§ 34. Зона степів

Ви дізнаєтесь:

• про географічне положення та природні умови зони степів

• про особливості рослинного та ґрунтового покриву підзон українського степу

• про природоохоронні території зони степів

Пригадайте:

• особливості рельєфу Причорноморської низовини

• представників рослинного та тваринного світу зони степів

• які зональні типи ґрунтів характерні для степу

Степ — найбільша природна зона України. Вона розташована між лісостепом і узбережжям Чорного й Азовського морів та передгір’ями Кримських гір. Ще кілька століть тому степ являв собою неосяжні рівнинні простори, вкриті лучною й степовою рослинністю, якими кочували стада турів, сайгаків, тарпанів, козуль. Зараз майже весь природний рослинний покрив зони степів поступився місцем сільськогосподарським угіддям, а частина тварин зникла. Проте збереглися й майже незаймані ділянки, на деяких із них створено природоохоронні території.

1. Географічне положення. Рельєф та тектонічна будова.

Степ займає приблизно 40 % території країни (мал. 1). Ця природна зона простягається із заходу на схід і має значні відмінності в ширині: від 120 км на заході до 500 км на сході. У межах природної зони розташовані Причорноморська западина, Донецька складчаста споруда, Скіфська платформа, південна частина Українського щита та Дніпровсько-Донецької западини. Їм відповідають Причорноморська й Північнокримська низовини, Донецька й Приазовська височини, частини Придніпровської та Подільської височин. Характерні висоти — 100—200 м, проте у східній частині абсолютні висоти подекуди перевищують 300 м. Схили височин розчленовані ярами та балками. У степах є замкнені зниження різної величини, іноді ледве помітні для ока, що називаються подами. На території Донецького кряжа зустрічаються видовжені підняття, які називають гривами.

Мал. 1. Степові ландшафти. Головна ознака степу — безлісся і, як наслідок, переважання відкритих просторів.

Таким чином, для степів характерний, з одного боку, рівнинний, з іншого — достатньо різноманітний рельєф.

2. Клімат і внутрішні води.

Степи займають південну й східну частини країни та розташовані в межах континентальної кліматичної області. Відтак її клімат характеризується найбільш високими літніми температурами (не враховуючи Південний берег Криму), малосніжною, порівняно м’якою зимою (крім сходу, де зафіксовано найнижчі показники на рівнинній території України), найменшою кількістю опадів і посушливістю. Середня температура січня становить від -1 до -7 °С (бувають відлиги та різкі похолодання), липня — від +20 до +24 °С. Кількість опадів зменшується з північного заходу на південний схід від 475 до 300 мм на рік. Характерна риса — високий рівень випаровуваності. Тому зволоження скрізь недостатнє та зменшується від межі з лісостепом на південь і південний схід.

Відкритість території степу жарким тропічним, сухим помірним континентальним і холодним арктичним повітряним масам обумовлює не тільки літні посухи та весняні заморозки, але й суховії і пилові бурі.

Середні показники густоти річкової мережі степу (0,1—0,3 км/км2) є найменшими в Україні. Усі великі річки транзитні та здебільшого перетинають природну зону своєю нижньою течією. Їх нечисленні притоки, а також річки, стік яких формується в степу, зокрема Інгул, Кальміус, Молочна, більшу частину року маловодні.

Озер на основній території мало. Проте їх скупчення характерне для пониззя Дунаю (заплавні або дельтові озера) та узбережжя (лиманні озера). Ще одна характерна риса узбережжя — велика кількість лиманів. Завдяки зв’язку з морем вода в них солонувата або солона. Серед невеликої кількості боліт переважають низинні, які утворилися в заплавах.

Природна зона недостатньо забезпечена підземними водами. До того ж у Причорноморському артезіанському басейні поряд із прісними поширені мінералізовані води. Через це, а також недостатню зволоженість у степу створені потужні зрошувальні системи, які подають дніпровську воду на сільськогосподарські угіддя.

3. Ґрунти. Рослинний і тваринний світ.

Пригадаємо, що в межах українського степу виділяються північностепова, середньостепова та південностепова (сухостепова) підзони. Ці підтипи ландшафтів відрізняються за рівнем забезпечення теплом та вологою і на карті виглядають смугами, витягнутими переважно із заходу на схід. Кожній із підзон притаманні свої особливості рослинного та ґрунтового покриву.

