Войти
Закрыть

Внутрішня будова Землі. Температурний режим, агрегатні стани речовин Землі. Властивості літосфери. Геологічне середовище людства

11 Клас

1. ВНУТРІШНЯ БУДОВА ЗЕМЛІ. Про внутрішню будову Землі вчені довідалися на основі сейсмічних даних — хвиль, що виникають під час природних або штучних землетрусів. Безпосереднє її вивчення можливе лише за допомогою свердловин на порівняно невеликій глибині. Найглибша Кольська свердловина (Росія) діаметром 21,5 см у нижній частині ледве перевищує 12,2 км, де температура ґрунту досягає +220 °С. Розрахуйте за даними замірів на Кольській свердловині, як у середньому підвищується температура із зануренням на 1 км глибини в земну кору. Ми знаємо, що Земля складається із трьох основних оболонок — земної кори, мантії та ядра. Зовнішня тверда оболонка — земна кора — має товщину від 5 до 70 км. Глибше, до 2900 км, розташована густіша силікатна оболонка — мантія, яка поділяється на верхню й нижню. Межа між ними проходить приблизно на глибині 1000 км. Усередині мантії на глибині 100—250 км під материками і 50—100 км під океанами розташована астеносфера. Центральну частину Землі становить ядро, радіус якого — 3470 км. Ядро поділяється на зовнішнє (від 2900 до 4980 км) і внутрішнє (від 4980 км і до центру Землі) (мал. 1, 2)....
0 Переглянути

Закономірність зональності та азональності. Антропосфера. Вплив антропогенної діяльності на навколишнє середовище

11 Клас

1. ЗАКОНОМІРНІСТЬ ЗОНАЛЬНОСТІ ТА АЗОНАЛЬНОСТІ. Зональність — закономірна зміна природних комплексів та їхніх компонентів у напрямку від екватора до полюсів, зумовлена переважно неоднаковою кількістю тепла, яку отримують різні частини Землі. До зональних комплексів належать географічні пояси й природні зони. Географічні пояси — найбільші зональні комплекси, що простягаються в широтному напрямку (екваторіальний, субекваторіальний, тропічний тощо). Кожний географічний пояс поділяється на менші за розмірами комплекси — природні зони (лісів, степів, пустель тощо), а ті, у свою чергу, — на ще менші. За допомогою карти природних зон України в атласі пригадайте, на які підзони поділяється зона степів та лісостепів України. Поясніть, чому існує цей поділ. Вертикальна поясність є азональною. У високих горах від підніжжя до вершини навіть на екваторі наявні майже всі природні комплекси планети. Вертикальна поясність — закономірна зміна природних комплексів та їхніх компонентів із підняттям у гори від підніжжя до вершин, зумовлена зміною клімату з висотою (зниженням температури повітря на 0,5—0,6 °С на кожні 100 метрів підйому — так званий вертикальний градієнт температури або в деяких випадках навпаки підвищення температури повітря з висотою — температурна інверсія) і зменшенням вологості повітря (див. таблицю)....
0 Переглянути

Склад, межі та будова географічної оболонки. Закономірність цілісності й кругообігів речовини та енергії. Закономірність ритмічності та безперервності й нерівномірності розвитку

11 Клас

1. СКЛАД, МЕЖІ ТА БУДОВА ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ. Географічна оболонка — цілісна та безперервна оболонка нашої планети. Не можна абсолютно чітко визначити межі географічної оболонки. Її верхньою межею вважають озоновий шар на висоті 25—30 км. У вчених немає єдиної думки щодо нижньої межі географічної оболонки. Одні проводять її по дну океанів, інші вважають, що вона заглиблюється в земну кору на декілька сотень метрів. СЛОВНИК Географічна оболонка — цілісна і безперервна оболонка Землі. Складові частини географічної оболонки взаємопроникають і перебувають у тісній взаємодії: верхня частина літосфери (земна кора), нижня частина атмосфери (тропосфера), уся гідросфера й біосфера, а також антропосфера. Між ними відбувається безперервний обмін речовини та енергії. The geographic envelope (GO) is a holistic and continuous shell of the Earth. The components of the GO interpenetrate and are in close interaction: the upper part of the lithosphere (earth's crust), the lower part of the atmosphere (troposphere), the entire hydrosphere and the biosphere, as well as the anthroposphere. Between them there is a continuous exchange of matter and energy. Таким чином, до складу географічної оболонки повністю входять гідросфера та біосфера й частково літосфера та атмосфера, а також антропосфера (техносфера)....
0 Переглянути

