За гірськими породами, як за сторінками книжки, можна прочитати історію кожної території, зазирнути на десятки і сотні мільйонів років назад. Гірські породи розкажуть, коли наступало та відступало море, формувалися гори й рівнини, сухим чи вологим був клімат, у який час і які живі істоти заселяли місцевість. Усе це не лише цікаво й пізнавально, а й украй необхідно для пошуків корисних копалин.

За геологічною картою видно, що на території України поширені гірські породи різного віку: від найдавніших (архейських) до сучасних (четвертинних).

• Докембрійські породи. Що являла собою територія України в ті часи. Найдавнішими в Україні є гірські породи, що виходять на поверхню в межах Українського щита. Вони утворилися в архейську еру. Це переважно граніти, гнейси, лабрадорити, габро. Їхній максимальний вік сягає 3,6 млрд років. Вони являють собою застиглі потоки лави, які виливалися на великих площах в архейську еру.

До гірських порід протерозойської ери належать базальти і граніти. Їх виходи на поверхню відомі у Житомирській (див. мал. 45) і Рівненській (див. мал. 46) областях. До цього ж віку належать метаморфізовані сланці, глини, гнейси, кварцити. Вони залягають у складках фундаменту Східноєвропейської платформи. Це свідчить про те, що на початку протерозойської ери на більшій частині території України були гори. Процес їх руйнування відбувався достатньо швидко, тому наприкінці протерозою від них не лишилося й сліду: територія стала рівнинною. А відклади морського дна на північному заході та Подільській височині свідчать про те, що тут було мілке море.

• Гірські породи палеозойської ери та як змінилася територія України. До геологічних порід палеозойської ери належать породи в межах плити Східноєвропейської платформи. На Поліській низовині - це піски і сині глини; у долині Дністра - вапняки й пісковики (див. мал. 47); у Дніпровсько-Донецькій западині - глини та вапняки. Серед гірських порід того часу знайдені рештки давніх морських молюсків і ракоподібних. Глибина моря змінювалася у зв’язку з рухами земної кори. Моря були й на місці Карпат і всього Кримського півострова.

Мал. 45. Відслонення гранітів

Мал. 46. Базальтові стовпи на Рівненщині

Мал. 47. Відслонення берегів Дністра

Проте більшу частину території України становив суходіл. Вологий і теплий клімат сприяв в окремих місцях бурхливому розвитку папоротей, зокрема на Волині та сході. Відмираючи, папороті й інші рослини утворили значні поклади кам’яного вугілля, що дало назву одному з геологічних періодів. Через періодичні наступи моря вугілля залягає прошарками й перемежоване з морськими відкладами.

У Донецькій складчастій області вугілля залягає під землею складками внаслідок горотворення, яке охопило цю територію у пізньому палеозої в епоху герцинського горотворення. У той самий час гори сформувалися й на місці сучасної рівнинної частини Криму.

• Гірські породи мезозойської ери. Як далі розвивалася територія України. Породи мезозойського віку свідчать про наступ у той час на більшу частину сучасної України моря. Морські відклади складають Кримські гори та Українські Карпати. Є вони й у Галицько-Волинській і Донецько-Дніпровській западині, Волино-Подільській плиті, Воронезькому кристалічному масиві. У Кримських горах і на сході це сланці та вапняки, у Карпатах і на заході - піски, пісковики, глини, потужні відклади крейди. Серед товщ мезозойських гірських порід трапляються рештки давніх морських молюсків і риб. У Донецько-Дніпровській западині сформувалися осадові породи, багаті на природний газ і нафту. Вільними від моря залишалися тільки сучасні Придніпровська і Приазовська височини. Герцинські гори на Донбасі й на півночі Кримського півострова зруйнувалися під дією зовнішніх сил і перетворилися на рівнину. Наслідком діяльності мезозойських вулканів є магматичні гірські породи, зокрема ртутні руди Донбасу, напівкоштовне каміння Кримських гір у районі згаслого вулкана Карадаг.

• Зміни поверхні України в кайнозойську еру. Неотектонічні рухи. Породи кайнозойської ери вкривають значні площі поверхні України. На формування гірських порід та сучасного рельєфу України найбільше вплинули неотектонічні рухи та четвертинне зледеніння.

Неотектонічні рухи - коливання земної кори упродовж неогенового та четвертинного періодів, тобто протягом останніх 25-30 млн років.