• Місце України на світових ринках металів. Провідною експортноорієнтованою складовою індустрії України є металургійна промисловість, оскільки має значну питому вагу в загальному обсязі експорту України - 23 % у 2017 р. В Україні в середньому виробляють понад 20 млн т чавуну, майже 11 млн т сталі, понад 10,4 млн т прокату (2017 р.). Чорна металургія є галуззю спеціалізації України в міжнародному поділі праці. Однак з 2010 р. спостерігається поступове зниження експорту чорних металів (мал. 1). На території країни сформувалися три металургійні райони - Придніпровський (найбільші центри: Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг, Кам’янське), Приазовський (Маріуполь) і Донецький (Краматорськ, на непідконтрольній Україні території зупинилися заводи - Алчевський, Єнакіївський, Макіївський і Донецьксталь). Металургійні підприємства, що належать крупному приватному капіталу, виявилися неготовими до всіх викликів, пов’язаних зі світовою кризою. Українські металургійні підприємства, порівняно з розвиненими країнами світу, характеризуються істотним технологічним відставанням і підвищеною енергоємністю, їхнє устаткування вже давно зношене, а технології морально застаріли.

Найпоширенішою формою організації металургійного виробництва є комбінування: повний цикл виробництва чорних металів включає видобуток і збагачення залізних руд, виробництво коксу, сталі, виплавку чавуну, виготовлення прокату. Найбільшими комбінатами повного циклу є «АрселорМіттал Кривий Ріг» (найбільше підприємство гірничо-металургійного комплексу України, що належить найбільшому світовому металургійному ТНК ArcelorMittal), «Азовсталь», «Запоріжсталь» і «Дніпроспецсталь». Окрім підприємств повного циклу, у чорній металургії є такі, що спеціалізуються на виплавці чавуну й сталі або тільки сталі й прокату. Це комбінати неповного циклу (наприклад, заводи компанії «Інтерпайп»).

Мал. 1. Динаміка експорту чорних металів України, млн дол.

Мал. 2. Динаміка загального виробництва електроенергії в Україні

Мал. 3. Електроенергетичний баланс України у 2017 р.

• Сучасні тенденції розвитку енергетики в Україні. Енергетика відіграє провідну роль в економічному розвитку країни. Однак унаслідок воєнних дій на Сході України енергетичний сектор значно постраждав. У 2014 р. вперше у своїй історії країна виявилася залежною від імпорту всіх видів енергоресурсів, оскільки до імпорту природного газу й нафтопродуктів додався ще імпорт вугілля і періодичний імпорт електричної енергії.

Електроенергетика є провідним напрямом переробної промисловості, і використання її продукції (електричної енергії) забезпечує підвищення технічної озброєності й зростання продуктивності праці. На всіх типах електростанцій в Україні у 2017 р. вироблено 144 млрд кВт • год електроенергії (мал. 2), проте більшу її частку виробляють на АЕС і ТЕС. Останнім часом поступово збільшуються потужності альтернативної енергетики (мал. 3).

Атомні електростанції (АЕС) вийшли на перше місце у структурі виробництва електроенергії в Україні. Усього у країні налічують чотири діючі АЕС у складі 15 реакторів (таблиця). Найбільшою в Україні та Європі є Запорізька АЕС, яка складається із 6 енергоблоків (по 1 млн кВт кожний).

В основі технологічного процесу теплових електростанцій (ТЕС) є використання мінерального палива (вугілля, нафти, газу тощо), тому їх розташування орієнтується на сировинний і транспортний чинники. Найбільшими ТЕС в Україні є Вуглегірська, Старобешівська, Курахівська, Слов’янська (Донецька обл.), Криворізька-2, Придніпровська (Дніпропетровська обл.), Бурштинська (Івано-Франківська обл.), Трипільська (Київська обл.), Запорізька та ін.

Таблиця. Характеристика діючих атомних станцій України

Мал. 4. Найбільша в Україні Ботієвська ВЕС (200 МВт)

Основні гідроелектростанції (ГЕС) розташовані на Дніпрі (ДніпроГЕС, Кременчуцька, Каховська, Середньодніпровська, Канівська і Київська), Дністрі (Дністровська), у Закарпатській області (Теребле-Ріцька).

