Геологічне середовище та екологічні властивості літосфери
- 24-12-2021, 19:28
- 1 191
11 Клас , Географія 11 клас Гільберг, Савчук, Совенко (рівень стандарту)
§ 9. Геологічне середовище та екологічні властивості літосфери
• Пригадайте, що таке літосфера. Яка відмінність між материковою й океанічною літосферними плитами?
ВЛАСТИВОСТІ ЛІТОСФЕРИ. Літосфера має фундаментальні властивості, які слід ураховувати під час її вивчення й аналізу геологічного процесу, а також процесу еволюції літосфери. Найважливіші з них — мінливість, неоднорідність і дискретність.
Найважливішою властивістю літосфери є її мінливість. Мінливість літосфери в часі та просторі відповідає формам існування матерії. Зміна літосфери в часі, що фіксується як зміна її компонентів, їхніх відносин (структури) і властивостей, є геологічним процесом розвитку Землі. Зміна літосфери в часі, або її рух, — причина нестаціонарності фізичних полів, у тому числі причина виникнення їхніх аномалій. Просторово-часова нестаціонарність фізичних полів зумовлює рух літосфери.
Неоднорідність літосфери виявляється на всіх рівнях організації літосфери: у вигляді структурної поверховості, ярусності, фаціальної мінливості, шаруватості, а також відмінності текстури, показників властивостей гірських порід і заходів їх розсіювання в головних напрямах мінливості та за глибиною.
Дискретність виявляється в пустотності, тріщинуватості, пористості, тектонічному порушенні твердої речовини цієї оболонки. Дискретність твердої фази зумовлена наявністю у складі літосфери рідкого, газового й біологічного компонентів. Організаційні властивості літосфери виявляються вже на мінеральному рівні у вигляді кристалічної структури мінералів.
Літосфера є матеріальною основою для сфери живої речовини (біосфери), оскільки в ній формуються ґрунти й ландшафти. У наш час вони зазнають істотних змін у результаті господарської діяльності людини. Це стало причиною виникнення в геології нового напряму екогеології, що вивчає літосферу з точки зору її екологічних властивостей (мал. 41).
Мал. 41. Екологічні властивості літосфери
ГЕОЛОГІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЛЮДСТВА. Частина поверхні Землі, яку змінює людина в рамках своєї господарської діяльності, називається геологічним середовищем. Геологічне середовище перебуває в прямій залежності від біосфери, гідро- й літосфери, є їхньою підсистемою, динамічною, багатокомпонентною та постійно мінливою.
Верхньою межею геологічного середовища є поверхня рельєфу (денна поверхня); нижня межа — плаваюча, неоднорідна й неоднакова за глибиною в різних частинах Землі. Вона визначається глибиною проникнення техногенних (антропогенних) впливів у земну кору в ході різних видів діяльності людини. Максимальна глибина проникнення людини углиб постійно збільшується; у даний час найглибше буріння сягнуло понад 12 км (мал. 42).
Мал. 42. найглибша у світі свердловина
Геологічне середовище є важливою частиною навколишнього середовища, з ним тісно пов'язані інші природні компоненти глобальної соціоекосистеми. Від складу й будови приповерхневої товщі гірських порід і рухів земної кори залежать особливості рельєфу земної поверхні. Гірські породи безпосередньо впливають на ґрунти й рослинний покрив, які на них розвиваються, а опосередковано — також і на тваринний світ, клімат тощо. З іншого боку, рельєф, клімат й інші фізико-географічні умови впливають на стан геологічного середовища. Палеогеографічні умови, у яких відбувалося формування тієї чи іншої осадової породи, позначились на її будові та механічному, мінералогічному складі. Від цього значною мірою залежать міцність і деформативність породи, тобто ті її властивості, які мають важливе значення для інженерно-господарського освоєння геологічного середовища.
Геологічне середовище людина використовує у трьох напрямах: як джерело мінеральної сировини, необхідної для економіки; як місце нагромадження відходів виробництва; як основу для будівництва різноманітних споруд. Тому найбільш негативно впливає на геологічне середовище добувна промисловість. Нераціональне використання геологічного середовища призводить до руйнування не лише цього середовища, а й пов'язаних з ним інших компонентів біосфери: ґрунтового й рослинного покриву, поверхневих й підземних вод тощо. При цьому мають місце не лише процеси механічного руйнування та засмічення навколишнього середовища, а й геохімічного забруднення. (Наведіть приклади такого забруднення.)
