Лісостепова природна зона
- 18-01-2022, 15:07
- 529
8 Клас , Географія 8 клас Пестушко, Уварова, Довгань 2021 (повторне видання)
§ 41. Лісостепова природна зона
ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!
- Чому так була названа ця природна зона?
- У яких природних умовах розвивається лісова та степова рослинність?
Географічне положення. Фізико-географічна зона лісостепу простягається від Подільської височини до західних схилів Середньоруської височини (мал. 82). Південна межа її в Україні проходить на північ від населених пунктів Велика Михайлівка, Первомайськ, Новоукраїнка, Кропивницький, Знам’янка, Онуфріївна, Кобеляки, Нові Санжари, через Балаклею, уздовж долини річок Ворскли та Оскіл. У цій природній зоні майже повністю розташовані Вінницька, Черкаська, Полтавська, Сумська та Харківська області, а також південні райони Житомирської, Київської, Чернігівської та північні райони Кіровоградської і Одеської областей.
Своєрідністю цієї природної зони є чергування лісових і степових ландшафтів - звідки й походить її назва.
Мал. 82. Межі лісостепової зони
Особливості природних умов. У різноманітності ландшафтів лісостепу важлива роль належить досить контрастному рельєфу, геологічній будові порід, історії розвитку території в неоген-антропогеновий історичний період. Більша частина території розташована в межах Українського щита та Дніпровсько-Донецької западини, що спричинило значні коливання абсолютних висот. Тут знаходяться Придніпровська височина, Придніпровська низовина, а також західні схили Середньоруської височини. Височинні форми рельєфу дуже розчленовані, що пояснюється наявністю лесових порід, які легко руйнуються внаслідок водної ерозії. Усе це зумовило властиву лісостепові вертикальну зміну ландшафтів. Тут чергуються підвищені та понижені ділянки, долини річок з ярами та балками, поширені карстові форми рельєфу.
Національне надбання
Винятковим явищем для Придніпровської височини та для всієї величезної Східноєвропейської рівнини є Канівські гори (мал. 83). Одна за одною здіймаються вони понад Дніпром: Дніпрова, Московка, Лиса, Бессарабія, Пилипенкова, Чернеча (Тарасова), Княжа. Ці гори мають не лише унікальну геологічну будову, цікаві легенди щодо їхніх назв, а й приваблюють учених археологічними знахідками найдавніших часів. Тут було знайдено залишки іхтіозаврів, плезіозаврів, скелети й бивні мамонтів, шерстистих носорогів, вівцебиків, зубрів. Загальна довжина Канівських гір сягає близько 75 км, максимальна ширина - 9 км, висота над рівнем моря - до 255 м. Місцевість тут набуває гірського вигляду, саме завдяки своєму окраїнному географічному положенню на кордоні Придніпровської височини й однойменної низовини, що їх чітко розмежовує синя широчінь Дніпра. На території Канівських гір знаходиться музей та могила Т. Г. Шевченка.
Мал. 83. Канівські гори
Своєрідність природних умов лісостепової зони полягає в складному поєднанні широколистолісових ландшафтів на опідзолених ґрунтах і лучно-степових ландшафтів з типовими чорноземами, що сформувалися в подібних кліматичних умовах за середнього коефіцієнта зволоження близького до одиниці.
Клімат. Зона лісостепу, як і зона мішаних і широколистих лісів, розташована в Атлантико-континентальній кліматичній області, проте умови тепла й зволоження дещо відрізняються. Помітні ці відмінності й усередині самої природної зони. Так, середні значення річної сумарної кількості сонячної радіації змінюються від 4000 МДж/м2 на півночі до 4400 МДж/м2 на півдні, а річний радіаційний баланс становить 1800-1850 МДж/м2. З радіаційними умовами та особливостями циркуляції повітряних мас пов’язаний розподіл температури повітря влітку, яка збільшується в напрямку з північного заходу на південний схід від +18 до +22 °С. Середні температури січня становлять -5...-8 °С. Абсолютний мінімум температур -36 °С зареєстровано на сході. Безморозний період триває від 150 днів на сході до 190 днів на заході.