Найбільша за площею північностепова підзона. У її межах у природних умовах була порівняно густа різнотравно-типчаково-ковилова рослинність, під якою сформувалися чорноземи звичайні. Для меншої за площею середньостепової підзони була характерна більш розріджена типчаково-ковилова рослинність із переважанням південних чорноземів. Потужність гумусового горизонту в них коливається від 45 до 65 см, а вміст гумусу (до 4,5 %) — найменший серед чорноземів. Найбіднішим за видовим складом та ще більш розрідженим був рослинний покрив південностепової (сухостепової) підзони. В умовах високих літніх температур і браку опадів росли полин, типчак, житняк. Під ними сформувалися каштанові ґрунти, які за потужністю гумусового горизонту поділяються на темно-каштанові (потужність гумусового горизонту 40—45 см) та каштанові (35—40 см). У ґрунтових розчинах цих ґрунтів є надлишок солей, які шкодять рослинності.

Ґрунтовий покрив зони доповнюють солончаки й солонці. Зокрема, солончаки характерні для узбережжя Чорного моря, терас і понизь частини причорноморських річок.

До умов жаркого й сухого літа, малосніжної зими, посух і суховіїв краще пристосовані окремі злаки і трави: ковила, типчак, тонконіг, житняк, полин, волошка, гикавка сіра (кашка), пирій, горицвіт, тюльпани, гіацинти.

Невеликі ділянки лісу зустрічаються переважно в північній частині зони — на схилах балок (байрачні ліси), у заплавах річок (заплавні ліси), на піщаних терасах річок (аренні ліси). У ряді районів ростуть штучно створені лісові масиви, а також полезахисні лісосмуги.

На стан лісів степових районів негативно впливають брак вологи, посухи, засоленість ґрунтів. Після посух нерідко спостерігаються передчасне всихання та опадання листя, що може призвести до загибелі дерев.

Із ссавців для степу найбільш характерні копитні та гризуни. Із копитних зараз зустрічається, хоча й дуже рідко, козуля (сарна), а ось гризунів залишилося досить багато, зокрема хом’як, байбак, ховрах, кріт (сліпак), полівка, миші (мал. 2). У місцях, де гризунів дуже багато, земля пронизана лабіринтом ходів. У них іноді поселяються хижаки (тхори, ласки) і навіть окремі види птахів, наприклад кам’янки. Взагалі птахів у степу не так багато, як у лісах, адже тут менше місць для гніздування і менша різноманітність кормів. Деякі степові птахи харчуються насінням і комахами, яких вони збирають на землі (дрохва, перепілка, куріпка). Зі співочих птахів тут є жайворонки, шпаки, кропив’янки. Численні гризуни обумовлюють наявність хижих птахів. Серед них луні та канюки, які за один день з’їдають кілька мишей і полівок (мал. 3). Із плазунів зустрічаються ящірки (прудка та піщана), вуж, мідянка, полоз, гадюка степова.

Мал. 2. У деяких видів гризунів є своєрідна система сигналізації. Коли вони відчувають небезпеку, то встають стовпчиком і гучним свистом сповіщають про це своїх родичів.

Мал. 3. Канюки полюють на відкритих просторах, повільно описуючи кола й час від часу зависаючи в повітрі.

4. Сучасний стан природи. Природоохоронні території.

Ви вже знаєте, що природна рослинність у степу майже не збереглася. Людина не тільки змінила зовнішній вигляд природної зони, але й обумовила подальше висихання її території. Атмосферні опади, особливо літні, уже не так активно поглинаються культурними рослинами та верхнім шаром ґрунту. Під час злив більше води стікає по поверхні, збільшуючи мережу ярів та утворюючи нові вимоїни.

До негативних наслідків призводить будівництво гідровузлів на Дніпрі. Каховським водосховищем була затоплена частина Великого Лугу з родючими землями, косовицями й мисливськими угіддями. У результаті підвищення рівня ґрунтових вод відбувається заболочування та засолення прибережних земель.

Високий ступінь розораності земель, поява кар’єрів і териконів, зростання кількості поселень обумовили необхідність створення у степовій зоні природоохоронних територій. Найвідоміший осередок недоторканої природи — біосферний заповідник «Асканія-Нова», заснований у 1874 р. Це найбільший у Європі куточок первісного степу. У ньому налічується понад 450 видів квіткових рослин, 40 видів рослин-ендеміків півдня України. Переважають злаки — пір’яста ковила, типчак, тонконіг. Для подів є типовим пирій, а з різнотрав’я — степова волошка. У вологі роки дуже розростаються лисохвіст, осока.