Видобування корисних копалин призвело до утворення пустот у земній поверхні. Як наслідок — цілі області мають великі ділянки просідання ґрунту, що істотно змінило місцеву екосистему: вода стала непридатною для пиття та поливу культур.
ТЕКТОНІКА ЛІТОСФЕРНИХ ПЛИТ. Літосферні плити переміщуються в горизонтальному напрямку зі швидкістю від кількох міліметрів до кількох сантиметрів за рік. Сили, здатні рухати плити літосфери, зароджуються всередині нашої планети. Тому їх називають внутрішніми (ендогенними) силами Землі. Вони виникають унаслідок розпаду радіоактивних речовин і переміщення розплавлених порід у верхній мантії. Внутрішні сили штовхають літосферні плити, і вони рухаються уздовж розломів. Є три варіанти взаємодії літосферних плит: розходження, зіткнення та горизонтальне ковзання однієї плити відносно іншої. Такі рухи літосфери називають тектонічними.
Цілісний світ
Майже 90 % планети покривають вісім найбільших літосферних плит: Євразійська, Африканська, Австралійська, Тихоокеанська, Індостанська, Антарктична, Північноамериканська, Південноамериканська. До плит середнього розміру належать Аравійська, Хуан де Фука, Кокос та ін. Також є багато малих (за площею) плит.
Унаслідок розходження літосферних плит утворюються розломи. Найбільше їх на дні океанів, де земна кора тонша (мал. 43).
Мал. 43. Утворення розломів
Розломами розплавлена речовина мантії піднімається з надр, розштовхує краї плит, виливається й застигає, заповнюючи простір між ними. Так у місцях розломів на дні океану утворюються нові ділянки земної кори у вигляді велетенського валоподібного підняття, яке називають серединно-океанічними хребтами. Наприклад, унаслідок розходження Південноамериканської й Африканської плит на дні Атлантичного океану утворився Південноатлантичний серединно-океанічний хребет.
Якщо плити зближуються, то під час зіткнення їхні краї зминаються в складки й на поверхні утворюються гори (мал. 44). Так на стику Індо-Австралійської та Євразійської плит виникли гори Гімалаї.
Мал. 44. Утворення гір
Якщо ж стикаються материкова й океанічна плити, то океанічна, що має велику щільність, занурюється під материкову (мал. 45 на с. 52). Тоді на материку виникають гори, а вздовж узбережжя — глибоководні западини (жолоби). Так на стику плит Наска й Південноамериканської виникли гори Анди, Перуанський і Чилійський глибоководні жолоби.
• Висуньте припущення, як може змінитися поверхня нашої планети внаслідок руху літосферних плит.
Мал. 45. Зіткнення материкової й океанічної літосферних плит
Внутрішні сили Землі спричинюють і вертикальні рухи — повільні (від 2 до 10 см за рік) підняття й опускання окремих ділянок земної кори. Наприклад, північна частина Скандинавського півострова піднімається на 1 см за рік, а море відступає. Про це свідчать шари піску і глини з рештками морських організмів, що залягають на висоті понад 150 м над рівнем моря. Отже, ця територія колись була його дном, а потім піднялася на таку висоту. Водночас узбережжя Нідерландів уже кілька століть опускається зі швидкістю 3 мм за рік, і Північне море наступає на суходіл. Нідерландці змушені захищати обжиті землі, зводячи вздовж узбережжя високі (до 25 м) захисні споруди.
Відкриваємо Україну
В Україні найбільші підняття ділянок земної кори зафіксовано на сході Кіровоградської та півночі Житомирської областей — майже 9 мм за рік. Тим часом узбережжя Чорного моря в районі Одеси опускається зі швидкістю майже 1 см за рік.
Вертикальні рухи охоплюють величезні ділянки й супроводжуються відступом або наступом моря. Підняття ділянок із часом змінюється опусканням і навпаки. Тому вертикальні рухи називають коливальними рухами земної кори. Вони непомітні для людини. Виявити їх вдалося завдяки порівняльному аналізу космічних знімків, зроблених зі штучних супутників Землі.
ЕНДОГЕННІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХНІ НАСЛІДКИ. Енергія надр виявляється в тектонічних рухах, повільних чи різких, масштабних чи локалізованих, тривалих у часі чи швидкоплинних, проте завжди потужних, що призводить до значних зрушень і переміщень велетенських мас твердої речовини. Подібні до тектонічних і вулканічні процеси. Результат їхньої спільної роботи — великі форми рельєфу під загальною назвою морфоструктура. (Назвіть головні морфоструктури України.)
Земна кора пронизана тріщинами, інтрузіями, розломами. Обмежені ними відносно міцні брили можуть переміщуватись одна відносно одної внаслідок тектонічних зрушень по горизонталі, по вертикалі та похилих площинах з розмахом до кількох кілометрів. Так виникли вузькі заглибини озер Танганьїка, Ньяса, Байкал. (Покажіть їх на карті.)
Такі рухи беруть участь у складчастих і розрив них порушеннях різного масштабу. Складки — хвилеподібний згин шарів земної кори, створені спільною дією вертикальних і горизонтальних рухів у земній корі. Складку, шари якої вигнуті вгору, називають антикліналлю. Складку, шари якої прогнуті вниз, — синкліналлю. Синкліналі й антикліналі — дві основні форми складок Землі (мал. 46).
Мал. 46. Антикліналь (а) і синкліналь (б)
Невеликі й відносно прості за будовою складки мають прояв у рельєфі невисокими компактними хребтами. Більші за розмірами й складні за будовою складчасті структури представлені в рельєфі великими гірськими хребтами та пониззями, що їх розділяють. Ще більші складчасті споруди, які складаються з великої кількості антикліналей і синкліналей, утворюють мегаформи рельєфу типу гірської країни.
• Які гірські країни є в Україні?
Розривні порушення (розломи) — це різноманітні порушення суцільних гірських порід, які часто супроводжуються переміщенням розірваних частин відносно одна одної. Найпростішим видом розривів є одиничні глибокі тріщини. Найбільші розривні порушення називають глибинними розломами.
• Який розлом є найбільшим у світі?
Залежно від того, як переміщувалися розірвані блоки у вертикальному напрямку, виділяють скиди й насуви. Сукупність скидів і насувів становлять горсти й грабени. Залежно від розмірів вони утворюють окремі гірські хребти (наприклад, Столові гори) або гірські системи та країни (Алтай). У цих горах водночас із грабенами та горстами трапляються і складчасті масиви, тому їх потрібно віднести до складчасто-брилових гір. У разі, коли блоки гірських порід переміщувалися не тільки у вертикальному напрямку, а й у горизонтальному, утворюються зсуви.
ЗЕМЛЕТРУСИ ТА ЇХНІ НАСЛІДКИ. Землетрус — це раптове звільнення енергії земних надр у вигляді пружних поздовжних і поперечних хвиль. Коливання й деформації, що виникли при цьому в земній корі, часто призводять до катастрофічних переміщень на земній поверхні. Сила землетрусу залежить від кількості енергії, яка виділилася в його осередку (гіпоцентрі) (мал. 47).
Мал. 47. Гіпоцентр і епіцентр землетрусу
Гіпоцентром (або фокусом) землетрусу називають умовний центр осередку на глибині, а епіцентром — проекцію гіпоцентру на поверхню Землі.
Основними характеристиками землетрусів є глибина осередку, магнітуда та інтенсивність виділення енергії на поверхні землі. Глибина осередку землетрусу зазвичай перебуває в межах від 10 до 30 км, а інколи 300-700 км. Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу. Магнітуда 0 означає землетрус із максимальною амплітудою 1 мкм на відстані 100 км від епіцентру. За магнітуди, що дорівнює 5, спостерігаються невеликі руйнування будівель. Спустошливий поштовх має магнітуду 7. Найсильніші із зареєстрованих землетрусів досягають величини 8,5-8,9 за шкалою Ріхтера. Інтенсивність — це якісний показник наслідків землетрусів, що характеризує розмір збитків, кількість людських жертв унаслідок землетрусів.