Річна кількість опадів зменшується в південно-східному напрямі від 700 мм на заході до 450 мм на сході. Близько 65-75 % опадів протягом року випадає з квітня по вересень. Коефіцієнт зволоження змінюється в такому самому напрямку - від надмірного (≈ 2) на заході до нейтрального (1,2-1) на південному сході. Загалом за сумами температур і вологи зона лісостепу сприятлива для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур. Несприятливим для землеробства є нестійке зволоження в південних районах унаслідок чергування вологих і посушливих років.
Внутрішні води. Особливості рельєфу, геологічної будови, клімату та історії розвитку території визначили високу густоту річкової мережі. Лісостепову зону перетинають басейни річок Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, Південного Бугу. Найбільша густота річкової мережі спостерігається в басейні Дністра та Придніпровській височині (0,24-0,2 км/км2). На Лівобережжі та сході зони цей показник знижується до 0,15 км/км2.
На весняний річковий стік припадає 45-60 % річного. Живлення річок - змішане, з переважанням снігового. Частка підземних вод у ньому незначна - 10 %. У зоні лісостепу є також значні запаси підземних вод, частина з яких є мінеральними.
Ґрунтовий покрив природної зони досить різноманітний і строкатий. Це зумовлено неоднорідністю ґрунтоутворювальних чинників: лесовими гірськими породами, нейтральним коефіцієнтом зволоження, поєднанням лісових і степових ландшафтів, інтенсивною господарською діяльністю тощо. Зональний характер мають найбільш поширені типи ґрунтів: чорноземи типові та опідзолені. Азональні чинники спричинили поширення на терасах Дніпра солонцюватих ґрунтів, солонців і солончаків; у річкових долинах сформувалися лучні, дернові й болотні ґрунти.
Головним природним багатством лісостепу є чорноземи. Вони належать до родючих ґрунтів й утворилися на відносно рівних вододільних поверхнях Придніпровської височини та на лівобережній низовинній рівнині. Типові чорноземи мають потужний гумусовий профіль (120-130 см), уміст гумусу становить 4-5 %. Опідзолені чорноземи й темно-сірі лісові ґрунти сформувалися на правобережжі Дніпра й містять 4-6 % гумусу. Сірі та світло-сірі лісові ґрунти утворилися на Придніпровській височині. На давніх терасах, у широких зниженнях, сформувалися лучно-чорноземні ґрунти, у заплавах річок - лучні та болотні ґрунти. Проте загальна заболоченість природної зони становить лише 1,6 %.
Природна рослинність залежить від типу ґрунтів і представлена залишками остепнених луків і степів, дубових і дубово-грабових, дубово-липово-кленових лісів. Первісні степи й ліси збереглися мало. Сучасна пересічна лісистість зони становить близько 12 %. Протягом історичного часу цей показник змінився від 50 до 12 %. Найпоширенішими видами рослин є дуб, сосна, граб, бук, вільха, береза. Лучні степи та остепнені луки збереглися в заповіднику «Михайлівська цілина». Лучна й болотяна рослинність поширена переважно в долинах річок (мал. 84).
Мал. 84. Лісостепова рослинність на схилі долини р. Гнилий Тікич
Для тваринного світу характерні як мешканці лісу (білка, заєць сірий, куниця, козуля), так і степові (мишівка польова, тхір степовий, дрохва, куріпка сіра) види тварин.
Історія географії
Зона на місці тропічних лісів. Палеогеографічні дослідження свідчать, що ще на початку кайнозойської ери на місці сучасного лісостепу існували тропічні й субтропічні ліси. Унаслідок посилення сухості клімату на початку неогену вони перетворилися на савани й рідколісся - своєрідні тропічні лісостепи, які із часом перетворилися на лісостепові природні комплекси помірного поясу. Однак первинні ліси й лучні степи нині тут збереглися мало.
