Войти
Закрыть

Процеси, що відбуваються у тропосфері

11 Клас

ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТРОПОСФЕРИ. Найнижчий і найщільніший шар атмосфери, у якому температура швидко знижується з висотою, називається тропосферою. Він містить до 80 % усієї маси атмосфери й простягається в полярних і середніх широтах до висот 8-10 км, а в тропіках до 16-18 км. Тут розвиваються майже всі погодоутворювальні процеси, відбувається тепло- й вологообмін між Землею й атмосферою, утворюються хмари, виникають різні метеорологічні явища, тумани й опади. Ці шари земної атмосфери перебувають у конвективній рівновазі й завдяки активному перемішуванню мають однорідний хімічний склад — молекулярний азот (78 %), кисень (21 %), вуглекислий газ (1%). У тропосфері зосереджена переважна кількість природних і техногенних аерозольних і газових забруднювачів повітря. Динаміка нижньої частини тропосфери завтовшки до 2 км сильно залежить від властивостей підстильної поверхні Землі, яка визначає горизонтальні та вертикальні переміщення повітряних мас (вітри). Це обумовлено передачею тепла від більш нагрітого суходолу, через інфрачервоне випромінювання земної поверхні, що поглинається в тропосфері переважно парами води й вуглекислого газу (парниковий ефект). Розподіл температури з висотою встановлюється в результаті турбулентного та конвективного перемішування. (Поясніть чому.) Швидкість вітру в приземному шарі спочатку швидко зростає з висотою. Іноді в тропосфері виникають вузькі планетарні потоки (зі швидкістю понад 30 км/с): західні в середніх широтах, а поблизу екватора — східні. Їх називають струменевими течіями. ПОГОДА. Погода — це стан атмосфери окремої місцевості, який характеризують сукупністю метеорологічних особливостей на певний час (до тижня) (мал. 57)....

Сонячно-Земні взаємодії

11 Клас

СОНЯЧНО-ЗЕМНІ ЗВ'ЯЗКИ. Процеси, що відбуваються в космосі та всередині Сонця, приводять до випромінювання енергії у вигляді електромагнітних хвиль різної довжини. Тварини й люди є перетворювачами енергії і невіддільні від світу рослин і мікроорганізмів. Усі ми включені в енергетичні цикли Всесвіту. (Поясніть чому.) Сонце має великий вплив на явища, які відбуваються на Землі. Його короткохвильове випромінювання зумовлює важливі фізико-хімічні процеси у верхніх шарах атмосфери. Видимі й інфрачервоні промені є основними «постачальниками» тепла для Землі. У різних країнах світу, в т. ч. й у нас, ведуться роботи щодо ширшого використання сонячної енергії для господарських і промислових цілей (вироблення електроенергії, опалення будинків та ін.). Сонце не лише освітлює й зігріває Землю. Вияви сонячної активності супроводжуються низкою геофізичних явищ. Потоки заряджених частинок, прискорені під час спалахів, впливають на магнітне поле Землі й спричиняють магнітні бурі, які сприяють проникненню заряджених частинок у нижчі шари атмосфери (так виникають полярні сяйва). Короткохвильове випромінювання Сонця посилює іонізацію верхніх шарів земної атмосфери (іоносфери), що впливає на умови поширення радіохвиль, іноді порушуючи радіозв'язок. Вивчення цих явищ становить суть проблеми Сонячно-Земних зв'язків. Отже, Сонячно-Земні зв'язки — це система прямих або опосередкованих фізичних зв'язків між процесами на Сонці та Землі. Активні процеси на Сонці, впливаючи на атмосферу й магнітне поле Землі, опосередковано діють і на складні процеси органічного світу (як тваринного, так і рослинного). (Поясніть як саме.)...

