Механічний рух населення
- 19-01-2022, 14:55
- 459
8 Клас , Географія 8 клас Довгань, Стадник
§ 45. Механічний рух населення
Ви дізнаєтесь:
• про причини міграцій та основні напрямки міграційних потоків у світі та Україні
• про міграційну політику
• що таке діаспора і якою є географія української діаспори
Пригадайте:
• що таке міграція
• які існують види міграцій
• чим відрізняються еміграція та імміграція
Люди завжди мріють про краще життя, прагнуть жити в безпеці, спокої й добробуті. Тому іноді вони виїжджають зі своєї країни та стають емігрантами. Міграція — потужний процес, який впливає на кількість і склад населення країн світу, забезпеченість трудовими ресурсами. Зараз за кордоном працює близько 5 млн українців, передусім у Росії, Польщі, Чехії, Італії, Іспанії, Португалії, Німеччині, Угорщині, Греції, Туреччині та США.
1. Зовнішні міграції, їх види та причини.
Зовнішні міграції безпосередньо не впливають на зростання населення світу в цілому. Проте вони можуть суттєво змінювати кількість, статевий, віковий, національний склад як окремих країн, так і цілих регіонів планети.
Зовнішні міграції розрізняють за тривалістю та чинниками, які їх викликали. За тривалістю вони поділяються на:
• постійні (безповоротні), за яких мігранти не мають наміру повертатися на попереднє місце проживання;
• тимчасові, за яких у мігрантів є намір повернутися через певний період на попереднє місце проживання;
• сезонні — короткочасні переселення (до одного року, наприклад на збір сільськогосподарських культур) (мал. 1).
Мал. 1. Українці на збиранні полуниці у Великій Британії.
Міграції можуть бути викликані різними чинниками:
• соціально-економічними (типовий приклад — переселення з бідних країн до високорозвинених);
• політичними (наприклад, переселення з території країни, де відбуваються воєнні дії);
• національними (наприклад, переїзд євреїв до Палестини після створення там держави Ізраїль);
• релігійними (виїзд індуїстів із Пакистану до Індії та мусульман з Індії до Пакистану після проголошення незалежності цих держав);
• екологічними (відселення людей із 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС у 1986 р.).
2. Особливості сучасних світових міграційних процесів.
За останні кілька десятиліть відбулося помітне посилення міграційних процесів. Зараз кількість мігрантів перевищує 200 млн осіб (для порівняння: у 1960 р. — 79 млн, у 1990 р. — 155 млн осіб). До того ж збільшився «відплив умів» — переїзд висококваліфікованих спеціалістів і науковців до високорозвинених країн.
На сьогодні склалися три основні світові центри імміграції:
1) Західна Європа. Міграційна політика країн цього регіону спрямована на залучення робочої сили з країн Центральної Європи, Туреччини, а також колишніх колоній. При цьому праця іммігрантів насамперед використовується на важких роботах (будівництво), шкідливих для здоров’я (металургія, обслуговування житлово-комунального господарства) або роботах, які не потребують високого рівня кваліфікації.
2) Англо-Америка (США й Канада). Для міграційної політики цих країн характерні два напрямки: а) залучення дешевої та малокваліфікованої робочої сили переважно з країн Латинської Америки (у першу чергу з Мексики); б) переманювання висококваліфікованих спеціалістів, зокрема науковців, з інших країн, особливо із Центральної Європи та Індії («відплив умів»).
Щороку від 2,5 до 4 млн осіб перетинають міждержавні кордони (у тому числі й України) нелегально. Деякі іммігранти в'їжджають до країни тимчасово на законній підставі, але потім залишаються в ній, порушуючи умови перебування. Зростання нелегальної міграції веде до утворення замкнених громад, які найчастіше не інтегруються в суспільство.
3) Багаті нафтодобувні країни Південно-Західної Азії (насамперед Саудівська Аравія). Цей центр імміграції почав формуватися лише в 70-х рр. XX ст. Для нього характерні: а) імміграція переважно з мусульманських країн; б) переважання чоловіків серед іммігрантів; в) стримування постійних міграцій, сприяння сезонним та особливо тимчасовим міграціям.
У другій половині XX ст. у світі стрімко зросла кількість вимушених мігрантів — біженців. Так, за даними ООН, у 1974 р. їх кількість становила близько 2 млн осіб. Зараз ця цифра перевищує 60 млн осіб, майже половина з них — діти. Найчастіше люди тікають із зон воєнних конфліктів (Сирія, Ірак, Лівія, Південний Судан, Сомалі). При цьому зростає частка нелегальних мігрантів (мал. 2).
Мал. 2. Біженці із Сирії. Серед країн найбільше мігрантів приймають США, Німеччина, Саудівська Аравія, Канада, Франція, Велика Британія, Іспанія, Індія, Росія.
3. Зовнішні міграції в Україні.
Зовнішні міграції на території України відомі з давніх часів. На міграційні потоки останніх двох десятиліть впливають різні чинники, серед яких розпад Радянського Союзу, суперечливий етап реформування економіки, падіння рівня життя населення, спрощення перетину державного кордону, розширення прав і свобод людини (у тому числі свободи пересування), розвиток приватного підприємництва. У різні періоди роль тих чи інших причин зростала або зменшувалася.
Зараз для України найбільш характерна міжнародна трудова міграція. За оцінками фахівців, нею охоплено приблизно 5 млн жителів країни. Тільки із західних областей на тимчасові роботи за кордон щороку виїжджає понад 700 тис. осіб, причому частина з них працює нелегально.
