Мал. 188. Найбільші за кількістю населення країни світу (2015 р.)

Зміна «формули» природного руху населення Землі за 1965-2015 рр.

Там розташована більшість країн- «гігантів», у кожній з яких проживає понад 100 млн осіб (мал. 188).

За прогнозами ООН кількість населення всього світу, як і окремих його частин, і надалі зростатиме. Виняток становитиме Європа, кількість населення якої залишатиметься незмінною або ж дещо зменшиться. Найбільше зросте людність Африканського континенту.

ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ. Зміна кількості населення всієї планети відбувається внаслідок його природного руху - постійного оновлення, зумовленого зміною поколінь. На кількість населення окремих територій (частин світу, країн, їх регіонів) впливає як природний, так і механічний рух населення - його переселення між цими територіями.

Природний рух населення характеризують показники народжуваності (Н), смертності (С) і природного приросту (ПП), що є різницею двох попередніх показників (ПП = Н - С). Усі показники природного руху можна виразити в абсолютних числах (наприклад, у тисячах або мільйонах осіб) або відносних величинах (у проміле, %о - кількості осіб, розрахованих на 1000 жителів). Так, природний приріст населення світу в 2015 р. становив 80 млн осіб, або 12 %о (тобто на тисячу жителів планети кількість населення збільшилася на 12 осіб).

Показники природного руху в світі за останні півстоліття суттєво змінилися. Про це свідчить схема демографічного переходу, що його нині переживає людство (мал. 189). У ньому розрізняють чотири послідовні фази:

1-ша - високий рівень народжуваності, високий рівень смертності, а отже, низький природний приріст;

2-га - збереження високого рівня народжуваності, різке зниження рівня смертності, зумовлене успіхами медицини і, як наслідок, дуже високий природний приріст;

3-тя - поступове зменшення рівня народжуваності й стабілізація низького рівня смертності, високий природний приріст з тенденцією до зменшення;

4-та - низький рівень народжуваності, низький рівень смертності, низький природний приріст.

Мал. 189. Схема демографічного переходу

Малюнок, що ілюструє перенаселення внаслідок демографічного вибуху

Отже, людство, «рухаючись» поступово від 1-ї фази (з низьким природним приростом, але високими показниками народжуваності й смертності) до 4-ї фази (з низьким приростом і низькими іншими показниками) проходить через дві особливі фази. Саме вони (2-га і початок 3-ї фази демографічного переходу) знаменують собою так званий демографічний вибух - різке збільшення кількості населення внаслідок стрибкоподібного зростання його природного приросту.

Розвинуті країни Європи і Північної Америки зазнали демографічного вибуху разом з індустріалізацією ще у XVIII-XIX ст. Саме тоді завдяки успіхам медицини і підвищенню рівня життя людей там подолали найбільші пошесті, що «косили» населення (чуму, холеру, тиф та ін.), рівень смертності різко зменшився, а природний приріст населення зріс. Натомість у менш розвинутих країнах (Латинської Америки, Азії, Африки) рівень смертності почав різко зменшуватися лише з 60-х рр. XX ст. Це спричинило глобальний демографічний вибух, адже на ці країни припадало 90 % загального приросту населення Землі.

У міру соціально-економічного розвитку в країнах Латинської Америки, Східної Азії природний приріст зменшувався, а деякі з них (Аргентина, Бразилія, Республіка Корея, Китай) увійшли в 4-ту фазу демографічного переходу. У цій фазі вже перебували країни Західної Європи і Північної Америки, Японія і Австралія, а також потрапили колишні соціалістичні країни Європи, у т. ч. й Україна. Водночас майже всі країни Африки й Океанії, більшість країн Латинської Америки та Азії й досі перебувають у фазах демографічного вибуху різної інтенсивності.

ЗМІНИ КІЛЬКОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ. Точну інформацію про кількість мешканців країни надають загальні переписи населення. їх проводять на всій території країни, фіксуюючи різноманітні показники населення на конкретну дату. ООН рекомендує країнам проводити переписи населення хоча б один раз на 10 років. На території України такі переписи було започатковано за часів Австро-Угорщини (у середині XIX ст.) і Російської імперії (наприкінці XIX ст.). їх проводили держави, до яких входили українські землі у XX ст. (у т. ч. 6 переписів - у СРСР).

Перший (і поки що єдиний) загальний перепис населення в незалежній Україні було проведено в 2001 р. Звісно, його дані багато в чому застаріли, однак проведення другого всеукраїнського перепису населення постійно відкладається через фінансові або політичні причини. Його заплановано на 2020 р. Щороку здійснюють поточний облік населення станом на початок (1 січня) або середину року, однак у ньому не враховують багатьох показників, передбачених у загальному переписі (наприклад, національність людей, тривалість їхнього проживання на певній території тощо).

Демографічний вибух пов'язаний із соціальними, економічними й екологічними проблемами країн

Павло Чубинський (1839-1884)

Україна дивовижна