Послідовність зміни пір року в Північній і Південній півкулях. Причини зміни пір року. Характеристики астрономічних весни, літа, осені, зими

11 Клас

1. ПОСЛІДОВНІСТЬ ЗМІНИ ПІР РОКУ В ПІВНІЧНІЙ І ПІВДЕННІЙ ПІВКУЛЯХ. ПРИЧИНИ ЗМІНИ ПІР РОКУ. Під час літнього сонцестояння (20—21 червня) унаслідок нахилу земної осі до площини екліптики (руху Сонця в космосі) на північну половину Землі сонячне проміння падає під більшим кутом. Полуденне Сонце в цей день стоїть у зеніті над Північним тропіком. У Північній півкулі починається астрономічне літо, а в Південній — зима, і сонячне проміння падає на земну поверхню під меншим кутом тому, відповідно, слабкіше нагріває цю частину Землі. Поясніть, що відбувається в Північній і Південній півкулях 22 грудня. Між цими двома порами року існують перехідні пори — осінь і весна. Основними астрономічними подіями в цей час є осіннє і весняне рівнодення. Вони припадають відповідно на 23 вересня і 21 березня. Земля відносно Сонця займає таке положення, що сонячне проміння падає на екватор під прямим кутом. На північ і на південь від екватора на однакових широтах сонячне проміння падає під однаковими кутами, які, чим далі на північ і південь, стають меншими, ніж на екваторі (див. таблицю). Площина, яка розділяє освітлений і неосвітлений боки Землі (світлороздільна площина), у цей час проходить через вісь Землі й ділить її навпіл. На всій земній кулі (крім полюсів) день дорівнює ночі й триває 12 годин. Потім (восени) Сонце рухається в бік Південного тропіка, а в Північній півкулі стає холодніше. Наближається зима. Навесні Сонце повертається через екватор до Північної півкулі, тут стає тепліше....
0 Переглянути

Пояси освітленості на Землі. Визначення висоти Сонця над горизонтом та тривалості дня. Орбітальний рух Землі: основні характеристики. Географічні наслідки обертання Землі навколо Сонця

11 Клас

1. ПОЯСИ ОСВІТЛЕНОСТІ НА ЗЕМЛІ. Нахил земної осі відносно площини орбіти і рух Землі навколо Сонця еліпсоїдною траєкторією визначають умови формування на планеті п’яти поясів освітленості. Різниця між ними полягає у висоті полуденного Сонця над горизонтом, довжині світлового дня й, відповідно, теплових умовах (мал. 1). За допомогою мал. 1 поясніть, як і чому змінюється кут падіння сонячних променів на поверхню Землі й що від цього залежить. Межі поясів освітленості й теплових поясів на Землі не збігаються переважно через вплив рельєфу, підстилаючої поверхні на розподіл температур повітря, а в океані та біля його берегів — ще й через морські течії. За допомогою мал. 1 визначте умовні межі поясів освітленості. Кожен пояс освітленості має свої особливості через різну поведінку Сонця протягом року над цими поясами. У тропічному поясі воно хоча б раз буває в зеніті. У помірних поясах Сонце ніколи не буває в зеніті й тут відсутні полярні дні й ночі. У полярних поясах у літній час спостерігаються полярні дні, коли Сонце не ховається за горизонт, а взимку — полярні ночі, коли воно взагалі не сходить....
0 Переглянути

Періодичність припливів. Зміна дня і ночі. Добова ритміка в географічній оболонці. Доба — одиниця часу. Основні види часу