Різноманіття ландшафтів. Значна протяжність зони лісостепу визначає різноманітність ландшафтів, що змінюються із заходу на схід. Основними ландшафтами є широколистянолісові із сірими й темно-сірими лісовими ґрунтами, різнотравно-злакові степові ландшафти з опідзоленими чорноземами та лучно-степові з типовими чорноземами ґрунтами. У річкових долинах на незначних площах сформувалися мішано-лісові та болотні ландшафти. Переважна більшість природних степових ландшафтів поступилися місцем сільськогосподарським угіддям.
За поширенням височинних і низовинних ландшафтів лісостепова зона поділяється на три краї.
Подільсько-Придніпровський край охоплює центральну частину зони лісостепу в межах Подільської та Придніпровської височин. Для нього є характерним чергування лісостепових височинних і лучно-степових височинних ландшафтів.
Лівобережно-Дніпровський край охоплює Придніпровську низовину. У зв’язку з більшою континентальністю клімату лісових ландшафтів тут дуже мало. А ґрунти остепнені та засолені. Переважаючими є лучно-степові та терасові опільські ландшафти. Незначного поширення набули борові, заплавні та заболочені місцевості.
Східноукраїнський (Середньоруський) лісостеповий край своєю більшою частиною виходить за межі України й характеризується підвищеним рельєфом. Тут переважають полого-хвилясті лісостепові межиріччя з типовими чорноземами, ділянками дубових і дубово-липових лісів.
Поширеними сучасними природними процесами, що відбуваються в лісостеповій зоні, є ерозійні та карстові процеси, просідання ґрунту та підтоплення, соленакопичування й заболочування.
Використання й охорона природних ресурсів. Лісостепова зона - це регіон інтенсивного сільськогосподарського та промислового виробництва. Земельні ресурси є основним природним багатством лісостепової зони, тому тут дуже високий рівень розораності земель (75-80 % загальної площі). Природні умови зони сприятливі для розселення населення та розвитку рекреації. Розробляють різні види мінерально-сировинних ресурсів: паливно-енергетичних, рудних та нерудних. Серед антропогенних ландшафтів найбільше сільськогосподарських і техногенних. Багато містобудівних ландшафтів з промисловими підприємствами, штучними гідро- та лугопарками.
Значна господарська зміна природних ландшафтів потребує раціонального використання природних ресурсів, застосування різноманітних природоохоронних і лісомеліоративних заходів, ґрунтозахисних технологій землеробства, регулювання водного режиму й стоку, що сприятиме підвищенню стійкості ландшафтів до антропогенних навантажень. Важлива роль відводиться природно-заповідній діяльності. Так, природні ландшафти зберігаються в Канівському природному заповіднику та філії Українського степового заповідника «Михайлівська цілина». Тут також створено багато заказників, пам’яток природи та інших природоохоронних об’єктів, у яких зберігаються лісові й степові масиви, гідрологічні об’єкти, рослинний і тваринний світ.
ГОЛОВНЕ
• Зона лісостепу охоплює значну площу й простягається із заходу на схід від Подільської височини до східних кордонів України.
• Зональними особливостями є чергування височинно-низовинного рельєфу, помірно континентальний клімат, переважання типових чорноземів і сірих лісових ґрунтів, наявність лісової та степової рослинності.
• Переважаючими є сучасні ландшафти: лісостепові та лучно-степові височинні й низовинні, окремі ландшафти широколистих лісів, лісостепові, борові, лучно-лісові, болотні.
• Надмірне антропогенне навантаження, нераціональне використання природних ресурсів потребує проведення природовідновлювальних і природоохоронних заходів.
ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ
- 1. Назвіть головні зональні особливості лісостепової природної зони.
- 2. Користуючись ландшафтною картою України, назвіть найбільш поширені ландшафти зони лісостепу.
- 3. Обґрунтуйте виділення північної та південної меж лісостепової природної зони в Україні.
- 4. Назвіть найбільш поширені несприятливі фізико-географічні процеси в лісостепі. Якими чинниками вони зумовлюються?
- 5. Складіть порівняльну фізико-географічну характеристику двох країв лісостепової зони (за вибором).
Коментарі (0)