§ 6. Рельєф материків і дна океанів

• Пригадайте, які є основні форми рельєфу.
• Чим різняться між собою відносна й абсолютна висота точок?

Рельєф материків і океанів тісно пов’язаний з будовою земної кори. Основними (найбільшими) формами рельєфу на материках і дні океанів є рівнини і гори.

РЕЛЬЄФ МАТЕРИКІВ. Рельєф суходолу формувався тривалий час. Періоди горотворення чергувалися з періодами менш активних рухів земної кори, коли гірські масиви руйнувалися зовнішніми процесами і перетворювалися на рівнини. Рівнини і гори є найбільшими формами рельєфу на суходолі.

Рівнини лежать на платформах і мають невеликий перепад висоти (від 0 до 500 м). У результаті новітніх рухів земної кори великі рівнини розпались на окремі ділянки — низовини, височини, плоскогір’я. Там, де ділянки рівнин опускалися, утворилися низовини, що мають абсолютну висоту, нижчу від 200 м. Височини піднімаються до 500 м. Плоскогір’я утворилися здебільшого на місцях зруйнованих мільйони років тому високих гір. Їх висоти — 500-2000 м (наприклад, Східноафриканське плоскогір’я в Африці, плоскогір’я Декан в Азії). Часто вони складаються із кількох плато — ділянок з вирівняною поверхнею, відмежованих від сусідніх територій чіткими крутими схилами.

Гори — форми рельєфу, які піднесені на значну висоту відносно прилеглих рівнин. Вони сильно розчленовані й мають значні коливання висот на малих відстанях. Ви вже знаєте, що за висотою розрізняють гори низькі (до 1000 м), середньовисокі (до 2000 м), високі (більш як 2000 м). Гори можуть здійматися у вигляді окремого підняття або прямолінійно чи дугоподібно простягатися на сотні і тисячі кілометрів.

Утворюються гори переважно під дією внутрішніх сил Землі. Тому розташовані здебільшого в рухомих поясах на межах літосферних плит. В одних випадках вони приурочені до областей складчастості і виникають унаслідок зім’яття осадових порід у величезні складки. Такі гори називають складчастими. Вони утворилися здебільшого в альпійську епоху горотворення, тому за геологічним віком порівняно молоді. До таких гір належать Альпи, Карпати, Кримські гори, Гімалаї, що розташовані в межах Середземноморсько-Гімалайського рухомого поясу. Складчасто-брилові гори в минулому були складчастими, які протягом мільйонів років поступово зруйнувалися. Наступні тектонічні рухи, що мали місце в альпійську епоху, розбили їх на окремі брили і знову підняли на велику висоту. По лініях розломів відбувалося вертикальне зміщення: якщо одна ділянка піднімалася відносно сусідніх, то утворювався горст, якщо опускалася — грабен (мал. 18). Складчасто-бриловими є гори Тянь-Шань в Азії, Скелясті гори в Північній Америці, південна частина Великого Вододільного хребта в Австралії. Брилові гори виникли на давніх платформах, фундамент яких внутрішні сили Землі розкололи на окремі брили і підняли їх на різну висоту. Такими горами є Ефіопське нагір’я, Драконові гори в Африці.

Мал. 18. Утворення складчасто-брилових гір

Нагір’я — це своєрідні форми рельєфу, що охоплюють окремі гірські хребти, міжгірні долини, невеликі рівнини. Вони становлять собою зруйновані гори, які пізніше тектонічними рухами були знову підняті на достатньо велику висоту (наприклад, найбільше у світі Тибетське нагір’я в Азії).

БУДОВА І РЕЛЬЄФ ДНА ОКЕАНІВ. Рельєф дна Світового океану, як і суходолу, є результатом переміщення літосферних плит. На океанічному дні розрізняють: підводні окраїни материків, перехідні зони, ложе океану, серединно-океанічні хребти (мал. 19).

Мал. 19. Схема рельєфу дна океану

Підводна окраїна материків — це продовження материків під водою. Вони закінчуються не береговою лінією, а значно далі від неї — там, де континентальна земна кора переходить в океанічну. Уздовж узбережжя материків тягнеться мілководна материкова обмілина (шельф) завглибшки від 0 м до 200 м. Це підводна слабо нахилена рівнина, ширина якої уздовж кожного материка різна. Вона вкрита осадовими уламковими породами, які принесли річки із суходолу. За шельфом до глибини 2500 м лежить материковий схил. Це теж рівнина, але більш стрімка.