Геофізики виділяють два головні сейсмічні пояси Землі: Альпійський, що охоплює південь Євразії від Португалії до Малайського архіпелагу, та Тихоокеанський («вогняне кільце»), що облямовує береги Тихого океану. Вони включають молоді гірські пояси: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Крим, Кордильєри, Анди (покажіть їх на карті), а також рухливі зони підводних окраїн материків.
За сейсмічним районуванням України майже 120 тис. км2 її території перебуває в зоні можливих землетрусів силою 6-9 балів. Сейсмічно найнебезпечнішими в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська області та АР Крим.
Техногенна діяльність людини за останні роки призвела до суттєвого зниження сейсмічної стійкості на 70 % території України та збільшила сейсмонебезпеку за рахунок стимуляції схилових гравітаційних процесів, розвитку техногенного карсту, підтоплення тощо.
Дізнайтеся більше
У XX ст. найбільш руйнівний землетрус на території України (7-8 балів) було зафіксовано в 1927 р. в Ялті (епіцентр у Чорному морі).
ВУЛКАНІЗМ І ЙОГО НАСЛІДКИ. З вулканічною активністю багато дослідників пов'язують епохи зледеніння четвертинного періоду. Виверження вулканів є стихійним лихом для всього живого, що перетворює рельєф, впливає на ґрунтово-рослинний покрив і змінює ландшафт.
У світі існує майже 4 тис. вулканів, з яких нині діє 540. Вияв сучасного вулканізму поширений в області Альпійсько-Тихоокеанської складчастості. Майже 80 % вулканів, що діють, пов'язані із зоною, яка простяглась уздовж Тихоокеанського узбережжя Північної й Південної Америки, Алеутських островів, Камчатки, Японських островів, Індонезійського архіпелагу, Нової Зеландії. Решта діючих вулканів приурочена до басейну Середземного моря (мал. 48).
Мал. 48. Поширення вулканів
Чинниками вулканічної діяльності, що мають руйнівну силу, є вибухова хви ля, лавові потоки, вулканічні аерозолі, пірокластичні потоки, пекучі та попільні хмари. За видами наслідків їх поділяють на п'ять груп: механічні, термічні, хімічні, електромагнітні та психологічні. Сила дії цих чинників залежить від типу виверження, кількості й температури вулканогенного матеріалу. Усі ці величини зменшуються зі збільшенням відстані від вулкана. (Поясніть чому.)
Відкриваємо Україну
На території України наявні тільки процеси грязьового вулканізму, які локалізовані на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря.
До продуктів вулканічної діяльності належать лавові потоки, вулканічні бом би, вулканічний пісок і попіл. Ці тверді викиди із часом ущільнюються, цементуються, перетворюються на вулканічний туф. Процеси магматизму й вулканізму часто супроводжуються утворенням струменів гарячих вулканічних газів, які називають фумаролами. Вони утворюють грязьові вулкани та функціонують тривалий час. У районах, багатих на підземні води, вулканічні явища спричинюють появу гейзерів — періодичних викидів з надр Землі перегрітої води з парою (наприклад, о. Ісландія). (Покажіть їх на карті.)
ЕКЗОГЕННІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХНІ НАСЛІДКИ. Зовнішні процеси відбуваються на земній поверхні або на невеликій глибині. Вони перетворюють, одночасно руйнуючи (каньйон, долина річки), і накопичують (дельта річки, акумулятивні рівнини). Тому екзогенні форми рельєфу мають загальну назву — морфоскульптура.
• Які морфоскульптури поширені у вашій області?
Найбільш універсальним процесом зовнішньої геодинаміки є вивітрювання — руйнування гірських порід під впливом коливань температури, хімічної дії води, кисню, вуглекислоти, а також різноманітних органічних речовин, що утворюються за життя рослин і тварин або внаслідок їх відмирання та розкладання.
Процес вивітрювання — найактивніший на поверхні Землі. Гірські породи потрапляють під безпосередній вплив сонячної радіації, атмосфери, гідросфери, біосфери, антропогенного навантаження. У цьому єдиному і складному процесі виділяють фізичне, хімічне та біологічне вивітрювання.
