За принципом спорідненості мов народи світу об’єднані в мовні групи, які, у свою чергу, об’єднуються в мовні сім'ї. Найбільшою за кількістю носіїв мови є індоєвропейська сім’я, яка налічує понад 2,6 млрд осіб. Її мовами розмовляє основна частина жителів Європи, Америки, Австралії; також вона поширена в Південній Азії. Індоєвропейська сім’я включає романську (французи, італійці, іспанці, бразильці, мексиканці), німецьку (німці, англійці, шведи, австралійці, американці), індоарійську (бенгальці, хіндустанці, біхарці), слов’янську, іранську й інші групи.

Мовами найбільшої індоарійської групи розмовляє понад 770 млн осіб. Вони проживають у Південній Азії (Індія, Пакистан, Бангладеш). Слов’янські мови є рідними для понад 290 млн осіб. Виділяють східних, західних і південних слов’ян. До південних слов’ян зараховують сербів, болгар, хорватів, македонців, чорногорців, словенців; до західних — поляків, чехів і словаків; до східних — росіян, українців і білорусів.

Дуже строкатим є етнічний склад населення Азії. Народи, що тут живуть, належать до різних мовних сімей. Крім індоєвропейської, найбільшими з них є китайсько-тибетська, семіто-хамітська й тайська сім’ї.

3. Відмінності між державами за національним складом населення.

Найбільш сприятливою для країни є ситуація, коли етнічні межі збігаються з державними й щонайменше 80 % населення належить до однієї нації. Такі держави називають однонаціональними. До них належать багато країн Європи, Латинської Америки й Південно-Західної Азії. У Європі однонаціональними є близько половини країн, наприклад Німеччина, Італія, Ісландія, Ірландія, Норвегія, Данія, Польща, Австрія, Чехія, Словенія, Португалія. Так, у національному складі Німеччини переважають німці (91 %) (мал. 2).

Мал. 2. Німці відомі своєю працьовитістю, охайністю, практичністю, точністю. При цьому вони не є прихильниками розкішного одягу, а віддають перевагу зручному та діловому.

В Азії типовою однонаціональною країною є Японія. Понад 99 % її населення — японці. Це можна пояснити складністю процедури отримання японського громадянства через традиційну закритість країни (мал. 3).

Мал. 3. Японці шанобливо ставляться до традицій своєї країни. За відсутності значних запасів природних ресурсів основним багатством Японії можна назвати її громадян.

У національному складі населення двонаціональних держав переважають представники двох народів. До таких країн належать Бельгія та Канада. Національний склад населення Канади — це результат імміграційних процесів.

Серед багатонаціональних держав представлені Індія, Індонезія, Пакистан, Іран, Велика Британія, Іспанія. Наприклад, в Індії живуть понад 300 народів і народностей. Частка найбільш численного народу країни — хіндустанців — становить приблизно 25 %. Надзвичайно строкатий не тільки національний, але й расовий склад американців США.

Доволі незвичним є національний склад населення Китаю. Він вважається однонаціональною державою, адже 92 % його населення становлять китайці (хань). Однак у країні налічується понад 50 різних народів і народностей, загальна кількість яких перевищує 100 млн осіб (наприклад, чжуанів налічується 17 млн осіб). Проте китайці становлять безумовну більшість практично по всій території країни. Тільки в Тибеті та на північному заході країни приблизно половину місцевого населення складають тибетці та уйгури (мал. 4).