§ 32. Водні ресурси України

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

• Що є природними ресурсами?
• Які проблеми виникають при використанні вод суходолу?

Водні ресурси. Так називають поверхневі й підземні води певної території, що використовуються або можуть бути використані для потреб людини. Водні ресурси оцінюються обсягом середньорічного стоку річок, який складається з місцевого й транзитного стоку. Місцевим стоком вважається той, що формується в межах країни. Транзитним є той стік, який надходить із суміжних країн.

Залежно від водності річок місцевий стік в Україні коливається в межах від 48 до 59 км3. А з урахуванням транзитних вод величина водних ресурсів країни становитиме майже 210 км3. Отже, лише 25 % річкового стоку формується в межах України і є власним фондом держави, решта надходить з Росії, Білорусі та Румунії. Сумарна величина стоку річок України без Дунаю в середній за водністю рік становить близько 88 км3, а в маловодний рік - майже 56 км3. До цих вод можна ще додати ресурси підземних вод, об’єм яких становить в Україні понад 22 км3.

Багато це чи мало? За визначенням ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 1,5 тис. м3 на одну людину, вважається незабезпеченою водою. В Україні на одного мешканця припадає менше 2 тис. м3 на рік, що є одним з найменших показників у Європі. Для прикладу, у Норвегії цей показник становить майже 97 тис. м3 на рік, у Швеції - понад 24, у Франції - понад 4,5 тис. м3 на рік. Отже, Україна належить до недостатньо забезпечених водою країн. Крім того, її водні ресурси розподілені дуже нерівномірно по території (мал. 74), а також у часі. Так, більша частина річкового стоку проходить під час весняної повені - від 60-70 % на півночі та північному сході до 80-90 % на півдні України.

Важливим показником природного забезпечення водними ресурсами є величина річкового стоку місцевого формування на 1 км2 площі. Для областей, найбільш забезпечених водними ресурсами, цей показник становить 618-225 тис. м3 на рік (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська), а для найменш забезпечених водою він становить від 23 до 5 тис. м3 на рік (Миколаївська, Запорізька, Одеська, Херсонська). Водозабезпеченість 13 областей, які займають 60 % території країни, є нижчою за середній її рівень (86,8 тис. м3 на 1 км2 площі). Регіональні відмінності забезпеченості населення місцевими ресурсами річкового стоку в розрахунку на жителя характеризуються тим, що лише Закарпатська область належить до середньозабезпечених; низька вона в Івано-Франківській, Чернігівській, Житомирській, Волинській, Сумській та Рівненській областях; в інших областях - дуже низька й надзвичайно низька (мал. 68).

Мал. 68. Забезпеченість водними ресурсами

За прогнозами, унаслідок змін клімату на більшій частині рівнинної правобережної України та на півдні відбудеться зменшення водних ресурсів (до -40 %). Натомість в Українських Карпатах зростання стоку може перевищувати 100 % .

Сучасний стан водних ресурсів та проблеми їхнього використання. Сучасний стан водних ресурсів України нині є незадовільним. Передусім в Україні є проблема нестачі водних ресурсів. Адже територія України має не дуже густу річкову мережу, тут нема великих природних водойм і небагаті запаси підземних вод. Болота, що були природним регулятором водності річок, нині наполовину осушені. Отже, водні природні ресурси України - це насамперед, місцевий і транзитний стік річок, водні запаси озер, штучних водойм і підземних горизонтів.

З огляду на це виникає потреба в ощадному використанні та охороні водних ресурсів. За рівнем раціонального використання водних ресурсів і якості води Україна, за даними ЮНЕСКО, серед 122 країн світу посідає 95-те місце.

Найбільше споживає води промисловість (близько 39 % від загального обсягу), передусім енергетика, чорна металургія, хімічна промисловість та ін. На другому місці знаходиться сільське господарство - близько 35 %. Ще 26 % припадає на комунальне господарство. При цьому витрати свіжої води в Україні на одиницю виробленої продукції значно перевищують такі самі показники в розвинутих країнах Європи. Наприклад, у Німеччині ці витрати в чотири рази менші, у Франції - у 2,5 раза менші.

