Пересічній людині потрібні плани міст для того, щоб орієнтуватися на місцевості. За їх допомогою можна безпомилково знайти вулицю, потрібний будинок, цікавий об'єкт. Можна скласти маршрут подорожі чи екскурсії.

Планами місцевості користуються представники різних професій. Під час будівництва нового міста архітектори позначають на них місця, де розташувати вулиці, будинки, парки тощо. Геологи визначають за ними маршрут пошуку корисних копалин, а також можуть позначати розвідані родовища. Військові використовують плани місцевості у своїй діяльності під час навчань і ведення бойових дій тощо.

Нині в Україні триває оновлення планів населених пунктів (мал. 18).

Мал. 18. План м. Ужгорода (фрагмент)

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН. Найважливіший документ у сфері містобудування, який визначає розвиток міста на 15-20 років, зокрема напрями розвитку, планування, забудови й іншого використання території населеного пункту, називають генеральним планом.

Генеральний план установлює напрями територіального розвитку населеного пункту, призначення й будівельне зонування території, містить рішення щодо розташування важливих об'єктів, організації вулично-дорожньої мережі й дорожнього руху, благоустрою території, її захисту від небезпечних природних процесів. Генеральний план населеного пункту затверджують органи місцевого самоврядування. Це головний документ просторового його розвитку.

Якщо подивитися з висоти пташиного польоту на забудовану територію, то можна побачити ділянки озеленення, штучні й природні водойми, елементи благоустрою, малі архітектурні форми. Усі ці об'єкти позначають спеціальними знаками на кресленнях генерального плану. Також на генеральному плані фіксують відстань між проектованими будівлями, їх виготовляють в умовній системі координат (горизонтальну й вертикальну прив'язку до існуючих і зафіксованих на місцевості спеціальних точок геодезичної мережі).

У масштабі 1:5000 складають генеральні плани й проекти великих і середніх міст, схеми розміщення в них житлових і промислових кварталів. Вони є основою для складання топографічних і спеціалізованих планів і карт більш дрібного масштабу.

Генеральні плани малих міст, селищ міського типу й сільських населених пунктів створюють у масштабі 1:2000. Плани такого масштабу використовують для ведення лісового господарства, проектування автомобільних доріг, залізниць, трубопроводів, переходів через великі річки тощо.

Топографічні плани, що виконані в масштабі 1:1000, призначені для складання проектів одноповерхової забудови й озеленення територій.

Популярними серед туристів є зручні наочні панорамні плани та схеми в перспективному виконанні.

Нині плани міст України, як і інші картографічні твори, створюють в електронному вигляді.

ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ТОПОГРАФІчНИХ КАРТ, ПЛАНІВ. Топографічні карти мають широке застосування. Їх використовують для вирішення багатьох господарських завдань. Не обійтися без точних карт у будівництві: під час зведення будинків, прокладання наземних доріг та ліній метрополітену, спорудження мостів. Обґрунтування перспектив освоєння нових ділянок забудови, пошуку корисних копалин базуються на великомасштабних картах. За допомогою карт прокладають схеми маршрутів транспорту (мал. 19) на суходолі, у повітрі, на морі.

Мал. 19. Схема ліній Київського метрополітену та міської електрички

Топографічна карта є важливим засобом вирішення практичних завдань. На ній можна визначити географічне положення, лінійні розміри та площі об'єктів, виміряти відстані між ними, визначити абсолютні висоти точок і перевищення між ними, обчислити ухил схилів. У картографії на основі топографічних карт складають різноманітні тематичні карти, що дозволяє виявити просторові закономірності об'єкта дослідження.

Без детального вивчення місцевості не обійтися у військовій справі. За допомогою топографічних карт визначають положення природних, господарських, військових об'єктів, прокладають напрямки руху військової техніки тощо.

Топографічні карти використовують у навчанні як наочний засіб для формування просторового мислення.

Для успіху мандрівки потрібно уявляти маршрут і дотримуватися його. Для туристичної подорожі можна скористатися маршрутом, що його розробили досвідчені туристи. А можна спробувати розробити оптимальний маршрут подорожі самотужки, урахувавши особливості рельєфу місцевості, висоти точок, відстані між ними.

Під час мандрівки зручно послуговуватися GPS-навігатором. GPS-навігатор може «провести» туриста за попередньо накресленим власноруч маршрутом і допомогти повернутися. Він «підкаже», як не проґавити потрібний поворот, стежку, не забути залишений вантаж (за умови попереднього внесення їх у пам'ять пристрою). Він дає змогу визначити й сторони горизонту, й азимут, і відстань до потрібного об'єкта, виміряти площу території й навіть установити швидкість вашого руху. Проте електронних пристроїв може не бути під руками (вони залежать від джерел електроживлення, а під час тривалих подорожей техніка може вийти з ладу), а також потрібне надійне прийняття приладом сигналу. Ось чому важливо вміти користуватися топокартою, планом, схемою й орієнтуватися на місцевості за допомогою компаса. Уміти орієнтуватися означає: визначати сторони горизонту, розпізнавати на місцевості рельєф, установлювати своє місцезнаходження і шлях прямування.

Дізнайтеся більше

Столиця Бельгії, м. Брюссель, має дійсно єдину схему міського транспорту.