11 Клас

1. ПЕРІОДИЧНІСТЬ ПРИПЛИВІВ. У результаті дії сили тяжіння Місяця на поверхні Світового океану виникають припливи й відпливи, висота яких залежить від багатьох чинників, наприклад рельєфу дна, глибини тощо. У Світовому океані двічі на добу відбувається приплив і відплив. Протягом місяця двічі трапляються особливо сильні припливи, коли Місяць і Сонце стають в одну лінію й силу тяжіння Місяця доповнює більш слабка сила тяжіння Сонця. Прочитайте статтю «Бретань — край світу» (С. Л. Капіруліна «Географія та економіка в рідній школі» (№ 12), с. 37—38, 2014: elibrary.kubg.edu.ua/10389/). Обговоріть інформацію про припливи та відпливи на прикладі Європи. За допомогою карт атласу знайдіть місця у Світовому океані, де відбуваються найбільші припливи та відпливи. 2. ДОБОВА РИТМІКА В ГЕОГРАФІЧНІЙ ОБОЛОНЦІ. Зміна дня і ночі має важливе значення для всього живого на нашій планеті. Періоди дня і ночі на Землі короткочасні. Отже, протягом дня поверхня Землі не встигає сильно нагрітися, а протягом ночі — дуже охолонути....
0 Переглянути

Рухи Землі в Сонячній системі та Всесвіті. Сонячно-земні взаємодії. Вплив Місяця на Землю. Рух Землі навколо своєї осі. Полярне стиснення Землі. Сила Коріоліса

11 Клас

1. РУХИ ЗЕМЛІ В СОНЯЧНІЙ СИСТЕМІ ТА ВСЕСВІТІ. Сукупність космічних тіл, які обертаються навколо Сонця, складає Сонячну систему (мал. 1). Назвіть і коротко охарактеризуйте космічні тіла Сонячної системи (мал. 1). Земля разом із Сонцем рухається в космосі. Вона здійснює два головні рухи: добовий — навколо своєї уявної осі, та річний — навколо Сонця (365 діб 5 год 48 хв 46 с еліпсоїдною орбітою). Середня швидкість руху Землі навколо Сонця становить 30 км/с, або 108 тис. км/год. Сонце розміщене в одному із фокусів еліпса орбіти Землі, довжина обводу якого становить 936,25 млн 250 тис. км. Отже, протягом року Земля буває то ближче до Сонця, то далі від нього. Найближче до Сонця (147 млн км) наша планета підходить 1 січня, а приблизно 1 липня перебуває в найбільшому віддаленні (152 млн км). У цей час швидкість руху Землі навколо Сонця найменша (відповідно до законів Кеплера). Вісь Землі нахилена до екліптики (уявної лінії річного руху Сонця небесною сферою) під кутом 66°33'. Із попередніх курсів географії пригадайте, як і на що впливає цей кут. Йоганн Кеплер — німецький філософ, математик, астроном, астролог та оптик. Він відкрив закони руху планет Сонячної системи, що були названі на його честь. Найбільш поширена сьогодні система телескопів була розроблена вченим у 1611 р. 1) Підготуйте повідомлення про життя та наукову діяльність Й. Кеплера. 2) Знайдіть додаткову інформацію про закони Кеплера. Розкажіть, як відповідно до них рухаються Земля та інші планети Сонячної системи. 2. ВЗАЄМОДІЯ СОНЦЯ І ЗЕМЛІ. Під час руху навколо Сонця Земля займає чотири основні положення. Тому із цим рухом пов’язані чотири основні дати: весняне й осіннє рівнодення, зимове й літнє сонцестояння....
0 Переглянути

Масштаб і роздільна здатність знімків. Дешифрування знімків. Роль космічних знімків у картографії та географічних дослідженнях