Інша проблема - нестача питної води. В Україні річки є основними постачальниками питної води. Доступ до якісної питної води має ключове значення для здоров’я населення. Міжнародні експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) встановили, що понад 60 % захворювань у світі зумовлено вживанням недоброякісної води. Саме тому у 2015 р. на Саміті зі сталого розвитку в Нью-Йорку було прийнято програму «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 р.». Вона містить 17 цілей сталого розвитку, яких світ має досягнути за період 2015-2030 рр. Пункт під номером шість називається «Чиста вода та належні санітарні умови».

Всесвітня організація охорони здоров’я встановлює таку градацію якості води, придатної для питного водопостачання за мінералізацією: до 300 мг/дм3 - відмінна; 300-600 мг/дм3 - дуже добра; 600-900 мг/дм3 - добра; 900-1200 мг/дм3 - задовільна; понад 1200 мг/дм3 - непридатна для пиття. В Україні верхнім нормативом мінералізації питної води є 1000 мг/дм3, а повноцінною вважається вода з мінералізацією 200-500 мг/дм3. Мінералізація води власне у р. Дніпро, яка є джерелом водопостачання для 2/3 території України змінюється межах 32-380 мг/дм3, тобто вода є повноцінною. Але звертає на себе увагу, що мінімальні значення мінералізації дніпровських вод були характерні для 40-60-х минулого століття. Надалі відбувається стале зростання вмісту розчинених речовин. У деяких випадках навіть спостерігається перевищення показника мінералізації в 1000 мг/дм3. Отже, забезпечення наших громадян, галузей господарства доброякісною водою є одним з пріоритетних завдань соціально-економічної політики для України.

Історія географії

Панує думка, що стан річок, зокрема малих річок міських територій, є результатом діяльності сучасних поколінь. Але це не так. Цьому сприяла запроваджена ще в XIX ст. світова практика перетворення річок на канали, або заключения їх у колектори з метою розвитку міської інфраструктури та захисту території від затоплення. Згодом це призвело до значного погіршення умов існування всіх водотоків на території міст, або й до знищення малих річок. Саме така доля спіткала Либідь - малу річку в центрі столиці (довжина - 17,1 км, площа водозбору - 66,2 км2), праву притоку Дніпра, назва якої є одним із символів міста. Нині річка закута в бетонне русло, місцями протікає в тунелі. Річкова вода нагадує стічну воду. Такою вона стала ще в першій половині XX ст. Інший історичний водотік Києва - р. Почайна, яка зникла з карти міста ще в 70-ті роки XX ст.

Не менш важлива проблема - забруднення вод. Питне водопостачання України майже на 80 % забезпечується використанням поверхневих вод. Водночас більшість водних об’єктів за ступенем забруднення віднесені до забруднених і дуже забруднених. Основні забруднювачі - це хімічні й біологічні речовини. Основними причинами забруднення поверхневих вод є скидання промислових стічних вод (понад 59 % від загального обсягу), передусім підприємствами чорної металургії та вугільної промисловості. Інше основне джерело забруднення - комунально-побутові стічні води (32 %), що надходять безпосередньо у водні об’єкти та через систему міської каналізації. Ще 7,5 % обсягу стічних вод постачає сільське господарство.

Серед відомих забруднювачів наших водойм також сільське господарство, яке використовує різноманітні хімічні сполуки для «годування» культурних рослин. Тому особливе занепокоєння викликає стан водопостачання сільського населення, оскільки централізованим водопостачанням забезпечено лише 25 % сільських населених пунктів України.

Проблема забруднення водних об’єктів є особливо нагальною для басейну Дніпра. Адже його водні ресурси становлять близько 80 % загальноукраїнських. Головна річка України забезпечує водою 2/3 території країни, де мешкає близько 32 млн людей, розташовано 50 великих міст і промислових центрів, тисячі підприємств, сільських і комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем, 4 атомні електростанції.