Фізичне вивітрювання — це механічне руйнування гірських порід унаслідок збільшення об'єму під час нагрівання і стискання або охолодження порід під дією коливань температури. Особливо інтенсивно руйнуються полімінеральні гірські породи (граніти, гнейси), оскільки різні мінерали, з яких складаються ці породи, мають різні коефіцієнти об'ємного розширення. У результаті фізичного вивітрювання утворюються уламки різних розмірів, які під дією сили тяжіння переміщуються вниз й утворюють насипи біля підніжжя схилів, вирівнюють заглибини в рельєфі.
Нерідко процес фізичного вивітрювання супроводжується хімічним вивітрюванням, головними чинниками якого є вода, органічні кислоти, вільний кисень, вуглекислота, а також різні природні розчини, що утворюються в межах контакту мінеральних часток з натуральними розчинниками.
У місцях залягання деяких мінералів, особливо легкорозчинних (натрієво-калійних солей, гіпсу, доломітів, вапняків), процеси хімічного вивітрювання сприяють утворенню від'ємних форм рельєфу: борозен, шахт, блюдець, воронок, котловин, а в глибині — каналів і печер. Отже, процес вивітрювання проявляється не тільки на поверхні. З плином часу утворюється кора вивітрювання.
Найбільшу активність у формуванні кори вивітрювання проявляють текучі води, які є фізичним і хімічним природним компонентом і водночас діють як потужна руйнівна і твірна сила.
У гірських районах періодично виникають стрімкі грязьо-кам'яні потоки, що скочуються схилом, несучи велетенську кількість уламкового матеріалу (до 80 % загального об'єму). Такі потоки із суміші каміння, води, дрібних часток утворюють сель — стрімкий потік з надзвичайно руйнівною силою. Селі часті в Центральній Азії, Альпах, Карпатах. (Поясніть чому.)
Поверхня Землі змінюється під дією руху води. Це — водна ерозія. Руйнують гірські породи також морські хвилі (абразія), вітер (дефляція), підземні води (карст і суфозія), льодовики (абляція) тощо.
ЗСУВИ: УМОВИ ФОРМУВАННЯ І ПРИЧИНИ УТВОРЕННЯ. Зсуви — це зміщення на схилах гірських порід різного складу, будови й об'єму з переважанням механізму ковзання по наявній поверхні чи зоні (або той, що виникає в процесі руху), коли зсувна сила більша за міцність порід.
Основними зсувоутворювальними чинниками є геологічні, геоморфологічні, гравітаційні, гідрогеологічні та ландшафтно-кліматичні, на які накладається техногенна діяльність людини. Нині 80 % зсувів пов'язані з діяльністю людини. (Поясніть чому.)
Зсуви часто трапляються на берегах річок, морів й озер у платформних областях, де за субгоризонтального залягання порід є витримані горизонти глинистих відкладів. У гірсько-складчастих областях (наприклад, Кордильєри) поширені зсуви ковзання блокової будови, зсув яких відбувається по стику шарів або по ослаблених зонах, часто з великою швидкістю. Трапляються вони й на платформах. Значно поширені в'язко-пластичні зсуви водонасичених уламково-глинистих мас, включаючи зсуви-потоки (Південний берег Криму), зсуви в'язкого розрідження лесових порід (гірські й передгірські райони Центральної Азії) і малолітифікованих глин (узбережжя Норвегії).
Наслідками зсувних процесів є загибель під ґрунтовою масою людей, тварин, руйнування інженерних споруд, а також порушення ландшафту, деформація споруд. Масштабність розвитку зсувів й еколого-геологічні наслідки їхньої дії на довкілля визначаються швидкістю зсуву й об'ємом мас, що переміщуються. Найбільші зсуви, часто з катастрофічними наслідками, виникають у тих випадках, коли потужна товща міцних порід залягає на плавунних породах. На узбережжі морів зсувні процеси активізуються у зв'язку із штормами. Багато великих зсувів спровоковано землетрусами. Різкій активізації зсувів сприяє надмірне зволоження порід, особливо пухких глинистих і лесових, у результаті затяжних дощів, злив, сніготанення, інтенсивних поливів. При цьому утворюються потужні зсуви-потоки з великою швидкістю зсуву, що часто призводять до катастрофічних наслідків.