Ресурсні властивості літосфери

11 Клас

РЕСУРСНА ФУНКЦІЯ літосфери полягає в її здатності забезпечувати потреби біоти (екосистем) в абіотичних ресурсах, зокрема потреби людини в корисних копалинах. При цьому потреби людини не повинні суперечити потребам біоти. Ресурсна функція є базовою в системі «літосфера — біота», адже з нею пов'язані не тільки умови життя й еволюції біоти, а й можливість її існування. Вона відображає роль мінеральних, органічних, органічно-мінеральних ресурсів літосфери, а також її геологічного простору для життя й діяльності біоти як біоценозу, і людського співтовариства як соціальної структури. Ресурсна функція охоплює: ресурси, необхідні для життя й діяльності біоти; ресурси, необхідні для життя й діяльності людського суспільства; ресурси як геологічне середовище, необхідні для розселення та існування біоти, у т. ч. й людського суспільства. Ресурси геологічного простору під сільськогосподарське та лісогосподарське освоєння можна розглядати і як ресурси для господарського освоєння, і як ресурси для розселення біоти. Один з методів оцінювання ресурсного потенціалу літосфери є створення карт поширення ресурсів. ГІРСЬКІ ПОРОДИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ ЇХ ПОШИРЕННЯ. Протягом усієї історії розвитку нашої планети на її поверхні й у надрах утворилися різні гірські породи. Ті з них, які використовує людина, називають корисними копалинами. Їх, як і гірські породи, поділяють за походженням на осадові, магматичні та метаморфічні (мал. 51 на с. 64)....

Зв'язок між рельєфом і тектонічними структурами

11 Клас

РЕЛЬЄФ. Планетарні форми рельєфу — найбільші його форми, до яких належать материки й западини океанів. Рельєф поверхні Землі є дуже різноманітним, але головних форм лише дві — гори та рівнини. Гори — це ділянки поверхні Землі зі значними висотами та крутими схилами. За висотою гори бувають: низькими (600-1000 м), середніми (1000-2000 м) та високими (понад 2000 м). За походженням — тектонічними (виникають унаслідок тектонічних рухів), вулканічними й ерозійними. Тектонічні гори за будовою поділяються на складчасті, складчасто-брилові та брилові. (Наведіть приклади.) • За картою Європи наведіть приклади високих, середніх і низьких гір. Простори з невеликою різницею висот називають рівнинами. Залежно від висоти розрізняють западини (рівнини суходолу, які лежать нижче рівня моря), низовини (мають висоту 0 — 200 м над рівнем моря), височини (200 — 500 м) і плоскогір'я (понад 500 м). Рівнини мають різне походження: первинні — ті, які утворилися на місці колишніх ділянок морів або океанів у результаті вікових вертикальних рухів літосфери (Причорноморська); вторинні — рівнини, які утворилися на місці колишніх зруйнованих гір (Великі рівнини Північної Америки) або наносів річок (Амазонська). Дізнайтеся більше Найбільша низовина на Землі — Амазонська в Південній Америці. Її площа становить понад 5 млн км2. Розрізняють генетичні типи основних форм рельєфу — групування їх форм рельєфу за походженням (мал. 49)....

Геологічне середовище та екологічні властивості літосфери

11 Клас

ВЛАСТИВОСТІ ЛІТОСФЕРИ. Літосфера має фундаментальні властивості, які слід ураховувати під час її вивчення й аналізу геологічного процесу, а також процесу еволюції літосфери. Найважливіші з них — мінливість, неоднорідність і дискретність. Найважливішою властивістю літосфери є її мінливість. Мінливість літосфери в часі та просторі відповідає формам існування матерії. Зміна літосфери в часі, що фіксується як зміна її компонентів, їхніх відносин (структури) і властивостей, є геологічним процесом розвитку Землі. Зміна літосфери в часі, або її рух, — причина нестаціонарності фізичних полів, у тому числі причина виникнення їхніх аномалій. Просторово-часова нестаціонарність фізичних полів зумовлює рух літосфери. Неоднорідність літосфери виявляється на всіх рівнях організації літосфери: у вигляді структурної поверховості, ярусності, фаціальної мінливості, шаруватості, а також відмінності текстури, показників властивостей гірських порід і заходів їх розсіювання в головних напрямах мінливості та за глибиною. Дискретність виявляється в пустотності, тріщинуватості, пористості, тектонічному порушенні твердої речовини цієї оболонки. Дискретність твердої фази зумовлена наявністю у складі літосфери рідкого, газового й біологічного компонентів. Організаційні властивості літосфери виявляються вже на мінеральному рівні у вигляді кристалічної структури мінералів. Літосфера є матеріальною основою для сфери живої речовини (біосфери), оскільки в ній формуються ґрунти й ландшафти. У наш час вони зазнають істотних змін у результаті господарської діяльності людини. Це стало причиною виникнення в геології нового напряму екогеології, що вивчає літосферу з точки зору її екологічних властивостей (мал. 41)....

