Статево-віковий склад населення світу та України. Механічний рух населення
- 17-01-2022, 20:10
- 356
8 Клас , Географія 8 клас Пестушко, Уварова, Довгань
§ 49. СТАТЕВО-ВІКОВИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ СВІТУ ТА УКРАЇНИ. МЕХАНІЧНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ
ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!
• Які причини переміщень людей територією рідної країни та за її межі?
• Як розрізняють людей за статтю і віком?
• Статево-віковий склад населення. Статевий склад населення світу - співвідношення кількості чоловіків і жінок - характеризується незначним переважанням чоловіків над жінками. Трохи більше половини населення (50,4 %) становлять чоловіки. Однак у найбільш працездатному віці - від 15 до 49 років - жінок, навпаки, дещо більше - 52 %. До того ж тривалість життя жінок вища, ніж тривалість життя чоловіків, - 76 проти 66 років. Оскільки очікувана тривалість життя жінок, особливо у старшому віці, є вищою, ніж у чоловіків, більшість літніх людей - жінки. Так, у віковій групі 60 років і старше на кожних 100 жінок припадає 82 чоловіки.
Більшість населення України становлять жінки - близько 54 % (мал. 113). Причому ця різниця проявляється не одразу при народженні, а тільки в середньому віці, починаючи з 35 років. І що далі за віком, то більша ця нерівність на користь жінок. Адже в Україні так само середня тривалість життя жінок порівняно з чоловіками вища пересічно на 10 років. Серед людей старшого віку (понад 65 років) перевага жіночого населення пояснюється ще й демографічним «відлунням» Другої світової війни. Адже серед загиблих у ній переважали чоловіки, які тепер належали б саме до групи старшого віку.
За віком населення Землі загалом молоде. Сьогодні у світі мешкає більше молодих людей у віці від 10 до 24 років, ніж будь коли за всю історію людства - 1,8 млрд осіб. Близько 89 % людей у віці від 10 до 24 років живе у найменш розвинених країнах. Найбільша кількість молодих людей мешкає в Індії, Китаї та Індонезії.
Середній вік населення планети становить майже 30 років (29,6). При цьому більша частина населення - 62 % - має вік від 15 до 59 років. Близько чверті населення (26 %) віком до 15 років і 12 % - це люди у віці 60 років і старше.
Але віковий склад відрізняється у різних країнах світу. Найбільша частка молодих людей - від 20 до більш як 30 % - мешкає у країнах, що розвиваються. Утім є країни, де частка жителів, молодших за 18 років становить половину населення. Натомість у розвинутих країнах частка людей у віці від 10 до 24 років зазвичай становить менше 20 %.
Якщо порівняти частку літніх людей у загальній чисельності населення країн, то в більш розвинутих країнах на частку літніх людей припадає понад 20 %. Водночас у менш розвинутих країнах частка літніх людей складає менше 10 %.
Серед окремих регіонів світу найбільше літніх людей у Європі - 22 %. Приблизно удвічі менше людей цієї вікової категорії в Азії, Латинській Америці та в Карибському басейні - 10 %. Ще менше літніх людей в Африці, де їх частка складає тільки 5 %.
Мал. 113. Статево-вікова піраміда населення України (на початок 2015 р.)
У більшості країн, що розвиваються, і навіть подекуди в більш розвинених країнах, чисельність молодих людей щорічно зростає. Однак простежується тенденція неухильного зниження частки молоді в загальній чисельності світу та більшості країн. Через зниження народжуваності і зростання тривалості життя частка людей похилого віку зростає. Це явище, відоме як старіння населення, відбувається в усьому світі. У 2015 р. кількість людей у віці 60 років або старше становить 901 млн осіб (або 12 % світового населення). Нині у Європі частка населення у віці 60 років і старше становить 24 %. До 2050 р. населення всіх великих регіонів світу, за винятком Африки, майже на чверть становитимуть люди у віці 60 років або старше. Найменше літніх людей буде в майбутньому в Африці - лише 10 % населення.
Для України через зниження народжуваності характерна значна частка людей похилого віку (65 років і старше) - 15,6 %. Водночас кількість дітей і підлітків (0-14 років) з 23 % у 1991 р. знизилася у 2014 р. до 15,1 %. Отже, в Україні також відбувається старіння населення. Старіння нації негативно впливає на розвиток господарства, адже частка працездатного населення зменшується, водночас збільшується навантаження на нього через велику кількість людей пенсійного віку, яких треба утримувати.
На віковий склад і загалом кількість населення впливає також середня тривалість життя людей. У більшості країн і регіонів світу тривалість життя збільшується. Нині в багатьох розвинутих державах очікувана тривалість життя перевищує 80 років. Натомість, у найменш розвинутих країнах, дві третини з яких зазнають серйозного негативного впливу епідемії ВІЛ/СНІДу, середній показник очікуваної тривалості життя складає лише близько 50-55 років.