Зсуви загрожують усьому живому, спричинюють загибель людей і свійських тварин, що пов'язано з деформаціями й руйнуванням житлових будинків, комунікацій, з порушенням структури сільськогосподарських земель і лісових масивів.
Відкриваємо Україну
За особливостями геологічної будови значна частина України належить до зсувних зон (крім Поліської низовини). Сучасна активізація зсувів зумовлена техногенними змінами, особливо у Дніпропетровській, Київській, Луганській, Донецькій, Харківській, Чернівецькій, Вінницькій та Івано-Франківській областях.
За останні кілька десятків років площі зсувонебезпечних територій України збільшилися майже в п'ять разів і найбільшого поширення набули в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Львівській, Полтавській, Харківській областях і на Південному березі Криму. Значною мірою зсувами охоплені береги каскаду Дніпровських водосховищ та узбережжя Чорного й Азовського морів. (Поясніть чому.)
НЕБЕЗПЕКА ВУЛКАНІЧНИХ, СЕЙСМІЧНИХ, ГРАВІТАЦІЙНИХ (ЗСУВНИХ) ПРОЦЕСІВ. Людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.
Цілісний світ
У світі найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40 %), на другому місці — тропічні циклони (20 %), на третьому й четвертому місцях (по 15 %) — землетруси та посухи.
Стихійні лиха — це природні явища, які мають надзвичайний статус і призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування й нищення матеріальних цінностей.
За причиною виникнення стихійні лиха поділяють на:
- тектонічні та сейсмічні, пов'язані з процесами, які відбуваються в надрах Землі (землетруси, виверження вулканів);
- топологічні та гравітаційні, пов'язані з процесами, які відбуваються на поверхні Землі (повені, зсуви, селі);
- метеорологічні, пов'язані з процесами, які відбуваються в атмосфері (спека, урагани, посухи).
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне
- Найважливішими властивостями літосфери є мінливість, неоднорідність і дискретність.
- Геологічне середовище використовується людством як джерело мінеральної сировини, необхідної для господарства; як місце нагромадження відходів виробництва; як основа для будівництва.
- Внутрішні геологічні процеси зумовлюють вертикальні й горизонтальні тектонічні рухи.
- У формуванні поверхні Землі беруть участь ендогенні й екзогенні процеси.
Знаю і вмію обґрунтувати
- 1. Що слід розуміти під тектонічними рухами? Які є види тектонічних рухів?
- 2. Зазначте, яку роль відіграють тектонічні рухи у процесі формування рельєфу земної поверхні.
- 3. Які головні процеси відбуваються за хімічного вивітрювання гірських порід і які умови для них найсприятливіші?
- 4. Що таке стихійні лиха, чим вони небезпечні? Які принципи безпеки сприяють запобіганню та ліквідації наслідків стихійних лих?
- 5. Які види рухів земної кори ви знаєте? Які спостереження дають змогу встановлювати її рухливість?
- 6. Які стихійні лиха характерні для території України? Де їх можна спостерігати? Запропонуйте заходи щодо протидії розвитку зсувів на території України.
- 7. Що таке епіцентр землетрусу? Яким приладом вимірюють силу сейсмічної активності при землетрусах?
- 8. Якими можуть бути наслідки катастрофічного землетрусу?
- 9. Висуньте припущення, як може змінитися поверхня нашої планети внаслідок руху літосферних плит.
Працюю з картою
Нанесіть на контурну карту світу літосферні плити та глибинні розломи. Поясніть їхній вплив на господарську діяльність людей.
Шукаю в Інтернеті
Знайдіть інформацію та підготуйте повідомлення (презентацію) «Правила поводження під час різних стихійних лих».
Генерую ідеї
Поясніть, чому пісок пустель не використовують для виробництва бетону.
Дослідження
Орієнтовні теми (на вибір учня/учениці)
- 1. Причини заселення схилів вулканів.
- 2. Сучасні вимоги до будівництва в ра
Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 11 клас Гільберг, Савчук, Совенко (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Коментарі (0)