ТРУДОВІ РЕСУРСИ. Найбільш активною частиною населення, яке виробляє матеріальні блага і духовні послуги, є трудові ресурси. Це люди працездатного віку (крім інвалідів), а також підлітки і пенсіонери, які працюють. Загальноприйнятими у світі віковими обмеженнями для працездатного віку є 15 і 65 років. Але окремі країни встановлюють ці межі залежно від вікового складу населення, тривалості життя чоловіків і жінок, економічної ситуації та місцевих традицій. У більшості країн діти до 16 років належать до непрацездатних. А верхня межа працездатного населення у низці африканських країн становить 50 років, у деяких вона взагалі не встановлюється через невелику тривалість життя. Натомість у розвинутих країнах ця межа є доволі високою - до 67-68 років. У багатьох країнах не існує різниці у виході на пенсію чоловіків і жінок, в інших пенсійний вік чоловіків більший на 3-5 років, ніж жінок. Тривалий час в Україні працездатним віком вважали: для чоловіків - 16-60 років, для жінок - 16-55 років. Тепер у зв’язку з проведенням пенсійної реформи працездатний вік для жінок поступово піднімають до 60 років. За статистикою ООН, працездатне населення становить близько 2/3 населення світу.

ЕКОНОМІЧНО АКТИВНЕ НАСЕЛЕННЯ. Усе працездатне населення, яке працює або бажає працювати, належить до економічно активного населення (мал. 212). Міжнародна організація праці до цієї категорії відносить людей у віці 15-70 років, які: 1) зайняті господарською діяльністю, що приносить прибуток; 2) є безробітними, однак шукають роботу або намагаються організувати власну справу.

В Україні економічно активними у 2015 р. було приблизно 18 млн осіб, а економічно неактивними - близько 11 млн осіб. До другої категорії відносять людей у віці 15-75 років, які або не бажають працювати, або зайняті домашнім господарством, або навчаються. Вони перебувають на утриманні держави чи окремих осіб, або ж ведуть специфічний спосіб життєдіяльності (безпритульні, волоцюги, жебраки тощо).

Мал. 212. Поділ працездатного населення на економічно активне і економічно неактивне

КІЛЬКІСТЬ І ЯКІСТЬ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ. Від кількості трудових ресурсів залежать розвиток і розміщення багатьох галузей господарства, особливо трудомістких. Із розвитком науки й техніки посилюються вимоги до якості трудових ресурсів, а особливо до освіти, рівня професійної підготовки, здоров’я працівників. Вже не кількість трудових ресурсів є вирішальною у розвитку галузей, а саме їх якісні характеристики.

Трудові ресурси мають різний якісний стан у країнах з різним рівнем розвитку і типом економіки. У країнах, де розвинуті високотехнологічні галузі (Західної і Центральної Європи, Північної Америки, Японії, Австралії, Ізраїлі), існує потреба у працівниках з високим рівнем професійної підготовки, які здатні швидко освоювати нові технології. Такі країни створюють можливості для навчання працівників у вищих навчальних закладах, кількаразового підвищення або ж зміни їхньої кваліфікації впродовж життя. Збільшують видатки на освіту окремі країни Латинської Америки, Західної і Східної Азії, які швидко розвиваються. Водночас у багатьох країнах Африки, Центральної Америки, Океанії потреби у висококваліфікованих працівниках обмежені й вимоги до працівників значно менші.

Україна належить до країн з найвищим рівнем освіченості населення (понад 99 % є грамотними), у ній невисока частка людей, які не сприймають нововведень і не здатні адаптуватись до нових технологічних змін. Однак немало освічених людей через неможливість знайти достойну працю на батьківщині поповнюють економічно активне населення зарубіжних країн.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ У СВІТІ ТА УКРАЇНІ. Зайнятість населення - це його участь у трудовій діяльності. Із різних причин не все працездатне населення може працювати. Це залежить не тільки від його особистих якостей, а й від потреби у працівниках різних галузей господарства в тому чи іншому регіоні. А вона є неоднаковою в країнах з різним рівнем розвитку, тому структура зайнятості населення у них також є різною.

У розвинутих країнах близько 2/3 працівників зайнято у різних галузях сфери послуг, менше третини - у промисловості, і лише 3-5 % - у сільському господарстві. В інших країнах частка зайнятих у сільському господарстві є значно більшою, а зайнятих у сфері послуг - меншою. Особливо висока частка зайнятих в аграрному секторі економіки в найменш розвинутих країнах (африканських, багатьох азійських). Водночас у багатьох країнах Азії і Латинської Америки, які нині швидко розвиваються (Республіка Корея, Тайвань, Аргентина, Бразилія, Мексика), частка зайнятих у сільському господарстві зменшується внаслідок механізації сільськогосподарських робіт, значна частина селян мігрують у міста, де шукають роботу в промисловості і сфері послуг. Немало нині й країн, в яких інтенсивно розвиваються туризм і галузі, які його обслуговують, тому частка зайнятих у сфері послуг там значно збільшується (Туреччина, Єгипет, Таїланд, Кіпр, острівні країни тропічних та екваторіальних широт).

В Україні тривалий час більшість працівників була зайнята у сфері матеріального виробництва (промисловості, сільському господарстві, будівництві).

Тепер же на перше місце вийшла сфера послуг (табл. 19). До цього призвело закриття багатьох промислових підприємств у роки економічної кризи та ринкові перетворення у сфері послуг.

Саме в ній, а особливо в таких галузях, як комп’ютерне обслуговування, фінансова, інформаційна діяльність, транспорт, зв’язок, торгівля, з’являються нові робочі місця. Виникають і нові види діяльності (наприклад, надання рекламних, консультативних, інженерних послуг), у яких збільшується кількість працівників.

ПРОБЛЕМИ БЕЗРОБІТТЯ І ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ. На початку XXI ст. майже 30 % економічно активного населення світу не мало роботи, тобто були безробітними. Безробіття виникає тоді, коли кількість робочих місць, які може запропонувати економіка країни, менша, аніж кількість економічно активних людей у країні. Найвищий рівень безробіття (відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населення) мають країни з низьким рівнем розвитку, в яких є великий приріст працездатних людей, і країни, що переживають тривалу економічну кризу. В економічно розвинутих країнах Європи, Північної Америки, Австралії рівень безробіття залежить від успіхів економіки, він коливається від 2 до 10 %. Безробіття в цих країнах відносне.

Таблиця 19