Вплив клімату на живлення та режими річок

Клімат впливає на поширення боліт різних типів. У місцях з надмірним зволоженням, найчастіше в субарктичних і помірних широтах, на вододілах річок формуються верхові болота. В умовах холодного клімату виникненню боліт сприяє наявний шар багаторічної мерзлоти, що втримує атмосферні опади. Верхових боліт в Україні небагато. Вони зосереджені на північному заході Полісся та в Карпатах. У зниженнях рельєфу, річкових долинах, навколо озер виникають низинні болота. Вони живляться ґрунтовими водами. Такі болота існують у сухих степах на півдні України та на Поліссі. Перехідні болота поєднують у собі ознаки як верхових, так і низинних боліт.

Прісна вода як ресурс і чинник розміщення населення та виробництва. Прісною вважається природна вода з мінералізацією до 1‰. Водними ресурсами вважаються лише ті поверхневі та підземні води, що придатні для використання в господарській діяльності. Передусім це вода річок, прісних озер, водосховищ, водоносних горизонтів підземних вод. Для електроенергетики важлива не сама вода річок, а енергія її водотоку. Але саме прісні води - це найцінніше джерело постачання питною водою.

Основною частиною водних ресурсів є річковий стік. Його найбільшим споживачем є сільське господарство (70 % стоку), де прісні води йдуть на зрошення земель. Прісні води є важливим чинником розміщення водомістких промислових виробництв (20 % стоку), зокрема виробництво целюлози та паперу, хімія полімерів, металургія. Важливе значення має водний чинник у розміщенні атомних електростанцій. Багато прісної води використовує житлово-комунальне господарство для забезпечення побутових потреб людей. Через те прісна вода є важливим чинником розміщення населення.

Мінеральні й термальні води: поширення, використання. Мінеральними вважаються підземні (рідше поверхневі) води з підвищеним вмістом (10-50 ‰) певних хімічних елементів і сполук, у т. ч. й газів, із специфічними фізико-хімічними властивостями (температура, радіоактивність тощо), що чинять цілющий вплив на організм людини.

Провінції залягання мінеральних вод найчастіше приурочено до областей складчастості, де під землею вода контактує з метаморфічними гірськими породами або інтрузіями, від яких насичується солями та газами. У межах молодих платформ (океанів, що не відбулися) поширено води, що насичені відкладами давніх морів або солоних озер.

Залежно від хімічного складу та температури мінеральні води мають різне бальнеологічне (лікувальне) значення. За хімічним складом їх поділяють на хлоридні, гідрокарбонатні, сульфатні, натрієві, кальцієві, магнієві. Трапляються радонові води з підвищеним рівнем радіоактивності. За рівнем pH мінеральні води поділяють на кислі та лужні. Залежно від вмісту газів води бувають вуглекислі, сірководневі та інші. За температурою мінеральні води бувають холодні (до +20 °C), теплі (субтермальні) (+20 °С...+37°С), термальні (+37°С...+42°С) та гіпертермальні (понад +42 °С).

Термальні води формуються на великих глибинах (до 10-15 км), де розігріті до високих температур гірські породи нагрівають воду. На більших глибинах за температури близько 700 °С вода перебуває винятково в газуватому стані. В областях складчастості різного віку термальні води виходять на поверхню у вигляді численних гарячих джерел (+50 °С...+90 °С), а в районах сучасного вулканізму проявляють себе у формі гейзерів, а також викидів пари та газів різної температури й хімічного складу. Їхні найбільші прояви існують у чотирьох районах Землі: острів Ісландія, Єллоустонський національний парк (США), півострів Камчатка (Росія), Нова Зеландія.

Термальні води є джерелом геотермальної енергії. Здавна термальні води застосовували з лікувальною метою (римські, тбіліські терми). Нині додалося ще й використання для опалення та гарячого водопостачання житлових і виробничих будівель, теплиць, плавальних басейнів. Наприклад, столиця Ісландії Рейк'явік повністю обігрівається теплом термальних вод. Геотермальні електростанції (ГеоЕС), що використовують перегріті термальні води з температурою понад +100 °C, діють в Ісландії, США, Японії, Росії, Мексиці, Італії.

В Україні створено понад 400 санаторіїв та пансіонатів, де використовують лікувальні та столові мінеральні води різного хімічного складу. Усі вони приурочені переважно до трьох тектонічних структур: Альпійсько-Карпатської гірської країни (родовища Трускавецьке, Моршинське, Свалявське, Поляна), Українського щита (Миронівське, Збручанське родовища, радонові води Хмільника) та Донецько-Дніпровської западини (Миргородське, Березівське родовища). Термальні води в Україні зосереджено в двох районах: на Закарпатті та у Криму, де використовуються для теплопостачання та лікувальних цілей.

Водозабезпеченість регіонів і країн світу. Чинники дефіциту води. Запаси прісної води в світі поширені не рівномірно: 60 % припадає на 9 країн, у т. ч. Канаду, Нову Зеландію, Конго, Норвегію, Австралію, Бразилію, Росію (мал. 79). Для обчислення показника забезпеченості водними ресурсами (у тис. км3/рік на 1 особу) слід поділити об'єм наявних ресурсів на кількість населення. Європейська економічна комісія ООН вважає країну не забезпеченою водою, якщо водні ресурси (об'єм річкового стоку) не перевищують 1,5 тис. м3 на 1 особу на рік.

Мал. 79. Забезпеченість водними ресурсами повного річкового стоку країн та їхніх частин

• 1. За мал. 79: а) відшукайте території з недостатнім водозабезпеченням; поясніть чинники дефіциту води в кожному з них; б) з'ясуйте, в яких регіонах світу й чому спостерігаються найбільші контрасти водозабезпечення. 2. За статистичними даними таблиці 4: а) порівняйте забезпеченість водними ресурсами різних регіонів світу; б) з'ясуйте, в яких регіонах найбільше значення у водопостачанні мають підземні води; в) поясніть, чому регіони Європа, Азія та Океанія мають приблизно однакові показники водозабезпеченості в розрахунку на 1 км2 площі, але значну різницю в розрахунку на 1 особу.