У перехідній зоні, що лежить між підводною окраїною материків і ложем океану, земна кора континентального типу переходить у кору океанічного типу. У цій зоні лежать улоговини окраїнних морів, острівні дуги і глибоководні жолоби. Острівні дуги — це ланцюги островів, що утворені величезними дугоподібними підводними хребтами, окремі вершини яких здіймаються над водою. Цікаво, що найбільші глибини в океанах розташовані не у їх центральних частинах, далеко від берегів, а поблизу материків — у глибоководних жолобах. Це пов’язано з будовою земної кори. Глибоководні жолоби — це довгі, вузькі і дуже глибокі (понад 6000 м) прогини дна океану з крутими схилами. Вони обрамляють острівні дуги і відділяють перехідні зони від ложа океану. Там часто трапляються землетруси і виверження вулканів.

Ложе океану — це центральна, найбільша за площею частина дна, яка лежить на глибинах 3000-6000 м на земній корі океанічного типу. Шар осадових порід на ній дуже тонкий. У рельєфі поєднуються улоговини і підводні гірські хребти. В улоговинах височать конуси підводних вулканів.

На дні океанів здіймаються величезні гірські споруди — серединно-океанічні хребти. Вони утворилися із застиглої лави в місцях розходження літосферних плит. Це пояси сучасного гороутворення, які тягнуться на дні ланцюгами завдовжки десятки тисяч кілометрів і завширшки 800-3500 км. Висота хребтів перевищує 3000 м. Вони майже не мають осадових відкладів, отже, за віком дуже молоді. Поздовжньо серединно-океанічні хребти розсічені розломом земної кори — рифтовою долиною. Це глибока ущелина з крутими схилами завширшки близько 50 км. У цих місцях проходять межі літосферних плит. Це спричиняє землетруси і виверження вулканів. Вершини вулканічних гір іноді досягають поверхні океану й утворюють острови із застиглої лави. Так океан народжує суходіл.

ЧОМУ РЕЛЬЄФ ЗМІНЮЄТЬСЯ. Основною причиною різноманітності рельєфу є взаємодія внутрішніх і зовнішніх сил, що діють одночасно. Внутрішні сили здебільшого створюють великі форми рельєфу. Зовнішні сили (вивітрювання, робота вітру, текучих поверхневих і підземних вод, льодовиків, морського прибою) руйнують гірські породи. Продукти руйнування вони переносять з одних ділянок земної поверхні на інші, де відбувається їх відкладення і нагромадження. Зовнішні сили поступово перетворюють високі гірські хребти на горбисту місцевість.

Зміна рельєфу Землі відбувається неперервно. Змінюються обриси гір, їх висота, вирівнюються горби, заповнюються зниження. Навіть, хоча й дуже повільно, змінюються обриси материків.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

• Основними формами рельєфу на материках і дні океанів є рівнини і гори.

• Рельєф дна — це результат рухів літосферних плит, які формують підводну окраїну материків, перехідну зону, ложе океану і серединно-океанічні хребти.

• Закономірності поширення форм рельєфу: рівнини приурочені до платформ, гори — до областей складчастості.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

• 1. Що є основними (найбільшими) формами рельєфу на материках і дні океанів?
• 2. Як розрізняють рівнини за висотою?
• 3. Розкажіть, як утворюються складчасто-брилові гори.
• 4. Яку будову та рельєф має океанічне дно?
• 5. Чим шельф відрізняється від материкового схилу?
• 6. Розкажіть про серединно-океанічні хребти. Як вони утворюються?
• 7. Зіставте рельєф західної і південно-східної частин Африки. Поміркуйте, чому річки, що впадають в Атлантичний океан, довгі, а в Індійський — короткі. Доведіть, що рельєф може змінюватися.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 1

Тема: Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зв’язків між тектонічною будовою і формами рельєфу

• 1. Проаналізуйте тектонічну карту світу. Які основні тектонічні об’єкти на ній зображено?
• 2. Проаналізуйте фізичну карту світу. Які основні форми рельєфу на ній зображено?
• 3. Зіставивши карти, на прикладі Євразії, установіть зв’язки (відповідності) між тектонічними структурами і формами рельєфу.
• 4. Напишіть висновок про закономірності поширення великих форм рельєфу.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно