Зображення України в картографічних творах. Дата створення першої карти невідома, хоча є багато документів, які свідчать про існування карт на різних етапах географічного пізнання Землі.

На території сучасної України знайдено до 10 картографічних зображень періоду кам’яної доби. Зокрема, у 1966 р. під час розкопок на березі р. Росави поблизу с. Межирічі Канівського р-ну Черкаської обл. був знайдений малюнок на уламку бивня мамонта. На ньому зображено план місцевості, позначено річку, рослинність (кущі, ліс), житло. Це найдавніша пам’ятка картографії на території України: її створено приблизно 13 тис. років тому.

Найдавнішою картою частини сучасної території України є карта узбережжя Чорного моря (від м. Варни до м. Керчі) із грецькими написами, зображена на щиті римського воїна. Ця карта вважається найдавнішою картографічною пам’яткою античної доби у світовій картографії. В епоху Київської держави картографічні відомості про територію сучасної України знаходимо в працях іспанського монаха Беатуса (776), арабського географа аль-Ідрісі (1154), на Ербсторській і Герфордській картах світу (XIII ст.), портоланах Чорного моря (високоточних середньовічних навігаційних морських картах XII-XVIII ст.).

Переписувачі «Географії» давньогрецького вченого К. Птолемея створили перші схематичні карти території між Віслою й Доном, на яких приблизно позначені річки, гори (Карпати), височини. Ці карти надруковані в ульмських виданнях 1482 та 1486 рр. під назвами «Восьма карта Європи» (Європейська Сарматія) та «Друга карта Азії» (Азійська Сарматія). Вони друкувались у всіх перевиданнях «Географії» (до 1730 р.). За браком географічної інформації їх прикрашали художніми малюнками: у морі зображували морських тварин, кораблі; у пустелях і лісах — диких звірів; обжиті території позначали фігурами людей.

Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. в Україні почали виконувати топографічні знімання територій окремих полків. Оригінальною картою цього періоду є «Чертежъ украинским и черкасским городамъ отъ Москвы до Крыма», що нині зберігається у Швеції. В академічному «Російському атласі» (1745) уміщені карти Київщини, Криму й Причорномор’я.

Першими картами українських територій, складеними за даними топографічних вимірів, стали карти Т. Маковського і Г. де Боплана.

• Пригадайте, які карти розробив Г. де Боплан.

Сучасні топографо-геодезичні та картографічні роботи виконуються під наглядом Управління геодезії, картографії та кадастру (Укргеодезкарта) та створеного в 1991 р. Інституту географії ПАН України. Основним розробником і видавцем картографічних творів є Державне науково-виробниче підприємство «Картографія». Для забезпечення сучасних знімальних робіт і робіт з оновлення загальногеографічних і тематичних карт, а також створення нових їх типів у 1995 р. було запущено в космос перший український супутник «Січ-1».

Елементи карти. Вивчення географічної карти передбачає розподіл її на складові, уміння розуміти зміст, значення та функції кожного елемента карти, бачити зв’язок між ними.

Елементи карти — це її складові: математична основа, картографічне зображення, допоміжне оснащення, додаткові відомості (мал. 4, с. 12).

Мал. 4. Елементи загальногеографічної карти

Спотворення на картах і їх види. З курсу географії 6 класу ви знаєте, що найточніше відтворює земну кулю глобус. Проте основний спосіб зображення земної поверхні — географічна карта. Щоб розгорнути кулясту поверхню глобуса на площині, одні ділянки географічної карти рівномірно розтягують, натомість інші рівномірно стискають. Тому при зображенні земної поверхні на карті спотворюються довжина ліній, площа, фігури й кути.

Про характер і величину спотворень на карті можна дізнатися, порівнявши картографічну сітку з градусною сіткою глобуса. На глобусі всі меридіани однакові, паралелі розміщені на однаковій відстані одна від одної. Меридіани перетинаються з паралелями під прямим кутом, тому на глобусі всі клітинки градусної сітки між двома сусідніми паралелями мають однакову форму й розміри, а клітинки між двома сусідніми меридіанами звужуються й зменшуються з віддаленням на північ і на південь від екватора. Отже, спотворення довжин уздовж меридіанів можна виявити, порівнявши відрізки меридіанів між двома сусідніми паралелями. Якщо вони однакові, то спотворень немає. Якщо паралелі й меридіани не утворюють між собою прямий кут, карта спотворює кути. Щоб виявити спотворення форм і площ, треба порівняти клітинки градусної сітки на одній широті. Якщо вони однакові, то на цій географічній карті форми й площі не спотворені.