Біля гирла Дніпра розташовані степові й лісові ділянки Чорноморського біосферного заповідника. Він створений у 1927 р. для охорони птахів, а також для збереження інших видів тварин, рослин і водно-болотяних угідь. Під особливою охороною перебувають лебеді (шипуни й кликуни) і найбільші у світі місця гніздування чорноголової чайки, яка є символом заповідника.

В Одеській області розташований Дунайський біосферний заповідник. Він створений для охорони дельтових екосистем, а також водно-болотяних угідь міжнародного та загальнодержавного значення.

Український степовий природний заповідник засновано в 1961 р. для збереження первісної степової рослинності. У його складі існує кілька відділень, у яких налічується 14 видів ковили. За цим показником заповідник не має собі рівних у світі.

Азово-Сиваський національний природний парк розташований у Херсонській області. Під охороною тут перебувають прибережні райони Чорного й Азовського морів та особливо Сиваша з його численними островами та півостровами. Парк є місцем масового гніздування, а також зупинки птахів під час перельотів.

У межах біосферного заповідника «Асканія-Нова» був створений зоологічний парк. його основними завданнями є збереження видів диких тварин з усього світу, акліматизація та одомашнення деяких із них. Тут найбільше представлені сайгак, кінь Пржевальського, благородний олень, американський бізон, плямистий олень, лань європейська, гвинторогий козел.

Головне

• Зона степів розташована в межах континентальної кліматичної області.

• Степи займають 40 % території України на півдні та сході. Для них характерний рівнинний, але досить різноманітний рельєф.

• Середні показники густоти річкової мережі степу найменші в Україні.

• Серед ґрунтів зони степів переважають чорноземи звичайні, чорноземи південні, каштанові ґрунти, солончаки й солонці. Найбільш характерна рослинність — злаки і трави.

• Із ссавців у степу найбільш поширені гризуни.

• Серед природоохоронних територій зони степів представлені біосферні заповідники «Асканія-Нова», Чорноморський і Дунайський, Український степовий природний заповідник, Азово-Сиваський національний природний парк.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Розкажіть про географічне положення зони степів України. 2. Чому рельєф степової зони можна назвати різноманітним? 3. У чому полягають особливості клімату зони степів? 4. Охарактеризуйте внутрішні води зони степів. 5. Розкажіть про природу рослинності степу. 6. Назвіть характерних представників тваринного світу. Чому саме вони поширені в степу? 7. Які завдання розв'язують природоохоронні території, розташовані в степовій зоні?

Поміркуйте

Які екологічні проблеми характерні для зони степів?

Практичне завдання

Позначте на контурній карті природоохоронні території степової зони.

Працюємо самостійно

Підготуйте повідомлення про біосферний заповідник «Асканія-Нова» (скористайтеся даними із сайта заповідника: http://askania-nova-zapovidnik.gov.ua).

Практична робота 9

Складання порівняльної характеристики природних зон України (за вибором)

Виберіть (узгодивши з учителем) дві природні зони України. Використовуючи текст підручника і карти атласу, складіть порівняльну характеристику цих природних зон за планом: 1) географічне положення, частка в території України або площа; 2) основні форми рельєфу; 3) середня температура (липня, січня); 4) середньорічна кількість атмосферних опадів; 5) коефіцієнт зволоження; 6) внутрішні води; 7) природна рослинність; 8) тваринний світ; 9) зональні типи ґрунтів; 10) природоохоронні території. Результати роботи подайте у вигляді таблиці. Укажіть спільні та відмінні риси природних зон, які ви порівнювали.

Дослідження

Виявлення ландшафтів у світі, що мають схожість із ландшафтами України

1. Пригадайте, у яких широтах розташована територія України.

2. З'ясуйте, які території (країни) розташовані (повністю або частково) у цих широтах.

3. Виберіть одну або декілька територій (країн) і з'ясуйте, які ландшафти для них характерні.

4. Порівняйте ці ландшафти з ландшафтами України: визначте та вкажіть ландшафти, природні компоненти яких схожі з ландшафтами України.

5. У висновку зазначте чинники, які обумовили схожість ландшафтів вибраної вами території (країни) та України.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 8 клас Довгань, Стадник", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)