11 Клас

1. МАСШТАБ І РОЗДІЛЬНА ЗДАТНІСТЬ ЗНІМКІВ. Знімок — це двовимірне зображення, отримане в результаті реєстрації технічними засобами власного й відбитого випромінювання та призначене для пошуку, якісного й кількісного вивчення об’єктів, явищ і процесів шляхом дешифрування, вимірювання й картографування. Найважливішими характеристиками знімка є: просторова, радіометрична, спектральна та часова роздільна здатність. Просторова роздільна здатність — це величина піксели зображення в просторових одиницях, яка характеризує розмір найменших об’єктів, помітних на зображенні (мал. 1, 2). За просторовою роздільною здатністю (мінімальна лінійна величина на місцевості об’єктів, що зображуються, або розмір піксели) існують знімки: 1) Дуже низької роздільної здатності (десятки кілометрів), що не дозволяє отримати на знімку зображення локальних об’єктів навіть значної величини. 2) Низької роздільної здатності (кілька кілометрів), характерної для сканерних і теплових інфрачервоних знімків із метеосупутників; вони зображують локальні об’єкти середньої величини, що вимірюються у квадратних кілометрах. 3) Середньої роздільної здатності (сотні метрів), що дозволяє отримати зображення багатьох природних об’єктів, але недостатня для відтворення на знімках об’єктів, пов’язаних із господарською діяльністю. 4) Високої роздільної здатності (десятки метрів), що зображує природні й господарські малі об’єкти площею від десятків до сотень квадратних кілометрів. Ці знімки задовольняють більшість географічних завдань, але вони не рівноцінні. Наприклад, роздільна здатність 80—100 м задовольняє прогнозування врожайності сільськогосподарських культур у районах зернового землеробства, але недостатня для виконання того самого завдання в районах обробітку бавовнику. Для топографічного картографування необхідна роздільна здатність менше 10 м....
0 Переглянути

Аерофототопографічні та космічні зйомки. Види зйомок

11 Клас

1. АЕРОФОТОГРАФІЧНІ ТА КОСМІЧНІ ЗЙОМКИ. Аерофотографічні та космічні зйомки — це фотографування ділянок земної поверхні з літального апарата з метою створення картографічних матеріалів. Ділянки земної поверхні фотографують у межах рамок трапецій топографічних карт, прямолінійними та паралельними безперервними маршрутами в напрямку захід—схід або північ—південь (мал. 1). Аерофототопографічна зйомка — це топографічна зйомка на основі аерофотозйомки, метод створення топографічних планів і карт й отримання числових характеристик місцевості (профілі, цифрові моделі тощо) з використанням аерофотознімків. Аерофотографічна зйомка включає аерофотозйомку, польові топогеодезичні та камеральні фотограмметричні роботи. Знімальну апаратуру встановлюють на носії, який піднімає її на необхідну висоту для виконання повітряної або космічної зйомки (наприклад, літаки, гелікоптери, планери, безпілотні літальні апарати, аеростати), або на наземні стаціонарні та пересувні лабораторії та дослідницькі судна, які виконують всебічні географічні дослідження....
0 Переглянути

Сфери практичного застосування ГІС. Дистанційне зондування Землі

11 Клас

1. СФЕРИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ГІС. ГІС та геоінформаційні технології мають широке застосування в різноманітних сферах і напрямах діяльності: кадастр (земельний, лісовий, нерухомості тощо); містобудування та муніципальне управління; проектування, будівництво, експлуатація об’єктів; геологічні дослідження; сільське, лісове та водне господарство; вивчення й прогнозування погоди; охорона здоров’я; природокористування та екологічний моніторинг; торгівля та маркетинг; демографія та дослідження трудових ресурсів; планування та прогнозування; оборона, безпека й надзвичайні ситуації; політика й управління державою; туризм; освіта та наука тощо. Ознайомтеся, як ГІС змінює світ: gisgeography.com/gis-applications-uses/. Застосування ГІС-технологій дає змогу накопичувати й аналізувати просторову інформацію, оперативно знаходити потрібні дані й відображати їх у зручному для використання вигляді, різко збільшувати оперативність та якість роботи порівняно з традиційними «паперовими» методами (мал. 1). ГІС використовують для вирішення завдань управління та планування, пов’язаних з аналізом великої кількості географічних даних, частиною яких є так звані позиційні дані, що можуть характеризувати теперішнє, минуле або майбутнє місце розташування об’єктів. Ці дані необхідні для вирішення завдань, пов’язаних із перетворенням географічного простору....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28
Назад

Навігація