Зміна чисельності населення протягом історичного часу, причини цих змін. Про час появи людини на Землі серед учених немає єдиної думки. Місце, де з’явилась і проживала перша людина, також є предметом наукових суперечок. Більшість учених уважає, що розумна істота на Землі з’явилася 3 мли років тому, а прабатьківщиною наших предків була Східна Африка. Це підтверджують археологічні розкопки й дослідження вчених у цьому регіоні. Люди сучасного типу з’явилися майже 125 тис. років тому (мал. 143).

З Африки люди розселилися в інші частини світу: Європу, Азію, Австралію. Історичний процес заселення відбувався повільно.

Усі люди на Землі становлять людський рід, або людство.

Чисельність населення на Землі протягом історичного періоду зростала. На початку нашої ери вже налічувалося 230 млн осіб. За п’ятнадцять століть ця кількість людей лише подвоїлася. На початку XX ст. на Землі було 1 млрд 630 млн осіб, а в середині століття — 2 млрд 842 млн осіб. У 1985 р. у світі стало вдвічі більше людей — 4 млрд 842 млн осіб. 12 жовтня 1999 р. народився шестимільярдний землянин. Чисельність населення Землі й далі зростає. Уже у 2012 р. народився семимільярдний житель Землі. Фахівці вважають, що у 2050 р. на Землі проживатиме майже 9 млрд осіб.

Нині чисельність населення Землі зростає завдяки чисельності населення країн Азії, Африки та Латинської Америки, де високий рівень народжуваності, хоча й смертність людей теж значна. В Європі та Північній Америці народжуваність невелика, але тривалість життя людей висока. Нині в Україні низький рівень народжуваності й невелика тривалість життя.

Про кількість жителів у країні дізнаються з матеріалів перепису населення. В Україні останній перепис населення було проведено в грудні 2001 р.

Мал. 143. Люди сучасного типу

Густота населення. Територія земної кулі заселена нерівномірно. У наукових дослідженнях про розміщення людей учені користуються поняттям «густота населення» — це показник кількості жителів на 1 км2 території. Густота населення будь-якої території (формується в процесі її історичного розвитку під впливом різних соціально-економічних і природних чинників. Учені підрахували, що середня густота населення обжитого суходолу Землі становить майже 50 осіб на 1 км2. Значно більша вона в Азії, Європі (приблизно 70 осіб на 1 км2). На Африканському континенті густота населення дуже низька (20 осіб на 1 км2).

Середня густота населення Північної Америки становить майже 18-20 осіб на 1 км2. Середня густота населення Південної Америки — усього 15-18 осіб на 1 км2. В Австралії найгустіше заселені території сходу та південного сходу континенту.

Висока густота населення характерна для промислово розвинутих районів Європи, Північної Америки, а також давніх районів штучного зрошення (долини річок Нілу, Гангу, Велика Китайська низовина).

Середня густота населення в Україні становить 75,5 осіб на 1 км2. Найгустіше заселена Донецька область, найменше Чернігівська.

Розміщення населення на Землі. Території Землі заселені нерівномірно (мал. 144). Найбільш заселеною частиною світу є Азія. На її території зосереджено 61 % усього людства. В Європі живе 10 % від загальної кількості людей. Жителі Африки становлять 12 %. У Північній Америці проживають 7 %, у Південній Америці — 9 %, в Австралії та Океанії — 1% населення світу. Третина жителів планети проживають у двох країнах — Китаї та Індії.

Мал. 144. Розселення людей на Землі

На Землі є країни, де кількість жителів невелика, наприклад Ватикан (1 тис. осіб). В Україні живе 45,5 мли осіб. За чисельністю населення Україна посідає п’яте місце в Європі.

Людські раси. Рівність рас. Нині жителі нашої планети належать до одного біологічного виду, що в перекладі з латини означає «людина розумна». Здавна люди живуть у неоднакових природних умовах — різний клімат, висота місцевості, рельєф, вода, ґрунт, рослинність і тваринний світ. Природні умови значною мірою впливають на формування зовнішності та внутрішнього світу (характер, темперамент тощо) людини. Різноманітність природних умов спричинила формування в людей деяких відмінностей у будові тіла, кольорі шкіри, рисах обличчя, розмірі очей, формі голови, носа, брів і кольорі волосся. Ці фізіологічні ознаки передаються спадково від батьків до дітей. За зовнішніми ознаками людство можна поділити на три великі раси: європеоїдну (білу), монголоїдну (жовту), екваторіальну, або негроїдну (чорну) (мал. 145). Людська раса — група людей із схожими зовнішніми ознаками.

Про зовнішні відмінності людей знали давно й пояснювали це умовами середовища проживання. Представники екваторіальної, або негроїдної, раси живуть в екваторіальних районах жаркого поясу, їхні шкіра та волосся поступово пристосувалися до палючого сонця. Вони мають темну шкіру, чорне кучеряве волосся, темно-карі очі, широкі носи й великі губи.

До екваторіальної раси відносять також австралоїдів, хоча вони дещо відрізняються від негроїдів своїм хвилястим волоссям, світлою шкірою та кольором очей. Австралоїди — це корінні мешканці Австралії та навколишніх островів. Через географічну віддаленість ця раса не набула поширення.

Основні райони розселення народів екваторіальної раси — Африка, Австралія, острів Нова Гвінея.

Для європеоїдів характерні: світлий відтінок шкіри, видовжена форма обличчя, вузький ніс, світле або темне, пряме або хвилясте волосся, очі — блакитні, сірі, зелені, карі. До європеоїдної раси належать корінні народи Європи, арабські народи Північної Африки, народи Західної Азії. Нині раса поширена за межами традиційного проживання. Її представники мешкають на всіх континентах. Це найчисленніша раса світу. Українці є типовими представниками європеоїдної раси.

