Тектонічна будова і рельєф
- 25-01-2022, 22:04
- 619
7 Клас , Географія 7 клас Бойко, Міхелі
§ 36. Тектонічна будова і рельєф
- Пригадайте, що називають щитами і плитами платформи.
- Яку роботу виконують льодовики?
ТЕКТОНІЧНА БУДОВА. На відміну від Південної Америки, яка мільйони років тому була частиною Гондвани, Північна Америка — це уламок Лавразії — прадавнього материка Північної півкулі. В основі Північної Америки лежить давня докембрійська Північноамериканська платформа. На північному сході її кристалічний фундамент, складений гранітами і гнейсами, виходить на поверхню у вигляді Канадського щита. На решті території фундамент перекритий потужною товщею осадових порід (пісковиків, вапняків).
Міст між материками
Цікаво, що лише 30 тис. років тому на місці Берингової протоки був перешийок, яким Північна Америка з’єднувалася з Євразією. Існування такого «мосту» між двома материками підтверджується подібністю їх рослинності і тваринного світу.
Зусібіч до платформи у різний геологічний час «прибудовувалися» складчасті області. Так, потужна складчастість утворилася на заході на місці стику Тихоокеанської і Північноамериканської літосферних плит.
Понад 10 тис. років тому клімат Північної півкулі був значно суворіший: сніг, що випадав протягом тривалої зими, не встигав танути і нагромаджувався. Поступово він перетворювався на кригу. Зрештою на півночі материка утворився гігантський покривний льодовик. Сотні років він просувався на південь. У лід вмерзали уламки гірських порід (валуни, щебінка, пісок, глина), які переміщувалися разом з льодовиком. Просунувшись на південь, льодовик зупинився і з потеплінням клімату поступово розтанув. На території, де мало місце зледеніння, утворилися льодовикові форми рельєфу.
Мал. 150. Давнє зледеніння Північної Америки
РЕЛЬЄФ. У загальних рисах рельєф Північної Америки подібний до рельєфу Південної Америки. У Північній Америці так само на заході здіймаються гори, а на сході поширені великі рівнини (мал. 151).
Maл. 151. Профіль рельєфу Північної Америки (по 40° пн. ш.)
Рівнини, що лежать на платформах, займають усю східну частину материка. Найбільша серед них — Лаврентійська височина. Широкою смугою вона обрамляє Гудзонову затоку. Далі на південь розкинулися Центральні рівнини, що мають горбисту поверхню. На тисячі кілометрів з півночі на південь простяглися Великі рівнини. У напрямку гір на заході вони піднімаються гігантськими сходами. На поверхні рівнин давній льодовик, що в минулому покривав ці території, створив льодовикові форми рельєфу — відшліфовані скелі, горби зі згладженими вершинами, нагромадження великих валунів, виорані улоговини. На півдні материка лежить Примексиканська низовина з плоскою, сильно заболоченою поверхнею, густо порізаною долинами річок.
Гори займають лише третину материка. Вони приурочені до складчастих областей. Аппалачі — складчасто-брилові гори, що порушують загальну рівнинність на сході материка. Вони давні за віком, а тому сильно зруйновані й невисокі. Їх схили пологі, а вершини округлі (мал. 152).
Мал. 152. Аппалачі
Кордильєри — одна з найбільших на планеті складчастих гірських систем. Вони простяглися з півночі на південь через весь материк на 9000 км. Цей могутній гірський пояс продовжується й у Південній Америці у вигляді Анд. Найвища вершина Кордильєр — гора Мак-Кінлі (6193 м). Вона здіймається в північній частині гір, де вершини покриті снігами і льодовиками (мал. 153).
Мал. 153. Кордильєри
Кордильєри тягнуться кількома паралельними хребтами і складаються з різних за висотою гірських масивів. Східний ланцюг хребтів утворює Скелясті гори.