В Україні середня тривалість життя людей упродовж 1991-1997 рр. зменшувалася з 69 до 67 років. Лише у 2010 р. середня тривалість життя населення України вперше перевищила показник 1991 р. і досягла нарешті 70 років. Нині середня тривалість життя мешканців України уже перевищує 71 рік.
• Механічний рух населення. Усі міграційні переміщення поділяють на зовнішню і внутрішню міграції. Зовнішня міграція впливає на загальну чисельність населення країни. Така міграція може бути зумовлена як економічними, так і політичними чинниками. Проте основним видом світової міграції XXI ст. є все ж таки трудова міграція (мал. 114).
Внутрішня міграція позначається тільки на кількості жителів у різних регіонах однієї країни. Її причинами є, як правило, економічні фактори - якість життя та рівень доходів.
Зовнішня міграція - це виїзд населення за межі країни проживання або прибуття до неї населення з інших країн. У зовнішній міграції розрізняють еміграцію та імміграцію. Еміграція (від лат. emigro - виселяюсь) - виїзд громадян своєї країни в іншу країну на тривале або постійне місце проживання. Імміграція (від лат. immigro - заселяюсь) означає, навпаки, приїзд іноземців до країни на тривале або постійне місце проживання.
Кількість міжнародних мігрантів зростає. У 2000 р. їх було 150 млн, у 2005 р. - 192 млн, а в 2013 р. їхня чисельність уже складала 232 млн. Основні потоки міжнародної міграції спрямовані з Африки, Азії, Латинської Америки і Карибського басейну до економічно розвинених країн Європи, Північної Америки та Океанії.
Серед частин світу за кількістю міжнародних мігрантів лідером є Європа - тут 72 млн мігрантів. В Азії майже така сама кількість мігрантів - 71 млн. Серед країн абсолютним рекордсменом за кількістю мігрантів є США, тут зосереджено 45,8 млн. У Європі найбільше міжнародних мігрантів у Німеччині - 9,8 млн. В Азії за кількістю мігрантів перше місце посідає Саудівська Аравія - 9,1 млн. До провідної десятки світу за кількістю міжнародних мігрантів потрапили також Росія (11 млн), Об’єднані Арабські Емірати і Велика Британія - у кожній по 7,8 млн, Франція (7,4 млн), Канада (7,3 млн), Австралія та Іспанія - у кожній по 6,5 млн. Загалом у цих десяти країнах проживає понад половину міжнародних мігрантів.
Однією з характерних тенденцій розвитку міжнародної міграції є неухильне зростання масштабів нелегальної імміграції. За оцінками ООН, щорічно від 2,5 до 4 млн осіб перетинають міждержавні кордони нелегально. Про масштаби нелегальної міграції свідчить той факт, що 2015 р. до Європи лише Середземним морем прибуло близько 1 млн нелегальних мігрантів. З них понад 500 тисяч сирійців, які стали біженцями через війну в країні.
Україна тривалий період була країною еміграції. Головні причини виїзду громадян - велика різниця в рівні заробітної плати в Україні і за кордоном, нестабільна політична та економічна ситуація, відсутність безпеки громадян. За різними оцінками, за кордоном сьогодні перебуває від 1 до 7 млн українських працівників-мігрантів, але точних даних щодо трудової міграції практично немає.
Переважна більшість мігрантів з України місцем в’їзду обрали Європу. При цьому більшість тих, хто виїжджає з України, прямують до Росії (понад 40 %). Серед інших країн, де наші співвітчизники знайшли собі роботу, - Польща (14 %), Італія (13 %), Чехія (13 %), Іспанія (5 %), Угорщина (2 %) і Португалія (2 %). Характерним є те, що з країни виїздить працездатна частина населення, яка здатна зробити найбільший внесок у національну економіку.
Мал. 114. Головні міграційні потоки в сучасному світі
З 2005 р. еміграційні потоки почали дещо поступатися імміграційним. Упродовж наступного періоду щорічний приріст за рахунок іммігрантів коливався від 4,5 тис. до 62 тис. осіб. Це дуже важлива тенденція для України, економіка якої через міграцію зазнає великих людських і матеріальних втрат.
Частина народу, яка мешкає поза межами своєї історичної батьківщини, тобто країни свого походження, зветься діаспорою (грец. diaspora - розсіяння). Кількість осіб українського походження, які проживають за межами України, становить приблизно від 16 до 20 млн. Якщо усереднити всі наведені цифри, то за кордоном мешкає третина нашої нації. Разом з вірменами, ірландцями, євреями, росіянами українців можна віднести до народів, що мають найбільші діаспори на планеті.
Понад половину української діаспори - це жителі країн СНД. При цьому левова частка припадає на Росію, де нині постійно проживає 2,9 млн. Чимало українців живе в Молдові (620 тис.), у Казахстані (547 тис.), у Білорусі (237 тис.) тощо.