В умовах стрімкого зростання міграційного руху населення постає проблема його регулювання. Саме це має на меті міграційна політика. В Україні вона може бути одним із засобів підвищення трудового потенціалу країни та протидії депопуляції. Із цією метою необхідно створювати умови для скорочення еміграції та повернення мігрантів, які виїхали раніше.
4. Українська діаспора та її географія.
Діаспора — це частина народу, що живе за межами країни свого походження, своєї історичної батьківщини. Кількість української діаспори оцінюється від 10 до 20 млн осіб.
Розрізняють східну та західну українську діаспору. Східна діаспора налічує понад 7 млн осіб. Її становлять українці, що живуть на території держав, які в минулому були республіками Радянського Союзу. Представники західної діаспори проживають у країнах Центральної та Західної Європи, а також в Америці, Австралії та інших частинах світу.
Майже дві третини східної діаспори становлять українці, які проживають у Росії. Зараз за оцінками фахівців їх понад 5 млн осіб. Багато українців проживають у Молдові та Казахстані.
Найчисленніша західна українська діаспора в США та Канаді. У США живе близько 1,2 млн українців та осіб українського походження. У Канаді налічується понад 1 млн етнічних українців. У третини з них обоє батьків є українцями, інші мають мішане походження (мал. 3).
Мал. 3. Перші українські емігранти в Канаді працювали в сільському господарстві й досягли великих успіхів, ставши повноправними членами канадського суспільства. Їхні нащадки беруть активну участь в економічному та політичному житті держави. Так, у 1989 р. Роман Гнатишин, що має українське походження, став генерал-губернатором Канади.
Значна частина західної діаспори живе в Польщі, Румунії, Словаччині та Чехії. Так, у Польщі налічується до 300 тис. українців.
Унаслідок останньої хвилі трудової міграції значно збільшилася кількість українців у Португалії, Іспанії, Італії, Греції. За різними оцінками, у кожній із цих країн працює від кількох десятків до 100 тис. українців. Наприклад, у Португалії в 1999 р. налічувалося тільки 127 легальних іммігрантів з України, а зараз їхня кількість перевищує 70 тис. осіб.
5. Внутрішні міграції населення України.
В Україні, як і в багатьох європейських країнах, протягом кількох десятиліть другої половини XX ст. основним напрямком внутрішніх міграцій було переміщення на постійне місце проживання із села до міста.
Упродовж трьох останніх десятиліть внутрішні міграції в країні мають свої особливі риси. Вони пов’язані зі структурною перебудовою економіки, нерівномірністю в розміщенні підприємств, відмінностями в соціально-економічних умовах життя та рівні безробіття. Так, уповільнилося переміщення із села до міста, зменшилися розміри сезонної міграції, а після аварії на ЧАЕС відбувався значний відплив населення з найбільш постраждалих областей.
У зв’язку з обмеженими можливостями працевлаштування в невеликих населених пунктах останнім часом збільшилися обсяги маятникової міграції (регулярні поїздки з одного населеного пункту, який є місцем проживання, в інший — на роботу або навчання і назад). Вони найбільш характерні для великих міст, передусім для Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Львова, Запоріжжя.
Останнім часом у зв’язку з воєнними конфліктами в Донецькій і Луганській областях деякі жителі України стали внутрішніми переселенцями («внутрішньо переміщеними особами»). До кінця 2015 р. офіційно було зареєстровано понад 550 тис. осіб, вимушених змінити місце проживання (найбільше їх прийняли сусідні Харківська, Дніпропетровська та Запорізька області).
Головне
• За тривалістю зовнішні міграції поділяють на постійні, тимчасові та сезонні. Вони можуть бути викликані соціально-економічними, політичними, національними, релігійними, екологічними причинами.
• Склалися три основні світові центри імміграції: Західна Європа, Англо-Америка, багаті нафтодобувні країни Південно-Західної Азії.
• Для України найбільш характерна міжнародна трудова міграція.
• Кількість української діаспори оцінюється від 10 до 20 млн осіб.
Запитання та завдання для самоперевірки
1. Якими бувають зовнішні міграції за тривалістю? 2. Якими чинниками можуть бути викликані міграції? 3. Охарактеризуйте основні світові центри імміграції. 4. Розкажіть про зовнішні міграції України. 5. Назвіть позитивні та негативні наслідки трудової міграції з території України. 6. Дайте визначення поняття «діаспора». 7. Охарактеризуйте українську діаспору. 8. Визначте особливості внутрішніх міграцій на території України.
Поміркуйте
1. Чому останніми десятиліттями зросла кількість біженців? 2. Які причини обумовили формування української діаспори? 3. Із якими труднощами стикаються трудові мігранти з України? 4. Чим небезпечна нелегальна трудова міграція? Чому деякі підприємці зважуються на порушення закону й дають роботу нелегальним мігрантам?
Практичне завдання
Позначте на контурній карті основні міграційні потоки сучасного світу.
Практична робота 11
Обчислення показників природного та механічного рухів населення в різних регіонах України (закінчення)
1. За даними про показники механічного руху населення (кількість прибулих та вибулих) у різних областях України (див. атлас) обчисліть сальдо зовнішньої і внутрішньої міграції.
2. Порівняйте отримані результати із середніми показниками по Україні.
3. Визначте області, де показники найбільше (найменше) відрізняються від середніх, та згрупуйте їх за цим принципом.
Коментарі (0)