Великий каньйон Колорадо
Великий каньйон став всесвітньо відомим як одна з найглибших річкових долин у світі. Понад 10 млн років тому внаслідок рухів земної кори частина суходолу почала підніматися, і річка Колорадо, що протікала там ще раніше, стала посилено розмивати свою долину. У товщах вапняків, пісковиків і сланців вона виробила гігантський каньйон — велику долину завдовжки понад 300 км і завглибшки 1800 м. Круті, майже вертикальні схили долини розміщені уступами різної форми.
У внутрішніх частинах Кордильєр лежать численні плато і нагір’я. Вони розчленовані глибокими річковими долинами — каньйонами. Великий каньйон річки Колорадо (Гранд-Каньйон) — одне з природних чудес світу. Долина річки є ні найбільшою, ні найглибшою у світі, проте в ній напрочуд гармонійно поєднуються розмір, глибина й оголені багатобарвні шари гірських порід, які можна простежити аж до докембрійського періоду (мал. 154). Національний парк Гранд-Каньйон, що створений там, є об’єктом Світової природної спадщини ЮНЕСКО.
Мал. 154. Великий каньйон річки Колорадо (Гранд-Каньйон)
Єллоустон — Жовтий камінь
У 1871 р. у Скелястих горах «заради користі й задоволення народу» було створено перший у світі національний парк — Єллоустонський. У ньому зосереджено понад 200 гейзерів. Найвищий з них — гейзер Пароплав, що викидає воду на висоту понад 100 м. Найбільшу «водність» має гейзер Гігант, який щоразу вивергає майже 38 тис. гектолітрів води. Вражають і калюжі з киплячою гряззю, що забарвлені в зелений колір водоростями, які живуть в них. Єллоустонський парк є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.
Мал. 155. Гейзер у Єллоустонському національному парку
Кордильєри — молоді гори, їх формування триває й нині. У горах багато діючих і згаслих вулканів, що здіймаються вище 5000 м. У Скелястих горах поширені гейзери, гарячі джерела, грязьові вулкани.
РЕКОРДИ СВІТУ ЛЮДЕЙ І ПРИРОДИ
Найдовша у світі система печер — Мамонтова печера, що розташована на Центральних рівнинах. Це складний лабіринт підземних пустот, що утворився внаслідок розчинення й розмивання водою вапняків, якими складена поверхня. Тунелі й зали, що простяглися на 530 км, розташувалися кількома поверхами, які сягають углиб на 300 м. У печерах течуть підземні річки, в заглибленнях утворилися підземні озера. Мамонтова печера належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.
КОРИСНІ КОПАЛИНИ. У надрах Північної Америки розвідано численні корисні копалини. На півночі є великі родовища залізних, мідних, нікелевих, поліметалічних та уранових руд. Вони приурочені до магматичних порід Канадського кристалічного щита.
В осадових породах платформи залягають поклади вугілля, нафти, природного газу, різних солей. Великі нафтоносні райони розташовані на Великих рівнинах, Алясці, шельфі Мексиканської затоки. Найбільші поклади вугілля зосереджені у передгір’ях Аппалачів і Скелястих гір.
Кордильєри багаті на осадові і магматичні копалини. У Каліфорнії та на Алясці є відомі на весь світ родовища золота.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ
• В основі материка Північна Америка лежить давня докембрійська платформа, якій у рельєфі відповідають рівнини.
• Складчастим областям на заході материка відповідають гори Кордильєри, на сході — Аппалачі.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Установіть, що спільного й відмінного в тектонічній будові Північної і Південної Америки.
2. Чому Кордильєри виникли на заході материка?
3. Які форми рельєфу на рівнинах пов’язані з давнім льодовиком?
4. Про що свідчить поширення вулканів і гейзерів у Кордильєрах?
5. Родовища яких корисних копалин приурочені до осадових порід давньої платформи?
ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ
Користуючись фізичною картою Північної Америки (див. мал. 148 на с. 155 або атлас), охарактеризуйте основні форми рельєфу (де розташовані; який характер простягання; до якої тектонічної структури приурочені; яка найвища відмітка висоти; до якого типу за висотою належать; на які корисні копалини багаті):
- група 1 — Великі рівнини;
- група 2 — Примексиканська низовина;
- група 3 — Кордильєри;
- група 4 — Аппалачі.
Коментарі (0)