Закономірності географічної оболонки

11 Клас

СКЛАД, МЕЖІ ТА БУДОВА ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ. Географічна оболонка — одне з основних понять географії як науки, введене в обіг на початку XX ст. Воно позначає оболонку всієї Землі, особливу природну систему. Географічною оболонкою Землі називають цілісну й неперервну оболонку, що складається з кількох частин, які взаємодіють одна з одною, проникають одна в одну, постійно обмінюються одна з одною речовинами й енергією. Географічна оболонка — частина Землі, у межах якої взаємодіють верхня частина літосфери, нижня частина атмосфери, гідросфера та біосфера. Географічну оболонку поділяють на чотири сфери: атмосферу, літосферу, гідросферу, біосферу (мал. 38). Верхньою складовою географічної оболонки є стратопауза, до її межі проявляється тепловий вплив земної поверхні на атмосферні процеси. Вона розташована на висоті 25 км (мал. 39). Нижньою межею географічної оболонки вважають підніжжя літосфери, тобто верхню зону земної кори. Нижня межа географічної оболонки проходить на рівні 6 км під океанами й на рівні 30-50 км під континентами....

Які рухи здійснює планета Земля

11 Клас

ГЕОЇД. Земля — не ідеальна куля, вона сплюснута біля полюсів і розширена до екватора. Таке геометричне тіло називають сфероїдом, або еліпсоїдом обертання. Але істинна (фізична) форма Землі більш складна через неоднорідність будови надр. Ця форма є геоїдом («землеподібний»). Геоїд — це фігура, поверхня якої в усіх точках перпендикулярна напрямку сили тяжіння. Поверхня геоїда збігається з рівнем Світового океану (мал. 32, таблиця 3). ПОКАЗНИКИ РУХУ ЗЕМЛІ НАВКОЛО СВОЄЇ ОСІ. ДОБОВА РИТМІКА В ГЕОГРАФІЧНІЙ ОБОЛОНЦІ. Люди, спостерігаючи за Сонцем, помітили, що через певний час повторюється схід і захід Сонця. Проміжок часу між двома сходами (або заходами) називають добою. Земля здійснює повний оберт навколо своєї осі із заходу на схід за 24 години, тобто за добу (мал. 33). Кутова швидкість обертання всіх точок Землі при цьому однакова (15° за год). Лінійна швидкість обертання точок залежить від тієї відстані, яку вони мають пройти за період добового обертання Землі. Нерухомими на поверхні Землі є тільки точки географічних полюсів (Північного й Південного). Найбільша швидкість (464 м/с) обертання точок — на лінії екватора. Довжина паралелей зменшується від екватора до полюсів, відповідно зменшується й лінійна швидкість обертання точок на цих паралелях. Лінійна швидкість обертання всіх точок на одній паралелі однакова, а на одному меридіані вона зменшується від екватора до полюсів. Географічним наслідком добового обертання Землі є зміна дня і ночі. Дізнайтеся більше Завдяки екваторіальному розширенню земного еліпсоїда найвіддаленішою від центра Землі точкою є не найвища відносно рівня Світового океану гора Джомолунгма, а вулкан Чімборасо, розташований в Еквадорі поблизу екватора....

Сучасні картографічні джерела та технології створення геозображень. Наукове і практичне застосування карт

11 Клас

ЕЛЕКТРОННІ КАРТИ ТА ГЛОБУСИ. Електронні карти й інші види геозображень (моделей) — невід'ємні атрибути сучасності, вони дозволяють отримати систематизовану й наочну інформацію про географічний об'єкт або процес. • У яких сферах діяльності використовують електронні карти? Сьогодні електронна карта — це картографічне зображення, візуалізоване на моніторі (дисплеї) комп'ютера або іншого пристрою (наприклад, супутникового навігатора). Основні джерела їх створення — обробка матеріалів дистанційного зондування Землі, топографічної зйомки та польових досліджень, використання баз просторових даних, сканування чи оцифрування паперових карт. На цифрових картах, створених з використанням баз даних на основі ГІС-технологій, сукупність зображених об'єктів розподіляють на шари — групи елементів змісту, об'єднаних певною якісною характеристикою або категорією. Наприклад, групування можна провести за типом географічних об'єктів: гідрографія, рельєф, населені пункти, транспортні шляхи, адміністративні межі; за ознакою ієрархічного підпорядкування: державні кордони, межі адміністративних одиниць різних рангів, межі землекористувань тощо. Електронні карти є засобом оперативного контролю і змінюються в той момент часу, коли оновлюється наповнення баз даних. Вони мають значні переваги над паперовими варіантами (мал. 26). ГІС як інструмент створення й аналізу картографічних моделей (геозображень) надає можливість роботи з картографічним продуктом в інтерактивному режимі: змінювати масштаб, вимикати непотрібні для конкретного завдання шари, виводити інформацію по конкретному об'єкту або відбирати об'єкти за комплексом ознак, змінювати й уточнювати дані без необхідності взаємодії з усією базою геоданих....

Карта та її елементи

11 Клас

СУЧАСНІ КАРТОГРАФІЧНІ ТВОРИ. Усі картографічні твори створюють з використанням географічної основи, яка є однією з основних складових частин картографічного зображення. Така основа є фундаментом тематичних карт чи інших картографічних творів. Відбираючи елементи географічної основи, яка дає можливість уявити просторове розміщення об'єктів, ураховують їхні зв'язки з елементами тематичного змісту карти. Крім традиційних карт, нині існує багато видів паперових й електронних геозображень. Наприклад, двовимірні (плоскі), тривимірні (об'ємні), динамічні (анімаційні) карти або моделі. • Наведіть приклади карт, якими ви користувались у попередніх класах. Одним з різновидів геозображень є фотокарти, космофотокарти (на них рельєф місцевості та інші об'єкти місцевості показано умовними знаками на фоні фотознімка). Для їх створення використовують аеро- та космічні знімки (мал. 20). Динамічні зображення (картографічні анімації) дають змогу відтворити складне явище поетапно, демонструючи кілька пов'язаних між собою явищ або перебіг певного процесу. Складаючи прогноз погоди, їх застосовують, наприклад, для показу переміщення атмосферних фронтів тощо. Анагліфічні карти дозволяють побачити об'ємне зображення на папері. Їх друкують у два кольори (червоним і синьо-зеленим) і розглядають через спеціальні окуляри (мал. 21). Нині дедалі частіше використовують електронні двовимірні та тривимірні геозображення (наприклад, в інженерному проектуванні). У навчальному процесі використовують рельєфні карти, які наочно моделюють об'ємне зображення земної поверхні. З розвитком геоінформаційних технологій (ГІС-технологій) та новітнього обладнання набувають важливого значення різноманітні цифрові, інтерактивні, мультимедійні карти....

Мета картографування міст

11 Клас

ПЛАНИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ. Як ви вже знаєте, план — це зменшене зображення невеликої території, виконане без урахування кривизни Землі за допомогою умовних позначень. На початку XVII ст. в Україні створювали здебільшого плани за допомогою оковимірного (напівінструментального) знімання, які нагадували малюнки-пейзажі із зображенням споруд без усталених символьних умовних позначень. Проте водночас із такими планами в першій половині XVII ст. створювали плани та карти на основі інструментальних топографічних зйомок. За допомогою циркуля й вимірювального шнура, довжина якого була чітко визначена законодавством, створювали кресленики територій. Застосування точних вимірювальних приладів, а також оволодіння прийомами наукового картографування у XVІІI ст. значно підвищили точність карт і планів міст, поставили їх на високий рівень стандартів точних зйомок. Приклад такого зображення міст в Україні — план Черкас 1797 р., копія якого є в Державному архіві Черкаської області (мал. 17)....

Навігація