§ 3. Географічна карта. Картографічні проекції

Ви дізнаєтесь:

• про основні елементи карти

• як створюють математичну основу карти

• які види спотворень неминуче виникають при створенні географічних карт

Пригадайте:

• характерні особливості географічної карти, плану та глобуса

• чому на картах виникають спотворення

Карта є найважливішим джерелом географічних знань ще з давніх часів. За допомогою карт розв’язують наукові й практичні завдання під час геологічних і географічних досліджень, здійснюють планування й проектування будівництва, їх використовують у морській і повітряній навігації, навчанні та туризмі, космічних польотах, військовій справі. У шкільному курсі географії 8 класу географічні карти допоможуть вам дослідити природу та особливості населення нашої країни та рідного краю.

1. Географічна карта: її властивості та елементи.

Географічна карта — це зменшене та узагальнене зображення поверхні Землі, побудоване за математичними законами на площині за допомогою умовних знаків. У самому визначенні карти відображені її основні властивості:

• математичний підхід до побудови — використання масштабу та спеціальних картографічних проекцій;

• застосування особливої мови картографічних символів;

• генералізація (від латин. generalis — загальний, головний), тобто відбір та узагальнення найбільш важливої географічної інформації.

Географічну карту часто називають моделлю дійсності, підкреслюючи тим самим її завдання зображувати реалістичні об’єкти, явища та процеси. Для повного розкриття змісту карти дуже важливим є розуміння її складових частин (елементів).

Головним елементом будь-якої географічної карти є картографічне зображення — сукупність відомостей про природні або соціально-економічні об’єкти та явища, їх розміщення, властивості, зв’язки, розвиток тощо.

Математичними елементами карти є масштаб, картографічні проекції, координатна сітка. Важливим елементом карти також є легенда — система умовних знаків та текстових пояснень.

2. Як створюють географічні карти.

Сферичну поверхню Землі неможливо розгорнути на площину без розривів і складок. Для того щоб отримати суцільне зображення земної поверхні з найменшими спотвореннями, у картографії використовують спеціальні математичні способи, які називають картографічними проекціями.

У загальному вигляді це завдання вирішується в такий спосіб: спочатку на площину переносять лінії меридіанів і паралелей, тобто картографічну сітку. Потім, користуючись сіткою, на площину переносять географічні елементи. Це дуже непроста робота, для здійснення якої використовують різні допоміжні поверхні: циліндри, конуси та площини. Розглянемо принципи їх використання.

У циліндричних проекціях зображення земної поверхні переносять на уявний циліндр (мал. 1). Якщо його вісь збігається з віссю Землі, то проекція називається нормальною (прямою), а якщо перпендикулярна до неї — поперечною. Нормальна проекція використовується для карт світу, материків та країн, що розташовані в низьких (близьких до екватора) широтах. Характерною ознакою таких карт є те, що паралелі та меридіани на них є прямими лініями. Поперечна циліндрична проекція використовується для створення топографічних карт.

Мал. 1. Циліндрична нормальна проекція. Лінією нульових спотворень є паралель дотику циліндра до поверхні Землі (у нашому випадку це екватор).

У конічних проекціях як допоміжна фігура використовується конус (мал. 2). Якщо вісь конуса збігається з віссю Землі, то проекцію називають нормальною (прямою) та використовують для зображення материків і країн, що розташовані в середніх широтах. Градусну сітку таких карт утворюють меридіани у вигляді прямих ліній та паралелі, що є дугами концентричних кіл. Для створення карти світу використовують декілька допоміжних конусів, і таку проекцію називають поліконічною.

Мал. 2. Конічна проекція. Лінією нульових спотворень є паралель дотику конуса до поверхні Землі. Спотворення зростають у міру віддалення від цієї паралелі.

Азимутальними називають такі карто графічні проекції, на яких поверхня Землі проектується з певної точки на площину (мал. 3). Якщо допоміжна поверхня дотична до полюса, то проекцію називають нормальною (прямою), а якщо до екватора, — поперечною. Азимутальні нормальні проекції використовують для зображення територій у приполярних широтах. Характерною ознакою їх градусної сітки є меридіани у вигляді прямих ліній, що виходять з однієї точки, і паралелі у вигляді концентричних кіл. В азимутальних поперечних проекціях зображуються карти півкуль та територій у приекваторіальних широтах. Екватор на карті є прямою лінією.

Мал. 3. Азимутальні проекції: а) азимутальна нормальна (пряма); б) азимутальна поперечна. У цих проекціях точка дотику площиною до земної кулі є точкою нульових спотворень, які зростають у міру віддалення від неї.

При побудові сучасних карт використовують складні допоміжні поверхні, підбір яких залежно від завдань здійснюється за допомогою комп’ютерних програм.

3. Спотворення на географічних картах.

У будь-якому випадку при переході від сферичної поверхні Землі до проекції виникають спотворення. Їх легко виявити шляхом зіставлення зображення картографічної сітки та об’єктів на глобусі й карті. На картах можуть бути чотири види спотворень: довжин ліній, кутів, площ і форм географічних об’єктів.

За характером спотворень картографічні проекції поділяють на групи:

• рівновеликі — зберігають без спотворень площі, проте в них значно порушені кути та форми об’єктів (мал. 4, а);

• рівнокутні — зберігають без порушень кути та форми, але спотворюють довжини та площі (мал. 4, б);

• довільні — мають усі види спотворень, але при їх побудові картографи намагаються знайти найбільш вигідний для кожного конкретного випадку розподіл спотворень. Різновидом довільної проекції є рівнопроміжна картографічна проекція, у якій масштаб уздовж одного з головних напрямків (за меридіанами чи паралелями) є сталою величиною (мал. 4, в).

Мал. 4. Види картографічних проекцій за спотвореннями: а) рівновелика; б) рівнокутна; в) рівнопроміжна за меридіанами.

Відповідно до завдань обирають такі картографічні проекції, що дозволяють уникнути небажаних спотворень. Так, наприклад, рівновеликі проекції зручні для вимірювання площ об’єктів. Рівнокутні використовують для визначення напрямів та прокладання маршрутів морських суден та літаків. Це зручно, адже лінія, що перетинає всі меридіани під одним кутом, зображується на них прямою.

Для побудови географічних карт території України зазвичай застосовують нормальну конічну рівнопроміжну проекцію за меридіанами. На картах із такою проекцією порівняно мало спотворюються кути і площі, масштаб можна вважати постійним на невеликих відстанях навколо будь-якої точки. Тому на цих картах можна приблизно вимірювати кути, невеликі відстані та площі.

Головне

• Географічна карта є головним носієм просторової географічної інформації.

• За видом допоміжної поверхні розрізняють циліндричні, конічні та азимутальні картографічні проекції.

• За характером спотворень картографічні проекції поділяють на рівновеликі, рівнокутні, довільні.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Назвіть головні властивості та елементи географічної карти. 2. Чому перед початком роботи з картою слід ознайомитися з її легендою? 3. Поясніть основні принципи побудови циліндричних, конічних та азимутальних проекцій. Для створення яких карт їх використовують? 4. Чому при створенні географічних карт неможливо уникнути спотворень? Яким чином можна дізнатися про характер і величину картографічних спотворень на карті?

Поміркуйте

Із якою метою для різних географічних карт використовують різні картографічні проекції?

Практичне завдання

Перегляньте карти атласу для 8 класу. За характером градусної сітки визначте, у яких проекціях вони побудовані.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно