Про слона

Ми підходили на пароплаві до берегів Індії. Від хвилювання я ніяк не міг заснути: слонів мені хотілося побачити.

Вранці зайшли в порт. Вийшли ми вдвох із товаришем на берег. Усе навколо незнайоме. Сонце стоїть прямо над головою. Тінь від людини тільки під ногами, а від будинків її зовсім немає. Жарко. Йдемо, йдемо, а людей не зустрічаємо. Глянули — назустріч слон. Поряд із ним четверо дітей біжить. Я не повірив своїм очам: йде собі слон по дорозі.

Слон нас побачив і зупинився. Нам страшнувато стало: а хто його знає, що він надумав? Махне зараз хоботом — і кінець. А слон, мабуть, про нас думав: ідуть якісь невідомі, що за люди? І став. Потім вигнув свій хобот, старший хлопчик став на нього, і слон обережно підняв його собі на голову. Той сів між вух, як на стільці. Потім слон іще двох відразу підняв. А четвертий був зовсім маленький, років з чотири. На ньому тільки сорочечка коротенька була. Слон йому хобот підставляє, а він крутиться, сміється, ховається. Старший брат кричить зверху, а він скаче і дражнить: «Не візьмеш!»

Слон не став чекати на нього, пішов, хоботом погойдує, робить вигляд, що не хоче дивитися на хлопчика. А хлопчик крутиться біля його ніг. І коли той зазівався, слон раптом хоботом цап! — піймав його за сорочечку ззаду, підняв і обережно опустив собі на голову. Так за слоном ми і прийшли до будинку, де жили діти. Слон обережно відкрив хвіртку і протиснувся у двір. Там він спустив дітей на землю. А ми стоїмо, дивимось.

Мати дітей почала на слона гримати. Він повернувся і пішов до колодязя. Біля колодязя було вкопано два стовпи, між ними вал, на ньому вірьовка намотана і ручка збоку. Слон взявся хоботом за ручку, крутить легко, ніби порожню вірьовку тягне. А витяг — баддю — відер десять води. Підчепив слон баддю, ніби кварту, і поставив на край колодязя. Хазяйка забрала воду: вона прала. Слон знову спустив баддю і повну витяг наверх. Хазяйка чогось почала гримати на нього. Тоді слон опустив баддю в колодязь, труснув вухами і пішов у куток двору. Там на стовпах було влаштовано навіс. Слон став під навіс і більше не поворухнувся.

Аж тут хазяїн вийшов. Ми привіталися. Він трохи говорив англійською мовою. Запитали його, чого слон пішов під навіс.

— Та це він сердиться на хазяйку за те, що вона нагримала на нього. Тепер не працюватиме, аж поки не пересердиться, — сказав хазяїн.

За Б. Житковим

• Як слон допомагав по господарству?
• Чому слон розсердився на хазяйку?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 8 клас Одинченко (для осіб з особливими освітніми потребами F70)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)