Мал. 5. Картографічні проекції: а — циліндрична; б — конічна; в — азимутальна

На дрібномасштабних картах зазвичай є тільки окремі точки або лінії, які не мають спотворень. Зазначений на карті масштаб є середнім, тому за його допомогою не можна точно визначити відстань між географічними об’єктами.

Картографічні проекції та їх види. Будь-яка карта — це проекція земної кулі або її ділянки на площині. Для зображення кулястої поверхні Землі на карті спочатку на площину переносять градусну сітку, утворену перетином паралелей і меридіанів. Математичний спосіб зображення поверхні земної кулі на площині називають картографічною проекцією.

Картографічні проекції розрізняють за видом зображення паралелей і меридіанів, а також за характером спотворень. Для перенесення поверхні кулі та сітки меридіанів і паралелей на площину використовують допоміжні геометричні поверхні (циліндр, конус та ін.). Відповідно картографічні проекції бувають циліндричні, конічні й азимутальні (мал. 5).

У циліндричній проекції земну поверхню переносять на бічну поверхню уявного циліндра. Вісь циліндра може збігатися з віссю Землі, а може бути перпендикулярною до неї. Перша проекція називається нормальною, друга — поперечною. Характерна ознака цих карт — те, що паралелі й меридіани на них є прямими лініями. Нормальну циліндричну проекцію використовують для створення карт світу, материків і країн, територія яких витягнута вздовж екватора. Поперечну циліндричну проекцію використовують для створення топографічних карт.

При створенні карт за допомогою конічної проекції допоміжною фігурою виступає один чи кілька конусів, вісь яких збігається з віссю Землі. Градусну сітку таких карт утворюють меридіани у вигляді прямих ліній, що виходять з однієї точки, і паралелі у вигляді дуги концентричних кіл. Спотворення конічних проекцій не залежать від довготи. Таку проекцію застосовують для карт територій, які витягнуті вздовж паралелей. Для створення карти світу використовують кілька допоміжних конусів. Таку проекцію називають поліконічною.

Азимутальною називають картографічну проекцію, у якій поверхня Землі проектується з певної точки на площину. У нормальній проекції допоміжна площина дотична до полюса, у поперечній — до екватора. Нормальні азимутальні проекції застосовують для створення карт полярних районів, поперечні — для карт земних півкуль, материків. В азимутальних проекціях паралелі зображують концентричними колами, а меридіани — пучком прямих, що виходять із центру.

Лінії, уздовж яких, і точки, у яких немає спотворень, оскільки при проектуванні допоміжна поверхня була дотична до кулі, називають лініями й точками нульових спотворень. У циліндричних проекціях лінією нульових спотворень є екватор, а в конічних — паралелі, що прилягають до конуса. В азимутальних проекціях спотворень немає тільки в точці її дотику до поверхні глобуса.

Картографи змушені нехтувати точністю передавання площ, напрямків або форм земної поверхні на площині, тобто спотворювати їх. За характером спотворень розрізняють рівнокутні, рівновеликі й довільні проекції.

У рівнокутній проекції без спотворень передаються напрямки, а форма й площа об’єктів деформуються, отже, на різних ділянках карти різний масштаб. Такі карти застосовують у навігації — для прокладання маршрутів морських і повітряних суден.

Карти у вигляді рівновеликої проекції використовують для визначення площі материків, океанів, держав. При цьому вони деформують напрямки, а отже, і форму об’єктів.

Картографи, які створюють навчальні карти, обирають найбільш виграшний для вивчення Землі спосіб «перенесення» зображення на площину. Часто для цього використовують довільні проекції. На них найменшою мірою присутні всі види спотворень. З-поміж довільних проекцій виокремлюють рівнопроміжні, у яких зберігається масштаб довжин за одним з основних напрямків — за меридіаном чи паралеллю. Для створення географічних карт України зазвичай використовують конічну довільну проекцію, у якій немає спотворень довжини ліній уздовж меридіанів.

Висновки

• Перші карти українських територій, складені на основі топографічних вимірів, — це карти Т. Маковського і Г. де Боплана (уперше з’являється назва Україна).
• Елементами карти є математична основа, картографічне зображення, допоміжне оснащення, додаткові відомості.
• Розрізняють такі види спотворень, як: довжини ліній, форм, кутів і площ.
• За характером спотворень картографічні проекції поділяють на рівнокутні, рівновеликі й довільні.
• Залежно від виду допоміжної поверхні, на яку проектують земну поверхню, розрізняють азимутальні, циліндричні та конічні картографічні проекції.

Основні терміни й поняття