Специфічну роль в енергетичній системі України посідають гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС) - Київська, Дністровська, Ташлицька. Енергію, яку вони виробляють, використовують у пікові години.

Україна має значні можливості використання альтернативної енергетики. Перша вітрова електростанція з’явилася в Україні в 1992 р. у Криму, нині їх налічується вже 20, з яких лише 8 розташовані на підконтрольних Україні територіях. Найбільшими є Ботієвська - у Запорізькій області (мал. 4) і Очаківська - у Миколаївській. Сонячну енергію успішно використовують у Херсонській, Одеській, Київській, Вінницькій, Дніпропетровській областях. Рекордно росте кількість приватних сонячних батарей на дахах будинків.

Останніми роками серед видів альтернативної енергетики значної популярності набувають невеличкі ТЕС, що працюють на біопаливі (соломі, лушпинні насіння соняшнику, гілках дерев, тирсі тощо).

• Виробництво авіаракетної техніки. Україна входить до десятки країн світу, що володіють повним циклом створення авіаційної техніки. Літакобудування є одним з найприбутковіших і водночас фінансовоємних напрямів машинобудування. Ще до 2014 р. Україна отримувала з Росії до 80 % комплектуючих. Наразі ведеться активна робота з їх заміни на європейські або вітчизняні аналоги. В авіапромисловості України задіяно понад 40 підприємств, ще понад 20 виготовляють агрегати, вузли, електро- та радіоустаткування.

Основними авіабудівельними підприємствами є київський завод «Антонов» (проектування та виробництво літальних апаратів серії Ан, у 1984 р. було створено найбільший, найважчий вантажопідйомний літак у світі Ан-225 «Мрія»), Харківський авіаційний завод (пасажирське, транспортне, військово-транспортне літакобудування серії Ан і ХАЗ) і Одеський авіаційний завод (багатоцільові літаки Υ1 «Дельфін»). Запорізьке підприємство «Мотор Січ» є одним з провідних у світі з розробки, виробництва, ремонту та сервісного обслуговування понад 60 видів авіаційних двигунів для літаків і гелікоптерів.

Однак український авіапром нині розвивається нестабільно, внутрішні замовлення на продукцію вітчизняної авіаційної промисловості майже відсутні. Основні експортні замовлення здійснюють Саудівська Аравія, Азербайджан та Іран.

Україна входить до блоку космічних держав світу як виробник ракетоносіїв («Циклон» і «Зеніт») і супутників. За часи незалежності здійснено 148 запусків українських ракет, які доставили на орбіту понад 300 космічних апаратів.

Наша держава володіє повною інфраструктурою для існування замкнутого циклу виробництва ракет.

Основними центрами ракетно-космічного виробництва є м. Дніпро з його найвідомішими підприємствами - конструкторським бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля і Південним машинобудівним заводом ім. А. М. Макарова.

Україна - активний учасник програм «Морський старт», «Дніпро», «Наземний старт», «Вега»; працювала над запуском української ракети космічного призначення «Циклон» з бразильського космодрому «Алкантара»; співпрацює із США та країнами ЄС за проектами створення ракетоносіїв, призначених для доставки на земну орбіту космічних апаратів і вантажів для Міжнародних космічних станцій.

Підсумуйте свої знання:

• 1. Поясніть значення понять: собівартість, замкнутий технологічний цикл виробництва, міжнародна кооперація, ринкова ціна на прикладах функціонування світового ринку металів, авіаракетобудування, енергетики України.
• 2. Визначте сучасні тенденції та регіональні відмінності розвитку енергетики в Україні. Які чинники відіграють визначальну роль у розміщенні різних типів станцій традиційної та відновлюваної енергії?
• 3. Підготуйте повідомлення «Конкурентні переваги українських виробництв чорних металів (кольорових металів, авіакосмічної техніки)», «Активний розвиток альтернативної енергетики в Україні (області)» (на власний вибір).

Перевірте, чого навчилися:

Розробіть схеми ланцюгів доданої вартості у виробництвах вторинного сектору економіки України, спираючись на наявні у шкільному атласі географічні карти та інформацію параграфа й додаткових джерел.