Застосування ГІС-технологій дає змогу накопичувати й аналізувати просторову інформацію, оперативно знаходити потрібні дані й відображати їх у зручному для використання вигляді, різко збільшувати оперативність та якість роботи порівняно з традиційними «паперовими» методами (мал. 1).

ГІС використовують для вирішення завдань управління та планування, пов’язаних з аналізом великої кількості географічних даних, частиною яких є так звані позиційні дані, що можуть характеризувати теперішнє, минуле або майбутнє місце розташування об’єктів. Ці дані необхідні для вирішення завдань, пов’язаних із перетворенням географічного простору.

Мал. 1. Застосування ПС у картографічних роботах.

Зараз геоінформаційні технології об’єднані з іншою потужною системою отримання й подачі географічної інформації — даними дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) із космосу, літаків та інших літальних апаратів. Отримана в такий спосіб інформація в сучасному світі стає більш точною та різноманітною, а можливість її здобуття й відновлення — більш легкою й доступною. Десятки орбітальних систем передають високоточні космічні знімки з будь- якої території нашої планети. Уже створені архіви й банки даних цифрових знімків величезної території земної кулі. їх відносна доступність для користувача (пошук, замовлення й отримання в системі Інтернет), проведення зйомок будь-якої території за бажанням користувача, можливість наступної обробки й аналізу фотографій із космосу за допомогою різних програмних засобів, інтегрованість із ГІС-пакетами та ГІС-системами перетворюють союз ГІС—ДЗЗ на новий потужний засіб географічного аналізу — перший і найбільш реальний напрям сучасного розвитку ГІС.

Другий напрям розвитку — спільне й широке використання даних високоточного глобального розташування певного об’єкта, отриманих за допомогою систем GPS (США) або ГЛОНАСС (Росія). Ці системи, особливо GPS, широко застосовуються в морській навігації, повітроплаванні, геодезії, військовій справі та інших галузях людської діяльності.

2. ДИСТАНЦІЙНЕ ЗОНДУВАННЯ ЗЕМЛІ. За допомогою ДЗЗ можна отримати інформацію про поверхню та об’єкти на ній, атмосферу, океани, верхній шар земної кори безконтактними методами, за яких реєструючий прилад віддалений від об’єкта досліджень на значну відстань. Сучасні системи ДЗЗ дозволяють вирішувати з космосу такі завдання:

• створення й оновлення топографічних та спеціальних карт і планів, у тому числі до масштабу 1: 2000;
• створення цифрових моделей рельєфу з точністю до 1—3 м по висоті;
• контроль за будівництвом об’єктів інфраструктури транспортування та видобутку нафти й природного газу;
• лісовпорядні роботи, точна автоматизована інвентаризація й оцінювання стану лісів;
• інвентаризація сільськогосподарських угідь, створення планів землекористування тощо;
• моніторинг стану посівів, оцінювання засміченості, виявлення шкідників і хвороб сільськогосподарських культур, прогнозування врожайності;
• автоматизоване створення великомасштабних карт і планів рослинності, ландшафтів та природокористування;
• оновлення топографічної підоснови для розробки проектів генеральних планів перспективного розвитку міст, схем територіального планування муніципальних районів;
• інвентаризація й моніторинг стану транспортних, енергетичних, інформаційних комунікацій;
• широке коло завдань у галузі охорони навколишнього середовища.

До матеріалів ДЗЗ належать будь-які дані, отримані за допомогою сенсорів, сканерів, оптичних пристроїв, радарів і фотоапаратів, установлених на супутниках або літаках.

Споживачами даних ДЗЗ є державні та урядові відомства, національні військові та розвідувальні органи, наукові установи, організації з контролю різних відомств, виробничі фірми, у тому числі держави, які не мають власних засобів ДЗЗ.

Указом Президента України від 29.02.1992 р. було створено Національне космічне агентство України (із 2011 р. — Державне космічне агентство України, ДКАУ), одним з основних пріоритетних завдань якого є розвиток національної системи спостереження Землі з космосу.