Мал. 145. Людські раси: а) європеоїдна: б) монголоїдна; в) негроїдна (екваторіальна)

Для представників монголоїдної раси характерні жовтий колір шкіри, округле, плоске обличчя, вузький розріз очей, темне пряме волосся. У жителів відкритих просторів із постійними сильними вітрами, пиловими бурями, обличчя вилицювате, повіки очей мають особливу форму, що оберігає їх від пилу та піску. До монголоїдів належать монголи, китайці, корейці, індіанці Америки. У чоловіків монголоїдів дуже погано ростуть борода та вуса. Представники раси проживають на різних континентах, але здебільшого в Північній, Східній і Південно-Східній Азії, Північній і Південній Америці.

Нині представники всіх рас живуть на всіх континентах. Між людьми різних рас створюються сім’ї. Так з’являються мішані раси (мулати, метиси, самбо тощо).

Природні здібності людини, її розум, уміння господарювати не залежать від того, до якої раси вона належить. Стародавні цивілізації існували на територіях майже всіх континентів (Єгипет, Межиріччя, країни Середземномор’я, Китай, Індія, Мексика). Вони прославилися матеріальною й духовною культурою, своїм ставленням до природи. Представники всіх людських рас рівні за розумом і здібностями. Одним із перших це довів відомий мандрівник, учений-природознавець, етнограф, українець за походженням М. Миклухо-Маклай.

Дослідження М. Миклухо-Маклая. Видатною постаттю в дослідженні життя корінного населення Австралії та Океанії є Микола Миклухо-Маклай , відомий мандрівник, океаніст, етнограф. У 1870-х роках учений досліджував Нову Гвінею, острови Малайського архіпелагу, проживав у Сіднеї. Його внесок у вивчення етнографії, культури та географії Австралії має світове визнання. Він три роки жив серед папуасів, вивчив їхній побут, спосіб життя, елементи культури.

У Сіднеї та Брізбані заснував біологічні станції. Учений написав понад 160 праць із питань антропології, етнографії, географії населення Нової Гвінеї. Частина його наукової спадщини зникла, і лише деякі матеріали зберігаються в Сіднейській бібліотеці Мітчелла. Іменем мандрівника названо вулиці, узбережжя та кілька установ в Австралії та Океанії.

Микола Миклухо-Маклай

Народи світу. У світі нині налічується понад 5 тис. народів. Вони розмовляють різними мовами, чим відрізняються один від одного. Народ, або етнос, — це група людей, яка історично склалася на основі спільної території проживання, мови, господарської діяльності, культури й особливостей психічного складу тощо. Представники одного народу можуть жити як у своїй країні, так і в інших країнах світу. Групу людей, які живуть у чужій країні, називають діаспорою (з грецьк. розсіювання).

Найпоширенішими у світі є 10 мов: китайська, англійська, гінді й урду, японська, арабська, іспанська, португальська, французька, російська, німецька. Ними розмовляють майже 65 % усього людства. Українською мовою спілкуються майже 50 млн осіб.

ПОВТОРИМО ГОЛОВНЕ

• На нашій планеті проживає понад 7 млрд осіб. Вона заселена дуже нерівномірно. Це зумовлено неоднаковими природними умовами окремих частин Землі. Понад 70 % населення Землі припадає на материк Євразія. Третина людства проживає у двох країнах світу — Китаї та Індії.
• Найгустіше заселена Азія (її східна, південно-східна та південна частини) і територія Європи.
• Людство за зовнішніми ознаками поділяється на три основні раси — європеоїдну, монголоїдну й екваторіальну. Люди різних рас відрізняються за зовнішніми ознаками, однак природні здібності людини не залежать від її расової належності. Серед представників кожної раси є видатні вчені, музиканти, художники, письменники, підприємці, спортсмени тощо.

Ключові терміни та імена

М. Миклухо-Маклай; раси: європеоїдна, монголоїдна, екваторіальна.

Запитання та завдання

• 1. Укажіть на карті півкуль, у яких напрямках відбувалося заселення суходолу людиною.
• 2. Скільки людей проживає у світі? Обґрунтуйте, чому чисельність населення на Землі постійно збільшується.
• 3. Чому території земної кулі заселені нерівномірно?
• 4. Які основні людські раси існують на Землі?
• 5. Назвіть зовнішні ознаки, характерні для представників різних рас.
• 6. Обґрунтуйте вплив природних умов Землі на формування зовнішніх ознак людини.
• 7. Проаналізуйте картосхему «Людські раси». Поясніть географію поширення кожної з них.
• 8. Заповніть у робочому зошиті таблицю «Основні людські раси».

• 9. Проаналізуйте, як змінювалася чисельність населення Землі за історичний період.

Проаналізуйте розміщення населення на материках Землі за картами атласу. Покажіть на карті країни, що мають населення понад 1 млрд осіб.

Доведіть, що на розвиток людини не впливає її расова належність.

СКАРБНИЧКА ДОСЛІДНИКА

Таємниця появи людини на Землі давно цікавила вчених. Однак відповісти на деякі запитання про стародавню батьківщину й історію розвитку людства стало можливим тільки у XX ст. Початок був покладений у 1924 р., коли в Південній Африці вперше знайшли кістки предка людини. За висновком учених, ця істота займала проміжну стадію між людиною та мавпою, її назвали австралопітеком, що означає «південна мавпа». Тепер ми знаємо, що австралопітеки могли швидко пересуватися по відкритій місцевості у вертикальному положенні. Вони використовували різні природні предмети (каміння, кістки тварин, палиці) як знаряддя. Деякі з цих істот частково обробляли предмети: розколювали річкову гальку й загострювали її, отримуючи примітивні кам'яні знаряддя.