здоров’я дітей і підлітків. Проблема поліпшення здоров’я населення сьогодні перетворилася у проблему його елементарного збереження.

Мал. 2. Середня очікувана тривалість життя, роки

Техногенне й радіоактивне забруднення атмосфери, ґрунтів, водойм у більшості областей спричиняє мутантні ушкодження генів. Наслідком цього є зниження народжуваності, поширення спадкових хвороб тощо. Такий стан викликаний передусім недостатнім фінансуванням медичної сфери й неспроможністю останньої своєчасно та якісно надавати медичну допомогу населенню.

У зв’язку із цим необхідно реформувати систему охорони здоров’я, на якій негативно позначилися зміни соціально-економічних умов, проводити цілеспрямовану демографічну політику. Державна програма підтримки сім’ї включає заходи, спрямовані на розв’язання проблем соціально-економічного становлення та розвитку сімей, виховання дітей, удосконалення системи соціального захисту сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, попередження насильства в сім’ї, надання одноразової грошової виплати при народженні дитини. Державна допомога у 2018 р. при народженні дитини становила 41,2 тис. грн.

З метою поліпшення демографічної ситуації в Україні необхідно спрямувати соціально-економічну політику на розв’язання найгостріших проблем сім’ї: стимулювання народжуваності, покращення медичного обслуговування, посилення охорони та оплати праці, поліпшення побутових умов і впровадження здорового способу життя.

• Віковий і статевий склад населення України. Одним з важливих демографічних показників, що дає змогу зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чисельності населення в майбутньому, є статево-вікова структура.

В Україні спостерігається постійне кількісне переважання жінок у загальній чисельності її населення (мал. 3). Це пов’язано з нижчою смертністю жінок, з одного боку, та війнами й міграцією за межі держави, які найбільше впливають на чисельність чоловіків, з іншого. Наявну структуру населення України можна вважати несприятливою щодо тенденцій шлюбності та природного відтворення населення. Так, у віковій групі до 25 років включно чисельність чоловіків була більшою, ніж жінок; у віковій групі понад 26 років чисельна перевага вже істотно на боці жінок. І ця перевага зростає з кожною віковою групою. Серед міських жителів вона настає з 17 років, а в сільській місцевості - після 40 років. Загалом в Україні у 2017 р. на 100 чоловіків припадало 115 жінок.

В Україні сформувалася структура населення, для якої характерна висока питома вага осіб старшого віку й низька молодшого (мал. 4). На 2018 р. чисельність осіб у віці 0-15 років становила 16,3 % від загальної чисельності населення, у віці 60 років і старше - 22,9 %, у віці 16-59 років - 60,8 %. Тобто в Україні існує тенденція, яка полягає в загальному старінні населення. Відповідно до міжнародних критеріїв населення вважається старим, якщо частка осіб у віці 65 років і старше перевищує 7 %, а нині майже кожен сьомий житель України - у віці 65 років і старше (кожний десятий чоловік і кожна п’ята жінка).

Мал. 3. Статево-вікова піраміда населення України

Мал. 4. Віковий розподіл населення, млн осіб

Аналіз регіональних особливостей статево-вікової структури населення України показує, що найбільша диспропорція в бік кількісної переваги жінок і загального старіння населення характерна для Поділля і центральних областей України. Найсприятливіша статево-вікова структура населення спостерігається в західних областях: Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській і Рівненській.

• Міграційні процеси в Україні. Міграційний приріст в Україні протягом тривалого часу був додатним (до країни приїжджало більше людей, аніж виїжджало з неї). Однак економічні труднощі, що виникли в Україні у зв’язку з переходом до ринкових відносин, істотно вплинули на інтенсивність і територіальні напрямки міграцій. З 1992 р. міграційний приріст почав швидко зменшуватися, за 1994-2001 рр. щорічне міграційне скорочення становило 144 тис. осіб. Найбільше людей з України емігрувало до США, Німеччини, Канади, Ізраїлю, Росії. Особливо міграційні потоки активізувалися після 2014 р. Це пов’язано як із військовими діями на Донбасі та анексією Росією Криму, що змусили майже 1,12 млн громадян покинути свої домівки й переселитися до інших регіонів України, так і зі складною економічною ситуацією у країні, що склалася останніми роками й особливо набула масштабних обертів після скасування візового режиму з країнами ЄС у 2015 р. Тому у 2017 р. найбільші міграційні потоки були до країн ЄС і СНД, а також Туреччини та Єгипту (мал. 5).

Станом на 2017 р. за межами України мешкало від 10 до 15 млн українців та їхніх нащадків. Основною причиною формування української діаспори були міграції населення за межі України, зумовлені переважно економічними та політичними причинами. Формування української діаспори значною мірою зумовлене й примусовим виселенням великої кількості українських селян за межі України під час колективізації, репресій української інтелігенції, а також депортації значної кількості українців із західних земель України під час і після Другої світової війни. Найчисельніші українські діаспори сформувалися в Росії (Кубань, Далекий Схід, Сибір, Урал, Москва і Санкт-Петербург), Казахстані, Молдові, Білорусі, Польщі, Румунії, Словаччині, Чехії, Франції, Німеччині, Австрії, Іспанії, Португалії, Італії, США (штати Пенсільванія, Нью-Йорк, Нью-Джерсі), Канаді (провінції Онтаріо, Манітоба, Альберта, Британська Колумбія), Аргентині, Бразилії, Австралії.

Мал. 5. Країни з найбільшою кількістю поїздок українців (на 2017 р.)

Катастрофічною для України залишається проблема трудових мігрантів. Після скасування візового режиму з Євросоюзом Україна входить до десятки країн-донорів мігрантів у світі. З 2013 р. кількість економічно активного населення скоротилася з майже 21 млн до 18 млн. За підрахунками, понад 4 млн українців є трудовими мігрантами (16 % працездатного населення). Найчастіше працювати за кордон їдуть до Польщі, Чехії, Угорщини, Німеччини, Росії, Італії, Португалії тощо. Більшість мігрантів - особи віком 20-49 років - представники найбільш економічно продуктивних вікових груп. Значні відмінності спостерігаються в напрямках трудових міграцій чоловіків і жінок: у Росію і Чехію виїжджають переважно чоловіки - вони працюють на будівництві, серед мігруючих до Італії та Угорщини переважають жінки - працюють у сфері послуг і в сільському господарстві.

Підсумуйте свої знання:

• 1. Поясніть значення понять: депопуляція, чинники народжуваності й смертності, статево-вікова структура населення, міграційні процеси, трудова міграція.
• 2. На основі конкретних прикладів поясніть основні просторові закономірності демографічних процесів в Україні та відмінності демографічної ситуації у міській і сільській місцевостях.
• 3. Підготуйте повідомлення «Причини й наслідки скорочення чисельності населення України з 1993 р. до сьогодення», «Статева структура населення України: причини домінування жіноцтва», «Хвилі української міграції Географія сучасної української діаспори» (на власний вибір).

Перевірте, чого навчилися:

Спираючись на офіційні відомості Державної служби статистики України, проаналізуйте зміни основних демографічних показників країни за період незалежності: 1) динаміку постійного та наявного населення і середньорічні темпи його скорочення; 2) співвідношення міського та сільського населення; яка з верств (міська чи сільська) зазнає більших кількісних скорочень і чому? 3) найсуттєвіші зміни в розподілі постійного населення України за окремими віковими групами - діти (до 16 років), доросле населення, люди похилого віку (60 років і старше).