Америка є давно освоєною українськими емігрантами частиною світу. Лідером за чисельністю української діаспори є США. Утім не набагато їм поступається інша відома країна української міграції - Канада. Тут, переважно на півдні, у більш близьких для себе природних умовах, нині проживає понад мільйон українців.
Чимало українських емігрантів оселилися в різних західноєвропейських країнах. Так, у Франції мешкає 45 тис., у Німеччині - 30 тис., у Великій Британії - 25 тис. У багатьох інших європейських країнах українська діаспора помітно менша.
Українська діаспора Австралії (30 тис.) наймолодша. Вона сформувалася переважно в повоєнний період із вихідців західних і східних областей України. Вони оселилися на сході і півдні новообраної країни. Ще 1 тис. «наших» знайшли нову батьківщину у Новій Зеландії. Нарешті, тисячі колишніх наших співвітчизників «загубилися» на теренах велетенської Азії та сповненої екзотики Африки.
Масштаби внутрішньої міграції ще більші. Нині у світі налічують 740 млн внутрішніх мігрантів. Можна виокремити два основні типи внутрішньої міграції. Перший — це переміщення населення із сільської місцевості в міста. Другий - колонізація нових земель. Перший тип характерний для переважної більшості країн світу, другий - для великих за територією країн (Росія, Китай, Бразилія, Австралія).
Залишати рідну оселю і мігрувати українців примушували передусім пошуки роботи. При цьому мігранти нерідко змінювали місце проживання, оселяючись у великих містах, де більше можливостей для застосування своїх здібностей. Особливо багато приїжджих у столиці.
Утім не обов’язково назавжди залишати свій дім. Тисячі жителів України, ніби маятник, що коливається між двома точками, переміщуються двічі впродовж дня - на роботу і з роботи чи на навчання і назад. Це так звана маятникова міграція - регулярне переміщення людей з одного населеного пункту в інший без зміни місця проживання. Маятникова міграція дуже характерна для Донбасу, а також для західних областей України. У Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій областях у маятникових міграціях найбільше беруть участь сільські жителі.
Крім маятникових, існують ще й сезонні міграції, пов’язані із сезонністю роботи - збирання врожаю, літнє будівництво та ін.
Аварія на Чорнобильській АЕС стала поштовхом для вимушеної міграції населення з радіоактивно забруднених територій.
З 2014 р. найактуальнішою для України проблемою стало стрімке зростання внутрішньої трудової міграції. Основною причиною, що стимулювала інтенсифікацію руху населення, стали не лише традиційні, економічні, фактори, але головним чином воєнні дії, тероризм та посягання на цілісність і суверенність держави. Загальна кількість внутрішніх мігрантів переважно з Криму та східної частини країни досягла 1 млн 450 тис. осіб.
З огляду на значні масштаби міграції кожна держава формує власну міграційну політику - систему заходів, спрямованих на регулювання потоків мігрантів, а також на захист та дотримання прав людини.
У міграційних політиках багатьох країн світу спостерігаються значні зміни. Країни, що раніше були зацікавлені в імміграції, джерелі дешевої робочої сили, зіткнулися з новими для них проблемами - загостренням соціальних і міжетнічних протиріч. Як наслідок, такі країни тепер змінюють свою міграційну політику на більш жорстку. Так, уживають рішучих заходів щодо протидії нелегальній міграції, пріоритет надається імміграції висококваліфікованих осіб. В Україні міграційною політикою займається спеціальний орган виконавчої влади - Державна міграційна служба.
ГОЛОВНЕ
• Статевий склад населення світу характеризується незначним переважанням чоловіків над жінками і зниженням частки молоді в загальній чисельності.
• Статево-віковий склад населення України характеризується переважанням жінок і значною часткою людей похилого віку.
• Україна характеризується нині переважанням імміграційних (в’їзних) потоків над еміграційними (виїзними) потоками.
• Міграційна політика - система заходів, спрямованих на регулювання потоків мігрантів, а також на захист і дотримання прав людини.
ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ
1. Які є відміни у статевому складі населення світу та України?
2. Як відрізняється віковий склад населення в різних групах країн?
3. Поясніть причини зменшення чисельності населення в Україні.
4. Поясніть, чим різняться між собою маятникова і сезонна міграції.
5. Порівняйте причини міграції у світі та в Україні.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 12
Аналіз статево-вікових пірамід України та окремих країн світу
1. За даними статево-вікової піраміди на мал. 113 визначити:
а) вік переважної кількості населення України;
б) вік переважної кількості чоловічого населення України;
в) вік переважної кількості жіночого населення України.
2. За даними статево-вікової піраміди населення Індії визначити:
а) вік переважної кількості населення Індії;
б) вік переважної кількості чоловічого населення Індії;
в) вік переважної кількості жіночого населення Індії.
Коментарі (0)