Тим часом деякі річки дніпровського басейну перебувають у катастрофічному стані. На накопичувачі забруднювальних речовин перетворились і водосховища на Дніпрі, особливо Київське та Канівське.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ

За даними офіційного порталу Верховної Ради України підготуйте коротку доповідь про зміст Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4836-17#Text.

Незадовільний екологічний стан водойм України може впливати на здоров’я та обумовлювати виникнення небезпечних хвороб та епідемій. Заходом поліпшення екологічного стану водойм має бути ліквідація та припинення надходження забруднювальних речовин разом із поверхневим та підземним притоком з водозбірної території, зі скидами забруднених стічних та промислових вод, несанкціонованих звалищ побутових та інших відходів. Для забезпечення надходження до водойм очищених поверхневих вод необхідно збільшити поглинальну спроможність ґрунтів шляхом зменшення заасфальтованих площ водозборів - територій паркування, прилеглих територій до житлових масивів, автодоріг поблизу водойм тощо.

З огляду на забруднення поверхневих вод, питні потреби в більшості областей України нині можуть бути задоволені за рахунок підземних вод. В Україні виявлено далеко не всі ресурси підземних вод, і вочевидь є поки що резерви, які в майбутньому можна залучити для поліпшення питного водопостачання. Частка підземних вод у господарсько-питному водопостачанні населення України становить лише близько 30 %, тоді як у державах Євросоюзу водопостачання для комунальних потреб переважно базується на підземних водах, питома вага яких у загальному водоспоживанні для забезпечення господарсько-побутових потреб становить 70 %.

Водночас розвідані родовища підземних вод України освоєні лише на 20-25 %. Значна кількість розвіданих родовищ не використовується, а деякі з них уже є непридатними для експлуатації у зв'язку із забудовою території, видобуванням гравійно-галькових відкладів Карпатських річок, забрудненням водоносних горизонтів у межах меліоративних систем і, на ділянках техногенних відвалів, звалищ тощо. Отже, забруднення сягнуло й підземних вод.

Значне антропогенне навантаження відчувають підземні води в басейні Дніпра, що обумовлено історичним розвитком поселень з їхнім розміщенням поблизу річок. У Дніпровській долині та її притоках сформована найбільша мережа великих населених пунктів України - столиця Київ та обласні центри: Дніпро, Запоріжжя, Черкаси, Чернігів та інші. До того ж основний обсяг промислового виробництва в Україні зосереджений у басейні Дніпра - це підприємства паливно-енергетичного комплексу, металургії, машинобудування, хімічної та гірничодобувної промисловості, комунальних підприємств та сільськогосподарського виробництва. Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод у Донбасі та Кривбасі. Чимало накопичувачів небезпечних підземних вод виявлено в Криму, а також у Київській, Миколаївській, Одеській та Черкаській областях.

Для добування підземних вод в Україні споруджено понад 110 тис. свердловин. Крім того, переважно в сільській місцевості, існує близько 2 млн шахтних колодязів. До того ж експлуатується понад 2 тис. джерел, які мають велике значення для водопостачання окремих районів, як-от у Гірському Криму.

ГОЛОВНЕ

• Україна належить до недостатньо забезпечених водою країн.

• Водні ресурси України розподіляються дуже нерівномірно по території і в часі.

• Природні води України в багатьох регіонах забруднені й мають незадовільний якісний стан.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ

• 1. Із чого складаються водні ресурси України?
• 2. Як саме визначають рівень забезпеченості водними ресурсами?
• 3. Чим пояснити нерівномірність розподілу водних ресурсів по території України?
• 4. Які зміни мають відбутися в Україні, щоб зросли її водні ресурси?
• 5. За літературними джерелами та власними спостереженнями підготуйте коротку доповідь про водні ресурси своєї місцевості.

ПЕРЕВІРИМО СЕБЕ

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 8 клас Пестушко, Уварова, Довгань 2021 (повторне видання)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)